Справа № 755/2434/22
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" травня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020105040002460 від 21.12.2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кіровоградської області, м. Олександрія, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, з середньо спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
В С Т А Н О В И В:
20.12.2020 року з 08 год. 00 хв. перебуваючи на добовому чергуванні на посаді фельдшера в Центрі ЕМД та МК міста Києва ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обслуговуючи виклики швидкої медичної допомоги о 19 год. 36 хв. того ж дня отримала виклик за адресою: м. Київ, в. Регенераторна, 4-Б , фітнес центр «Спорт Лайф».
Прибувши за вищевказаною адресою о 19 год. 46 хв., на лавці біля входу у фітнес центр «Спорт Лайф» ОСОБА_7 виявила громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який тримався за очі та казав, що йому їх забризкали сльозогінним газом. Під час отримання медичної допомоги, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, почав висловлюватись нецензурною лайкою в бік працівників швидкої медичної допомоги та не реагував на зауваження потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 . У ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на цьому підґрунті виник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 наблизився до потерпілої ОСОБА_7 , яка знаходилась в службовому автомобілі швидкої медичної допомоги, правою рукою обхватив за колінний суглоб лівої ноги ОСОБА_7 та різко смикнув до себе, після чого остання відчула біль, втратила свідомість та опинилась на асфальті.
Згідно висновку експерта № 042-139-2021 від 22.04.2021 року та при вивченні медичної документації на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: травма лівого колінного суглобу: закритий внутрішньо суглобовий перелом латерального виростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків - що потребувало проведенню оперативного втручання.
Вказані тілесні ушкодження відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на понад 21 добу, відповідно до п.п. 4.6 та 2.2.1. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р., погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України.
Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (відповідно до постанови ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, заперечив факт спричинення ним будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 , цивільний позов, заявлений потерпілою не визнав та пояснив, що 20 грудня 2021 року приблизно о 7-8 годині вечора він знаходився біля Спортлайфу, що по вул. Регенераторній в м.Києві. У приміщенні Спортлайфу він хотів сходити до вбиральні, але посварився там з охоронцем, який забризкав йому в очі балончиком із сльозогінним газом. Дівчина, яка працювала на ресепшині Спортлайфу викликала швидку допомогу. Коли приїхала медична допомога він сидів на лавці біля Спортлайфу. Тоді ж він виявив, що документи та телефон кудись зникли та почав їх шукати. В складі бригади швидкої медичної допомоги була жінка старшого віку та потерпіла. Вони завели його в автомобіль та посадили на кушетку. Він сперечався з потерпілою, бо не міг знайти свої документи та телефон. Підтвердив, що з працівниками бригади швидкої дійсно під час суперечки хапали один одного, проте він нікого не бив, лише два рази штовхнув потерпілу в плече. Був випивший, оскільки напередодні вживав пиво. В автомобілі швидкої потерпіла знаходилась збоку від нього стоячи, а інша жінка справа на кушетці, він сидів біля бокової двері на стільчику. Йому намагалися надати медичну допомогу, проте не вийшло, оскільки він був проти. Далі під час суперечки з працівниками бригади швидкої він встав, взяв свою сумку та вирішив піти додому. При цьому самостійно відкрив задні двері авто та перечепившись через вогнегасник зліва, оскільки погано бачив через сльозогінний газ в очах, випав з автомобіля на землю. Побачив як потерпіла за ним випала з машини на землю, впавши на коліно та руку. Зазначив, що не хапав в той час потерпілу. Після цього він самостійно підвівся з землі, відійшов від автомобіля та став чекати поліцію, яку викликали працівники швидкої допомоги. Всі події він пам`ятає та усвідомлював, що робив на той момент. Потерпіла сиділа біля машини на землі і трималася за ліве коліно, її колега та водій були біля неї. Припустив, що можливо потерпіла хотіла затримати його під час виходу з авто та впала разом з ним. Вказав, що його ніхто не відтягував від потерпілої, він сам підвівся з землі. Зазначив, що водій авто швидкої до них не підходив, але він бачив водія коли той допомагав потерпілій разом з колегою. Потерпілій він особисто допомогу не надавав, приїжджала інша швидка. Цивільний позов потерпілої не визнає в повному обсязі, у зв`язку з тим, що не визнає що від його дій потерпілій спричинені тілесні ушкодження..
Не зважаючи на не невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, його вина повністю доводиться показаннями потерпілої та свідків, які є послідовними, логічними, не викликають у суду жодних сумнівів із точки зору їх достовірності та узгоджуються з іншими доказами у справі.
Так, будучи допитаною у судовому засіданні з дотриманням правил, передбачених частиною другою, третьою, п`ятою-чотирнадцятою статті 352 та статті 353 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання потерпіла ОСОБА_7 надала у суді показання, з яких вбачається, що 20.12.2020 року ввечері, приблизно о 19.30 годині на підстанцію швидкої допомоги, де вона працює фельдшером швидкої допомоги, надійшов виклик за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, 4, фітнес центр "Спортлайф" із постановленим диспетчером попереднім діагнозом "забризкали очі сльозогінним газом". На вказане місце вона прибула разом із колегою фельдшером ОСОБА_10 , каретою швидкої допомоги при цьому керував водій ОСОБА_11 . На місці вони побачили обвинуваченого ОСОБА_4 , який знаходився на лавці біля фітнес центру "Спортлайф" та скаржився на печію в очах, пояснюючи це тим, що йому забризкали очі сльозогінним газом із балончика. Вона з ОСОБА_10 провели ОСОБА_4 до автомобіля швидкої допомоги та розмістили його на кушетці для подальшого надання первинної медичної допомоги. У обвинуваченого були явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини та у видихаємому повітрі. Під час надання обвинуваченому ОСОБА_4 медичної допомоги він нецензурно лаявся та образливо висловлювався в їх сторону. Після чого обвинувачений згадав, що при ньому були особисті речі та в кишенях куртки почав шукати телефон. Не знайшовши останнього, обвинувачений висловив свої підозри про те, що його обікрали та посилався на те, що це зробили фельдшери швидкої медичної допомоги, вимагав викликати поліцію. Вона разом із ОСОБА_10 свою причетність до цього заперечили. Запропонувала йому подивитися наявність телефону біля лавки, де він знаходився до приїзду бригади швидкої. При цьому обвинувачений почав виймати із кишень куртки документи та розкидати їх по салону автомобіля. Вона намагалася їх збирати та віддавати обвинуваченому. Зрозумівши, що ОСОБА_4 не потрібна медична допомога, намагалися його супроводити із салону автомобіля. ОСОБА_10 відчинила задні двері автомобіля для того, щоб допомогти обвинуваченому безпечно спуститися на землю та подала йому руку. Останній в свою чергу розкидав документи, відпихнув при цьому від себе ОСОБА_10 та зачепив вогнегасник, який відстебнувся та впав на підлогу. Потерпіла вказала, що почала збирати документи, розкинуті ОСОБА_4 , при цьому обвинувачений вже знаходився на вулиці біля дверей. Під час цього обвинувачений різко схопив її під коліна та впав разом із нею на землю із власної висоти та скинувши при цьому її із висоти автомобіля через задні відкриті двері на землю. При цьому відстань від автомобіля до місця її падіння складала приблизно півтора метри. Після цього вона знепритомніла від болю у зв`язку із завданою травмою. Коли вона опритомніла, то побачила, що на ній зверху сидить ОСОБА_4 при цьому займаючи площу її стегон та ніг. Водій автомобіля швидкої допомоги ОСОБА_11 відтягнув обвинуваченого від неї та допоміг останній підвестися, що вона не змогла зробити відразу, пояснюючи це дуже сильним болем внаслідок падіння. Після спливу деякого часу, водій підняв потерпілу з землі та посадив на підлогу авто через задні відкриті двері. Обвинувачений при цьому знаходився у положенні лежачи на землі. Далі фельдшер ОСОБА_10 знеболила її препаратами, у зв`язку із тим, що в неї був сильний біль в лівій нозі. Після чого ОСОБА_10 здійснила виклик поліції та швидкої допомоги для подальшої фіксації факту вчиненого кримінального правопорушення та надання медичної допомоги. Крім того під час надання показань потерпіла ОСОБА_7 обґрунтувала вимоги заявленого нею до обвинуваченого цивільного позову.
Будучи допитаною з дотриманням правил, передбачених ст. 352 КПК України, у судовому засіданні та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання свідок ОСОБА_10 надала в суді показання, з яких вбачається що вона працює фельдшером швидкої допомоги. 20.12.2020 року ввечері на центр екстреної медичної допомоги надійшов виклик. Прибувши на місце приблизно о 19 годині за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна 4-Б, поблизу фітнес центру "Спортлайф", вона разом із потерпілою фельдшером ОСОБА_7 підійшли до пацієнта, який сидів на лавці, яким є присутній в залі суду обвинувачений. Він пояснив, що йому забризкали очі сльозогінним газом із балончика. В подальшому вони провели пацієнта до службового автомобіля та розмістили його на кушетці. Останній почав шукати телефон, не знайшовши його почав вимагати викликати поліцію та нецензурно висловлювався в бік бригади швидкої допомоги. Коли пацієнт відмовився від надання медичної допомоги, вона відкрила задні двері авто, відкрила сходинку для виходу та допомагала пацієнту вийти, оскільки він був з явними ознаками алкогольного сп`яніння та не міг це зробити самостійно. Обвинувачений в цей час стояв на сходинці авто та виходячи зачепив вогнегасник, який внаслідок цього впав. В якийсь момент обвинувачений відштовхнув її від себе та вона впала. Наступне, що побачила - це те, що обвинувачений схопив потерпілу ОСОБА_7 , яка була в автомобілі швидкої медичної допомоги біля відчинених дверей, за ногу, під коліно та перекинувши останню через себе, впав разом із нею на землю, опинившись зверху на ній. Після чого свідок почала підводитися та побачила, що водій швидкої ОСОБА_11 несе ОСОБА_7 на руках та посадив її на підлогу у проході відкритих задніх дверей службового автомобіля. Потім вона знеболила потерпілу наявними медикаментами та викликала швидку і поліцію. Коли приїхала швидка, то їх з потерпілою оглянули та транспортували на рентген для постановки остаточного діагнозу. Вона особисто не зверталася до поліції із заявами щодо спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим, проте проходила відповідні огляди та експертизу.
Будучи допитаним з дотриманням правил, передбачених ст. 352 КПК України, у судовому засіданні та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання свідок ОСОБА_11 надав в суді показання, з яких вбачається, що він є водієм карети швидкої медичної допомоги. 20.12.2020 року він у складі бригади прибув на виклик за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, 4-Б . Майже весь час знаходився в кабіні водія в службовому авто. Чув нецензурні висловлювання в бік медичних працівників, коли ті знаходилися із пацієнтом в салоні автомобіля, який відділено перегородкою від кабіни водія. В один момент авто почало хитатися, він зрозумів, що щось відбулося та вийшов на вулицю. В задній частині авто були відкриті двері. ОСОБА_7 лежала на землі, а зверху на ній на тазу та ногах всім тілом полулежачи був невідомий чоловік, схожий на обвинуваченого. Він відтягнув чоловіка від потерпілої та поклав його на асфальт обабіч дороги, при цьому відчув від нього явний запах алкоголю. Допоміг ОСОБА_7 підвестися, оскільки вона самостійно рухатися не могла і скаржилася на сильний біль у нозі, та посадив її на підлогу в проході задніх дверей автомобіля. Після чого став біля молодого чоловіка, загороджуючи його собою, щоб на нього випадково не наїхали автомобілі. ОСОБА_10 в цей момент знеболювала ОСОБА_7 , а потім викликала поліцію та швидку. Обвинувачений лежав на землі до приїзду спеціальних служб. Бачив як нова бригада швидкої надавала допомогу фельдшерам ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Судом у порядку ст. 358 КПК України досліджено надані сторонами матеріали кримінального провадження, які суд дослідив у порядку § 3 Глави 28 Розділу IV КПК України, в системному зв`язку з показаннями потерпілої та свідків.
Так, згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, складеного 20.12.2020 року, оперуповноважений ВКП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_12 прийняв усну заяву від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фельдшера КНП «Центр КМД та МК» м. Києва про те, що 20.12.2020 року за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, 4-Б , невстановлена особа нанесла потерпілій тілесні ушкодження (а.к.п. 204 Т.1).
Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21.12.2020 року, виданою КНП «КМКЛШМД», встановлено наступне: ОСОБА_7 20.12.2020 року надійшла до стаціонару із повним діагнозом «закритий внутрішньо суглобовий перелом латерального виростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків». При цьому в графі короткого анамнезу зазначено, що потерпіла надала пояснення під час надходження до стаціонару про те, що її побили під час виконання службових обов`язків. Станом на 21.12.2020 року ОСОБА_7 знаходилась на стаціонарному лікуванні (а.к.п. 206 Т.1).
Із протоколу огляду місця події із додатками від 20.12.2020 року, розпочатого о 21 год. 55 хв. у присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , за участю спеціаліста ОСОБА_15 , проведеного при застосуванні технічного засобу фіксації фотоапарату марки «Sony», вбачається, що об`єктом огляду є ділянка місцевості 5*5 м2 з асфальтним покриттям, що розташована навпроти фітнес клубу «Спорт Лайф», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Регенераторна, 4-Б. На даній ділянці розташований автомобіль білого кольору марки «Reno» з державним номерним знаком НОМЕР_1 бригади швидкої допомоги КНП «Центр ЕМД та МК». На момент огляду вхідні бокові двері відкриті, в автомобілі навпроти дверей знаходиться крісло для транспортування хворих; зліва знаходяться валізи з медичним обладнанням; справа розташоване автомобільне крісло. (а.к.п. 207-211 Т.1)
Із висновку експерта № 042-139-2021, розпочатого 05.02.2021 року, закінченого 22.04.2021 року вбачається, що під час первинно відомого звернення 20.12.2020 р. о 20:12 по медичну допомогу у ОСОБА_7 було виявлено наступне тілесне ушкодження:
- травма лівого колінного суглобу: закритий внутрішньосуглобовий перелом латерального виростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків - що потребувало проведенню оперативного втручання (закритої репозиції уламків, метало остеосинтезу зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки пластиною та гвинтами).
Характер та морфологічні властивості, виявленого ушкодження, свідчать про те, що воно утворилося від травмуючої дії тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженні не відобразились, за давністю може відповідати терміну та обставинам, вказаним в Постанові 20.12.2020 р., та не супроводжувалось небезпечними для життя явищами.
Рентгенологічні дані вказують на наявність перелому латерального виростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, дозволяють стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок так і відновлення порушеної функції у суглобі буде спостерігатися у строк понад 12 добу (звичайні строки консолідації такого перелому та відновлення функції травмованої ділянки перевищують 21 добу), та саме з цього строку обчислювати тривалість розладу здоров`я, як критерію визначення ступеню тяжкості. За таких обставин, є підстави стверджувати, що вищевказана травма, вказана у даних підсумків, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я), відповідно до п.п. 4.6 та 2.2.1 «Правил». Щодо діагнозу, який був встановлений ОСОБА_7 «забій м`яких тканин голови» експерт відмічає, що ніяких об`єктивних клінічних даних у вивченій медичній документації щодо обґрунтування встановленого діагнозу не відображено (відсутність опису стану м`яких тканин голови, обсяг якого (опису) надавав би можливість судити про характер змін, які були виявлені лікарями під час надання медичної допомоги. Тому відповідно до п.п. 4.6 та 2.2.1 вищезазначених Правил, слід утриматись від його судово-медичної оцінки. (а.к.п. 212-218 Т. 1).
Висновком експерта № 042-1840-2021, розпочатого 23.12.2021 року, закінченого 10.01.2022 року встановлено, що під час первинно відомого звернення 20.12.2020 року о 20.12 годині по медичну допомогу у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було виявлено тілесне ушкодження, а саме травма лівого колінного суглобу: закритий внутрішньосуглобовий перелом латерального виросту лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, що потребувало проведенню оперативного втручання (закритої репозиції уламків, металоостинезу зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки пластиною та гвинтами). Характер та морфологічні властивості, виявленого ушкодження, свідчать про те, що воно утворилося від травмуючої дії тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженні не відобразились, за давністю може відповідати терміну та обставинам 20.12.2020 року приблизно о 19 год. 55 хв., та не супроводжувалось небезпечними для життя явищами. Рентгенологічні дані вказують на наявність перелому латерального виростку лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, дозволяють стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок, так і відновлення порушеної функції у суглобі буде спостерігатися у строк понад 21 добу (звичайні строки консолідації такого перелому та відновлення функції травмованої ділянки перевищують 21 добу), та саме з цього строку обчислювати тривалість розладу здоров`я, як критерію визначення ступеню тяжкості. За таких обставин є підстави стверджувати, що вищевказана травма відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я), відповідно до п.п. 4.6 та 2.2.1/в «Правил».
Враховуючи характер та локалізацію виявленого у ОСОБА_7 тілесного ушкодження, дані проведеного слідчого експерименту за її участю від 23.12.2021, можна заключити, що виявлена у неї травма лівого колінного суглоба могла утворитися при умовах та у спосіб на які вона вказує, тобто внаслідок співударяння лівим колінним суглобом о тверду поверхню, що не суперечить об`єктивним судово-медичним даним. Під час проведення слідчого експерименту 23.12.2021 за участю свідка ОСОБА_11 механізм спричинення ОСОБА_7 тілесного ушкодження не відображений (а.к.п. 220-227 Т. 1).
Судом відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_9 про призначення повторної судово-медичної експертизи у даному кримінальному провадженні, оскільки наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими судом висновками експертів № 042-139-2021 від 22.04.2021 року та №042-1840-2021 від 10.01.2022 року встановлено ступінь тяжкості спричинених 20.12.2020 року потерпілій ОСОБА_7 ушкоджень. При цьому, встановленим є механізм спричинення вказаного тілесного ушкодження, а також інші деталі, що у суду сумніву та суперечностей не викликають.
Дослідженням протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.12.2021 року із додатком, встановлено, що дане впізнання проводилося у присутності понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 без застосування технічних засобів фіксації, під час якого свідок ОСОБА_10 повідомила, що зможе впізнати молодого чоловіка, якого бачила при обставинах, зазначених у допиті, а саме 20.12.2020 року приїжджали у складі бригади швидкої допомоги та далі останній спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Під час проведення процедури впізнання, ОСОБА_10 впізнала особу, зображену на фото №2 ілюстративної таблиці, яка міститься в протоколі. Вказала, що впізнала особу за такими ознаками: формою носа, очей та загальними рисами обличчя в сукупності У довідці до протоколу пред`явлення для впізнання по фотознімках від 08.12.2021 року вказано, що на фотознімку № 2 зображений громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а на інших фотознімках зображені сторонні особи (а.к.п. 228-231 Т.1).
Із дослідженого в судовому засіданні протоколу проведення слідчого експерименту від 23.12.2021 року із додатком до нього відеозаписом, за участю потерпілої ОСОБА_7 , представника ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_11 , оперуповноважених ВКП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , вбачається, що місцем проведення даної процесуальної дії є місцевість поблизу фітнес центру "Спорт Лайф" за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, 4-Б.
