П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 679/434/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Грибанова Л. О.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
21 вересня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Нетішинського сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання незаконним протоколу серії ПРМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року, визнання незаконною та скасування постанови серії ПНМХМ №001018 від 05 квітня 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся із позовом до Нетішинського міського суду Хмельницької області в якому просив:
визнати незаконним протокол серії ПРМХМ №001018 від 05.04.2023;
визнати незаконною та скасувати постанову серії ПНМХМ №001018 від 05.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП;
визнати незаконним та скасувати рішення №1 від 05.04.2023.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23.06.2023 позов задоволено частково.
Постанову серії ПНМХМ №001018 від 05.04.2023, щодо ОСОБА_1 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, в розмірі 3400 гривень, визнано протиправною та скасовано.
Рішення №1 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 05.04.2023, щодо ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано.
У задоволенні позовних вимог щодо визнання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, серії ПРМХМ №001018 від 05.04.2023, щодо ОСОБА_1 , незаконним, відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 715,66 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 до закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15.06.2021 (з терміном дії до 15.06.2022), не припускався порушень діючого законодавства щодо перебування на території України на законних підставах, завчасно, до закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15.06.2021, починаючи з травня 2022 року, звертався до територіального відділення УДМС України в Хмельницькій області, щодо вирішення питання про отримання нової посвідки на тимчасове проживання, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, з урахуванням дії воєнного стану в України та, відповідно, дії певних обмежень в певний період часу щодо організації роботи нотаріальних органів та органів Державної міграційної служби під час надання адміністративних послуг громадянам РФ, які ускладнили збір та надання документів на оформлення посвідки, крім того, враховуючи продовження терміну дії на території України карантину, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», до 30.06.2023, а також, враховуючи, перебування позивача ОСОБА_1 у шлюбі з громадянкою України, що свідчить про наявність права на отримання посвідки на тимчасове проживання, а відтак з урахуванням принципу гуманності та справедливості суд вважав вважає більш свавільним повернути, за вказаних обставин, позивача громадянина РФ ОСОБА_1 до країни походження.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що розбіжності у визначені часу виявлення правопорушення «05 квітня 2023 року, о 15:11...» та часу розгляду справи «05 квітня 2023 року, о 15:09...» у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, часу розгляду справи, визначеному у зазначеному документі - як «15:09», яка передує часу виявлення правопорушення «15:11», викликані перебоями в електропостачанні в місті Нетішині, де саме складався документ, що є загальновідомим фактом, який не потребує доказуванню.
Разом з тим, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Зазначено, що Управління працювало під час дії карантину у штатному режимі та здійснювало прийом громадян.
Висновки суду, що позивач не міг здійснити переклад паспортного документу спростовуються тим, що до законодавства внесено зміни, які дозволяли позивачу здійснити переклад документів.
Факт перебування позивача у зареєстрованому шлюбі із громадянином України, не є правовою підставою для автоматичного залишення його на території України поза межами встановлених строків та чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України. Факт наявності зареєстрованого шлюбу, не спростовує встановлені порушення в його діях.
Крім того позивачу не заборонено в`їзд в Україну, а отже після урегулювання необхідних законодавчих формальностей щодо законності перебування в Україні він матиме змогу повернутися до своєї сім`ї.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 13.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 19.09.2023 о 09:40.
19.09.2023 до суду надійшла заява представника позивача, в якій заявник просить відкласти розгляд справи у зв`язку із особистими обставинами.
Дослідивши вказану заяву колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 313 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
При цьому, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того статтею 288 КАС України встановлено скорочені терміни розгляду даної категорії справ.
Таким чином, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, враховуючи, що сторони по справі повідомлені про розгляд справи належним чином, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття обґрунтованого та законного рішення та враховуючи скорочені строки розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відкладення розгляду справи.
За таких обставин колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
05.04.2023 співробітниками Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП, серії ПРМХМ №001018 від 05.04.2023, відповідно до фабули якого 05.04.2023, о 15:11 годині, за адресою: місто Нетішин, вулиця Енергетиків, 4, під час відпрацювання спільно із працівниками правоохоронних органів та УСБУ в Хмельницькій області було виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме, вчасно не залишив територію України після закінчення відповідного терміну перебування (місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 ), при цьому, на зворотній сторінці зазначеного документу зазначено, що розгляд справи щодо ОСОБА_1 відбудеться 05.04.2023 о 15:09 годині.
05.04.2023 уповноваженою посадовою особою Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП (серія ПРМХМ №001018 від 05.04.2023), винесено постанову серії ПНМХМ №001018 від 05.04.2023, щодо ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, за порушення ст.3 ч.1, ст.3 ч.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.2 Порядку, затвердженого Постановою КМ України №150 від 15.02.2012, відповідальність за які передбачено ч. 1 ст.203 КУпАП.
05.04.2023 уповноваженою посадовою особою Нетішинського сектору УДМС України в Хмельницькій області, у відповідності до Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (п.І розділ ІІ), щодо ОСОБА_1 ухвалено рішення №1 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 05.04.2023, відповідно до фабули якого «05 квітня 2023 року під час відпрацювання території міста Нетішин, спільно із працівниками правоохоронних органів та УСБУ в Хмельницькій області, за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина РФ для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 26 березня 2016 року), який в останнє прибув на територію України 02.06.2021 через КПП «Бориспіль», посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15.06.2021 дійсна до 15.06.2022, відповідно до чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011, Постанови Кабінету Міністрів України №150 від 15.02.2012, яка затверджує Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців на території України, громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право перебувати на території України 90 днів, протягом 180 днів, разом з тим, зазначений іноземний громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день контролю перебуває на території України понад встановлений строк, чим порушив передбачений законом термін, перейшовши на нелегальне становище, за вказане правопорушення громадянин РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ст.203 ч.1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень», у резолютивній частині якого вирішено «примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з зобов`язанням покинути території України у термін до 04 травня 2023 року».
Із копії паспорта громадянина РФ ОСОБА_1 (номер НОМЕР_2 , виданий ФМС 41004 26.03.2016) вбачається, що на 44 сторінці документу наявний штамп з відміткою «прийнято рішення про примусове повернення від 05 квітня 2023 року №1», з встановленням строку для виїзду 30 діб, та зобов`язанням залишити територію України до 04 травня 2023 року».
Згідно копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Славутським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький), 04.12.2020 у Славутському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин РФ, зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, про що 04.12.2020 складено відповідний актовий запис за №173 від 04.12.2020.
Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи ВК Славутської міської ради Хмельницької області №5584/2614 від 06.07.2021 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин РФ, номер запису в ЄДДР 1974062611717, з 06.07.2021 зареєстрований по АДРЕСА_3 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №10048836 від 17.10.2017 об`єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_4 , належить на праві приватної власності (розмір частки 1/1) позивачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина РФ (номер НОМЕР_2 , виданий ФМС 41004 26.06.2016).
Відповідно до копії картки платника податків позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.09.2017 у ГУ ДФС у Рівненській області отримав РНОКПП НОМЕР_4 , зареєструвавшись у Державному реєстрі 05.09.2017.
Відповідно до копії декларації за №0001-4МК3-04АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , номер запису в ЄДДР 1974062611717, 11.01.2022 уклав декларацію з лікарем.
Відповідно до копії договору добровільного комплексного страхування за №03/0534352/2306/22 від 11.05.2022 між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова Компанія «Провідна» позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт громадянина РФ (номер НОМЕР_2 , виданий ФМС 41004 26.03.2016), проживаючий по АДРЕСА_3 , уклав договір добровільного комплексного страхування: медичного страхування, страхування від нещасних випадків, страхування здоров`я на випадок хвороби (гострої респіраторної інфекції, викликаної коронавірусом COVID-19) іноземних громадян (осіб без громадянства), які тимчасово проживають на території України, та страхування відповідальності перед третіми особами, пов`язаної з видворенням такої особи з території України.
Із характеристики ОСББ «Ярославське» від 09.04.2023 щодо ОСОБА_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період проживання по АДРЕСА_3 , зарекомендував себе виключно з позитивного боку, до того ж ОСОБА_1 регулярно бере участь у громадському житті будинку, виявляє ініціативу, надає допомогу в облаштуванні прибудинкової території, тощо, з початку повномасштабної війни України з РФ неодноразово долучався до збору та оформлення гуманітарної допомоги військовим на фронт, брав участь у цілодобовому патрулюванні прилеглої до будинку АДРЕСА_5 території.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першої статті 26 Конституції України вказано, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI) визначено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Положенням статті 3 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Статтею 9 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.
У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (далі - "Інструкція").
Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Процедура оформлення, видачі, обміну, тощо, посвідки на тимчасове проживання урегульована Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визначення недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим Постановою КМ України №322 від 25.04.2018, відповідно до положень якого: посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (п.1), посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України (п.3), обмін посвідки здійснюється, в тому числі, у разі: … закінчення строку дії посвідки ( п.7), у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії, і у такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається особою під час отримання нової посвідки (п.19).
Відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою КМ України №150 від 15.02.2012, рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до ст.22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (п.7).
Виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: ... його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України до припинення обставин, що перешкоджають виїзду (ст.22 ч.2 Закону № 3773-VI).
Згідно частини 1 статті 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, відповідно до положень п.4 Прикінцевих положень Закону України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів ДМС України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання, у зв`язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до ст.29 Закону України №1645-III від 06 квітня 2000 року «Про захист населення від інфекційних хвороб», з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України установлено карантин (п.1 Постанови КМ України №1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», термін дії якого продовжено до 30 червня 2023 року, відповідно до змін, внесених Постановами КМ України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», №392 від 20 травня 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та №641 від 22 липня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» за №2102-ІХ від 24.02.2022 (зі змінами) на території України введено воєнний стан.
Водночас, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1232 від 01.11.2022 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» (п.1), далі Постанова №1232) у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам РФ здійснюється з урахуванням особливостей, зокрема:
розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі, замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором,
у разі звернення громадянина РФ із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі, замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.
Як вбачається з матеріалів справи в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 надав пояснення, що працюючи на посаді начальника Славутського відділу УДМС України в Хмельницькій області, обізнаний з проблемою заборони здійснення нотаріального перекладу певних документів, обов`язкових до оформлення посвідок на тимчасове проживання на території України, у зв`язку з веденням воєнного стану в Україні.
До того ж, йому відомо, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до Славутського відділу УДМС України в Хмельницькій області з зазначеним питанням, однак, тривалий час алгоритм дій з питань нотаріального перекладу документів та подальшого оформлення посвідок був відсутній, крім того, територіальні відділення ДМС не здійснюють оформлення посвідок на тимчасове проживання на території України, дана послуга надається виключно в Управлінні ДМС в Хмельницькій області, куди необхідно з зазначеного питання особисто надати пакет необхідних документів з перекладом, надати біометричні данні, і через деякий час, у випадку позитивного вирішення питання, отримати посвідку.
Крім того, він підтвердив, що не пам`ятаючи достеменно точної дати, однак, не виключає, що події мали місце 05.04.2023, приблизно о 12:00 годині, так як це було одноразово, до нього, у приміщення Славутського відділу УДМС України в Хмельницькій області, завітали представники СБ України, співробітники міграційної служби та позивач ОСОБА_1 , які, деякий час, поспілкувавшись у його робочому кабінеті, в подальшому, залишили будівлю територіального відділу.
Разом з тим колегія суддів враховує, що оскаржувана постанова серії ПНМХМ №001018 від 05.04.2023, щодо ОСОБА_1 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП (серія ПРМХМ №001018 від 05.04.2023). Враховуючи дані, викладені у протоколі, що саме визначають фабулу події, час вчинення/виявлення адміністративного правопорушення, а також, час розгляду справи про адміністративне правопорушення, за якими винесено оскаржувану постанову серії ПНМХМ №001018 від 05.04.2023, де місце вчинення адміністративного правопорушення не відповідає фактичним даним, а час розгляду справи («15:09») передує у часі вчинення/виявлення правопорушення («15:11»).
Твердження скаржника про те, що вказані розбіжності викликані перебоями в електропостачанні в місті Нетішині не спростовують вказаних обставин.
Суд апеляційної інстанції враховує, що певні дефекти адміністративного акта не повинні породжувати правових наслідків для його дійсності, проте в сукупності із встановленими обставинами справи такі розбіжності свідчать про протиправність винесення міграційним органом оскаржуваної постанови.
При цьому, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України, у випадках, зазначених у ст.4 ч.3-ч.13, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (ст.4 ч.14 Закону № 3773-VI).
Згідно матеріалів справи позивач ОСОБА_1 , будучи громадянином РФ, з 2012 року перебував у цивільному шлюбі із ОСОБА_2 , громадянкою України, зареєструвавши офіційно шлюб з 04 грудня 2020 року, проживає разом з дружиною у належній йому на праві приватної власності квартирі по АДРЕСА_3 , соціалізувався в українському суспільстві, де має сім`ю, рідню, родичів, друзів, знайомих, багаторічні тісні соціальні зв`язки, тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Боррехаб проти Нідерландів» від 21.06.1988 та «Каплан та інші проти Норвегії» від 24.07.2014), роз`єднання сім`ї без доведення таким заходом втручання досягнення мети захисту національної, громадської безпеки, запобігання правопорушень чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, навіть за умови дотримання вимоги законодавства, не відповідає вимогам ст.8 ч.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, відповідно до положень якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.06.1988 (справа «Боррехаб проти Нідерландів») висвітлив правову позицію щодо захисту права на «сімейне життя» у випадку депортації іноземця з території держави-учасниці Конвенції, яка ґрунтується на тому, що відмова у видачі особі нової посвідки на проживання і подальша депортація із країни призведуть до розриву сімейних зав`язків, і, в такому випадку має місце порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (№ETS N005 (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , будучи громадянином РФ, та перебуваючи на території України, не уявляє загрозу національній, громадській безпеці, запобіганню правопорушень чи злочинам, захисту здоров`я, моралі, прав і свобод інших осіб, оскільки, виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: ... його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України (ст.22 ч.2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Крім того, судом першої інстанції вірно враховано категоричне засудження з боку ОСОБА_1 збройної агресії РФ на території України, а також, активну громадянську позицію ОСОБА_1 щодо волонтерської діяльності, пов`язаної з допомогою ЗС України, яка підтверджується матеріалами справи.
Відтак рішення про повернення позивача громадянина РФ ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни може загрожувати життю та здоров`ю останнього, що, відповідно, також порушить основоположні права людини і громадянина, передбачені, як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, оскільки, кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, обов`язок держави захищати життя людини, кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ст.27 Конституції України), і право кожного на життя охороняється законом (ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 «Право на життя»).
Таким чином колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 до закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15.06.2021 (з терміном дії до 15.06.2022), не припускався порушень діючого законодавства щодо перебування на території України на законних підставах, завчасно, до закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 15.06.2021, починаючи з травня 2022 року, звертався до територіального відділення УДМС України в Хмельницькій області, щодо вирішення питання про отримання нової посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням дії воєнного стану в України та, відповідно, дії певних обмежень в певний період часу щодо організації роботи нотаріальних органів та органів Державної міграційної служби під час надання адміністративних послуг громадянам РФ, які ускладнили збір та надання документів на оформлення посвідки. Також, враховуючи продовження терміну дії на території України карантину, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», до 30.06.2023, а також, враховуючи, перебування позивача у шлюбі з громадянкою України, що свідчить про наявність права на отримання посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням принципу гуманності та справедливості суд першої інстанції вірно зазначив, що більш свавільним буде повернути, за вказаних обставин, позивача громадянина РФ ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни, що, на переконання суду, значно порушить більш істотні права та основоположні свободи людини і громадянина, передбачені, як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, а також, не буде відповідати необхідному балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ухвалені рішення суб`єкта владних повноважень.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування постанови серії ПНМХМ №001018 від 05.04.2023 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн та рішення №1 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 05.04.2023.
На підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині оскарження протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.203 ч.1 КУпАП, серії ПРМХМ №001018 від 05.04.2023.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 червня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 272, 328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.
