ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2023 року
справа №380/2828/23
провадження № П/380/2857/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним рішення, скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), у якому просить:
визнати рішення командира ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 , про позбавлення ОСОБА_1 премій та додаткової винагороди за травень та липень 2022 року незаконними;
скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 №1552-ОД від 27 серпня 2022 року про результати службового розслідування військових порушень ОСОБА_1 ;
зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 , здійснити перерахунок та виплату премій та додаткової винагороди за травень та липень 2022 року на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що підставою для невиплати позивачу премії та додаткової винагороди у травні та липні 2022 року було перебування солдата ОСОБА_1 на території військової частини НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння та відсутність на службі без поважних причин. Позивач посилається на відсутність належних доказів факту вживання алкогольних напоїв та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.170-20 КУпАП на підставі постанови Яворівського районного суду Львівської області від 16.11.2022, а також відсутність протоколів про адміністративне правопорушення за ст.172-22 КУпАП за самовільне залишення військової частини та відсутність доказів про притягнення до адміністративної відповідальності судом за такі порушення. Зазначає, що службове розслідування проведене після звільнення позивача з військової служби у запас, тобто в час, коли відповідач втратив свої повноваження роботодавця щодо позивача, а тому є незаконним та не може мати правових наслідків стосовно позивача. З цих підстав вважає, що його неправомірно було позбавлено виплати премії та додаткової винагороди у травні та липні 2022 року. Для відновлення своїх прав звернувся за захистом з даним позовом до суду.
Ухвалою від 20.02.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 10.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалою від 21.03.2023 суд постановив витребувати у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії наступних доказів:
-наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №551-ОД від 06 червня 2022 року;
-витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №1552-ОД від 27 серпня 2022 року;
-наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №825-АД від 16 липня 2022 року;
-наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №255-ОД від 10 травня 2022 року;
-висновку (висновків) про службове розслідування самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 за 21-23 травня 2022 року та 08-13 липня 2022 року, а також про його перебування на службі у стані алкогольного сп`яніння у травні 2022 року.
Відповідач 19.04.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач негативно характеризувався по службі, займаній посаді не відповідав. Відповідач зазначив, що у період з 21 по 24 травня 2022 року позивач без поважних причин був відсутній за місцем проходження служби, що підтверджується рапортом тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Отже, позивачеві правомірно було знята винагорода та премія за травень 2022 року у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин терміном до 10 діб. Також, згідно з рапортом виконуючого обов`язки начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , позивач невчасно прибув з лікувального закладу у липні 2022 року, оскільки був виписаний з медичної установи 7 липня 2022 року, а прибув у військову частину лише 14 липня 2022 року, тобто був відсутній за місцем проходження служби протягом 7 днів. Таким чином, позивачеві правомірно було знята винагорода та премія за липень 2022 року у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин терміном до 10 діб.
Разом з відзивом відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, мотивоване тим, що відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивач міг вчасно подати позов у визначений законом строк, оскільки дізнався про порушення своїх прав не пізніше наступного місяця, коли кошти з грошовим забезпеченням надійшли не в повному обсязі, на думку позивача, в червні 2022 року за травень 2022 року і в серпні 2022 року за липень 2022 року. Наказ командира військової частини про результати службового розслідування щодо позивача №1552-ОД був виданий 27 серпня 2022 року, в той час як позивач звернувся до суду лише 09 лютого 2023 року.
Ухвалою від 10.05.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку на звернення до суду за захистом своїх прав.
15.05.2023 представник позивача подав клопотання про поновлення строку не звернення до суду. Клопотання обґрунтоване тим, що позивач дізнався про власне звільнення з військової служби лише у вересні 2023 року. 04.10.2022 представник позивача отримав відповідь від відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Також представник позивача отримав довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення позивача від 26.11.2022 №10244 лише 16.12.2022. Саме з цією датою представник позивача пов`язує початок відліку строку на звернення до суду в цій частині. Також представник позивача зазначає, що у відповідь на його адвокатський запит 30 січня 2023 року ним було отримано відповідь від відповідача, з якої було встановлено, що командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ №1552-ОД від 27.08.2022 про результати службового розслідування щодо позивача. Стверджує, що позивач до цього часу не знав і не міг знати про існування вказаного наказу, оскільки на час його постановлення позивач вже був звільнений з військової служби. На думку представника позивача, доказів ознайомлення позивача з оспорюваними наказами до суду не надано.
Ухвалою від 22.05.2023 клопотання представника позивача задоволено, а строк на звернення до суду поновлено.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_1 був призваний на військову службу через ІНФОРМАЦІЯ_1 та направлений до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №49 від 04.03.2022 позивача з 04 березня 2022 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
У період з 16.03.2022 по 25.03.2022 позивач перебував на лікуванні у Зведеному медичному загоні (м. Павлоград), що підтверджується виписним епікризом №97. Діагноз: вибухова травма від 17.03.2022. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Акубаротравма без порушення цілісності барабанної перетинки. Вогнепальне сліпе поранення лобної ділянки. Посттравматичний лівобічний фронтит. Забій м`яких тканин лівого колінного суглобу. Хрестовий внутрішньосуглобовий перелом основи нігтьової фаланги І пальця лівої стопи без зміщення. Хронічний бронхіт.
У період з 11.04.2022 по 14.04.2022 позивач перебував на лікуванні у Комунальному закладі «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова», що підтверджується випискою із медичної карти №е3661. Діагноз: військові операції, що викликали пошкодження іншими видами вибухів або осколками. Мінно-вибухова травма (від 10.04.2022). Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку.
У період з 15.04.2022 по 17.04.2022 позивач перебував на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, що підтверджується перевідним епікризом №4232. Діагноз: вибухова травма (10.04.2022). Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Короткозорість обох очей. Був переведений в Центр медичної реабілітації та санаторного лікування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для проведення реабілітаційного лікування.
У період з 17.04.2022 по 28.04.2022 позивач перебував на лікуванні у Військовій частині НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується випискою із медичної карти №1367.
10.05.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №255-ОД «Про перебування солдата ОСОБА_1 на території військової частини НОМЕР_1 у військовій формі одягу в стані алкогольного сп`яніння та притягнення його до відповідальності», в якому вказано наступне:
« 08 травня 2022 року о 15 годині 54 хвилин стрілець-санітар 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , перебував на території військової частини НОМЕР_1 у військовій формі одягу в стані алкогольного сп`яніння під час дії воєнного стану.
08 травня 2022 року солдат ОСОБА_1 був освічений черговим фельдшером військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_2 за результатами якого складено висновок медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану алкогольного сп`яніння №5196 від 08 травня 2022 року із діагнозом: стан після вживання алкогольних напоїв з використанням спеціального технічного засобу (тест на алкоголь №985 проба позитивна 1,59 проміле»).
Згідно із цим наказом за порушення військової дисципліни та неналежне виконання службових обов`язків, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Доручено помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи-начальнику фінансово-економічної служби не виплачувати позивачу премію за особистий внесок у загальні результати служби та додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Доручено скласти протокол про адміністративне правопорушення, вчинене за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.05.2022 №135, позивача вважати таким, що самовільно залишив частину та зняти з продовольчого забезпечення.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.05.2022 №138, позивача вважати таким, що повернувся після самовільного залишення частини та зарахувати на продовольче забезпечення.
06.06.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №551-ОД «Про результати службового розслідування для встановлення причин та умов, які сприяли відсутності на службі без поважних причин солдата ОСОБА_1 : В наказі вказано наступне:
«Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №395-АД від 21 травня 2022 року командиром протитанкового взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_3 проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов самовільного залишення військової частини (без зброї) військовослужбовцем призваним по мобілізації стрільцем-санітаром З механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 .
Приводом і підставою для службового розслідування став рапорт тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_5 за вхідним № НОМЕР_5 від 21 травня 2022 року.
Службовим розслідування було встановлено, що 21 травня 2022 року під час ранкового шикування о 08 годині 00 хвилин було виявлено відсутність на службі стрільця-санітара 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 .