Слідчим експериментом встановлено, що потерпіла ОСОБА_7 20.12.2020 року, приблизно о 19:55 год. прибула на виклик, «забризкали очі балончиком», за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, 4-Б, біля "Спорт Лайф", пацієнт перебував біля скамійок. Потерпіла та колега фельдшер ОСОБА_20 провели його до службового автомобіля для огляду та надання медичної допомоги. Далі потерпіла попросила у раніше невідомого чоловіка документи, що посвідчують його особу. Він почав шукати їх, але ні документів ні телефону не знайшов, після чого знайшовши документи, розкидаючи їх по автомобілю почав виражатись нецензурною лайкою та казати, що потерпіла з колегою викрали телефон. В свою чергу зібравши документи потерпіла повернула йому, на що він почав виражатись нецензурною лайкою на потерпілу та свідка ОСОБА_10 . Далі спитавши у нього чи потрібна допомога, останній відповів, що не потрібна та потерпіла, перебуваючи в салоні службового автомобіля попросила покинути автомобіль, у відповідь знову прозвучала нецензурна лайка та в цей момент, коли потерпіла стояла в пів обороту по відношенню до молодого чоловіка, останній схопив правою рукою за ліву частину під коліном та смикнув силоміць до себе. В цей момент потерпіла відчула хрускіт та в цей момент втратила свідомість. Прийшла до себе вже лежачи на асфальті, коли молодий чоловік лежав у неї на тазу. Даний чоловік був з ознаками алкогольного сп`яніння. Свідок ОСОБА_11 пояснив, що коли сидів за кермом, то відчув як авто почало хитатися та зрозумів, що щось не так. Вийшовши з авто, побачив позаду як на землі лежить ОСОБА_21 та на тазу у неї невідомий чоловік. Він у свою чергу відтягнув з ОСОБА_21 невідомого чоловіка та допоміг встати ОСОБА_21 . В цей час вона казала, що боляче та не може ступити на ногу. Далі чекали швидку та поліцію на місці події. Заяв, зауважень та клопотань до протоколу не надійшло (а.к.п. 232-235 Т.1).
Судом в судовому засіданні досліджувалася копія довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, ступінь потреби у наданні медичної та соціальної допомоги №0023091 серії АБ, відповідно до якої було встановлено, що при первинному огляді 27.09.2021 р. ОСОБА_7 ступінь втрати працездатності становить 15 (п`ятнадцять) % з 27.09.2021 р. по 01.10.2022 р. (а.к.п. 238 т.1).
Із дослідженого протоколу проведення слідчого експерименту від 15.02.2022 року та додатку до нього відеозапису, за участю підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_9 , статиста ОСОБА_22 , відеооператора - ОСОБА_23 , понятих ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , вбачається, що підозрюваний виявив бажання добровільно відтворити обстановку, яка мала місце 20.12.2020 року ввечері приблизно о 20 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Регенераторна, 4-Б біля фітнес центру "Спорт Лайф". Підозрюваний розповів, що був біля "Спорт Лайф", хотів до туалету. Його охоронець не впустив, тому що він був в нетверезому стані. У нього з охоронцем відбувся конфлікт, після чого той забризкав підозрюваного балончиком. Після цього, він сів на лавку біля фітнес центру. Далі під час слідчого експерименту пояснив, що пізніше вдруге пішов до "Спорт Лайфу", та його впустили до туалету, промивши очі, вийшов до ресепшена, де йому дівчина викликала швидку медичну допомогу, а підозрюваний вийшов на вулицю та очікував сидячи на лавці. Приїхала швидка та медичний працівник покликав його до службового автомобіля і всередині попросили у нього документи, які він не знайшов, так як погано бачив, і потім хотів вийти з автомобіля швидкої медичної допомоги. До автомобіля його запросила молода співробітниця швидкої. Для відтворення використовувався автомобіль приблизно як карета швидкої допомоги. Так, під час слідчого експерименту, за участі статиста, в салоні автомобіля підозрюваний розповів та показав, що праві та ліві з боку салону двері були зачинені. Коли він та медичні працівники були в салоні, він сидів на кушетці, дівчина стояла біля нього, коли підозрюваний встав та почав виходити на вулицю його молода співробітниця схопила за ліве плече куртки та сказала «Куди він зібрався». Підозрюваний відповів їй «Додому», взявши до правої руки сумку, лівою рукою відчинив ліві двері та коли виходив, зачепив вогнегасник, той впав. Коли виходив, підозрюваний смикнув плечем, начебто вона його відпустила, далі лівою ногою ступив на асфальт та впав на ліве коліно та лівий лікоть, сумка була в правій руці. Вогнегасник впав після того як він вийшов з авто. Потім, піднявшись, обтрусив свій одяг, підозрюваний побачив, як дівчина, молодий медпрацівник лежала позаду підозрюваного, а саме сиділа на сідницях спиною до авто та трималась за ліве коліно. Як вона опинилась на асфальті йому невідомо. Далі він запитав чи потрібна допомога, на це йому грубо відповіли, що викликають поліцію та він чекав на поліцію. На запитання адвоката «Чи відповідають дійсності покази потерпілої», підозрюваний відповів, що «Ні, я її не трогав». Заяв, зауважень та доповнення не було (а.к.п. 8-11 т. 2).
При цьому суд критично оцінює відомості здобуті зі слів обвинуваченого під час слідчого експерименту з ним від 15.02.2022 року, оскільки вони не узгоджуються з показаннями потерпілої та свідків, допитаних в судовому засіданні та не підтверджуються іншими матеріалами кримінального провадження, дослідженими судом.
Згідно фотокопії карти виїзду швидкої медичної допомоги - Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва №1414 А від 20.12.2020 року, встановлено, що на даний виклик виїхала бригада у складі фельдшерів ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та водія ОСОБА_11 . По приїзду на місце виклику молодий чоловік сидів на лавці біля «Спорт Лайф», був запрошений бригадою в машину для огляду так як на вулиці було темно, який зразу сказав, що сьогодні приймав алкоголь. Назвати своє ПІП відмовився, засунувши руки в кармани зразу. Почав кричати, що бригада вкрала у нього мобільний телефон і що він ЕМД не викликав, потім почав викидати із своєї сумки документи і обзиваючи бригаду і кричати, що бригада вкрала і документи. Після того як було запропоновано разом підійти до лавки на якій він сидів і подивитись мобільний там, молодий чоловік повикидав із сумки інші документи, вийшов з машини і різко відкинув в сторону ОСОБА_10 , а ОСОБА_7 схватив за ногу та кинув на асфальт і сам впав на неї (а.к.п. 13 Т. 2).
Дослідивши дві інші фотокопії карток виїзду швидкої медичної допомоги, яка прибула 20.12.2020 року по виклику ОСОБА_10 о 19:55 год, суд встановив, що під час виконання посадових обов`язків медичними працівниками, невідомий заподіяв тілесні ушкодження, а саме ОСОБА_7 - закритий перелом латерального виростку великогомілкової кістки зі зміщенням лівої гомілки, а ОСОБА_10 - закриту травму лівого колінного суглобу (а.к.п. 14-15 т. 2).
Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно ж до ч 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимими визнаються докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Питання допустимості доказів досить тісно пов`язане як з правом на справедливий судовий розгляд, так і з презумпцією невинуватості. Загальне правило полягає в тому, що докази, отримані неналежним або незаконним чином, не можуть братися до уваги під час розгляду справи в суді. При цьому потрібно виходити з того, що оцінка конкретного доказу з погляду допустимості чи недопустимості вирішується в кожному випадку окремо.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2020 року, справа №359/7742/17, докази можуть визнаватися недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Оцінюючи доводи сторони захисту в цілому про визнання доказів недопустимими, то суд з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, враховує вимоги що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати надмірного формалізму та приходить до висновку про те, що допущені порушення не є такими, які б безумовно свідчили про необхідність визнання їх недопустимими, крім того, зазначені у вказаних доказах відомості узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, а тому суд не знаходить підстав для визнання будь яких документів недопустимими і неналежними доказами та виключення їх з доказів у кримінальному провадженні.
Суд також вважає необхідним зазначити, що під час прийняття судом рішення, яке має бути не лише законним та обґрунтованим, а й справедливим, суд повинен враховувати інтереси суспільства, забезпечити захист прав громадян, що потерпіли від кримінального правопорушення.
Порушень вимог ст.ст. 104-106, 223, 228, 231 КПК України судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто даними письмовими доказами підтверджуються обставини вчинення злочину.
Таким чином надані докази підтверджують існування та перебіг самої події кримінального правопорушення, її місце, спосіб та інші обставини вчинення, дані про розташування учасників події в період її настання, та певні її наслідки.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
Як наслідок, проаналізувавши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в цій справі, у порядку ст. 94 КПК України, суд вважає, що наявні у провадженні докази та вище відображені в цьому судовому рішенні, які передбачені параграфами 3-5 Глави 4 указаного Кодексу, які суд сприймав, як такі, що містять у собі дані регламентовані ст. 91 КПК України, та визнав належними й допустимими, свідчать про те, що у ході судового розгляду встановлено фактичні дані, які у своїй сукупності вказують на те, що дійсно обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_7 спричинено умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
За таких обставин, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за обставин, встановлених судом.
Заперечення обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини суд вважає способом захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
При цьому, показання обвинуваченого щодо непричетності його до вчинення кримінального правопорушення спростовуються показаннями потерпілої та свідків, які є послідовними і логічними та узгоджуються між собою та з письмовими доказами наданими сторонами та дослідженими судом під час судового розгляду.
Відповідно, при кваліфікації дій обвинуваченого, суд враховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Щодо доводів сторони захисту про недоведеність органом обвинувачення механізму нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та як наслідку умислу на їх спричинення, суд зазначає наступне.
