Дата документу 20.03.2023 Справа № 335/5886/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУ № 335/5886/21 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. №11-кп/807/717/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 20 березня 2023рокуу відкритомусудовому засіданнів м.Запоріжжі матеріалисудового провадженняза апеляційноюскаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалуОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя від14лютого 2023року,якою продовженозапобіжний західу видітримання підвартою відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 3 ст. 307 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 3 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурор вважав за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 лютого 2023 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання підвартою відносно ОСОБА_6 строком до 14 квітня 2023 року. Приймаючи таке рішення, суд послався на дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, прокурор не тільки не обґрунтував ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, а й не надав з цього приводу доказів. Ризик переховування також відсутність. Зазначає, що розгляд кримінального провадження в суді не рухається, справа відносно нього сфабрикована, оскільки СБУ просили його допомогти, а замість цього підставили його. Апелянт звертає увагу, що він планує довести свою невинуватість, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, був працевлаштований,
Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор та захисник, будучи належним чином повідомлені про час і дату судового засідання не з`явилися, від захисника надійшло клопотання про розгляд провадження за її відсутності, обвинувачений, також будучи належним чином сповіщений про апеляційний розгляд, клопотань про особисту участь не заявляв, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, що не суперечить положенням ч. 4 ст.405КПКУкраїни та відповідає ч. 4 ст. 422-1 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положенями ст. 331, ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Заявлені апелянтом доводищодо сфабрикованоїсправи відноснонього зогляду настадію кримінальногопровадження,в якому ОСОБА_6 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, колегія суддів не досліджує поставлені питання, які пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а перевіряє лише висновки суду на предмет наявності ризиків та існування вагомих підстав для продовження тримання особи під вартою.
Відповідаючи на апеляційні доводи щодо відсутності ризиків заявлених прокурором колегія суддів виходить із наступного.
Так, вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Колегія суддів зважає і на те, що при розгляді питання, зокрема про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується за вчинення не тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2 ст. 383 та ч.3 ст. 307 КК України, в результаті яких, зокрема за ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання увиді позбавленняволі настрок до12років зконфіскацією майна, суспільно-корисною працею не займався, постійного місця проживання на території України не має, є громадянин іншої держави (Туніська Республіка), що у своїй сукупності свідчить про існування ризику переховування обвинуваченого від правосуддя.
Крім того, з огляду на обставини та характер висунутого обвинувачення, перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом погроз або умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів щодо обставин кримінального правопорушення, що вплине на встановлення обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, тим самим перешкодити кримінальному провадженню.
Крім цього, при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційний суд вважає, що необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.
Отже, наявність ризиків у межах даного кримінального провадження ґрунтується на фактичних даних, наведених прокурором у поданому клопотанні та доведених в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій.
Навіть зі спливом часу, враховуючи наведені вище обставини, раніше встановлений ризик по відношенню до особи обвинуваченого не втратив своєї актуальності.
Крім того, матеріали провадження не містять інших переконливих відомостей, які б засвідчували неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, зокрема документальних відомостей стосовно незадовільного стану здоров`я, та в судовому засіданні апеляційного суду не встановлені.
Посилання напозитивні відомості про особу обвинуваченого у вигляді відсутності судимостей та наявність на утриманні обвинуваченого неповнолітніх дітей не здатні спростувати висновок суду стосовно недоцільності застосування альтернативного запобіжного заходу за обставин існування ризику, що суд вважає вагомим в контексті предмету розгляду.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наведених підстав є неспроможними.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, у провадженні не вбачається.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від14лютого 2023року,якою продовженозапобіжний західу видітримання підвартою відносно ОСОБА_6 до 14 квітня 2023 року включно залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4