Справа № 943/2141/21 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.
Провадження № 22-ц/811/544/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2023 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Пітецьким Віталієм Вікторовичем, на рішення Буського районного суду Львівської області від 01 лютого 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
в листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказував, що в с. Яблунівка, Золочівського району Львівської області 10 серпня 2021 року о 21.30 год, відповідач вдруге протягом року порушив правила тримання собаки породи «Московська сторожова вівчарка», яка вибігла із подвір`я власника на вулицю та спричинила пошкодження майна позивача, а саме його автомобіля SKODA FABIA, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 154 КУпАП. В результаті порушення відповідачем правил тримання тварин, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження (бампер та крило автомобіля), останньому заподіяна майнова шкода на загальну суму 7 270,00 грн. Добровільно відповідач вартість відновлюваного ремонту автомобіля не відшкодував.
В подальшому, позивач 10 серпня 2021 року звернувся до органів поліції з проханням вжити заходів відносно власника собак - відповідача у справі, оскільки собаки вискочили під його автомобіль, внаслідок чого такий було пошкоджено. По факту ДТП працівники поліції склали протокол про порушення позивачем правил дорожнього руху за статтею 124 КУпАП. Постановою Буського районного суду Львівської області від 23 вересня 2021 року провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Крім того, неналежним утриманням відповідачем собак позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням автомобіля, переляком за своє життя та здоров`я внаслідок нападу собаки. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу позивач перебуває у пригніченому стані, відчуває певний емоційний та фізичний дискомфорт, пов`язаний з необхідністю проведення ремонту пошкодженого автомобілю, і витрачанню грошових коштів на це, позбавлений можливості використовувати пошкоджений автомобіль та вимушений звертатися до відповідних фахівців з метою проведення відновлювального ремонту, а також звертатися за правовою допомогою та до суду з позовною заявою, що спричинило незручності у його житті та порушило нормальні життєві стосунки.
Просив суд стягнути з відповідача в його користь розмір завданої майнової шкоди в сумі 7 270,00 гривень, 10 000,00 гривень моральної шкоди, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 01 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7270, 00 гривень майнової шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою, 3000, 00 гривень моральної шкоди та 1 889,87 грн сплаченого судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку заявника, позивачем не доведено наявність завданої шкоди стороною відповідача, а також розмір такої.
Зокрема, матеріали справи не містять жодного висновку експерта щодо визначення характеру ушкоджень автомобіля марки «SKODAFABIA»,реєстраційний номернийзнак НОМЕР_1 ;причинно - наслідкового зв`язку з ДТП, що сталась 10 серпня 2021 року та отриманими ушкодженнями автомобіля «SKODAFABIA»,реєстраційний номернийзнак НОМЕР_1 ;визначення вартості проведення відновлювального ремонту автомобіля марки «SKODA FABIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням саме визначених та зафіксованих належним чином ушкоджень (пошкоджених запчастин, вузлів та агрегатів).
Звертає увагу й на те, що Акт виконаних робіт, долучений до матеріалів справи датовано 07 жовтня 2021 року, в той же час, як сама дорожньо - транспортна пригода сталась 10 серпня 2021 року, що дає розуміння про відсутній причинно-наслідкового зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась 10 серпня 2021 року та отриманими ушкодженнями автомобіля, враховуючи значний проміжок часу між вказаними подіями. Крім того, зазначений акт виконаних робіт не містить підпису замовника та доказів на підтвердження оплати, що також, на думку заявника, викликає сумнів в його належності та допустимості в якості доказу. Також в процесі розгляду справи представником позивача було надано інший акт виконаних робіт, знову ж таки без підпису замовника та на значно більшу суму матеріальної шкоди.
Зазначене, на думку заявника, свідчить про те, що на момент подання позову, розгляду справи і прийняття судом рішення розмір матеріальної шкоди був не визначений та не підтверджений належними доказами.
Крім того, до матеріалів справи представниками сторін було долучено лист від 06 січня 2023 року від представника позивача по справі з пропозицією відвідування кількох майстерень для визначення вартості робіт по відновленню автомобіля.
У зв`язку із вищенаведеним, просить рішення Буського районного суду Львівської області від 01 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, в яким відмовити у задоволенні позову.
08 березня 2023 року від адвоката Романко В.Р., який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній вказує, що доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, оскільки викладена в ній правова позиція відповідача ґрунтується на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та зводиться до переоцінки доказів, які належно оцінені і їм надано відповідну правову оцінку, судом епершої інстанції. Тому таку слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 367ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що 10 серпня 2021 року о 21 год 30 хв в с.Яблунівка Золочівського району Львівської області, мала місце подія, де ОСОБА_1 вдруге протягом року порушив правила тримання собаки породи «московська сторожова вівчарка», яка вибігла із подвір`я власника на вулицю та спричинила шкоду майну гр. ОСОБА_2 , а саме автомобіля SKODA FABIA, р.н. НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 згідно постанови судді Буського районного суду від 05 жовтня 2021 року визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 154 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 гривень в дохід держави та судовий збір. Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.
