Дата документу 13.04.2026 Справа № 335/5886/21
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №335/5886/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/544/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 13 квітня 2026 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 03 березня 2026 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Туніс, громадянина Туніської Республіки, який перебуває на підставі посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, розлученого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.383 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 03 березня 2026 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 01 травня 2026 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
В обґрунтування своєї скарги зазначає, що ухвала підлягає скасуванню, оскільки ризики не доведені належними фактичними даними, суд не перевірив можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, не здійснив належної індивідуальної оцінки обставин, мотивувальна частина ухвали має формальний характер, рішення не відповідає вимогам КПК України та стандартам статті 5 Конвенції.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає про те, що судом не було забезпечено перекладача арабської мови, попри його письмове клопотання, йому було вручено клопотання безпосередньо перед початком судового засідання, яке було надано мовою, яку він не розуміє, судом першої інстанції не надано належної оцінки його заявам з цього приводу.
Згідно з ухвалою суду, 03 лютого 2026 року в провадження Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з Верховного Суду надійшли матеріали кримінального провадження №42021080000000006 від 20 січня 2021 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.383 КК України.
Після вирішення питання про самовідвід судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_7 зазначене кримінальне провадження 13 лютого 2026 року було передано в провадження судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 .
Відповідно до ухвали судді від 16 лютого 2026 року, у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 03 березня 2026 року.
До початку підготовчого судового засідання прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який був обраний відповідно до постанови Верховного Суду від 13 січня 2026 року строком на 60 днів.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, та усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у виді позбавлення волі від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, може умисно ухилятися від явки до суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі, таким чином, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, переховування від суду, також останній може тиснути та впливати на свідків у кримінальному провадженні, підґрунтям такого ризику є те, що свідками у кримінальному проваджені є цивільні особи, з якими обвинувачений спілкувався з приводу реалізації своїх злочинних дій, що підтверджується протоколами їх допитів, і тому, вказана обставина, на переконання сторони обвинувачення, свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, незаконний вплив на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження прокурор просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 776 700,00 грн.
В цей же час, з боку захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби. На підтвердження своєї позиції захисник зазначила, що прокурор взагалі не надав суду першої інстанції та стороні захисту будь-яких доказів, якими б було обґрунтовано клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого та наявності підтверджених ризиків, про які зазначає прокурор. Натомість, сторона захисту наполягає на наявності матеріалів про позитивні характеристики, сталість та міцність соціальних зв`язків, зокрема через наявність дітей та постійного місця проживання у обвинуваченого ОСОБА_6 . Також, на переконання сторони захисту, прокурор не навів мотивів свого висновку про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, запропонованого стороною захисту (домашнього арешту, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України), для запобігання ризикам, зазначеним у його клопотанні. Доказів тиску на свідків на потерпілого стороною обвинувачення не надано. Потерпілий був присутній у судових засіданнях, свідки допитувалися судом, всі докази по справі вже зібрані та долучені до матеріалів кримінального провадження, яке підлягає новому перегляду. Ні потерпілий, ні свідки, які здебільшого є працівниками СБУ, не заявляли про тиск на них з боку обвинуваченого. Окрім того, стороною обвинувачення не надано доказів того, що обвинувачений буде переховуватись, оскільки наразі всі його особисті документи були в нього вилучені ще на початку слідства. Останній має намір доводити свою невинуватість. Обвинувачений є раніше не судимим, але на теперішній час вже більше п`яти років перебуває під вартою. Останнє, на думку сторони захисту, вимагає від прокурора доводити, що за увесь цей час ризики не змінилися, не зменшилися чи взагалі не відпали. Також, сторона захисту зазначає, що сама по собі тяжкість пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення за ч.3 ст.307 КК України не може бути єдиною підставою для його подальшого ув`язнення.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала своє клопотання та просила його задовольнити за зазначених в нього обставин. Додатково вказала, що кримінальне провадження Верховним Судом було направлено на новий розгляд, тому на сьогодні судом не допитані потерпілий та свідки, що ще раз доводить наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Вказала на те, що дійсно сама тяжкість покарання не може бути єдиною підставою для утримування особи під вартою, але в свою чергу, вважала, що оскільки обвинувачений не є громадянином України, то на нього не розповсюджуються обмеження, які наразі введені через воєнний стан. Перебування його не під вартою може спонукати обвинуваченого залишити межі України в будь-який спосіб, зокрема і нелегальний.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_9 при вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 послалася на розсуд суду.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 в підготовчому судовому засіданні підтримала своє клопотання про зміну запобіжного заходу її підзахисному. Додатково вказала на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_6 , який викликаний поміж іншого і тривалим перебуванням в ізоляції. Вважала, що ризики відповідно до ст.177 КПК України щодо ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні відсутні, тому можливо застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав клопотання його захисника. Вказав на те, що він категорично заперечує свою винуватість у висунутому йому обвинуваченні та бажає довести свою непричетність до зазначених злочинів.
