Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 755/2434/22
провадження № 51-2541 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020105040002460 від 20 грудня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексуУкраїни (далі - КК України).
Змістсудовихрішеньівстановленісудамипершоїтаапеляційноїінстанційобставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.
Відповідно до обставин, детально викладених у вироку суду, 20 грудня 2020 року з 19:46, знаходячись біля фітнес центу «Спорт Лайф» на вул. Регенераторна, 4-Б у м. Києві, ОСОБА_7 наблизився до потерпілої ОСОБА_8 , яка знаходилась в службовому автомобілі швидкої медичної допомоги, правою рукою обхватив за колінний суглоб лівої ноги ОСОБА_8 та різко смикнув до себе, після чого остання відчула біль, втратила свідомість та опинилась на асфальті, чим завдав потерпілій тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на понад 21 добу.
Київський апеляційний суд ухвалою від 24 квітня 2025 року апеляційні скарги захисників залишив без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Вимогитаузагальненідоводиособи, якаподалакасаційнускаргу
У касаційних скаргах потерпіла ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і закрити провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Звертають увагу Суду на відсутність у потерпілої будь-яких претензій до засудженого.
На обґрунтування доводів касаційних скарг зазначають, що потерпіла звернулася у письмовій формі до апеляційного суду із відмовою від обвинувачення в порядку ст. 477 КПК України, проте апеляційний суд залишив поза увагою зазначене клопотання, чим порушив право потерпілої, визначене приписами вказаної статті.
Письмових заперечень від інших учасників кримінального провадження до Верховного Суду не надходило.
Позиціїучасниківсудовогопровадження
Прокурор частково підтримала подані касаційні скарги, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
МотивиСуду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. У той же час наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України передбачено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 122 КК України.
Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення здійснюється в загальному порядку з урахуванням деяких його особливостей, зокрема: підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 26, ст. 478 КПК України); безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є відмова потерпілого або його представника від обвинувачення (ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України), а також примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим) у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність і КПК України (ч. 4 ст. 56 КПК України).
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 288/1158/16, критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного та приватного інтересу як об`єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв`язання без застосування заходів кримінальної репресії.
Законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.
Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч. 1 ст. 477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних із домашнім насильством). Тож, законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмову потерпілого від такого обвинувачення.
Під відмовою потерпілого від обвинувачення у злочинах, перелік яких міститься в ст. 477 КПК України, варто розуміти лише беззастережне волевиявлення про непритягнення винного до кримінальної відповідальності та припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування. Відповідна заява є проявом того, що потерпілий не бажає втручання держави в кримінально-правовий конфлікт і обирає альтернативний шлях його вирішення.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо обставини, передбачені згаданою нормою КПК України, виникнуть під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Так, доводи касаційних скарг засудженого та потерпілої зводяться до того, що апеляційний суд безпідставно не розглянув по суті клопотання останньої про відмову від обвинувачення та відповідно не закрив кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З матеріалів справи убачається, що за заявою потерпілої ОСОБА_8 було розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення за № 12020105040002460 та пред`явлено обвинувачення ОСОБА_7 за ст. 122 КК України, що узгоджується з приписами ст. 477 КПК України.
Надалі, 24 квітня 2025 року, потерпіла ОСОБА_6 звернулася до апеляційного суду з клопотанням, в якому відмовилася від обвинувачення стосовно ОСОБА_7 та просила кримінальне провадження закрити (т. 3, а. п. 104).
З технічного запису судового засідання від 24 квітня 2025 року також убачається, що апеляційний суд вирішив лише долучити зазначене клопотання до матеріалів справи. Водночас дійшов висновку, що вказане кримінальне провадження не є приватним обвинуваченням.
Проте, зважаючи, що відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, апеляційний суд безпідставно не задовольнив вказану заяву потерпілої.
Тож, висновки апеляційного суду про те, що вказане кримінальне провадження не є приватним обвинуваченням, суперечать кримінальному процесуальному закону.
За положеннями ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
З огляду на викладене, та враховуючи наявність у матеріалах справи клопотання потерпілої про відмову від обвинувачення стосовно ОСОБА_7 , вирок місцевого суду в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 440, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 7 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку із відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
