Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 2-а/679/14/2023
Справа № 679/434/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2023 року місто Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Грибанової Л.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Бражук Н.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Волкової А.О.,
представника відповідача Фортельної Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Нетішинського міського суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Нетішинського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання незаконним протоколу серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, визнання незаконною та скасування постанови серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, визнання незаконним та скасування рішення №1 від 05 квітня 2023 року,
встановив:
13 квітня 2023 року до Нетішинського міського суду Хмельницької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області про визнання незаконним протоколу серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, визнання незаконною та скасування постанови серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, визнання незаконним та скасування рішення №1 від 05 квітня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві (а.с.2-8) зазначено:
позивач ОСОБА_1 , являючись громадянином РФ, з 04 грудня 2020 року перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2 , проживаючи з останньою у цивільних сімейних відносинах приблизно з 2012 року, періодично, з зазначеного часу, перетинаючи кордон, виїжджаючи на роботу до РФ, та повертаючись до родини в Україну, водночас, оформивши посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15 червня 2021 року (з терміном дії до 15 червня 2022 року), та, маючи намір, в подальшому, отримати громадянство України, оскільки, проживаючи в України, у жовтні 2017 року придбав житло (квартиру) по АДРЕСА_1 , отримав картку платника податків РНОКПП НОМЕР_2 з 05 вересня 2017 року, постійно укладав декларацію із сімейним лікарем, тощо, до того ж, саме в Україні пройшло його дитинство, проживає вся рідня, як по батківській лінії, який є уродженцем Київської області, так і по материнській лінії, яка є уродженкою Хмельницької області,
під час оголошення воєнного стану, перебував на території України на законних підставах, і, у травні 2022 року, маючи на меті оформити належним чином документи на право перебування на території України, оскільки, термін дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15 червня 2021 року закінчувався 15 червня 2022 року, став збирати необхідні документі з метою звернення з заначеним питанням до міграційної служби, однак, одразу отримав відмову у нотаріуса щодо здійснення перекладу документів, що, зі слів нотаріуса, було заборонено на законодавчому рівні,
з метою надання певних роз`яснень, починаючи з травня-червня 2022 року, а також, у серпні 2022 року, у жовтні 2022 року, у січні 2023 року, неодноразово звертався до територіального відділу міграційної служби за місцем свого проживання у міста Славута, де в усній формі отримував відповідь щодо заборони вчинення жодних дій з приводу надання або продовження права перебування громадянам РФ та Білорусії в межах території України, впродовж військової агресії з боку РФ,
з самого початку війни, а саме, з лютого 2022 року, виявляв активну громадянську позицію, здійснюючи цілодобове патрулювання, в межах адміністративної території міста Славута, неодноразово долучався до волонтерських зборів та формування гуманітарної допомоги для ЗС України,
05 квітня 2023 року, приблизно о 12-13 годині, за місцем його проживання, по АДРЕСА_1 завітали співробітники СБУ та УДМСУ, з якими він, на пропозицію останніх, приїхав до Славутського відділу УДМС України, потім до Нетішинського сектору УДМС України, де працівником Нетішинського сектору УДМС України стосовно нього:
було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, відповідно до фабули якого «05 квітня 2023 року, о 15:11 годині, за адресою: АДРЕСА_2 , під час відпрацювання спільно із працівниками правоохоронних органів та УСБУ в Хмельницькій області було виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме, вчасно не залишив територію України після закінчення відповідного терміну перебування (місце скоєння правопорушення: місто Нетішин, вулиця Енергетиків, 4),
винесено постанову серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП (серія ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року), про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, за порушення ст.3 ч.1, ст.3 ч.3 Закона України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.2 Порядку, затвердженого Постановою КМ України №150 від 15 лютого 2012 року, відповідальність за які передбачено ст.203 ч.1 КУпАП,
