ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/2462/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у невинесенні постанови про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання податкової вимоги №Ф-5965-51 від 11.02.2021 на суму 37 788,74, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження;
- зобов`язати відповідача винести постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання податкової вимоги №Ф-5965-51 від 11.02.2021 на суму 37 788,74, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження, а саме зняти арешт з грошових коштів та майна, яке належить позивачу, що був накладений в межах виконавчих проваджень АВСП №65120653, 66682387 та виключити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників щодо виконавчих проваджень АВСП №65120653, 66682387.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебували виконавчі провадження АСВП №65120653 та АСВП №66682387 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5965-51У, виданої ГУ ДПС у Львівській області. В межах здійснення виконавчих дій по вказаних виконавчих провадженнях державним виконавцем винесено постанову ВП №66682387 від 01.02.2022 про арешт коштів боржника, постанову ВП №65120653 від 13.04.2021 про арешт майна боржника, постанову ВП №65120653 від 13.04.2021 про арешт коштів боржника. По вказаних виконавчих провадженнях виконавцем винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Накладені державним виконавцем арешти на майно та кошти позивача та записи у Єдиному реєстрі боржників залишились чинними після повернення виконавчого документу стягувачу. Разом з тим, в подальшому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №380/3679/22 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-5965-51 від 11.02.2021 на суму боргу (недоїмки) у сумі 37 788,74. Відтак позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив зняти арешт з майна, виключити відомості з Єдиного державного реєстру боржників, скасувати інші вжиті під час примусового виконання заходи, однак у відповідь отримав відмову. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 14.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано у відповідача матеріали виконавчих проваджень АСВП №65120653, 66682387.
Відповідач подав відзив на позову заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Щодо положень ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», то вказує, що такі застосовуються до правовідносин, які виникають під час виконання угод про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземних суб`єктом та державою Україна.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Постановою заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 13.04.2021 відкрито виконавче провадження №65120653 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5965-51У від 11.02.2021.
У межах виконавчого провадження ВП №65120653 13.04.2021 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику та постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
29.06.2021 заступником начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у ВП №65120653 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5965-51У від 11.02.2021 повернуто стягувачу.
Постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 09.09.2021 відкрито виконавче провадження №66682387 з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-5965-51У від 11.02.2021.
У межах виконавчого провадження ВП №66682387 державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 01.02.2022 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арештна грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
30.05.2022 державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у ВП №66682387 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, якою вимогу про сплату боргу №Ф-5965-51У від 11.02.2021 повернуто стягувачу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №380/2679/22 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-5965-51 від 11.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн. Рішення набрало законної сили 22.06.2022.
11.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив закінчити виконавчі провадження №65120653, №66682387 і у зв`язку зі скасуванням рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №380/3679/22 вимоги Головного управління ДПС у Львівській області від №Ф-5965-51 від 11.02.2021. У разі, якщо виконавчі документи на даний час вже повернуто стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», просив зняти арешт з майна боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті під час примусового виконання заходи.
Листом від 24.11.2022 №79019 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви.
06.12.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повторно розглянути питання зняття арештів з майна боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасування інших вжитих під час примусового виконання заходів у виконавчих провадження за №65120653, №66682387 у зв`язку з тим, що судовим рішенням визнано незаконним та скасовано виконавчий документ.
У той же час представником позивача направлено відповідачу засобами поштового зв`язку адвокатський запит вих. №б/н від 07.12.2022 з проханням надати копії постанов про відкриття виконавчих проваджень №65120653, №666823874, копії постанов про повернення виконавчих документів стягувачу на підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчих провадженнях; інформацію чи звертався ОСОБА_1 із заявою від 11.11.2022 та листом від 07.12.2022 та про підстави відмови у задоволенні заяви; інформацію чи надав ОСОБА_1 засвідчену копію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №380/2679/22 з відміткою про набрання ним законної сили; інформацію про підстави продовження здійснення заходів з виконання виконавчого документу, що визнано незаконним та скасовано у судовому порядку та який не підлягає виконанню; інформацію про підстави стягнення з боржника виконавчого збору з виконання виконавчого документа, що визнано незаконним та скасовано у судовому порядку та який не підлягає виконанню.
Відповідачем відповіді на адвокатський запит своєчасно надано не було, у зв`язку з чим представником позивача направлено повторний адвокатський запит вих. №б/н від 09.01.2023.
Відповіді на повторний адвокатський запит своєчасно надано також не було, у зв`язку з цим направлено до Міністерства юстиції України скаргу від 30.01.2023.
31.01.2023 надійшли відповіді відповідача на адвокатський запит та повторний адвокатський запит, зі змісту яких встановлено, що вимоги позивача залишені без задоволення.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VІІІ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (далі Закон №1404).
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що на виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебувала вимога ГУ ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5965-51У від 11.02.2021 (ВП №65120653, №666823874).
Норми Закону №1404-VІІІ містять комплекс дій обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення.