Згідно позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 19.11.2019 року в справі №689/332/18, слідує, що, за нормативним визначенням, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України) характеризується дією чи бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння вказаних ушкоджень і причинним зв`язком між згаданими наслідками і діяннями, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим чи непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти такі наслідки й бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
При цьому, необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК) характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких міститься у ст. 25 КК.
Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння іншій людині середньої тяжкості тілесних ушкоджень від необережного заподіяння таких ушкоджень здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами цих злочинів. Зміст інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених злочинах із матеріальним складом обумовлюються усвідомленням особи характеру вчиненого діяння, передбаченням або свідомим припущенням його негативних наслідків та ставленням до них.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи поруч з автомобілем швидкої медичної допомоги вчинив дії, які виразились у хапанні за колінний суглоб лівої ноги потерпілої ОСОБА_7 , яка на той час знаходилась в автомобілі біля відчинених дверей та різкому смиканні до себе, що призвели до отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості, падіння потерпілої з автомобіля, тобто на момент вчинення зазначених вище дій він міг передбачати та усвідомлювати настання негативних наслідків вчинених ним дій, а поведінка останнього дає суду уявлення про те, що і бажав їх настання, що свідчить саме про умисний характер дій обвинуваченого та наявність причинно наслідкового зв`язку між діянням та наслідками. Крім того, при кваліфікації дій обвинуваченого, суд звертає увагу, що спричиненню тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_7 передували дії обвинуваченого спрямовані на завдання тілесних ушкоджень працівникам бригади швидкої допомоги, оскільки є встановленим, що обвинувачений також відштовхнув свідка ОСОБА_10 , внаслідок чого остання впала та отримала закриту травму лівого колінного суглоба. І хоча спричинення тілесних ушкоджень свідку не є предметом розгляду вказаного кримінального провадження, вказані дії обвинуваченого свідчать про спрямованість його умислу саме на умисне спричинення тілесних ушкоджень.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, стосовно обвинуваченої суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; раніше не судимий, повідомив, що одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов`язаний, не є військовослужбовцем строкової служби, не є інвалідом І чи ІІ групи; позицію сторони обвинувачення та потерпілої щодо призначення міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у межах санкції частини першої ст. 122 КК України, у виді обмеження волі.
Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді обмеження волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Дане остаточне покарання (обмеження волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Потерпілою у даному кримінальному проваджені був заявлений цивільний позов у відповідності до норм ст. 128 КПК України на стадії підготовчого судового засідання. При цьому потерпіла просила стягнути з обвинуваченого, як винного у вчиненні злочину, матеріальну шкоду у розмірі - 158 800 (сто п`ятдесят вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп., а також моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. (а.к.п. 103-105 т. 1).
Представник відповідача, захисник ОСОБА_9 , яка діє в інтересах цивільного відповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 надала суду відзив у якому просить відмовити в позові в повному обсязі, як такому, що не відповідає ст.ст. 175, 176, 177 ЦПК України (а.к.п. 106-111 т. 1).
Після чого представником цивільного позивача, адвокатом ОСОБА_8 , в інтересах цивільного позивача, потерпілої ОСОБА_7 , на підставі ч. 2 ст. 48 ЦПК України було подано заяву про збільшення позовних вимог із додатками, в якій просить суд стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 163 300 (сто шістдесят три тисячі триста) грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 234 000 (двісті тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. та понесені потерпілою судові витрати у загальному розмірі 16 500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.
На підтвердження цього суду було надано докази, а саме висновок соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого № 04-07-22 від 11 липня 2022 року, в якому зазначається, що моральна шкода, завдана потерпілій протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_4 , становить 234 000 (двісті тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. Крім того, позивач також понесла додаткові витрати, за вищезазначене експертне дослідження у розмірі 6 500 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. Щодо понесеної матеріальної шкоди, позивач зазначила, що на сьогоднішній день продовжує нести матеріальні витрати на своє здоров`я, у зв`язку з заподіянням умисних тілесних ушкоджень відповідачем, про що свідчать надані нею чеки у зв`язку з оплатою відповідних процедур. (а.к.п.113-164 т. 1).
Представником цивільного відповідача було подано заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в якій адвокат ОСОБА_9 просить відмовити в задоволенні заяви, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства України (а.к.п. 168-172 т. 1).
Дослідивши цивільний позов потерпілої та всі заяви учасників, які були послідовно подані, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Так, частиною 1 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи, що в судовому засіданні було об`єктивно встановлено як причинний зв`язок між діями обвинуваченого та заподіяння матеріальної шкоди потерпілій, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову в частині відшкодування витрат понесених на лікування та компенсації за не отриману заробітну плату під час перебування на лікарняному внаслідок отримання тілесних ушкоджень, спричинених діями обвинуваченого.
