Дата документу 27.03.2023 Справа № 335/6977/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 335/6977/22 Головуючий у 1 інстанції: Мінаєв М.М.
Провадження № 22-ц/807/603/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«27» березня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Маловічко С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційними скаргами ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 таДепартаменту патрульноїполіції на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.02.2022 року у м. Запоріжжя по вул. Авраменко він, керуючи автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди за участю іншого водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем ВАЗ-211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Поліцейським УПП Департаменту патрульної поліції 10.02.2022 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ознаками діяння, передбаченого ст. 124 КУпАП, де правопорушником був вказаний він, а справу за цим протоколом було направлено до суду.
В подальшому, після проведеної судової автотехнічної експертизи постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2022 року справу було закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях, що, на його думку, свідчить про незаконність дій співробітника патрульної поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення.
Внаслідок цих дій йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що, перебуваючи під судом протягом більше ніж шести місяців, він був вимушений шукати захисника для захисту своїх прав та законних інтересів в суді, витрачати на це грошові кошти, відвідувати судові засідання, вимагати законного розгляду справи безстороннім судом. Його звичний устрій життя був порушений, постійна нервова напруга у зв`язку з перебуванням його справи в суді не надавала йому можливості проживати у звичному для себе темпі протягом усього судового розгляду. У результаті незаконного складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення він міг втратити велику суму коштів, які довелось би витратити на відшкодування автомобіля, що належить іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Через незаконне обвинувачення у вчиненні правопорушення у нього погіршився сон, він постійно перебував у постійній нервовій напрузі, не міг належним чином виконувати роботу, спілкування з сім`єю не складувалось через його нервовість, пригнічений стан. Постійна нервова напруга загострила хронічні захворювання та послабила імунітет.
Вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди у мінімальному розмірі, встановленому законом, з урахуванням строку перебування під судом в розмірі 42880,00 грн.
На підставі зазначеного просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь на відшкодування моральної шкоди 42880 грн. та судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2022 року провадження у справі в частині вимог до Управління патрульної поліції в Запорізькій області.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 5000 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої незаконними притягненням до адміністративної відповідальності. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 1166 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неврахування судом першої інстанції положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» щодо розміру мінімального відшкодування моральної шкоди, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що посадовою особою здійснюється лише фіксація адміністративного правопорушення складанням протоколу про таке порушення, департамент не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність або досудове розслідування, провадження було закрито у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а не внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладання штрафу, позивачем не обґрунтовано в чому полягає моральна шкода, не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями департаменту та настанням шкоди, позов пред`явлено до неналежного відповідача, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2023 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню, апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що визначений розмір відшкодування є спів мірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому немайнової шкоди.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Матеріалами справи підтверджено, що 10.02.2022 року інспектором 2-го взводу 2-ї роти 2-го батальйону УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Поплавською Л.А. складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 063165, із ствердженням про те, що ОСОБА_1 10.02.2022 близько 06 год. 50 хв. у м. Запоріжжя по вул. Авраменко, керував автомобілем DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності маневру, не надав перевагу в русі автомобілю ВАЗ-211540, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у попутному напрямку, та здійснив зіткнення, від чого автомобілі отримали механічні ушкодження. В діях ОСОБА_1 інспектор патрульної поліції виявив ознаки порушення п. п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП (а.с.7).
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2022 року у справі № 336/1412/22, яка набрала законної сили 03 вересня 2022 року адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 8).
Судом було встановлено, що у справі була призначена судова автотехнічна експертиза, згідно висновку експерта № СЕ-19/108-22/3815-ІТ від 27.05.2022 року у діях ОСОБА_1 не виявлено ознак невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, тоді як у діях водія ОСОБА_3 наявні порушення вимог п. 10.1, 11.4 Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з скоєнням зіткнення.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема закриття справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає перелік випадків, коли громадянинові відшкодовуються (повертаються), у тому числі, заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19) та від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21).
У постановіВерховного Судувід 26січня 2022року усправі №953/6561/20(провадження№ 61-922св21) зазначено, що: «у справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2022 року у справі № 335/1412/22 адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розрахунковою величиною для визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом є мінімальний розмір заробітної плати.
Викладене дає підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Встановивши, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
В той же час, визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції не врахував встановлені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір і порядок такого відшкодування.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 6 500,00 грн., з 01 жовтня - 6 700,00 грн.
Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відбулось 10.02.2022 року, рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення ухвалено 23.08.2022 року, строк перебування ОСОБА_1 під судом (строк, протягом якого ОСОБА_1 був підданий до адміністративної відповідальності) станом на час прийняття Шевченківським районним судом м. Запоріжжя постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, становить 6 місяців та 12 днів.
Ураховуючи вимоги статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», мінімальний розмір моральної шкоди, що гарантований державою, становить 42880 грн.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 754/204/21 (провадження № 61-1246св23).
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції щодо відсутності підстав для стягнення відшкодування моральної школи та недоведеності її спричинення.
Посилання Департаменту патрульної поліції в апеляційній скарзі на те, що він є неналежним відповідачем, у справі не залучено орган казначейської службу не заслуговують на увагу.
У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35)).
У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов`язковою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)).
Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18 (пункт 38), від 9 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача та наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям нової постанови про задоволення позову та стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 42880 грн.
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 заявлялись вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавались послуги професійної правничої допомоги адвокатом Фельським С.Л. на підставі договору про надання правової допомоги від 26 жовтня 2022 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1098955 від 26 жовтня 2022 року (а.с. 9, 10).
Згідно з умовами договору адвокат зобов`язується надати правову допомогу, у тому числі приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді, державних органах та будь-яких підприємствах, установах та організаціях (п. 1.1.); розмір гонорару адвоката за ведення справи про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових і службових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, складає 10000 грн. (п. 4.1.).
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 26 жовтня 2022 року вартість наданих послуг складає 10000 грн. (а.с. 12).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основними засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (частина третя статті 28 Правил адвокатської етики).
З огляду на викладене, правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання по сплаті та строках сплати.
Чинним цивільним процесуальним законодавством визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, з огляду на викладене, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18.
У постановіВерховного Судуу складіколегії суддівКасаційного адміністративногосуду від28грудня 2020року усправі №640/18402/19 вказано, що «суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 12350 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».
Доводи щодо заперечення розміру витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній скарзі Департаменту патрульної поліції не містяться.
Враховуючи, що в договорі про надання правової допомоги від 26 жовтня 2022 року сторони дійшли згоди щодо фіксованого розміру гонорару адвоката Фельського С.Л. за надання ним професійної правничої допомоги, визначивши його розмір у сумі 10000 грн. і матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Фельським С.Л. такої допомоги позивачу, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, тому наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вособі представника ОСОБА_2 задовольнити.
Апеляційну скаргу Департаменту патрульноїполіції задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2022 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 42880 (сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят) гривень.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складений 27 березня 2023 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: М.С. Гончар
С.В. Маловічко