Одним із його заходів є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з вимогами ч. 1-2 ст. 56 Закону №1404-VІІІ, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
З аналізу викладеного вбачається, що арешт майна боржника є одним із прав державного виконавця, заходом забезпечення примусового виконання рішень, зокрема, суб`єктів владних повноважень.
З матеріалів справи встановлено, що у межах виконавчого провадження ВП №65120653 13.04.2021 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику та постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. У межах виконавчого провадження ВП №66682387 державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 01.02.2022 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
29.06.2021 заступником начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у ВП №65120653 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5965-51У від 11.02.2021 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ.
30.05.2022 державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у ВП №66682387 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, якою вимогу про сплату боргу №Ф-5965-51У від 11.02.2021 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VІІІ, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені ст. 40 Закону №1404-VІІІ.
Згідно з ч. 1-2 ст. 40 Закону №1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.
Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №380/2679/22 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-5965-51 від 11.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн. Рішення набрало законної сили 22.06.2022.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на зміни в Законі №1404-VІІІ, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" щодо створення умов для виконання угод про врегулювання спору (мирових угод), укладених між іноземним суб`єктом та державою Україна", які вступили в силу з 05.08.2021 року.
Так, зазначеним законом статтю 40 Закону №1404-VІІІ доповнено частиною четвертою такого змісту:
"4. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна".
Крім викладеного, законодавцем врегульовано механізм реалізації таких змін.
Так, 26.08.2021 Міністерством юстиції України прийнято Наказ № 3025/5 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України", яким внесено до пункту 20 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), зокрема, такі зміни: 2) після абзацу другого доповнити новими абзацами третім, четвертим такого змісту: "У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.
Копія постанови виконавця про скасування заходів примусового виконання в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника. У випадках, передбачених законом, на підставі постанови про скасування заходів примусового виконання виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.".
Згадані зміни набули чинності з 10.09.2021 року.
Таким чином, після внесення вищезазначених змін законодавець передбачив обов`язок, в тому числі й державного виконавця в разі, зокрема, встановлення, що виконавчий документ не підлягає виконанню - зняти арешти з майна боржника та виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що винести відповідну постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець має вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
При цьому суд звертає увагу на те, що можливість та обов`язок реалізувати наведені приписи після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ прямо передбачена Законом №1404-VІІІ.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач та його представник звертались до відповідача із проханням зняти арешт з майна боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті під час примусового виконання заходи. До такої заяви долучалась копія рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 у справі №380/2679/22 (із відміткою про набрання таким законної сили), яким визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5965-51 від 11.02.2021.
Тобто, після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ відповідачу стало відомо про те, що виконавчий документ не підлягає виконанню. У зв`язку з цим відповідач був зобов`язаний зняти арешти з майна та грошових коштів боржника та виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що винести відповідну постанову.
Проте, не зважаючи на викладене, відповідачем вказаних дій в порушення приписів ч.4 ст. 40 Закону №1404-VІІІ вчинено не було.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у спосіб: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не скасування заходів примусового виконання у виконавчих провадженнях АВСП №65120653, 66682387, а саме зняття арешту з грошових коштів та майна та виключення відомостей про позивача з Єдиного реєстру боржників у відповідності до вимог ч. 4 ст. 40 Закону №1404-VІІІ та зобов`язати відповідача скасувати заходи примусового виконання у виконавчих провадженнях АВСП №65120653, 66682387, а саме зняти арешт з грошових коштів та майна та виключити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників у відповідності до вимог ч. 4 ст. 40 Закону №1404-VІІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Разом з тим, представник позивача подала заяву про компенсацію судових витрат, у якій просить стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо задоволення вказаної заяви, суд виходить з такого.
Згідно з ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано:
- договір №124/21 про надання правової допомоги від 24.12.2021;
- протокол №2 про погодження гонорару;
- квитанція до прибуткового касового ордера №124/21.2 від 02.02.2023;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №1123;
- ордер на надання правничої допомоги серії АА №1274992 від 03.02.2023;
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не зобов`язаний надавати детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), у випадку, якщо розмір гонорару, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
Окрім того, Верховний Суд в своїй постанові звертає увагу на зміст ст.134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Разом з тим, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 50000,00 грн. є неспівмірною.
Суд зазначає, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один типовий епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:
- дана справа відноситься до справ незначної складності;
- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;
- позов носить немайновий характер;
- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому належить зменшити до 500,00 грн.
Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
в и р і ш и в :
позов ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо не скасування заходів примусового виконання у виконавчих провадженнях АВСП №65120653, 66682387, а саме зняття арешту з грошових коштів та майна та виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у відповідності до вимог ч. 4 ст. 40 Закону №1404-VІІІ.
Зобов`язати Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) скасувати заходи примусового виконання у виконавчих провадженнях АВСП №65120653, 66682387, а саме зняти арешт з грошових коштів та майна та виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у відповідності до вимог ч. 4 ст. 40 Закону №1404-VІІІ.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) гривні 40 копійок та 500 (п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп. 15.5 п. 15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (779040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; код ЄДРПОУ 35009206).
Суддя Сидор Н.Т.