Силами 2 механізованого батальйону організовані пошукові заходи даного військовослужбовця. Пошуки на території військової частини та прилеглих до військової частини територіях результатів не дали. На телефонні дзвінки не відповідав.
Однак, 24 травня 2022 року стрілець-санітар 3 механізованого відділення. механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 повернувся в розташування 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та заявив про себе.
Таким чином, стрілець-санітар 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 вчинив військове кримінальне правопорушення, а саме - самовільне залишення військової частини (без зброї) під час дії в країні воєнного стану, терміном З (три) доби».
Наказом доручено помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи-начальнику фінансово-економічної служби не виплачувати позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
У період з 26.05.2022 по 10.06.2022 позивач перебував на лікуванні у Військово-медичному центрі Західного регіону, що підтверджується виписним епікризом із медичної карти №6548.
Згідно з довідкою ВЛК Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 09.06.2022 №335/3, діагноз: стан після перенесеної гострої реакції на стрес, з виходом в нестійку компенсацію. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.
У період з 13.06.2022 по 07.07.2022 позивач перебував на лікуванні у військовій частині НОМЕР_6 , що підтверджується виписним епікризом з медичної карти №754. Основний діагноз: стан після перенесеної гострої реакції на стрес з виходом в одужання. Супутні діагнози: короткозорість в 7,5Д обох очей при гостроті зору з корекцією 5.5Д. Вегетосудинна дистонія по змішаному типу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2022 №89-РС позивача було звільнено у запас за підпунктом «в» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання) та направлено для зарахування на військовий облік до Сихівського РТЦК та СП м. Львова.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.07.2022 позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2022 №825-АД командиру гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 доручено провести службове розслідування для встановлення причин та умов невчасного прибуття позивача з лікування.
27.08.2022 командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №1552-ОД «Про результати службового розслідування для встановлення причин та умов невчасного прибуття з лікування солдата ОСОБА_6 ».
В наказі вказано наступне
«Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №825-АД від 16 липня 2022 року командиром гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_8 проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов невчасного прибуття з лікування солдата ОСОБА_6 .
Приводом і підставою для службового розслідування став рапорт тимчасово виконуючого обов`язки начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта медичної служби ДУЧАК Ганни Андріївни за вхідним №26834 від 14 липня 2022 року.
В ході проведення службового розслідування було встановлено, що 14 липня 2022 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт тимчасово виконуючого обов`язки начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта медичної служби Г. ДУЧАК вхідний №26834, в якому повідомляє про невчасне прибуття з лікувального закладу військовослужбовця 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , а саме: колишнього стрільця - санітара 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 , який був виписаний із лікувального закладу 07 липня 2022 року, а прибув у військову частину 14 липня 2022 року.
З пояснення колишнього стрільця - санітара 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_9 , стало відомо, що був виписаний з лікувального закладу у місті Старокостянтинів і направився для обстеження 07 липня 2022 року у місто Хмільник Вінницької області, де робив магнітно-резонансну томографію (МРТ і
Є заключення). Вже 08 липня 2022 року направився в місто Луцьк Волинської області до дитини і дружини, яких необхідно було побачити. Близько 20 годин 00 12 липня 2022 року прибув до військової частини НОМЕР_1 . У військовій частині НОМЕР_6 солдат ОСОБА_7 попереджав свій маршрут, а зі своєю частиною не мав зв`язку, бо не було номерів командування.
З пояснення номера обслуги 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_10 стало відомо, що 13 липня 2022 року близько 17 годин 00 хвилин з`явився у військовій частині НОМЕР_1 колишній стрілець - санітар 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 . Розмовляв з оточуючими військовослужбовцями лайливими словами і говорив, що йому байдуже на запізнення після виписки, бо було необхідно побачити дитину і цивільну дружину, які живуть у АДРЕСА_5 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 невчасно повернувся з лікувального закладу, тобто був відсутній на військовій службі терміном 7 (сім) днів».
На підставі вказаного наказу доручено помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи-начальнику фінансово-економічної служби не виплачувати позивачу премію за особистий внесок у загальні результати служби та додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 16.11.2022 у справі №944/3665/22 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Факт позбавлення позивача премій та додаткової винагороди за травень та липень 2022 року підтверджується довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення позивача за період 01/2022 12/2022.
Вважаючи протиправним позбавлення премій та додаткової винагороди за травень та липень 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до ст. 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно з приписами статті 49 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командир відділення, головний сержант (заступник командира) взводу мають право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"г" статті 48 цього Статуту, а згідно статті 54 - командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок (ст.13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат зобов`язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою та вміло діяти в бою; знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виконувати правила носіння військового одягу і взуття, своєчасно та акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
З аналізу наведених норм законодавства випливає, що в основі поведінки військовослужбовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Правила поведінки та обов`язки, покладені на військовослужбовців, зокрема, стосовно неухильного дотримання вимог Конституції України та Законів, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поширюються на військовослужбовця не лише під час несення ним служби, а й у вільний від несення служби час.
Як встановлено судом, підставою для невиплати позивачу премії та додаткової винагороди у травні 2022 року були наказ командира військової частини НОМЕР_1 №255-ОД від 10.05.2023 «Про перебування солдата ОСОБА_1 на території військової частини НОМЕР_1 у військовій формі одягу в стані алкогольного сп`яніння та притягнення його до відповідальності» та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №551-ОД від 06.06.2022 «Про результати службового розслідування для встановлення причин та умов, які сприяли відсутності на службі без поважних причин солдата ОСОБА_1 ».
Підставою для невиплати позивачу премії та додаткової винагороди у липні 2022 року був наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1552-ОД від 27.08.2022 «Про результати службового розслідування для встановлення причин та умов невчасного прибуття з лікування солдата ОСОБА_6 ».
При цьому, позивач не оскаржує накази командира військової частини НОМЕР_1 №255-ОД від 10.05.2023 та №551-ОД від 06.06.2022, а лише оскаржує наказ командира військової частини НОМЕР_1 №1552-ОД від 27.08.2022. Також позивач в позовній заяві фактично не заперечує обставин, наведених у висновках службового розслідування щодо порушення встановлених ними вимог, а посилається лише на відсутність належних доказів факту вживання алкогольних напоїв та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.170-20 КУпАП, а також відсутність протоколів про адміністративне правопорушення за ст.172-22 КУпАП за самовільне залишення військової частини та відсутність доказів про притягнення до адміністративної відповідальності судом за такі порушення.
Суд зазначає, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були обставини порушення ним службової дисципліни, а саме: вимог статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, статей 9, 11, 12, 13, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
При цьому, суд враховує, що оскільки позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 03.02.2021 у справі № 817/1071/16.
Судом встановлено, що підставою для проведення службового розслідування (наказ А0998 №255-ОД від 10.05.2023) був виявлений факт перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння під час його перебування на території військової частини НОМЕР_1 у військовій формі одягу. Факт сп`яніння підтверджується результатами освідування, проведеного черговим фельдшером військової частини НОМЕР_1 , головним сержантом ОСОБА_2 , яким складено висновок медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану алкогольного сп`яніння №5196 від 08 травня 2022 року із діагнозом: стан після вживання алкогольних напоїв з використанням спеціального технічного засобу (тест на алкоголь №985 проба позитивна 1,59 проміле»). Доказів в спростування такого факту позивачем не наведено, а судом не встановлено.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, суд не вбачає протиправної поведінки в діях відповідача стосовно встановлення у діях позивача складу дисциплінарного проступку та у прийнятті наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2022 № 255-ОД про результати проведення службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 .
Суд враховує, що військовослужбовець повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в будь-який інший час, що передбачено вимогами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно Збройних Сил України та спричинити суспільний резонанс.
Суд звертає увагу на те, що обставини закриття Яворівським районним судом Львівської області провадження у справі №944/3665/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП через відсутність складу адміністративного правопорушення не можуть спростовувати факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку та відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, які встановлені під час службового розслідування.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 817/1071/16, від 04 березня 2021 року у справі № 200/12138/19-а та в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №802/2306/16-а, у справі № 825/2003/13-а та від 21 березня 2018 року у справі №822/838/17.
Суд також враховує, що постановою Яворівського районного суду Львівської області закрито провадження у справі №944/3665/22 через відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, тобто за вчинення військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, тоді як за результатами службового розслідування позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, зокрема, вимог ст. ст. 11, 13, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
Відповідно до п.5 Розділу ХVІ цього наказу, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
Відповідно до рішення Міністра оборони України, яке доведено телеграмою від 25.03.2022 №НР248/1298, з метою врегулювання військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в абзаці дев`ятому пункту 10 Рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 визначено, що до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн не включати військовослужбовців, які перебували у стані алкогольного сп`яніння - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
При цьому, суд наголошує, що підставою невиплати премії та додаткової винагороди ОСОБА_1 були накази командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2022 №255-ОД та від 06.06.2022 №551-ОД, які є чинними, в судовому порядку не оскаржувалися.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2022 «Про результати службового розслідування для встановлення причин та умов невчасного прибуття з лікування солдата ОСОБА_1 » суд зазначає таке.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі передбачені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі Порядок №608).
Отже, за змістом частини 1 розділу 1 Порядку №608 такий передбачає можливість проведення службового розслідування стосовно військовозобов`язаних, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби. Службове розслідування в спірному випадку було проведено стосовно вчинення позивачем правопорушення під час проходження ним військової служби.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Як встановлено судом, службове розслідування проводилося з метою встановлення причин та умов невчасного прибуття з лікування солдата ОСОБА_6 на підставі рапорту тимчасово виконуючого обов`язки начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта медичної служби ДУЧАК Ганни Андріївни за вхідним №26834 від 14 липня 2022 року. В ході проведення службового розслідування було встановлено невчасне прибуття з лікувального закладу військовослужбовця 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , а саме: колишнього стрільця - санітара 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 , який був виписаний із лікувального закладу 07 липня 2022 року, а прибув у військову частину 14 липня 2022 року. Даний факт позивачем не заперечується, пояснення обгрунтовані необхідністю побачити сім`ю.
Суд з розумінням ставиться до потреб військовослужбовців в період проходження ними військової служби та здійснення захисту Вітчизни в період воєнного стану, однак, такі дії військовослужбовця не повинні порушувати порядок проходження військової служби, оскільки могли негативно вплинути на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань, а тому повинні здійснюватися у визначеному законодавством порядку, в тому числі бути погоджені із командуванням, що в спірному випадку було відсутнє.
Суд зазначає, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. За змістом ст. 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна досягається шляхом: свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців. Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відтак, суд приходить до висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2022 «Про результати службового розслідування для встановлення причин та умов невчасного прибуття з лікування солдата ОСОБА_1 » був прийнятий з дотриманням правових норм, а тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи позивача про відсутність протоколів про адміністративне правопорушення за ст.172-22 КУпАП за самовільне залишення військової частини та відсутність доказів про притягнення до адміністративної відповідальності судом за такі порушення не може бути підставою для скасування вказаного наказу, оскільки відсутність таких протоколів може мати значення у справі про адміністративне правопорушення, але не має значення для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності за обставин цієї справи. Адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності та в межах розгляду цієї справи суд не досліджує питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 9901/159/19.
Окрім того, суд враховує, що стосовно позивача також проводилось службове розслідування щодо його відсутності на службі без поважних причин з 21 по 23 травня 2022 року. Результати вказаного службового розслідування були затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 №551-ОД, який не оскаржувався позивачем та є чинним.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулюється наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".
Відповідно до п.5 Розділу ХVІ цього наказу, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
Відповідно до рішення Міністра оборони України, яке доведено телеграмою від 25.03.2022 №НР248/1298, з метою врегулювання військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в абзаці дев`ятому пункту 10 Рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 визначено, що до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн не включати військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди за травень та липень 2022 року, а тому в цій частині позовних вимог також слід відмовити.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Оскільки позовні вимоги не задовольняються, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.
