ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 601/1396/21 Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 22-з/4817/18/23 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 травня 2023 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Бершадська Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Тернополі заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Бутури Павла Олександровича про стягнення судових витрат за надання правової допомоги в справі №601/1396/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики,-
ВСТАНОВИВ:
В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2022 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 11 вересня 2015 року в розмірі 216 000 дол. США та від 18 березня 2016 року в розмірі 540 000 дол. США. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивачки судові витрати по справі в розмірі 11 350 грн.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2022 року в частині солідарного стягнення коштів та судових витрат з ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про солідарне стягнення коштів за договорами позики від 11 вересня 2015 року та 18 березня 2016 року відмовлено. В решті, рішення залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 витрати на судовий збір.
Питання відшкодування витрат на правничу допомогу не вирішувалось.
20 березня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Батура П.О. надіслав заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені останньою в зв`язку із розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Обґрунтовуючи заяву вказав, що розмір витрат на правничу допомогу визначений умовами договору №65/ЦС від 02.07.2021 року, додатком №1 до нього від 02.07.2021 оку та додатком №2 від 15.06.2022 року. Факт надання правничої допомоги підтверджується участю захисника в судових засіданнях, підготовкою, підписанням та подачею процесуальних документів (відзиву, заяв, заперечень, клопотань, пояснень, скарг тощо), а факт понесення витрат - рахунком фактурою №65/ЦС-1 від 16.03.2023 року, рахунком фактурою №65/ЦС-2 від 16.03.2023 року та квитанціями про оплату від 20.03.2023 року. Вважає витрати апелянта на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 25 000 грн. та у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн. у даній справі співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим на їх виконання, ціною позову, тому такі відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру. Вказує на те, що заява про понесення витрат на правничу допомогу була зроблена до закінчення судових дебітів у судовому засіданні 14.03.2023 року. Крім того, аналогічна заява була зроблена і у відзиві на позовну заяву.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Батура П.О. В судове засідання не з`явився.
В судовому засіданні представник позивача заяву визнала частково та вважає, що судові витрати є неспівмірними із складністю справи, при вирішенні справи застосовувались дві правові позиції які стосуються позикових зобов`язань і сімейного законодавства, адвокат брав участь в режимі відеоконференції, позиція адвоката не змінювалась, обсяг наданих послуг включав написання апеляційної скарги та участь в судових засіданнях.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи в межах доводів заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу при ухваленні постанови апеляційним судом не вирішувалося, тому є підстави для ухвалення додаткового судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 статті 133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 статті 133 ЦПК України).
Вказані витрати (на професійну правничу допомогу і на вчинення інших процесуальних дій) у разі відмови в позові покладаються на позивача (п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України).
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ( далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступивши від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.
Як вбачається з долученої до заяви копії договору №65/ЦС - 02.07.2021 року між Адвокатським об`єднанням "Компаньйон та партнери" (далі. Об`єднання) та ОСОБА_3 (далі Клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги (далі. Договір).
Згідно п.1 Договору Клієнт доручив, а Об`єднання прийняло на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу у цивільній справі №601/1396/21.
Відповідно до п.8 Договору за надання правничої допомоги Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар, розмір та порядок оплати якого встановлюється додатками до даного Договору.
Згідно Додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №65/ЦС сторони домовились, що вартість правничої допомоги на стадії судового розгляду в суді першої інстанції становить 25 000 грн. та є фіксованою сумою і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань.
Відповідно до Додатку №2 до договору про надання правничої допомоги №65/ЦС сторони домовились, що вартість правничої допомоги на стадії судового розгляду в суді апеляційної інстанції становить 20 000 грн. та є фіксованою сумою і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та кількості судових засідань.
Згідно рахунків-фактури №65/ЦС-1 та №65/ЦС-2 від 16.03.2023 року сума платежів, що підлягають сплаті ОСОБА_3 адвокатському об`єднанню "Компаньйон та партнери", згідно договору №65/ЦС від 02.07.2021 року та Додатків №1 та №2, становить 25 000 грн. та 20 000 грн. відповідно.
Вищезазначені суми оплачено ОСОБА_3 адвокатському об`єднанню "Компаньйон та партнери", що стверджується копіями квитанцій (Т.3 а.с. 238- 239).
Клопотання про стягнення судових витрат надіслано ОСОБА_1 , що підтверджується накладною з "УКРПОШТА" разом з описом цінного листа з оголошеною цінністю з повідомленням.
Як вбачається із клопотання про стягнення судових витрат адвокат Бутура П.О., зокрема просить стягнути витрати на правничу допомогу понесені за розгляд у суді першої інстанції.
З оглянутих файлів технічної фіксації судового засідання у суді першої інстанції від 06 травня 2022 року вбачається, що в судових дебатах адвокатом Бутурою П.О. було зазначено, що докази понесення витрат на правничу допомогу, заявлених у відзиві на позовну заяву, будуть подані протягом п`яти днів після винесення судового рішення.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, такі докази представником апелянта не були подані протягом п`яти днів після винесення судового рішення, а були долученими до клопотання, що є предметом даного розгляду.
Відтак в розумінні ч.8 ст. 141 ЦПК хоч адвокат і зробив заяву про долучення доказів на підтвердження розміру судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів, однак в зазначений строк таких доказів не подав, а тому клопотання про стягнення судових витрат, що понесені у суді першої інстанції слід залишити без розгляду.
Також колегія суддів вважає слушним заперечення представника позивача щодо неспівмірності зазначення адвокатом розміру витрат у сумі 20 000 грн. з огляду на юридичну складність даної справи, а також і того факту, що в суді апеляційної інстанції мотиви апеляційної скарги були аналогічними запереченням викладеним у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу будуть співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції та відповідатимуть критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру і будуть пропорційними до предмета спору у розмірі гонорару - 15 000 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В :
Заяву адвоката Батури П.О. про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції - залишити без розгляду.
Заяву адвоката Батури П.О. про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (жительки: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_3 (жительки: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 15 000 грн. судових витрат за надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08 травня 2023 року.
Головуюча
Судді