Згідно з положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Прокурор у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлений належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не заявляв.
Обвинувачений та його захисник про день, час та місце апеляційного розгляду також повідомлялись належним чином. В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить розглянути справу за його апеляційною скаргою за його відсутності та відсутності його захисника.
Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь сторін кримінального провадження при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без участі прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора, представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.383 КК України, які є особливо тяжким та нетяжким злочинами.
На обґрунтування висунутого обвинувачення прокурором надані докази, які судом першої інстанції будуть перевірятися на предмет їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на цей час.
З оскаржуваної ухвали та матеріалів оскарження ухвали убачається, що суд дійшов висновку, що існують ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому їй правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, які підлягають додатковій перевірці та встановленню їх актуальності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в наданих суду матеріалах провадження відсутні відомості, які б свідчили про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків. У свою чергу встановлено, що обвинувачений, хоча раніше і не судимий, проте він є обвинуваченим також у іншому кримінальному провадженні про особливо тяжкі кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.27,ч.3 ст.28, ч.4 ст.187, п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України. Провадження перебуває на розгляді в іншому місцевому суді Дніпровському районному суді м.Запоріжжя.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та наявних відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики не зменшились, та інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цим ризикам.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, доводи щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою.
В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу.
На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції, є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.
Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.
З вищевказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки наявними матеріалами провадження доведено обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання встановленим ризикам.
Колегія суддів вважає, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та ступеню тяжкості діянь, які йому інкримінуються.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що судом не було забезпечено перекладача арабської мови, не свідчать самі по собі про порушення права на захист обвинуваченого та не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки з наявних матеріалів убачається, що судове провадження здійснювалося за участю захисника адвоката ОСОБА_8 та перекладача ОСОБА_10 , а питання, що вирішувалося, стосувалося продовження запобіжного заходу. В свою чергу, порушення права на переклад у розумінні ст.29,42,68 КПК України, підлягає оцінці з урахуванням того, чи було обвинуваченого фактично позбавлено можливості розуміти зміст процесуальної дії та реалізувати процесуальні права. Матеріали, витребувані апеляційним судом у порядку ст.422-1 КПК України, не містять даних, які б підтверджували, що обвинувачений ОСОБА_6 не розумів суті поданого клопотання прокурора або не мав можливості узгодити позицію із захисником і висловити свої заперечення.
Згідно з матеріалами провадження та з оскаржуваною ухвалою, обвинувачений висловлював свої заперечення проти клопотання прокурора, наводив своє обґрунтування.
Окрім того, на вищезазначену ухвалу подано апеляційну скаргу та доповнення до неї саме обвинуваченим ОСОБА_6 . В апеляційній скарзі також наведене змістовне обґрунтування, чому обвинувачений вважає оскаржувану ухвалу незаконною, серед іншого ідеться про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Зміст апеляційної скарги та доповнень до неї свідчить про те, що обвинуваченому зрозумілі зміст та суть як поданого прокурором клопотання так і оскаржуваної ухвали.
Дані про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що на заяви сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_6 має певні проблеми зі здоров`ям, проте належного лікування в умовах СІЗО не отримує, при попередньому розгляді цього ж кримінального провадження були ухвалені окремі рішення в порядку ст.206 КПК України.
Підстав для витребування технічного запису судового засідання суду першої інстанції від 03 березня 2026 року, як про це просить апелянт в доповненнях до апеляційної скарги, підстав немає, оскільки цей запис долучений до надісланих на адресу суду апеляційної інстанції за запитом матеріалів оскарження ухвали.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 03 березня 2026 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 01 травня 2026 року включно, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4