Із матеріалів справ про адміністративні правопорушення ЄУН 943/1774/21, ЄУН № 943/1602/21 встановлено, що згідно рапорту старшого інспектора чергового ч/ч ВП № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області, саме ОСОБА_2 10 серпня 2021 року о 21.29 год зателефонував в службу 102 та повідомив про те, що в с. Яблунівка по вул. Шевченка собаки сусіда пошкодили його автомобіль марки Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_1 . Після цього ОСОБА_2 звернувся із заявою до начальника ВП № 2 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області з проханням вжити заходи відносно власника собак, які вискочили під його автомобіль, внаслідок чого його транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Постановою судді Буського районного суду від 05 жовтня 2021 року встановлено, що 10 серпня 2021 року о 21 год 30 хв в с. Яблунівка Золочівського району Львівської області, ОСОБА_1 вдруге напротязі року порушив правила тримання собаки породи «московська сторожова вівчарка», яка вибігла із подвір`я власника на вулицю та спричинила шкоду майну гр. ОСОБА_2 , а саме автомобілю SKODA FABIA, р.н. НОМЕР_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 154 КУпАП.
Працівниками поліції 10 серпня 2021 року також відносно ОСОБА_2 складно протокол за статтею 124 КУпАП.
Постановою судді Буського районного суду від 23 вересня 2021 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП закрито за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення. Постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.
Таким чином, постанови суддів Буського районного суду у справах ЄУН 943/1774/21, ЄУН № 943/1602/21 по факту події, що мала місце 10 серпня 2021 року щодо неналежного утримання собаки відповідачем та завдання позивачу внаслідок цього майнової шкоди, мають преюдиційне значення.
Преюдиція дає право стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає право спростовувати ці факти іншими засобами доказування.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В силу статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У пунктах 4 - 6, 16 Постанови Пленуму ВССУ N 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини (п. 4).
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другої цієї статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Подібну позицію висловила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у Постанові від 20 червня 2018 року у справі № 473/2638/15-ц, а саме: "Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що особа, яка володіє та використовує транспортний засіб, відповідає за заподіяну шкоду й за відсутності вини, єдиним виключенням із загального правила є доведеність цією особою заподіяння шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, у той час як правила статті 1166 ЦК України, якою встановлюються загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачають відшкодування за неї за наявності вини особи, яка заподіяла шкоду."
Так, в матеріалах справи № 943/1774/21 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 154 КУпАП та № 943/1602/21 відносно позивача (за статтею 124 КУпАП), містяться докази (пояснення свідка, схема місця ДТП тощо), які вказують на завдану шкоду майну позивача. Зокрема, пошкоджено ліве крило - вм`ятина та подряпини, а також бампер - тріщина та подряпини автомобіля марки Шкода Фабія, н/з НОМЕР_1 .
Отже, причинний зв`язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, а також його протиправна поведінка і наявність шкоди в діях відповідача слід вважати доведеними.
Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 285/4411/18 зробив висновок, що підстави відповідальності за завдану позивачам шкоду можуть виникати з інших правових підстав, зокрема на загальних підставах відшкодування шкоди, передбачених статтями 1166,1167 ЦК України.
Так, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.
Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Статтею 179 ЦК України передбачено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Відповідно до частини першої статті 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, що домашні тварини собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі.
У статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Отже вказаними нормами законодавства передбачено, особа, яка утримує тварину повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну.
Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".
Згідно переліку небезпечних порід собак, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1164, московська сторожова входить до цього переліку.
За таких обставин, установивши вину відповідача в незабезпеченні належного догляду за домашньою твариною, місцевий суд зробив правильний висновок про покладення на останнього відповідальності з відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача внаслідок ДТП, що не суперечить висновку щодо застосування положеньстатті 1166 ЦК України, викладеному в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 473/2638/15-ц (провадження № 61-4244сво18), а також висновку, викладеному Верховним Судом у справі № 281/618/15-ц (див. постанову від 28 лютого 2018 року).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз`яснив Верховний суд України у постанові пленуму № 4 від 31.03.95 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частинами першою, другою, восьмою статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В силу приписів частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем про стягнення шкоди з відповідача у розмірі 7 270 грн 00 коп. майнової шкоди знайшли своє підтвердження, а відтак підлягають задоволенню саме в такому розмірі.
І з врахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, закріпленими у статті 3 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі саме 3 000,00 грн.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодного висновку експерта щодо визначення характеру ушкоджень автомобіля марки «SKODA FABIA», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , колегія суддів звертає увагу на те, що Глава 5 «Докази та доказування» Цивільного процесуального кодексу України чітко регламентує учасникам судового процесу дії щодо обрання ними способу доказування у справі.
Аналіз матеріалів справи свідчать про те, що стороною відповідача не заявлялося клопотання у справі про призначення будь-якої експертизи у даній справі на спростування поданих позивачем в обґрунтування позову доказів. Таким чином, останніми не спростовано висновки суду першої інстанції про те, що діями відповідача завдано позивачу майнову та моральну шкоду.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Пітецьким Віталієм Вікторовичем, залишити без задоволення.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 01 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич
