П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/2627/23
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу про результати проведення службового розслідування, про зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти в сумі, в якій не було здійснена виплата на підставі оскаржуваного наказу
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 10 квітня 2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд повернув позовну заяву ОСОБА_1 позивачеві.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що він завернувся до суду з позовом в якому оскаржував наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2022 №1459 «Про результати проведення службового розслідування», але позов був залишений без руху ухвалою суду першої інстанції від 27.03.2023. на виконання вимог суду першої інстанції позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску, надав інформацію щодо адреси електронної пошти відповідача та номер телефону військової частини НОМЕР_1 , але ухвалою суду від 10.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
Апелянт вважає ухвалу про повернення позову такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Так, апелянт не погоджується із відхиленням судом першої інстанції доводів щодо майнового стану позивача, оскільки саме майновий стан вплинув на неможливість своєчасно звернутись до адвоката за отриманням кваліфікованої правової допомоги, проте як договір з адвокатом був укладений 03.03.2023, а позов поданий до суду 16.03.2023. При цьому апелянт вказує на те, що адвокату був потрібен час для ознайомлення з матеріалами та підготовки позовної заяви.
Вказує апелянт і на те, що оскільки у нього відсутні документальне підтвердження статусу учасника бойових дій він був позбавлений можливості скористатись безоплатною правовою допомогою та отримати безоплатну правову допомогу у місцевому центрі надання безоплатної правової допомоги.
Військова частина НОМЕР_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 16.03.2023 засобами поштового зв`язку (а.с. 37) ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.11.2022 №1459 «Про результати проведення службового розслідування» за фактом дезертирства в частинах, що стосуються притягнення до дисциплінарної відповідальності (п. 5 наказу), позбавлення премії за жовтень 2022 року (п. 6 наказу), позбавлення додаткової винагороди (п. 4 наказу) командира відділення взводу управління 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошові кошти (премія та додаткова винагорода) в сумі, в якій не було здійснено виплати командиру відділення взводу управління 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 молодшому сержанту ОСОБА_1 на підставі наказу наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.11.2022 №1459 «Про результати проведення службового розслідування» за фактом дезертирства.
Адміністративний позов надійшов до суду першої інстанції та був зареєстрований 21.06.2023 (а.с. 1).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, позивачу наданий строк у десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви, а саме:
- для надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;
- для зазначення актуальних засобів зв`язку відповідача (адреса електронної пошти, номер телефону).
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції встановив, що оскаржуваний позивачем наказ датований 08.11.2022, а позов до суду поданий 16.03.2023 (дата поштового штемпеля), а тому позивач пропустив місячний строк звернення до суду (ч. 5 ст. 122 КАС України), однак заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску позивач не надав.
Копія ухвали суду першої інстанції від 27.03.2023 була направлена на електронну пошту адвоката позивача, зазначену в позовній заяві (а.с. 1, 44).
06.04.2023 від представника позивача засобами електронного поштового зв`язку з використанням КЕП до суду першої інстанції було направлене клопотання про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 45-46). В якому представник позивача навів наявну актуальну інформацію щодо засобів зв`язку з відповідачем, та до якого додав клопотання про поновлення строку звернення до суду (а.с. 48-53).
У поданому на усунення недоліків позовної заяви клопотанні про поновлення строку звернення до суду, апелянт посилався на те, що про існування оскаржуваного наказу він дізнався 06.12.2022 під час подання запиту до Миколаївського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у зв`язку із чим він у цей же день звернувся до військової частини НОМЕР_1 з приводу надання інформації про включення його до відомостей про дезертирів (надання належним чином засвідченої копії висновку службового розслідування, копії наказу, прийнятого за результатами службового розслідування.
Також позивач вказував, що відповідь військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2022 за вих №642/4829 та копії справи про проведення службового розслідування по факту дезертирства, він отримав на свою поштову адресу наприкінці грудня 2022 року - на початку січня 2023 року, точну дату він не може навести через втрату поштового конверту.
Також позивач вказував, що на момент спливу строку звернення до суду, через відсутність достатнього матеріального забезпечення, що обумовлено витратами на лікування дитини, не міг відшукати адвоката , який би міг надати йому правову допомогу та підготувати позовну заяву. Натомість договір про надання позивачу правової допомоги адвокатом, який в цій справі представляє його інтереси, був укладений лише 03.03.2023, а адвокату потрібен був час для ознайомлення з матеріалами та для підготовки позовної заяви.
Інших причин пропуску, клопотання позивача, надане до суду першої інстанції. не містить.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 повернутий позивачеві відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний позивачем наказ датовано 08.11.2022, у заяві про поновлення строку звернення зазначено, що про існування наказу позивач дізнався 06.12.2022, а отримав його наприкінці грудня 2022 року - на початку січня 2023 року, однак позов до суду подано лише 16.03.2023 (дата поштового штемпеля).
При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність наведених позивачем обставин на яких він пропустив строк звернення до суду (відсутність достатнього матеріального забезпечення для укладення договору), оскільки позивач міг звернутись за безоплатною правовою допомогою. Також суд першої інстанції зазначив, що повідомлені позивачем обставини суд вважає неповажними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки будь-яких непереборних обставин, які б завадили своєчасно подати позов до суду, позивач не навів.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Основною позовною вимогою в цій справі є вимога про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.11.2022 №1459 «Про результати проведення службового розслідування» за фактом дезертирства. Отже спір стосується проходження громадянином публічної служби.
При цьому, за приписами частини 2 статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується апелянтом, про існування оскаржуваного наказу він дізнався 06.12.2022, а копії справи про проведення службового розслідування по факту дезертирства, апелянт отримав на свою поштову адресу наприкінці грудня 2022 року - на початку січня 2023 року.
Позов поданий засобами поштового зв`язку 16.03.2023, підписаний представником позивача - адвокатом Валентиною Григорян, яка діє на підстав договору про надання правової допомоги від 03.03.2023 №01/03, ордеру серії ВЕ №1082806 від 03.03.2023.
Отже, якщо вважати, що апелянт отримав копії справи про проведення службового розслідування по факту дезертирства на початку січня 2023 року, поданий 16.03.2023 позов є таким, що поданий з пропуском місячного строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
В суді першої інстанції апелянт посилався лише на обставину скрутного майнового становища, через що не зміг відшукати адвоката, який би надав йому правову допомогу та підготував позовну заяву.
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає про бездоказовість посилань апелянта на поважність причин пропуску ним строку звернення до адміністративного суду з огляду на таке.
Відповідно до преамбули Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 № 3460-VI, цей Закон відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 № 3460-VI, право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Отже, апелянт посилаючись на скрутне майнове становище, міг скористатись, за наявності певних обставин, правом на отримання безоплатної вторинної правову допомоги, проте, доказів звернення до суб`єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги (центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу), а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надав, як і не надав доказів того, що йому було відмовлено у наданні безоплатної вторинної правової допомоги. При цьому надані апелянтом од позовної заяви копії документів щодо дитини - інваліда, зайвий раз свідчать про те, що позивач мав статус особи, якій надається безоплатна вторинна правова допомога.
Також, в апеляційній скарзі апелянт додає таку обставину, яку вважає поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду, як відсутність документального підтвердження статусу учасника бойових дій, що позбавило апелянта можливості скористатись безоплатною правовою допомогою та отримати безоплатну правову допомогу у місцевому центрі надання безоплатної правової допомоги.
Апеляційний суд, вказану в апеляційній скарзі додаткову обставину, також вважає неповажною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду, з огляду на те, що за приписами п. 9-1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 № 3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, - до моменту прийняття рішення про надання такого статусу.
Натомість, апелянт не надав жодного доказу його звернення до відповідних органів для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже наведені апелянтом доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, є такими, що не можуть бути визнані поважними, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження цих доводів, адже причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
Додатково апеляційний суд зазначає, що за відсутності об`єктивно поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, саме по собі посилання апелянта на низку рішень Конституційного Суду України, рішень ЄСПЛ та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних причин, не може розглядатись як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Окрім іншого, апеляційний суд зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції роз`яснив позивачу його право повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, що спростовує доводи апеляційної скарги про обмеження права апелянта на доступ до суду.
За вказаних обставин апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо застосування приписів ч. 2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини необхідні для вирішення питання щодо поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, та постановив ухвалу про повернення позову з додержанням норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 2-12, 121, 123, 169, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі №400/2627/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20.06.2023
Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький
