ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 року Справа № 924/75/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Мітченко Т.В.
від відповідача за первісним позовом: Івтушок С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА"
на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 05.04.23р. суддею Крамаром С.І. о 15:29 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 17.04.23р.
у справі № 924/75/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА"
про розірвання договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА"
до Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА"
про зобов`язання передати ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" телескопічний навантажувач JCB LOADALL 535-95 Аgri Super в комплектації та з технічними характеристиками згідно договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. і специфікації до нього за ціною 3 154 149,00грн., в т.ч. ПДВ; стягнення 1 177 837,01грн. штрафної неустойки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023р. по справі №924/75/23 у позові Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" про розірвання договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. відмовлено.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" до Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" про зобов`язання передати ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" телескопічний навантажувач JCB LOADALL 535-95 Аgri Super в комплектації та з технічними характеристиками згідно договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. і специфікації до нього за ціною 3154149,00грн., в т.ч. ПДВ; стягнення 1177837,01грн. штрафної неустойки задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" 294459,25грн. штрафної неустойки, 17668,00грн. витрат зі сплати судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" задовольнити повністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- вказує на те, що зробивши висновок про обов`язковість виконання ПАТ "АГРІМАТКО УКРАЇНА" спірного договору, суд першої інстанцї відмовив скаржнику в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" виконати свої зобов`язання за договором, зазначивши про те, що оскільки за умовами спірного договору (п.2.2) покупець зобов`язався сплатити другий платіж - (90% вартості товару) після поставки товару і не пізніше 5 - банківських днів після надання постачальником, а, згідно п.2.4 договору, грошовий еквівалент ціни товару в гривні, визначений в Специфікації, є динамічним і визначається згідно курсу GBP до гривні на міжбанківській валютній біржі станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором, підстави для зобов`язання ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" виконати обов`язки за договором поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. і Специфікації до нього щодо передачі товару за ціною 3 154 149,00грн. відсутні;
- вказує, що на момент підписання договору та Специфікації сторони дійшли згоди про визначення ціни товару лише в гривні (3 154 149,00грн., в т.ч. ПДВ.) і визначати її в грошовому еквіваленті GBR не стали, а тому положення п.2.4 не можуть бути застосовані для зміни ціни. При цьому, сам відповідач - ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАІНА ні у первинному позові, ані у відзиві на зустрічний позов не зазначив який саме грошовий еквівалент GBR становила ціна товару на день підписання договору та Специфікації до нього. Тому, відповідно і позовна вимога щодо передачі скаржнику товару була сформована з врахуванням ціни товару, визначеної сторонами в спірному договорі - 3 154 149,00грн., а тому вважає, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи;
- вказує, що відповідно до п.5.2 договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штрафну неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару. Нарахування штрафної неустойки починається з дня, коли зобов`язання по поставці мало бути виконане постачальником та припиняється у день його повного виконання. Сума штрафної неустойки за порушення строків поставки за станом на день складання позову становить 1 177 837,01грн.. Однак, суд першої інстанції, дійшов до безпідставного висновку висновку з власної ініціативи зменшити суму неустойки до 294 459,25грн.;
- вважає, що позбавлення сторони договору, яка добросовісно виконує свої договірні зобов`язання, права на отримання неустойки за неналежне виконання боржником договірних зобов`язань в тому розмірі, який було обумовлено сторонами договору, відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, про які йдеться в ч.3 ст. 509 ЦК України та ч.1 ст.627 ЦК України та на які, в тому числі, посилається суд;
- зазначає, що при заявленні спірної неустойки, скаржник врахував те, що п.5.1 договору передбачена аналогічна (дзеркальна) сторони, як покупця, відповідальність за порушення виконання грошових зобов`язань перед постачальником. Інші штрафні санкції, які були передбачені зокрема п.5.3 договору, за ненадання підмінної техніки скаржником взагалі не заявлялись, оскільки скаржником враховано засади добросовісності, розумності та справедливості;
вказує на те, що сам по собі факт "початку військових дій зі сторони російської федерації" на території м.Києва жодним чином не є підставою для зменшення пені. Війна з рф почалась 24.02.2022р., тобто за 10 днів до останнього встановленого договором дня виконання відповідачем зобов`язань за договором і триває не на території країни виробника товару - Великої Британії. При цьому, на території Хмельницької області, куди мала бути здійснена поставка товару, активних бойових дій взагалі не велось;
- суд не взяв до уваги, що скаржником вже понесені збитки у вигляді витрат в розмірі 315414,90грн., які сплачено відповідачу в якості часткової передплати за товар, який не отримано до сьогоднішнього дня, а також те, що підприємство скаржника фактично позбавлене можливості використовувати спірний навантажувач у своїй виробничій діяльності, на що скаржник розраховував при укладенні спірного договору. Тому, в цій частині висновки суду також не відповідають встановленим обставинам справи;
- стосовно ступеню виконання зобов`язань боржником вказує на те, що відповідач за зустрічним позовом підтвердив, що частково оплачений товар вже доставлений на територію України, однак передати його відповідач погоджується лише за новою, більшою ціною, що на думку скаржника, ніяк не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості;
- вважає, що майновий стан сторін при вирішенні питання про зменшення розміру пені судом же взагалі не з`ясовувався, хоча, як видно з диспозиції ст.233 ГК України, такі обставини, при зменшенні розміру санкцій, підлягають з`ясуванню та мають значення для справи.
Листом №924/75/23/2851/23 від 08.05.2023р. матеріали справи №924/75/23 було витребувано з Господарського суду Хмельницької області.
23.05.2023р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/75/23.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.05.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023р. у справі №924/75/23 та призначено справу №924/75/23 до розгляду на 13.06.2023р. об 15:00год., тощо.
06.06.2023р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/75/23 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" - адвокату Івтушок Сергію Валентиновичу можливість проведення судового засідання по справі №924/75/23, призначеного на 13.06.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023р. задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" - адвоката Івтушок Сергія Валентиновича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/75/23 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" - адвокату Івтушок С.В. участь в судовому засіданні у справі №924/75/23, призначеному на 13.06.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
09.06.2023р. через систему "Електронний суд" до Північно - західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" надійшов письмовий відзив від 08.06.2023р. на апеляційну скаргу.
12.06.2023р. через систему "Електронний суд" до Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/75/23 поза приміщенням суду. В даному клопотанні заявник просить забезпечити представнику Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" - адвокату Мітченко Тетяні Василівні можливість проведення судового засідання по справі №924/75/23, призначеного на 13.06.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 12.06.2023р. задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" - адвоката Мітченко Тетяни Василівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/75/23 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" - адвокату Мітченко Т.В. участь в судовому засіданні у справі №924/75/23, призначеному на 13.06.2023р. об 15:00год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".
В судовому засіданні 13.06.2023р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023р. у справі №924/75/23 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" задовольнити повністю.
Представник позивача за первісним позовом у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 13.06.2023р. заперечила проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023р. у справі №924/75/23 - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 13.09.2021р. між Приватним акціонерним товариством "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" (постачальник) та ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" (покупець) укладено договір поставки №20210913-1 (далі договір), згідно п.1.1 якого, Приватне акціонерне товариство "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" взяло на себе зобов`язання поставити на адресу відповідача товар на умовах цього договору, а саме: телескопічний навантажувач JCB LOADALL 535-95 Agri Super, в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними в Специфікаціях, а ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" зобов`язалось прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
У відповідності до п.1.2 договору, асортимент, кількість та ціна товару остаточно узгоджується сторонами до моменту відвантаження товару покупцеві та відображається у Специфікаціях до цього договору.
Відповідно до п.2.1 договору, ціна договору складає 3 154 149,00грн. та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, сказана у Специфікаціях, складає ціну договору.
Згідно п.2.2 договору, покупець зобов`язаний сплатити ціну товару у наступному порядку:
- перший платіж - передплата 10% вартості товару сплачуються покупцем протягом 5 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар;
- другий платіж - 90% вартості товару сплачуються покупцем після поставки товару і не пізніше 5-х банківських днів після надання постачальником на електронну адресу покупця, яка зазначена у цьому договорі - [email protected], повідомлення про реєстрацію постачальником податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, згідно вимог Податкового кодексу України та вказівок покупця.
У відповідності до п.2.3 договору, зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у відповідних Специфікаціях до цього договору.
Згідно п.2.4 договору, визначення ціни товару здійснюється сторонами на дату підписання відповідної Специфікації до цього договору в грошовому еквіваленті GВР, при цьому грошовий еквівалент ціни товару в гривні, визначений в Специфікації, є динамічним і визначається згідно курсу GВР до гривні на міжбанківській валютній біржі за даними сайту www.udinform.com станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором або дню пред`явлення позову (претензії) щодо стягнення заборгованості з оплати ціни товару.
У випадку, якщо після постачання товару змінюється його вартість з причин перегляду цін, перерахунку, у випадках повернення товару постачальнику або повернення постачальником суми попередньої оплати за товар покупцю, постачальник складає розрахунок коригування до відповідної податкової накладної, а покупець зобов`язується в порядку, встановленому чинним законодавством зареєструвати розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.2.5 договору).
Сторони погодили, що покупець має право здійснити оплату за товар на умовах попередньої оплати в цілому або здійснити оплату частками, але в будь якому випадку не пізніше останнього дня строку вказаного в договорі або у Специфікації (за умови її складання сторонами).
Розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем в гривнях, в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника за реквізитами вказаними в даному договорі.
Відповідно до п.3.1 договору, постачальник зобов`язався поставити товар до 05 березня 2022 року (включно).
У відповідності до п.5.2 договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штрафну неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару. Нарахування штрафної неустойки починається з дня, коли зобов`язання по поставці мало бути виконане постачальником та припиняється у день його повного виконання.
Згідно п.5.3 договору, в разі невиконання зобов`язань з поставки товару до 05 березня 2022 року, починаючи з 06 березня 2022 року та на весь строк прострочення поставки товару постачальник надає покупцю у тимчасове безкоштовне використання рівноцінну або кращу за технічними показниками сільськогосподарську техніку у справному технічному стані.
У разі порушення зобов`язання щодо падання покупцеві у тимчасове безкоштовне використання рівноцінної за технічними характеристиками сільськогосподарської техніки, передбаченого абзацом першим п.5.3 даного договору, постачальник на письмову вимогу покупця (претензії) зобов`язаний:
а) сплатити штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від загальної ціни товару, якщо порушення
зобов`язання з поставки товару триває більше 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки товару, визначеної в п.3.2 цього договору;
б) додатково сплатити штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від загальної ціни товару, якщо
порушення зобов`язання з поставки товару триває більше 10 (десяти) календарних днів з дати поставки
товару, визначеної в п.3.2. цього договору.
Відповідно до п.5.8 договору, сплата штрафних санкцій, передбачених п.п.5.1.-5.6. цього договору, не звільняє сторону, яка допустила порушення договору, від обов`язку від виконання договірного зобов`язання в натурі.
Згідно п.8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань по договору у випадку настання обставин непереборної сили, які виникли після укладення договору в результаті обставин надзвичайного характеру, яким сторони не могли передбачити та яким не мати можливості запобігти. До форс-мажорних обставин відносяться обставини, які визначені відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та які безпосередньо впливають на виконання умов договору і не можуть бути передбачені сторонами ні за яких умов.
Сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов`язана у строк, що не перевищує 3 (трьох) календарних днів з моменту їх настання, в письмовій формі інформувати іншу сторону про настання таких обставин та за власний рахунок підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом (п.8.2 договору).
Якщо обставини непереборної сили продовжують діяти більше 30 (тридцяти) календарних днів. будь-яка із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши іншу сторону не менше, ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати розірвання (п.8.3 договору).
Припинення цього договору внаслідок дії форс-мажорних обставин не звільняє сторони від обов`язку протягом двох тижнів провести повний розрахунок (сплатити кошти тощо) за отримане виконання від іншої сторони до моменту настання форс-мажорних обставин або від обов`язку повернути отримані в якості авансу кошти по яких не було здійснене виконання (п.8.4 договору).
У відповідності до п.10.1 договору, умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін в письмовій формі шляхом складання додаткової угоди до договору.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до "31" грудня 2022 включно, а в частині невиконання сторонами своїх зобов`язань - до повного їх виконання (п.11.1 договору).
Відповідно до Специфікації від 13.09.2021р. до договору поставки №20210913-1 постачальник зобов`язався поставити товар - телескопічний навантажувач JCB LOADALL 535-95 Agri Super вартістю 3 154 149,00грн..
Надалі, платіжним дорученням №52328171 від 21.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" сплатило Приватному акціонерному товариству "АГРІМАТКО-УКРАЇНА", 315 414,90грн. попередньої оплати згідно умов договору по рахунку №1019001 від 19.10.2021р..
Однак, 16.02.2022р. відповідачем отримано від позивача лист про те, що через глобальні перебої з постачанням комплектуючих поставка затримується до 23.03.2022р..
У квітні 2022р. відповідачем отримано вiд ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" лист (без номера та без дати) про те, що затримка в поставці товару, відповідно до умов договору відбулась з незалежних вiд них обставин, а саме: початок військових дiй зі сторони російської федерації i несвоєчасна поставка визначеного договором товару виробником (порушення логістичних ланцюгiв, окупацiя окремих територій військами рф). В цьому ж листі позивач вказав, що не відмовляється вiд виконання зобов`язань за договором та готовий виконати їх за наявності найменшої можливості або після закінчення дії форс-мажорних обставин.
В подальшому, 17.10.2022р. вiд позивача ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" отримало лист (відправлений позивачем 13.10.2022р. без вих. номера та без дати) з пропозицією про внесення змін до договору поставки №20210913-1 та відповідний проєкт додаткової угоди, згідно з якими позивачем пропонувалось внести зміни до договору в частині визначення ціни товару, зафіксувавши її в розмірі, еквівалентному 112 500 Євро, що мало збільшити ціну товару до 4153860,00грн. та в частині строків поставки товару -14 жовтня 2022 (включно). Така пропозиція обґрунтовувалась позивачем тим, що затримка в поставці товару викликана світовою пандемією та агресією рф i тим що ціна товару значно підвищилась.
У відповідь на таку пропозицію позивача відповідачем 04.11.2022р. направлено позивачу претензію (вих.№20221103-1 вiд 03.11.2022р.) з повідомленням про відмову вiд пропозиції про внесення змін до договору та з вимогою сплатити штрафнi санкції за порушення строків виконання договірних зобов`язань.
15.11.2022р. відповідачем від позивача отримано лист (без вих. номера та без дати) з повідомленням про те, що товар, визначений в договорі, може бути поставлений в будь-якай час після погодження вартості товару станом на 10.11.2022р. та з пропозицією придбати товар за ціною, вказаною в додатковій угоді (4 153 860,00грн.).
17.11.2022р. позивачу направлено лист (вих.№20221116-1 вiд 16.11.2022р.) яким відповідач повідомив про те, що його пропозиції про зміну умов договору та безпідставне збільшення ціни товару не можуть бути ним прийняті i про те, що будь-які підстави для розірвання договору чи відмови вiд нього в односторонньому порядку зі сторони постачальника відсутні. В цьому ж листі відповідач зазначив, що наполягає на виконанні постачальником взятих на себе договірних зобов`язань: здійснення поставки навантажувача у власність покупця відповідно до умов договору, а також сплати всіх штрафник санкцій в розмірах, зазначених в претензії покупця вих.№20221103-1 вiд 03.11.2022р..
Відповідно до листа Генерального директора JCB Sales-Export Europe від 28.10.2022р. замовлений позивачем для ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" телескопічний навантажувач не поставлявся ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" аж до 26.09.2022р. з причин збройного конфлікту, важкості доставки, впливу пандемії, глобальної інфляції, що призвело до подорожчання техніки на 12% з початку року.
Також, у матеріалах справи міститься копія наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022р. "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" всю територію міста Києва з 24.02.2022р. по 30.04.2022р. віднесено до територій можливих бойових дій.
За вказаних обставин, Приватне акціонерне товариство "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" про розірвання договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. у зв`язку із істотною зміною обставин і недосягненням сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність до обставин, які істотно змінились.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Приватне акціонерне товариство "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" посилається на те, що станом на день подання позову склалася ситуація коли воно об`єктивно може виконати зобов`язання за даним договором, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для нього сенс або кінцевий результат буде не тим, на який товариство розраховувало на початку (ч.2 ст.652 ЦК України). Тобто, поставка товару за ціною, на якій наполягає відповідач станом на 14.10.2022р. є неприйнятною та вкрай негативною для позивача. Проти зустрічних позовних вимог заперечує.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.01.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/75/23 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" проти позовних вимог заперечує та покликається на те, що невиконання позивачем п.8.2 договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р., яким передбачено, що сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов`язана у строк, що не перевищує 3 (трьох) календарних днів з моменту їх настання, в письмовій формі проінформувати іншу сторону про настання таких обставин та за власний рахунок підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом. Сам по coбi факт початку військових дій з боку російської федерації жодним чином не позбавляє позивача зобов`язань за спірним договором та не звільняє його вiд відповідальності за їх порушення, а тим більше не може бути підставою для його розірвання. Фактично позивачем у листі від 17.10.2022р. було запропоновано змінити істотні умови договору - ціну товару та строки його постачання. Ціна товару вже була погоджена при підписанні договору та зафіксована в Специфікації відповідно до вимог п.1.2 договору.
Вказує, що 04.11.2022р. ним направлено позивачу претензію (вих.№20221103-1 вiд 03.11.2022р.) з повідомленням про відмову вiд пропозиції про внесення змін до договору та з вимогою сплатити на його користь штрафні санкції за порушення строків виконання договірних зобов`язань.
Спірний договір укладався сторонами 13.09.2021р., в самий розпал пандемії "COVID-19" i вже на той час глобальні перебої з постачанням комплектуючих, на якi позивач посилається у своєму листi вiд 16.02.2022р., як на причину неможливості вчасно виконати поставку товару, були загальновідомим фактом. Війна ж з рф почалась 24.02.2022р., тобто за 10 днiв до останнього встановленого договором дня виконання позивачем зобов`язань за договором i триває не на території країни виробника товару - Великої Британії, а на території України. При цьому, на території Хмельницької області, куди мала бути здійснена доставка товару, активних бойових дій взагалі не велось, а тому вказана обставина жодним чином не могла вплинути на виконання зобов`язань з боку позивача. Тим більше, що позивач мав на виконання договору більше п`яти місяців.
Інфляційні процеси, постійне подорожчання енергоносіїв, комплектуючих, логістичних послуг та інших складових собівартості товарів є природними економічними процесами i той факт, що позивач, формуючи ціну товару на стадії укладення договору не врахував вказані чинники та можливість збільшення ціни товару його виробником, жодним чином не дає для позивача підстав відшкодувати свої втрати за рахунок майнових інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА".
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2023р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" до Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" про зобов`язання передати ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" телескопічний навантажувач JCB LOADALL 535-95 Аgri Super в комплектації та з технічними характеристиками згідно договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. і специфікації до нього за ціною 3154149,00грн., в т.ч. ПДВ та стягнення 1177837,01грн. штрафної неустойки згідно п.5.2 договору.
У підготовчому засіданні 01.03.2023р. Господарським судом Хмельницької області постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023р. по справі №924/75/23 у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.
За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 ЦК України).
Згідно ст.ст.663, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що 13.09.2021р. між Приватним акціонерним товариством "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" (постачальник) та ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" (покупець) укладено договір поставки №20210913-1.
Відповідно до Специфікації від 13.09.2021р. до договору поставки №20210913-1 постачальник зобов`язався поставити товар - телескопічний навантажувач JCB LOADALL 535-95 Agri Super вартістю 3 154 149,00грн..
На виконання умов договору, 21.10.2021р. платіжним дорученням №52328171 Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" сплатило Приватному акціонерному товариству "АГРІМАТКО-УКРАЇНА", 315414,90грн. попередньої оплати згідно умов договору по рахунку №1019001 від 19.10.2021р..
В подальшому, 16.02.2022р. відповідачем отримано від позивача листа про те, що через глобальні перебої з постачанням комплектуючих поставка затримується до 23.03.2022р..
Також, у квітні 2022р. відповідачем отримано вiд ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" лист (без номера та без дати) про те, що затримка в поставці товару, відповідно до умов договору відбулась з незалежних вiд них обставин, а саме: початок військових дiй зі сторони російської федерації i несвоєчасна поставка визначеного договором товару виробником (порушення логістичних ланцюгiв, окупацiя окремих територій військами рф). В цьому ж листі позивач вказав, що не відмовляється вiд виконання зобов`язань за договором та готовий виконати їх за наявності найменшої можливості або після закінчення дії форс-мажораних обставин.
Надалі, 17.10.2022р. вiд позивача ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" отримало лист (відправлений позивачем 13.10.2022р. без вих. номера та без дати) з пропозицією про внесення змін до договору поставки №20210913-1 та відповідний проект додаткової угоди, згідно з якими позивачем пропонувалось внести зміни до договору в частині визначення ціни товару, зафіксувавши її в розмірі, еквівалентному 112 500 Євро, що мало збільшити ціну товару до 4153860,00грн. та в частині строків поставки товару - 14.10.2022р. (включно). Така пропозиція обґрунтовувалась позивачем тим, що затримка в поставці товару викликана світовою пандемією та агресією рф i тим що ціна товару значно підвищилась.
Однак, у відповідь на таку пропозицію позивача відповідачем 04.11.2022р. направлено позивачу претензію (вих.№20221103-1 вiд 03.11.2022р.) з повідомленням про відмову вiд пропозиції про внесення змін до договору та з вимогою сплатити штрафнi санкції за порушення строків виконання договірних зобов`язань.
Також, 15.11.2022р. відповідачем від позивача отримано лист (без вих. номера та без дати) з повідомленням про те, що товар, визначений в договорі, може бути поставлений в будь-якай час після погодження вартості товару станом на 10.11.2022р. та з пропозицією придбати товар за ціною, вказаною в додатковій угоді (4 153 860,00грн.).
17.11.2022р. позивачу направлено лист (вих.№20221116-1 вiд 16.11.2022р.) яким відповідач повідомив про те, що його пропозиції про зміну умов договору та безпідставне збільшення ціни товару не можуть бути ним прийняті i про те, що будь-які підстави для розірвання договору чи відмови вiд нього в односторонньому порядку зі сторони постачальника відсутні. В цьому ж листі відповідач зазначив, що наполягає на виконанні постачальником взятих на себе договірних зобов`язань: здійснення поставки навантажувача у власність покупця відповідно до умов договору, а також сплати всіх штрафник санкцій в розмірах, зазначених в претензії покупця вих.№20221103-1 вiд 03.11.2022р..
Відповідно до листа Генерального директора JCB Sales-Export Europe від 28.10.2022р. замовлений позивачем для ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" телескопічний навантажувач не поставлявся ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" аж до 26.09.2022р. з причин збройного конфлікту, важкості доставки, впливу пандемії, глобальної інфляції, що призвело до подорожчання техніки на 12% з початку року.
У матеріалах справи міститься копія наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022р. "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" всю територію міста Києва з 24.02.2022р. по 30.04.2022р. віднесено до територій можливих бойових дій.
Враховуючи вказані вище обставини, Приватне акціонерне товариство "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" про розірвання договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. у зв`язку із істотною зміною обставин і недосягненням сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність до обставин, які істотно змінились.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" звернулося до Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" із зустрічним позовом в якому просить зобов`язати Приватне акціонерне товариство "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" виконати свої зобов`язання за договором поставки №20210913-1 вiд 13.09.2021р. i Специфікації до нього, а саме: передати ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" телескопічний навантажувач JCB LOADALL 535-95 Аgri Super в комплектації та з технічними характеристиками згідно договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. і специфікації до нього за ціною 3 154 149,00грн., в т.ч. ПДВ та стягнути з нього 1 177 837,01грн. штрафної неустойки згідно п.5.2 договору.
Зокрема, розглядаючи позовні вимоги ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" до ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" про розірвання договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р., слід зазначити наступне.
За приписами ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно до ч.ч.1-2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті 652 ЦК України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
З огляду на викладене ст.652 ЦК України так і статтею 188 ГК України передбачено можливість розірвання умов договору між сторонами лише за умови відсутності попередньої згоди сторін про його розірвання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторонами у встановленому законодавством порядку не вирішувались питання про розірвання договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р..
Так, наявна у матеріалах справи переписка між сторонами свідчить про розгляд пропозицій лише щодо можливості зміни його умов.
В ході розгляду справи судом першої інстанції в судовому засіданні представник ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" вказав, що з пропозицією до відповідача про розірвання договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. товариство не зверталось.
Поряд із зазначеним слід звернути увагу на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011р. у справі №9/219-09, від 20.02.2012р. у справі №6-93цс11. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог.
При вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору на підставі наведеної статті, необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019р. у справі №904/9906/17.
Сама по собі істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору. Вимагаючи розірвання договору з цієї підстави позивач, з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку доказування, повинен довести, зокрема, те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду.
Також слід зазначити, що виконання спірного договору після зміни відповідних обставин, враховуючи положення п.2.2 договору, не позбавило б позивача (заінтересовану сторону) того, на що він розраховував при укладенні договору і не порушило би співвідношення майнових інтересів сторін.
Враховуючи вище викладене, а також на вимоги ст.652 ЦК України, ст.188 Господарського кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, що у позові ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" до ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" про розірвання договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. слід відмовити.
Розглядаючи позовні вимоги ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" до ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" про зобов`язання виконати свої зобов`язання за договором поставки №20210913-1 вiд 13.09.2021р. i Специфікації до нього, а саме: передати ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" телескопічний навантажувач JCB LOADALL 535-95 Аgri Super в комплектації та з технічними характеристиками згідно договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. і специфікації до нього за ціною 3 154 149,00грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до п.2.2 договору, покупець зобов`язаний сплатити ціну товару у наступному порядку:
- перший платіж - передплата 10% вартості товару сплачуються покупцем протягом 5 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар;
- другий платіж - 90% вартості товару сплачуються покупцем після поставки товару і не пізніше 5-х банківських днів після надання постачальником на електронну адресу покупця, яка зазначена у цьому договорі - [email protected], повідомлення про реєстрацію постачальником податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, згідно вимог Податкового кодексу України та вказівок покупця.
У відповідності до п.2.3 договору, зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у відповідних Специфікаціях до цього договору.
Порядок визначення вартості товару, який постачається, погоджений сторонами у п.2.4 договору, відповідно до умов якого визначення ціни товару здійснюється сторонами на дату підписання відповідної Специфікації до цього договору в грошовому еквіваленті GBР, при цьому грошовий еквівалент ціни товару в гривні, визначений в Специфікації, є динамічним і визначається згідно курсу GBР до гривні на міжбанківській валютній біржі (далі - "курс Міжбанка" за даними сайту www.udinform.com (береться курс гривні під словом ASK з колонки "Закрытие") станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором або дню пред`явлення позову (претензії) щодо стягнення заборгованості з оплати ціни товару.
Таким чином, сторонами погоджено і враховано можливість зміни еквіваленту ціни товару виходячи з курсу GBР до гривні на міжбанківській валютній біржі станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати.
Водночас, враховуючи те, що за умовами спірного договору (п.2.2) покупець зобов`язався cплатити другий платіж - (90% вартості товару) після поставки товару і не пізніше 5- банківських днів після надання постачальником, а, згідно п.2.4 договору, грошовий еквівалент ціни товару в гривні, визначений в Специфікації, є динамічним і визначається згідно курсу GBР до гривні на міжбанківській валютній біржі станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором, підстави для зобов`язання ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" виконати обов`язки за договором поставки №20210913-1 вiд 13.09.2021р. i Специфікації до нього щодо передачі товару за ціною 3 154 149,00грн. відсутні.
При цьому, покликання ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" на те, що позивачем в односторонньому порядку було змінено істотну умову договору - ціну, судом не приймається до уваги, оскільки погодженими сторонами умовами п.2.4 договору передбачено не зміну ціни договору, а врахування курсової різниці на момент оплати.
Враховуючи вище викладене, а також умов договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги про зобов`язання виконати свої зобов`язання за договором поставки №20210913-1 вiд 13.09.2021р. i Специфікації до нього, а саме: передати ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" телескопічний навантажувач JCB LOADALL 535-95 Аgri Super в комплектації та з технічними характеристиками згідно договору поставки №20210913-1 від 13.09.2021р. і специфікації до нього за ціною 3154149,00грн. не підлягають задоволенню.
Також, розглядаючи позовні вимоги ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" до ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" про стягнення 1 177 837,01грн. штрафної неустойки, слід зазначити наступне.
Згідно ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Відповідно до ст.230 ГК України, передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У відповідності до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.4 ст.231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.1.2 договору поставки №20210913-1 вiд 13.09.2021р. сторонами погоджено, що асортимент, кількість та ціна товару остаточно узгоджується сторонами до моменту відвантаження товару покупцеві та відображається у Специфікаціях до цього договору.
Згідно п.2.1 ціна договору складає 3 154 149,00грн. та розраховується з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, сказана у Специфікаціях, складає ціну договору.
У відповідності до п.3.1 договору, постачальник - Приватне акціонерне товариство "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" зобов`язалось поставити товар до 05.03.2022р. (включно).
У відповідності до п.5.2 договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штрафну неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару. Нарахування штрафної неустойки починається з дня, коли зобов`язання по поставці мало бути виконане постачальником та припиняється у день його повного виконання.
Як свідчить позовна заява ТОВ "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" у ній останнє просить стягнути з ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА", відповідно до п.5.2 договору, неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару в сумі 1177837,01грн..
Також, як встановлено судом, платіжним дорученням №52328171 від 21.10.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" сплатило Приватному акціонерному товариству "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" 315414,90грн. попередньої оплати згідно умов договору по рахунку №1019001 від 19.10.2021р..
Однак, матеріали справи не містять та сторонами не надано доказів поставки Приватним акціонерним товариством "АГРІМАТКО-УКРАЇНА", згідно п.3.1 договору, відповідачу товару до 05.03.2022р. (включно).
Водночас, покликання ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" про наявність форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань (п.8.1 договору) судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Згідно до п.8.2 договору сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов`язана у строк, що не перевищує 3 (трьох) календарних днів з моменту їх настання, в письмовій формі інформувати іншу сторону про настання таких обставин та за власний рахунок підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом.
Як встановлено судом, ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" не повідомило у встановлені терміни іншу сторону про форс-мажорні обставини і не надало відповідної довідки сертифікату, які могли бути видані йому ТПП України за його зверненням в установленому порядку на підтвердження того, що початок військових дій зі сторони російської федерації унеможливлюють виконання відповідачем його зобов`язань за спірним договором.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що юридично значимих дій для підтвердження форс-мажору стороною вчинено не було.
З приписами ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Водночас, одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору, а введення воєнного стану на території України не означає, що учасник правовідносин не може здійснювати господарську діяльність. Більше того, держава на сьогодні заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). У випадку якщо учасник справи не надав доказів того, що суб`єкт господарювання зупинив роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійних обов`язків у зв`язку з воєнними діями, все або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, то твердження про порушення зобов`язання через вплив форс-мажорної обставини є необґрунтованим.
Матеріали справи свідчать, що ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" не надано будь-яких інших достовірних доказів настання неможливості виконання ним своїх зобов`язань за договором.
Крім того, слід відмітити, що спірний договір між сторонами у даний час є чинним, а ПАТ "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" не виконало зобов`язань з поставки товару, не надало покупцю у тимчасове безкоштовне використання, на весь строк прострочення поставки товару, рівноцінну або кращу за технічними показниками сільськогосподарську техніку у справному технічному стані, що передбачено п.5.3 договору.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ще 16.02.2022р. позивач за первісним позовом надіслав відповідачу за первісним позовом листа про те, що через глобальні перебої з постачанням комплектуючих (обставини, які склалися у виробника), поставка затримується до 23.03.2022р., тобто ще до початку військової агресії зі сторони російської федерації повідомив про затримку виконання договору в обумовлені сторонами строки та просив не нараховувати пеню.
Згідно ст.ст.42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021р. у справі №910/17876/19, від 21.07.2021р. у справі №912/3323/20.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Приватним акціонерним товариством "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" порушено зобов`язання з поставки товару у встановлений договором термін і нарахування неустойки за порушення строків поставки товару є обґрунтованим.
Перевіривши здійснений позивачем за зустрічним позовом та місцевим господарським судом розрахунки пені, в межах визначеного періоду, зважаючи, що відповідно до п.5.2 договору нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором щодо поставки товару, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом про стягнення 1 177 837,01грн. пені.
Водночас, слід врахувати, що згідно ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З огляду на викладене, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Приписи ст.225 ГК України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Згідно ч.5 ст.225 ГК України, сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.
Водночас, позивачу за зустрічним позовом слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
Також, саме на позивача за зустрічним позовом покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.
Як встановлено судом, що позивачем за зустрічним позовом не доведено понесення збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання за договором.
При цьому, пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання.
З огляду на викладене, а також оцінивши в сукупності обставини справи та надані докази, приймаючи до уваги початок військових дій зі сторони російської федерації, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022р. "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", яким всю територія міста Києва з 24.02.2022р. по 30.04.2022р. віднесено до територій можливих бойових дій, лист Генерального директора JCB Sales-Export Europe від 28.10.2022р. про затримку виконання замовлень, а також зважаючи на відсутність у позивача за зустрічним позовом будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за договором, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру пені до 294459,25грн..
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Апеляційний суд приймає до уваги, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007р. у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст.86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
У п.п.1-3 ч.1 ст.237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову, часткове задоволення зустрічного позову та стягнення з Приватного акціонерного товариства "АГРІМАТКО-УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" 294459,25грн. штрафної неустойки, а в інших частинах зустрічного позову слід йому відмовити.
Таким чином, враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023р. у справі №924/75/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСІЛІЕНТ СТАРА СИНЯВА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023р. у справі №924/75/23 - без змін.
2. Справу №924/75/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "15" червня 2023 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Савченко Г.І.