ухвалено рішення №1 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 05 квітня 2023 року, відповідно до фабули якого «05 квітня 2023 року під час відпрацювання території міста Нетішин, спільно із працівниками правоохоронних органів та УСБУ в Хмельницькій області, за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина РФ для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 26 березня 2016 року, який в останнє прибув на територію України 02 червня 2021 року через КПП «Бориспіль», посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15 червня 2021 року дійсна до 15 червня 2022 року, відповідно до чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року, Постанови КМ України №150 від 15 лютого 2012 року, яка затверджує Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців на території України, громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право перебувати на території України 90 днів, протягом 180 днів, разом з тим, зазначений іноземний громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день конторолю перебуває на території України понад встановлений строк, чим порушив передбачений законном термін, перейшовши на нелегальне становище, за вказане провопорушення громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ст.203 ч.1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень», у резолютивній частині якого вирішено «примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з зобов`язанням покинути територію України у термін до 04 травня 2023 року»,
а також, у паспорті (44 сторінка) поставлено відмітку про прийняття рішення про примусове повернення від 05 квітня 2023 року, з встановленням строку для виїзду 30 діб, та зобов`язанням залишити територію України до 04 травня 2023 року, з одночасним вилученням посвідки на тимчасове проживання,
тож, на переконання позивача ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року та рішення №1 від 05 квітня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства є незаконними та підлягають скасуванню, крім того, під час складання та ухвалення зазначених документів йому, як іноземцю, не було запропоновано скористатися правом на захист,
до того ж, згідно фабули протоколу «05 квітня 2023 року, о 15:11 годині, за адресою: місто Нетішин, вулиця Енергетиків, 4, було виявлено громадянина», водночас, на зворотній сторінці протоколу зазначено, що «розгляд справи відбудеться «05 квітня 2023 року, о 15:09 у приміщенні…», що суперечить одне одному, так як розгляд справи не може відбутися раніше, ніж виявлено особу, щодо якої має бути розгляд,
і у протоколі, і у постанові у фабулах зазначена інформація, що не відповідає дійсності, а саме, що особу виявлено «05 квітня 2023 року, о 15:11 годині, за адресою: АДРЕСА_2 », що і зазначено місцем вчинення правопорушення, при цьому, у рішенні особу виявлено «05 квітня 2023 року, за адресою: АДРЕСА_3 », в той час, як його, як особу, зазначену у означених документах, було виявлено 05 квітня 2023 року, о 12-13 годині, у АДРЕСА_1 , тобто, за місцем мешкання,
до того ж, оскаржувані протокол, постанова та рішення прийняті в період дії карантину, що є порушенням вимог п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до яких до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів ДМС України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання, у зв`язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину,
у зв`язку з чим, протокол серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, постанова серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, та рішення №1 від 05 квітня 2023 року, є незаконними та, відповідно, підлягають скасуванню.
14 квітня 2023 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області про визнання незаконним протоколу серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, визнання незаконною та скасування постанови серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, визнання незаконним та скасування рішення №1 від 05 квітня 2023 року, відповідно до Ухвали Нетішинського міського суду від 14 квітня 2023 року (а.с.31), відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження за обов`язкової участі сторін з призначенням судового засідання.
22 травня 2023 року до Нетішинського міського суду від представника відповідача Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області Фортельної Ю.Ю. надійшов відзив на позовну заяву (а.с.57-77), в якій остання, не погоджуючись з аргументами, викладеними у позовній заяві, зазначила, що:
05 квітня 2023 року під час спільного відпрацювання з працівниками правоохоронних органів та УСБУ в Хмельницькій області, було виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на території України з посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , термін дії якої сплинув 15 червня 2022 року, та який зобов`язаний був покинути територію України в семиденний термін, відповідно до п.67 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визначення недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМ України №322 від 25 квітня 2018 року,
позивач ОСОБА_1 був документований УДМС у Хмельницькій області посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_1 з терміном дії до 15 червня 2022 року, підстава видачі возз`єднання сім`ї з громадянином України (на підстав шлюбу),
відповідно до Постанови КМ України №1232 від 01 листопада 2022 року (далі Постанова №1232) врегульовано особливості надання ДМС адміністративних послуг громадянам РФ в умовах воєнного стану, а саме: п.3 особи, зазначені в п.2 абз.3, повинні протягом 30 днів з дня набрання чинності Постанови №1232, мають звернутися за обміном посвідки на тимчасове проживання, дана постанова набрала чинності 09 листопада 2022 року, якщо звернення настало за обміном з 24 лютого по 09 листопада 2022 року, то такі особи повинні були звернутися протягом 30 днів (по 08 грудня 2022 року),
відтак, позивач ОСОБА_1 повинен був в строк до 08 грудня 2022 року подати документи на отримання посвідки на тимчасове проживання,
тож, станом на день прийняття оскаржуваних рішень позивач ОСОБА_1 перебував на території України нелегально, оскільки, підстави, які давали б право законно перебувати на території України, передбачені ст.4 Закона України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», були відсутні,
05 квітня 2023 року стосовно позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 перебував на території України понад встановлений термін, із заявою про продовження строку перебування на території України, відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМ України №150 від 15 лютого 2012 року (далі Порядок №150), до уповноважених органів не звертався, співробітниками Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області оформлено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, у виді штрафу у розмірі 3400 гривень, та прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни,
протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, стосовно позивача ОСОБА_1 , від 05 квітня 2023 року, та постанова про накладення адміністративного стягнення, стосовно позивача ОСОБА_1 , від 05 квітня 2023 року, складено з дотриманням вимог законодавства та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення ДМС України, затвердженої Наказом МВС України за №825 від 28 серпня 2013 року, на виконання вимог якої позивачу ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст.63 Конституції України та права особи, передбачені ст.268 КУпАП, а також, право на залучення адвоката та перекладача, що підтверджується підписом позивача ОСОБА_1 в протоколі, та поясненнями останнього, де зазначено, що позивач ОСОБА_1 визнає вину та не потребує залучення адвоката та перекладача, тобто, позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні свідомо маніпулює вказаними обставинами для створення додаткових підстав для скасування оскаржуваних рішень,
тож, з метою забезпечення виконання положень ст.26 Закона України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Нетішинським сектором УДМС України в Хмельницькій області у встановленому законом порядку, 05 квітня 2023 року було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина РФ позивача ОСОБА_1 , так як саме факт порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є підставою для прийняття рішення про примусове повернення, як заходу, що спрямований на запобігання такому порушенню в майбутньому,
і твердження позивача ОСОБА_1 , щодо отримання відмови у прийняття документів, на його звернення до міграційної служби з повним пакетом документів для обміну посвідки на тимчасове проживання, є повністю надуманим і не підтвердженим жодними доказами.
29 травня 2023 року до Нетішинського міського суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 (а.с.83-88) на відзив представника відповідача Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області Фортельної Ю.Ю., у якій позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з аргументами, наведеними у відзиві відповідача, зазначає, що останні не спростовують законності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки, відповідно до Постанови КМ України №1232 від 01 листопада 2022 року змін до Постанови КМ України №164 від 28 лютого 2022 року, вимоги якої унеможливили врегулювання дій щодо підготовки документів для отримання посвідки (за умови перебування на території України на законних підставах), не внесено, оскільки, згідно вимог щодо надання переліку документів, законодавством передбачено надання перекладу українською мовою сторінки паспортного документа з особистими даними, засвідчений нотаріально в Україні, при цьому, у якості доказу своєчасності підготовки документів до спливу визначеного у посвідки терміну, він уклав договір добровільного комплексного страхування від 11 травня 2022 року, оплативши зазначену послугу.
07 червня 2023 року до Нетішинського міського суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області Фортельної Ю.Ю., у яких остання зазначила, що Постановою КМ України №719 від 24 червня 2022 року внесено зміни до Постанови КМ України №164 від 28 лютого 2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції від 28 лютого 2022 року), відповідно до п.1 п.п.2 якої було встановлено, що у разі звернення та вчинення нотаріальної дії громадянами РФ, або юридичної особи, створеної або зареєстрованої, відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є громадянин РФ, або юридична особа, створена та зареєстрована, відповідно до законодавства РФ, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальних дій що, відповідно, повністю спростовує твердження позивача ОСОБА_1 щодо неможливості здійснення перекладу паспортного документа.
У судовому засіданні встановлено:
05 квітня 2023 року співробітниками Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року (а.с.9), відповідно до фабули якого «05 квітня 2023 року, о 15:11 годині, за адресою: місто Нетішин, вулиця Енергетиків, 4, під час відпрацювання спільно із працівниками правоохоронних органів та УСБУ в Хмельницькій області було виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме, вчасно не залишив територію України після закінчення відповідного терміну перебування (місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_2 ), при цьому, на зворотній сторінці зазначеного документу (а.с.9/об) зазначено, що розгляд справи щодо ОСОБА_1 відбудеться 05 квітня 2023 року о 15:09 годині,
05 квітня 2023 року уповноваженою посадовою особою Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП (серія ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року), винесено постанову серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року (а.с.10), щодо ОСОБА_1 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, за порушення ст.3 ч.1, ст.3 ч.3 Закона України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.2 Порядку, затвердженого Постановою КМ України №150 від 15 лютого 2012 року, відповідальність за які передбачено ст.203 ч.1 КУпАП,
05 квітня 2023 року уповноваженою посадовою особою Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області, у відповідності до Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (п.І розділ ІІ), щодо ОСОБА_1 ухвалено рішення №1 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 05 квітня 2023 року (а.с.11-13), відповідно до фабули якого «05 квітня 2023 року під час відпрацювання території міста Нетішин, спільно із працівниками правоохоронних органів та УСБУ в Хмельницькій області, за адресою: АДРЕСА_3 , було виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина РФ для виїзду за кордон НОМЕР_3 від 26 березня 2016 року), який в останнє прибув на територію України 02 червня 2021 року через КПП «Бориспіль», посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15 червня 2021 року дійсна до 15 червня 2022 року, відповідно до чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року, Постанови КМ України №150 від 15 лютого 2012 року, яка затверджує Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців на території України, громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право перебувати на території України 90 днів, протягом 180 днів, разом з тим, зазначений іноземний громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день конторолю перебуває на території України понад встановлений строк, чим порушив передбачений законном термін, перейшовши на нелегальне становище, за вказане провопорушення громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ст.203 ч.1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень», у резолютивній частині якого вирішено «примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з зобов`язанням покинути території України у термін до 04 травня 2023 року»,
із копії паспорта громадянини РФ ОСОБА_1 (номер НОМЕР_3 , виданий ФМС 41004 26 березня 2016 року (а.с.14-16) вбачається, що на 44 сторінці документу наявний штапм з відміткою «прийнято рішення про примусове повернення від 05 квітня 2023 року №1», з встановленням строку для виїзду 30 діб, та зобов`язанням залишити територію України до 04 травня 2023 року»,
згідно копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого Славутським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький (а.с.17), 04 грудня 2020 року у Славутському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин РФ, зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, про що 04 грудня 2020 року складено відповідний актовий запис за №173 від 04 грудня 2020 року,
відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи ВК Славутської міської ради Хмельницької області №5584/2614 від 06 липня 2021 року (а.с.18) позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин РФ, номер запису в ЄДДР 1974062611717, з 06 липня 2021 року зареєстрований по АДРЕСА_1 ,
відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №10048836 від 17 жовтня 2017 року (а.с.19) об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності (розмір частки 1/1) позивачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянини РФ (номер НОМЕР_3 , виданий ФМС 41004 26 березня 2016 року),
відповідно до копії картки платника податків (а.с.21) позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 вересня 2017 року у ГУ ДФС у Рівненській області отримав РНОКПП НОМЕР_2 , зареєструвавшись у Державному реєстрі 05 вересня 2017 року,
відповідно до копії декларації за №0001-4МК3-04АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу (а.с.23) позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер запису в ЄДДР 1974062611717, 11 січня 2022 року уклав декларацію з лікарем,
відповідно до копії договору добровільного комплексного страхування за №03/0534352/2306/22 від 11 травня 2022 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова Компанія «Провідна» (а.с.85-88) позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянини РФ (номер НОМЕР_3 , виданий ФМС 41004 26 березня 2016 року), проживаючий по АДРЕСА_1 , уклав договір добровільного комплексного страхування: медичного страхування, страхування від нещасних випадків, страхування здоров`я на випадок хвороби (гострої респіраторної інфекції, викликаної коронавірусом COVID-19) іноземних громадян (осіб без громадянства), які тимчасово проживають на території України, та страхування відповідальності перед третіми особами, пов`язаної з видворенням такої особи з території України,
із характеристики ОСББ «Ярославське» від 09 квітня 2023 року щодо ОСОБА_1 (а.с.20) вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період проживання по АДРЕСА_1 , зарекомендував себе виключно з позитивного боку, до того ж ОСОБА_1 регулярно бере участь у громадському житті будинку, виявляє ініціативу, надає домогу в облаштуванні прибудинкової території, тощо, з початку повномасштабної війни України з РФ неодноразово долучався до збору та оформлення гуманітарної допомоги військовим на фронт, брав участь у цілодобовому патрулюванні прилеглої до будинку АДРЕСА_5 території.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в повному обсязі підтримавши позовні вимоги, подтвердив обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, додатково зазначивши, що, почавши у травні 2022 року готувати пакет документів для обміну посвідки на тимчасове проживання на території України, зіткнувся з непереборною проблемою, а саме, дізнався щодо існування заборони нотаріусам здійснювати переклад обов`язкових до пред`явлення документів, у зв`язку з веденням воєного стану в Україні, з приводу чого, неодноразово, починаючи з травня 2022 року, а також, у серпні 2022 року, жовтні 2022 року та січні 2023 року, звертався у телефонному режимі, як до Управління ДМС у Хмельницькій області, так і безпосередньо за місцем мешкання до територіального відділення міграційної служби у місті Славута, отримуючи відповідь щодо необхідності очікування, з причин відсутності алгоритму дій з зазначеного питання, у вирішенні якого він більш за все був зацікавлений, оскільки, проживаючи на території України, він має сім`ю, власність, рідних, друзів, тощо, крім того планував після 2 років тимчасового проживання, подавати документи на отримання громадянства України, і, у разі повернення на територію РФ він буде позбавлений основоположних прав людини і громадянина, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, до того ж, маючи певну громадянську позицію щодо військової агресії в Україні з боку РФ та засуджуючи зазначені дії побоюється за своє життя в цілому, як на території іншої країни, так і на території держави-агресора. Крім того, у складених стосовно нього документах, зокрема, у оскаржуваних протоколі та постанові, зазначено, що його, як особу, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, було виявлено у АДРЕСА_2 (приміщення Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області), у оскаржуваному рішенні по АДРЕСА_3 (приміщення торгового центру), в той час, коли він фактично не міг бути за вказаними адресами у визначений час, оскільки, представниками СБ України та співробітниками міграційної служби його було виявлено за місцем проживання у АДРЕСА_1 , 05 квітня 2023 року, приблизно о 12:00 годині, та, в супроводі останніх, доставлено спочатку до Славутського відделення міграційної служби, потім до Нетішинсього сектору, де і було складено оскаржувані документі, що свідчить про невідповідність фабули означених протоколу, постанови та рішення встановленим фактичним данним. Особисто, за виключенням телефонних дзвінків, до Управління ДМС у Хмельницькій області він не звертався, оскільки, не маючи жодного документа, що посвідчує його особу, окрім паспорта РФ, не наважувався взагалі залишати межі квартири за місцем свого мешкання, оскільки, як за межами міста Славута, так і впродовж дороги до міста Хмельницького, де саме знаходиться Управління ДМС, здійснювали та здійснюють роботу блок-пости, перетин яких також викликав у нього певні побоювання за своє майбутнє, однак, жодним чином він не мав на меті уникати оформлення документів, у відповідності до діючого законодавства, очікуючи визначення алгоритму дій по оформленню посвідки.
У судовому засіданні представник відповідача Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області Фортельна Ю.Ю. позовні вимоги не визнала, посилаючись на заперечення, викладені у відзиві, у зв`язку з чим, вважала за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю, водночас, пояснивши розбіжності у визначені часу виявлення правопорушення «05 квітня 2023 року, о 15:11…» та часу розгляду справи «05 квітня 2023 року, о 15:09…» у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , зокрема, часу розгляду справи, визначеному у зазначеному документі як «15:09», яка передує часу виявлення правопорушення «15:11», перебоями в електропостачанні в місті Нетішин, де саме складався документ, і, що, на переконання представника відповідача, є загальновідомим фактом, який не потребує доказуванню.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду зазначив, що, працюючи на посаді начальника Славутського відділу УДМС України в Хмельницькій області, обізнаний з проблемою заборони здійснення нотаріального перекладу певних документів, обов`язкових до оформлення посвідок на тимчасове проживання на території України, у зв`язку з веденням воєного стану в Україні, до того ж, йому відомо, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Славутського відділу УДМС України в Хмельницькій області з заначеним питанням, однак, тривалий час алгоритм дій з питань нотаріального перекладу документів та подальшого оформлення посвідок був відсутній, крім того, територіальні відділення ДМС не здійснюють оформлення посвідок на тимчасове проживання на території України, дана послуга надається виключно в Управлінні ДМС в Хмельницькій області, куди необхідно з зазначеного питання особисто надати пакет необхідних документів з перекладом, надати біометричні данні, і через деякий час, у випадку позитивного вирішення питання, отримати посвідку. Крім того, він підтверджує, що не пам`ятаючи достеменно точної дати, однак, не виключає, що події мали місце 05 квітня 2023 року, приблизно о 12:00 годині, так як це було одноразово, до нього, у приміщення Славутського відділу УДМС України в Хмельницькій області, завітали представники СБ України, співробітники міграційної служби та позивач ОСОБА_1 , які, деякий час, поспілкувавшись у його робочому кабінеті, в подальшому, залишили будівлю територіального відділу.
Тож, у відповідності до діючого законодавства, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст.2, ст.5 КАС України).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог, на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, і кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд (ст.9 КАС України).
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ст.6 КАС України).
Користування правами та свободами, визнаними у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою (ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року «Заборона дискримінації»).
Кожен, чиї права та свободи, визнані у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року «Право на ефективний засіб правового захисту»).
Згідно положень ст.19 Конституції України, що визначають правовий порядок в Україні, який ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).
Відповідно до положень Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також, несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст.26).
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними (ст.21, ст.22 Конституції України).
Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ст.242 ч.5 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, при цьому, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ст.77, ст.78 КАС України).
І доказами в адміністративному судочинстві є будь-які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.72 КАС України).
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, і, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст.78 КАС України).
Водночас, у відповідності до положень ст.77 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідно до положень ст.1 ч.1 п.14) Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також, іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до ст.26 ч.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі, протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).
Крім того, підстави для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни визначені у Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом МВС України, ДПС України, СБ України за №353/271/150 від 23 квітня 2012 року (розділ І п.5), далі Інструкція) і є:
дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку,
якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України,
затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження за рішенням уповноваженого на органу виключно за умови наявності у діях останніх ознак порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні (ст.1 ч.1 п.7 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в України, це іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом (ст.1 ч.1 п.8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Посвідка на тимчасове проживання документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (ст.1 ч.1 п.18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Процедура оформлення, видачі, обміну, тощо, посвідки на тимчасове проживання урегульована Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визначення недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим Постановою КМ України №322 від 25 квітня 2018 року, відповідно до положень якого: посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (п.1), посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України (п.3), обмін посвідки здійснюється, в тому числі, у разі: … закінчення строку дії посвідки ( п.7), у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії, і у такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається особою під час отримання нової посвідки (п.19).
Відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМ України №150 від 15 лютого 2012 року, рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до ст.22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (п.7).
Виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: ... його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України до припинення обставин, що перешкоджають виїзду (ст.22 ч.2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» за №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року (зі змінами) на території України введено воєнний стан.
Водночас, відповідно до Постанови КМ України №1232 від 01 листопада 2022 року «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» (п.1), далі Постанова №1232) у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам РФ здійснюється з урахуванням особливостей, зокрема:
розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі, замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором,
у разі звернення громадянина РФ із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі, замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.
Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто, проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само, порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених ст.203 ч.2 КУпАП, тягнуть за собою відповідальність, передбачену ст.203 ч.1 КУпАП, та накладення штрафу від 100 (ста) до 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки, іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України (ст.16 КУпАП), що повністю узгоджується з положеннями ст.23 ч.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), згідно яких нелегальні мігранти та інші іноземці і особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
При цьому, відповідно до положень п.4 Прикінцевих положень Закону України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів ДМС України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання, у зв`язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до ст.29 Закону України №1645-III від 06 квітня 2000 року «Про захист населення від інфекційних хвороб», з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України установлено карантин (п.1 Постанови КМ України №1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», термін дії якого продовжено до 30 червня 2023 року, відповідно до змін, внесених Постановами КМ України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та №641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
При цьому, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України, у випадках, зазначених у ст.4 ч.3-ч.13, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (ст.4 ч.14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Таким чином, суд, дослідивши надані в судове засідання матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, і, відповідно, оцінивши надані докази, які є у справі, мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, і на які кожна сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, базуючись на засадах верховенства права, водночас, беручи до уваги позицію учасників судового процесу, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення, яке повинно бути законним та обґрунтованим, приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області про визнання незаконним протоколу серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, визнання незаконною та скасування постанови серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, визнання незаконним та скасування рішення №1 від 05 квітня 2023 року, підлягає задоволенню частково.
Так, вирішуючи питання про примусове повернення до країни походження іноземця, суд вважає за необхідне виходити з забезпечення загальноприйнятих прав людини і громадянина, визначених ст.9, ст.29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також, забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Крім того, ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію, і кожна людина має право на захист закону від такого втручання чи таких посягань (ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року).
Згідно положень Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.32), при цьому, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ст.51), і кожен має право на житло, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду (ст.47).
Тож, підсумовуючи вищенаведене, суд, враховуючи правову позицію ВС, висловлену Постановах від 04 березня 2019 року (справа №199/7360/17), від 10 липня 2020 року (справа №420/647/19), відповідно до якої складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та які, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, вважає вимоги позивача ОСОБА_1 щодо визнання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, стосовно ОСОБА_1 , незаконним (а.с.9), безпідставними, оскільки, останні не грунтуються на вимогах закону.
Отже, протокол у справі про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, і, відповідно до ст.251 КУпАП, є одним із джерел доказів, на яких грунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення, та який є початковим правовим висновком щодо дій/бездіяльності певної особи (рішення ЄСПЛ у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини»).
І, оскільки, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, тому, позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним, в даному випадку, протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року (а.с.9), не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Водночас, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт невідповідності місця вчинення/виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.203 ч.1 КУпАП, стосовно позивача ОСОБА_1 , який у протоколі та у постанові ототожнюється з місцем складання зазначених документів, а у рішенні не відповідає дійсності взагалі.
Тож, зважаючи на те, що оскаржувана постанова серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року (а.с.10), щодо ОСОБА_1 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, за порушення ст.3 ч.1, ст.3 ч.3 Закона України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.2 Порядку, затвердженого Постановою КМ України №150 від 15 лютого 2012 року, відповідальність за які передбачено ст.203 ч.1 КУпАП, винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП (серія ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року), а також, приймаючи до уаги данні, викладені у протоколі, що саме визначають фабулу події, час вчинення/виявлення адміністративного правопорушення, а також, час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за якими винесено оскаржувану постанову серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року (а.с.10), щодо ОСОБА_1 , де місце вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.203 ч.1 КУпАП, не відповідає фактичним данним, а час розгляду справи («15:09») передує у часі вчинення/виявлення правопорушення («15:11»), суд вважає за необхідне застосувати доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульовану Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
До того ж, аналізуючи зміст оскаржуваного рішення №1 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 05 квітня 2023 року (а.с.11-13), яке ґрунтується на притягненні позивача ОСОБА_1 , відповідно до оскаржуваної постанови серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року (а.с.10), до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.203 ч.1 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень», на підставі якого вирішено «примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з зобов`язанням покинути території України у термін до 04 травня 2023 року», слід також враховувати доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), у відповідності до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж (рішення ЄСПЛ у справі «Гефген проти Німеччини»), при цьому, недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
Так, на думку Європейського суду з прав людини, під час оцінки наявних доказів надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно, і практика ЄСПЛ полягає у застосуванні різновиду доктрини «плодів отруйного дерева», відповідно до якої визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також, докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших, і, таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими (рішення ЄСПЛ у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України»).
Крім того, як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , будучи громадянином РФ, з 2012 року перебував у цивільному шлюбі із ОСОБА_2 , громадянкою України, зареєструвавши офіційно шлюб з 04 грудня 2020 року, проживає разом з дружиною у належній йому на праві приватної власності квартирі по АДРЕСА_1 , соціалізувався в українському суспільстві, де має сім`ю, рідню, родичів, друзів, знайомих, багаторічні тісні соціальні зв`язки, тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Боррехаб проти Нідерландів» від 21 червня 1988 року та «Каплан та інші проти Норвегії» від 24 липня 2014 року), роз`єднання сім`ї без доведення таким заходом втручання досягнення мети захисту національної, громадської безпеки, запобігання правопорушень чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, навіть за умови дотримання вимоги законодавства, не відповідає вимогам ст.8 ч.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до положень якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 червня 1988 року (справа «Боррехаб проти Нідерландів») висвітлив правову позицію щодо захисту права на «сімейне життя» у випадку депортації іноземця з території держави-учасниці Конвенції, яка ґрунтується на тому, що відмова у видачі особі нової посвідки на проживання і подальша депортація із країни призведуть до розриву сімейних зав`язків, і, в такому випадку має місце порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (№ETS N005 (право на повагу до приватного і сімейного життя).
В той час, як убачається зі змісту оскаржуваних рішень позивач ОСОБА_1 , будучи громадянином РФ, та перебуваючи на території України, не уявляє загрозу національній, громадській безпеці, запобіганню правопорушень чи злочинам, захисту здоров`я, моралі, прав і свобод інших осіб, оскільки, виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: ... його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України (ст.22 ч.2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Крім того, враховуючи категоричне засудження з боку позивача ОСОБА_1 збройної агресії РФ на території України, а також, враховуючи активну громадянську позицію позивача ОСОБА_1 щодо волонтерської діяльності, пов`язаної з допомогою ЗС України, суд вважає рішення про повернення позивача громадянина РФ ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни може загрожувати життю та здоров`ю останнього, що, відповідно, також порушить основоположні права людини і громадянина, передбачені, як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, оскільки, кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, обов`язок держави захищати життя людини, кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ст.27 Конституції України), і право кожного на життя охороняється законом (ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року «Право на життя»).
Тож, приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 до закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15 червня 2021 року (з терміном дії до 15 червня 2022 року), не припускався порушень діючого законодавства щодо перебування на території України на законних підставах, завчасно, до закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15 червня 2021 року, починаючи з травня 2022 року, звертався до територіального відділення УДМС України в Хмельницькій області, щодо вирішення питання про отримання нової посвідки на тимчасове проживання, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, з урахуванням дії воєнного стану в України та, відповідно, дії певних обмежень в певний період часу щодо організації роботи нотаріальних органів та органів Державної міграційної служби під час надання адміністративних послуг громадянам РФ, які ускладнили збір та надання документів на оформлення посвідки, крім того, враховуючи продовження терміну дії на території України карантину, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», до 30 червня 2023 року, а також, враховуючи, перебування позивача ОСОБА_1 у шлюбі з громадянкою України, що свідчить про наявність права на отримання посвідки на тимчасове проживання, суд, з урахуванням принципу гуманості та справедливості, вважає більш свавільним повернути, за вказаних обставин, позивача громадянина РФ ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни, що, на переконання суду, значно порушить більш істотні права та основоположні свободи людини і громадянина, передбачені, як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, а також, не буде відповідати необхідному балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ухвалені рішення суб`єкта владних повноважень.
Тож, на переконання суду, вбачаючи недопустимість доказів, покладених в обґрунтування постанови серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, на підставі яких ухвалено рішення №1 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 05 квітня 2023 року, у відповідності до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), а саме, докази, отримані з порушеннями, а також, докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших, і, таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими, і, водночас, приймаючи до уваги не тривалий час перебування позивача ОСОБА_1 на території України після закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яку позивач ОСОБА_1 не поновив до 08 грудня 2022 року (впродовж надання громадянам РФ терміну для поновлення документів, строк дії яких сплив, відповідно до змін у законодавстві під час дії воєнного стану), тобто, з 08 грудня 2022 року до 05 квітня 2023 року (складання оскаржуваних документів), що, на думку суду, є менш істотним порушенням, яке не може бути переважним, у порівнянні з порушенням основоположних прав, свобод та інтересів перш за все людини, до складу яких, зокрема, входить право на життя, право на сім`ю, право на власність, тощо, які є невідчужуваними та непорушними, суд вважає вимоги позивача ОСОБА_1 обґрунтованими, вмотивованими та переконливими, і, відповідно, беручи до уваги вищевикладене, підлягаючими задоволенню частково, так як позовні вимоги щодо визнання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року незаконним не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, з визнанням:
постанови серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року (а.с.10), щодо ОСОБА_1 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, за порушення ст.3 ч.1, ст.3 ч.3 Закона України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.2 Порядку, затвердженого Постановою КМ України №150 від 15 лютого 2012 року, відповідальність за які передбачено ст.203 ч.1 КУпАП,
рішення №1 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 05 квітня 2023 року (а.с.11-13),
протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, зазначені рішення суб`єкта владних повноважить прийняті не пропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямовані ці рішення в цілому.
Водночас, суд вважає за необхідне, ухвалюючи остаточне рішення за справою, вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами, з урахуванням положень ст.139 КАС України, стягнувши з відповідача, на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір, що становить 715 гривень 66 копійок, у зв`язку з частковим задоволенням позовної заяви, що є пропорційним розміру задоволених вимог (66,66 %), оскільки, у відповідності до положень ст.139 ч.3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, з урахуванням положень Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», керуючись ст.ст.5, 12, 19, 242, 243-250, 268, 272, 288 КАС України, суд,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Нетішинського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання незаконним протоколу серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, визнання незаконною та скасування постанови серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, визнання незаконним та скасування рішення №1 від 05 квітня 2023 року, задовольнити частково.
Постанову серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, в розмірі 3400 гривень, визнати протиправною та скасувати.
Рішення №1 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 05 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , визнати протиправним та скасувати.
У задоволенні позовних вимог щодо визнання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , незаконним, відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 715 (сімсот п`ятнадцять) гривень 66 копійок.
Згідно ст.288 ч.3 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 .
Представник позивача: адвокат Волкова Анна Олександрівна, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_7 .
Відповідач: Нетішинський сектор Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, місцезнаходження 30100, місто Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, вулиця Енергетиків, 4.
Представник відповідача: Фортельна Юлія Юріївна, 29013, місто Хмельницький, вулиця Грушевського, 87.
Повний текст рішення складено: 23 червня 2023 року.
Суддя:
