Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 серпня 2023 рокуСправа № 380/2462/23 пров. № А/857/8791/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Довгополова О.М., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Петрунів В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (суддя Сидор Н.Т., м.Львів), -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - ВДВС, ЗМУ відповідно) в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача у невинесенні постанови про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання податкової вимоги від 11.02.2021 №Ф-5965-51 на суму 37 788,74 грн (далі - Вимога), без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження;
зобов`язати відповідача винести постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання Вимоги, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження, а саме зняти арешт з грошових коштів та майна, яке належить позивачу, що був накладений в межах виконавчих проваджень АВСП НОМЕР_1, НОМЕР_2 та виключити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників щодо виконавчих проваджень АВСП НОМЕР_1, НОМЕР_2 (далі - Реєстр).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що положення частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) застосовуються до правовідносин, які виникають під час виконання угод про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державною Україна, а обов`язок у державного виконавця зняти арешти з майна боржника, виключити відомості про боржника з Реєстру , скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи виникає у разі, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди) укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок, в тому числі й державного виконавця в разі, зокрема, встановлення, що виконавчий документ не підлягає виконанню - зняти арешти з майна боржника та виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що постановою заступника начальника ВДВС від 13.04.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 (далі - ВП) з виконання Вимоги.
У межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 13.04.2021 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику та постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
29.06.2021 заступником начальника ВДВС у ВП НОМЕР_1 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою Вимогу повернуто стягувачу.
Постановою державного виконавця ВДВС від 09.09.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання Вимоги.
У межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 державним виконавцем ВДВС 01.02.2022 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
30.05.2022 державним виконавцем у ВП НОМЕР_2 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, якою Вимогу повернуто стягувачу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №380/2679/22, яке набрало законної сили 22.06.2022, визнано протиправною та скасовано Вимогу (далі - Рішення суду).
11.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив закінчити ВП НОМЕР_1, НОМЕР_2 у зв`язку зі скасуванням Рішенням суду Вимоги. У разі, якщо виконавчі документи на даний час вже повернуто стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону, просив зняти арешт з майна боржника, виключити відомості про боржника з Реєстру, скасувати інші вжиті під час примусового виконання заходи.
Листом від 24.11.2022 №79019 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви.
06.12.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повторно розглянути питання зняття арештів з майна боржника, виключення відомостей про боржника з Реєстру, скасування інших вжитих під час примусового виконання заходів у ВП НОМЕР_1, НОМЕР_2 у зв`язку з тим, що судовим рішенням визнано незаконним та скасовано виконавчий документ.
У той же час представником позивача направлено відповідачу засобами поштового зв`язку адвокатські запити вих. №б/н від 07.12.2022, 09.01.2023 з проханням надати копії постанов про відкриття ВП НОМЕР_1, НОМЕР_3, копії постанов про повернення виконавчих документів стягувачу на підстав пункту 2 частини першої статті 37 Закону у виконавчих провадженнях; інформацію чи звертався ОСОБА_1 із заявою від 11.11.2022 та листом від 07.12.2022 та про підстави відмови у задоволенні заяви; інформацію чи надав ОСОБА_1 засвідчену копію Рішення суду з відміткою про набрання ним законної сили; інформацію про підстави продовження здійснення заходів з виконання виконавчого документу, що визнано незаконним та скасовано у судовому порядку та який не підлягає виконанню; інформацію про підстави стягнення з боржника виконавчого збору з виконання виконавчого документа, що визнано незаконним та скасовано у судовому порядку та який не підлягає виконанню.
31.01.2023 надійшли відповіді відповідача на адвокатський запит та повторний адвокатський запит, зі змісту яких встановлено, що вимоги позивача залишені без задоволення.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, зокрема, своєю власністю.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом.
Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..
Згідно з частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Норми Закону містять комплекс дій обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення.
Одним із його заходів є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з вимогами частини першої-другої статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені статтею 40 Закону.
Згідно з частинами першою-другою статті 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи Рішенням суду визнано протиправною та скасовано Вимогу. Рішення набрало законної сили 22.06.2022.
Водночас, суд першої інстанції вірно звернув увагу на зміни, що були внесені в Закон Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» щодо створення умов для виконання угод про врегулювання спору (мирових угод), укладених між іноземним суб`єктом та державою Україна» (далі - Закон №1662-IX), який набрав чинності з 05.08.2021.
Так, зазначеним Законом №1662-IX статтю 40 Закону доповнено частиною четвертою такого змісту:
« 4. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна».
Крім викладеного, законодавцем врегульовано механізм реалізації таких змін.
Так, 26.08.2021 Міністерством юстиції України (далі - МЮУ) прийнято наказ №3025/5 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України», яким внесено до пункту 20 розділу III «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 № 512/5 (зареєстровано у МЮУ за № 489/20802 (у редакції наказу МЮУ від 29.09.2016 № 2832/5), зокрема, такі зміни: 2) після абзацу другого доповнити новими абзацами третім, четвертим такого змісту: «У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону, встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону, виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.
Копія постанови виконавця про скасування заходів примусового виконання в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника. У випадках, передбачених законом, на підставі постанови про скасування заходів примусового виконання виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.».
Згадані зміни набули чинності з 10.09.2021.
Таким чином, після внесення вищезазначених змін законодавець передбачив обов`язок, в тому числі й державного виконавця в разі, зокрема, встановлення, що виконавчий документ не підлягає виконанню - зняти арешти з майна боржника та виключити відомості про боржника з Реєстру боржників, скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що винести відповідну постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець має вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
При цьому, можливість та обов`язок реалізувати наведені приписи після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону прямо передбачена цим же Законом.
Матеріалами справи підтверджено, що після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону відповідачу стало відомо про те, що виконавчий документ не підлягає виконанню. У зв`язку з цим відповідач був зобов`язаний зняти арешти з майна та грошових коштів боржника та виключити відомості про боржника з Реєстру скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що винести відповідну постанову.
Проте, не зважаючи на викладене, відповідачем вказаних дій в порушення приписів частини четвертої статті 40 Закону вчинено не було.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ВДВС невиправдано вузько тлумачить частину четверту статті 40 Закону, яка на переконання апеляційного суду передбачає, що арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Реєстру, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, та виходячи із обставин справи відмовив у задоволенні позову, а тому з урахуванням наведених вище висновків апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. М. Довгополов В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 24 серпня 2023 року.