Так, долученими до цивільного позову квитанціями доведено витрати на лікування понесені потерпілою ОСОБА_7 в сумі 4100 гривень (рахунок - фактура №246 від 24.12.2020 року та квитанція №53470013 від 24.12.2020 року) та квитанцією про комісію банку за прийнятий платіж у сумі 41 гривня (а.к.п. 158-159 Т.1).
Інші витрати на лікування цивільним позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами.
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК). Оскільки ст. 126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС робить висновок, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Цивільним позивачем та представником цивільного позивача - адвокатом ОСОБА_8 до позовної заяви не долучено доказів сплати цивільним позивачем коштів на правничу допомогу, а тому поданий потерпілою цивільний позов в частині відшкодування процесуальних витрат, витрачених нею на отримання правничої допомоги у сумі 10000 грн. задоволенню не підлягає.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги цивільного позову про стягнення із цивільного відповідача витрат, понесених за проведення соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого № 04-07-22 від 11.07.2022 року, оскільки даний висновок проведено фахівцями Громадської організації «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», які не є експертами експертної установи та не попереджались про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Тому посилання сторони захисту на те, що висновок дослідження є неналежним та недопустимим доказом, оскільки дослідження проведено спеціалістом, а не атестованим судовим експертом в цій галузі є обґрунтованими.
При вирішенні цивільного позову потерпілої в частині упущеної вигоди, в саме недотриманої заробітної плати у зв`язку з перебуванням на лікарняному внаслідок спричиненого тілесного ушкодження суд враховує наступне.
Згідно п.2, 5, 8 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Відповідно до наданої позивачем довідки щодо заробітної плати фельдшера КНП «Центр ЕМД та МК» за період з січня 2021 року по червень 2021 року, розмір якої було упущено позивачем у зв`язку із перебуванням на лікарняному, заробітна плата позивача за шість місяців після отримання нею тілесних ушкоджень могла становити за січень 2021 - 36415,06 грн., лютий 2021 - 38712,42 грн., березень - 2021 43205,67 грн., квітень - 2021 42573,93 грн., травень - 2021 27568,62 грн., червень - 29501,07 грн. При цьому, позивачу за період з січня 2021 року по червень 2021 року виплачена заробітна плата у розмірі 104160,69 грн. з яких отримано за січень 2021 - 0,00 грн., лютий 2021 - 4112,00 грн., березень 2021 - 10347,45 грн., квітень 2021 - 15483,24 грн., травень 2021 - 26437,72 грн., червень 2021 - 47780,28. Для порівняння надані довідки про отримання заробітної плати за вказаний період фельдшера КНП «Центр ЕМД та МК» ОСОБА_27 та позивача фельдшера КНП «Центр ЕМД та МК» ОСОБА_7 (а.к.п. 85-86 т.2 ).
При цьому ч.1 ст.81 ЦПК України наголошує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а ч.2 ст.83 ЦПК України зазначає, що позивач, особи яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Таким чином, позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів, що можуть слугувати підставою для розрахунку недоотриманої нею заробітної плати та не доведено обставини на які вона посилається як здійснення відповідного розрахунку судом.
Крім того, досліджуючи вимоги цивільного позову, суд вирішує, що не підлягає відшкодуванню вартість авіаквитків придбаних потерпілою ОСОБА_7 з м. Бориспіль до м. Баку на 29 травня 2021 року та з м. Баку до м. Бориспіль на 09 червня 2021 року вартістю 240 доларів США, що на день вчинення кримінального правопорушення по курсу Національного Банку України становило 6540 грн., оскільки правопорушення, внаслідок якого позивачу було завдано шкоду, відповідачем було вчинено 20.12.2020 року та позивач не був позбавлений можливості з 20.12.2020 року звернутись до авіаперевізника з приводу повернення авіаквитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом об`єктивно встановлено, що внаслідок завданих обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілій та подальшого її лікування, а саме: оперативного втручання, реабілітації, можливості відображення травми в подальшому на здоров`ї потерпілої, остання зазнала душевних страждань та як наслідок - моральної шкоди.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд досліджує поданий висновок соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого № 04-07-22 від 11 липня 2022 року виключно для оцінки та даний доказ не приймається до уваги як такий, що беззаперечно доводить підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, носить допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.
Враховуючи наведені обставини, тяжкість скоєного злочину та наявність факту заподіяння моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову в цій частині у розмірі 100 (сто) тисяч гривень.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. 349, ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відраховувати з дня прибуття і постановки його на облік у виправному центрі.
Цивільний позов ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду у розмірі 4141 (чотири тисячі сто сорок одна) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.
У задоволенні цивільного позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати понесені на залучення експерта за проведення експертизи (висновок експерта № 042-139-2021 від 22.04.2021 р.) в сумі у сумі 1974 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати понесені на залучення експерта за проведення експертизи (висновок експерта № 042-1840-2021 від 10.01.2022 р.) в сумі 1 753 (одну тисячу сімсот п`ятдесят три) грн. 00 коп.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій, представнику потерпілої та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя
