ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]
УХВАЛА
м. Київ
23.05.2023Справа № 757/230/20
Суддя Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г., розглянувши
заяву ОСОБА_1
про забезпечення позову у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Федерації велосипедного спорту України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 42)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 )
про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції ФВСУ від 20.08.2019.
Представники сторін: без виклику
ВСТАНОВИВ:
В проваджені Господарського суду міста Києва перебуває справа № 757/230/20 за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції ФВСУ від 20.08.2019.
22.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що діють на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Громадську організацію «Федерація велосипедного спорту України» (вул. Еспланада, б. 42 м. Київ 01601) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 16485577.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У заяві про забезпечення позову заявник просить суд заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що діють на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Громадську організацію «Федерація велосипедного спорту України» (вул. Еспланада, б. 42 м. Київ 01601) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 16485577.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що 24.04.2023 в мережі інтернет на сайті www.velosport.org.us було розміщено оголошення щодо конференції Федерації велосипедного спорту України та витяг з протоколу №1 засідання Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023 (за опитуванням). Зі змісту оголошення вбачається, що на 24.05.2023 було призначено позачергову Конференцію Федерації велосипедного спорту України до порядку денного якої включено й питання про внесення змін до Статуту Федерації велосипедного спорту України. Водночас, відповідно до листа Федерації велосипедного спорту України від 17.05.2023 було долучено інформацію про порядок денний, до якого також включено питання про реорганізацію Федерації велосипедного спорту України.
На думку позивача, вказане вище свідчить про те, що відповідачем вчиняються дії, направлені на неможливість виконання судового рішення в майбутньому, оскільки, якщо до закінчення розгляду цієї судової справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії відносно відповідача, в частині реорганізації Федерації велосипедного спорту України (ліквідації юридичної особи), зміни керівника тощо, позивач буде позбавлений права на захист своїх прав в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частиною першою ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд також звертає увагу на те, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, від 16.03.2021 у справі №921/302/20, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, предметом спору за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 є немайнові вимоги позивач визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має врахувати необхідність дотримання прав та інтересів відповідача задля дотримання балансу інтересів сторін.
З огляду на встановлені в межах розгляду заяви обставини та враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача з підстав необґрунтованості, а саме що не застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи унеможливить ефективний захист прав позивача згідно поданого до суду позову.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України)
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оцінивши наведені позивачем доводи, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано наявності правових підстав (з посиланням на відповідні докази) для застосування заходів забезпечення позову.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.Г. Пукшин
