Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
25 травня 2023 року
м. Київ
справа №620/3663/19
адміністративне провадження №К/9901/13496/20
судді Верховного Суду Радишевської О.Р. на постанову Верховного Суду від 25.05.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУ НП в Чернігівській області) від 07.11.2019 №352о/с, поновлення на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (далі - Срібнянське ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області) та зобов?язання перерахувати грошове забезпечення у межах виділених асигнувань відповідно до штатної посади з 07.11.2019.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним наказом його неправомірно переміщено в порядку пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) з посади начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області на посаду заступника начальника Ічнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, оскільки ці посади не є рівнозначними за групою оплати праці та за колом функціональних обов?язків. До того ж, переміщення на іншу посаду відбулося без його згоди та в період тимчасової непрацездатності, що, на думку позивача, є порушенням норм трудового законодавства.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Чернігівській області від 07.11.2019 №352 о/с і поновлено ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на посаді начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП з 16.11.2019. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність переміщення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Ічнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, зважаючи на те, що фактично відбулося переведення позивача до іншої місцевості, яке, в силу статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), потребувало його згоди. Також суд першої інстанції зазначив про нерівнозначність вказаної посади посаді начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області та звернув увагу на те, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі висновку ГУ НП в Чернігівській області, хоча такий документ не передбачений Порядком підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції та Переліком документів з питань проходження служби, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 №1235.
Постановою Верховного Суду від 25.05.2023 касаційну скаргу ГУ НП в Чернігівській області задоволено. Скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу ГУ НП в Чернігівській області від 07.11.2019 №352 о/с та поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Срібнянського відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП з 16.11.2019. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 керувався тим, що посади начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області та заступника начальника Ічнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області є рівнозначними. Закон №580-VIII та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), не вимагають згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість. Водночас норми статті 32 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.
У постанові від 25.05.2023 Верховний Суд також констатував, що такі висновки не відповідають практиці Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Користуючись цією нормою, висловлюю незгоду із постановою Суду у цій справі.
У постановах Верховного Суду від 17.10.2019 в справі №420/5192/18, від 11.08.2020 у справі №620/2624/19, від 30.06.2021 у справі №620/1190/20, від 29.09.2021 у справі №240/20512/20, від 30.09.2021 в справі №640/20160/18, від 26.01.2021 в справі №826/10785/17, від 23.06.2021 у справі №240/14986/20, від 28.12.2021 у справі №400/3525/19, від 12.05.2022 у справі №400/2741/19, у подібних правовідносинах викладено висновок щодо необхідності застосування до працівників поліції приписів статті 32 КЗпП України у випадку переміщення (переведення) на службу в іншу місцевість.
Так, у вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що для цілей застосування статті 65 Закону №580-VIII поняття «переміщення» та «переведення» є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції як посада (посадових обов`язків) та/або місця несення служби. Закон №580-VIII встановлює підстави переміщення поліцейського та осіб, які можуть ініціювати переміщення, проте ним не визначено, чи вимагається згода поліцейського на таке переміщення. Беручи до уваги, що Законом №580-VIII не врегульовано питання щодо порядку переміщення поліцейського на рівнозначну, вищу або нищу посаду в іншій місцевості, у цій частині до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення трудового законодавства. Статтею 32 КЗпП України встановлено можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком тимчасового переведення та в інших випадках, передбачених законодавством. Отож переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в іншу місцевість, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення. Для цілей застосування статті 32 КЗпП України, в контексті спірних правовідносин, іншою місцевістю є інший населений пункт, у тому числі в межах однієї області.
Така правова позиція повинна бути застосовна під час розгляду цієї справи.
Доводи касаційної скарги про наявність іншої правової позиції Верховного Суду у справах №825/896/18, №820/6677/16 в частині застосування приписів статті 32 КЗпП України до подібних правовідносин є безпідставними. У справі №820/6677/16 Верховним Судом надано оцінку можливості застосування до спірних правовідносин приписів статей 77 Закону №580-VIII та 43, 83 Закону України «Про державну службу». У справі №825/896/18 Верховний Суд вирішував питання правильності застосування норм матеріального права при визначенні рівнозначних посад поліції. Про це вказано Верховним Судом також у згаданих вище постановах від 11.08.2020 у справі №620/2624/19 та від 30.06.2021 у справі №620/1190/20.
Згідно з частиною першою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Таким чином, вирішуючи спір у вказаній справі, Суд фактично у неналежний процесуальний спосіб відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду.
Окрема думка підписана 21.06.2023, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Уханенка С.А. у період з 05.06.2023 по 20.06.2023 у відпустці.
Суддя: О.Р. Радишевська
