Єдиний державний реєстр судових рішень
17.07.2023
Справа № 331/4515/23
Провадження № 1-кп/331/521/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«17» липня 2023 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисників - адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082020000412 від 19.04.2023 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшов затверджений прокурором обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обґрунтоване тим, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше неодноразово судимі за вчинення умисних злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Останні не мають постійного місця проживання та реєстрації на території м. Запоріжжя, не мають міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштовані, постійного законного джерела прибутку не мають, що свідчить про те, що вони можуть переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, перебуваючи на свободі, вони можуть незаконно впливати на свідків шляхом умовлянь або залякування, оскільки їм відомо місце приживання останніх. Тому з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження прокурор вважає, що підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не вбачається, оскільки ризики не зменшились, а підстави, за яких було обрано запобіжний захід не змінились.
Захисник - адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_4 , захисник - адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання, посилаючись на те, що ризики, зазначені прокурором, нічим не підтверджені, обвинувачення не доведено, тому просили суд змінитизапобіжний захід відносно обвинувачених з тримання під вартою на більш м`який.
Заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2023 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до 20.07.2023 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, суд враховує дані про особу обвинувачених, їх вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше неодноразово судимі за вчинення умисних злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, офіційно не працевлаштовані, у зв`язку з чим не мають стабільного та законного джерела доходу, що свідчить про їх схильність до вчинення умисних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим наявний ризик того, що перебуваючи на волі, вони можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність з метою здобуття засобів для існування.
Разом з тим, аналізуючи обставини інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, не мають постійного місця проживання та реєстрації на території м. Запоріжжя, що дає суду підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачені можуть переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачені зареєстровані та фактично проживали в Мелітопольському та Василівському районах Запорізької області, які на даний час тимчасово не контролюється українською владою, що може спонукати обвинувачених до переховування саме на цій території.
Разом з цим, заявлений прокурором ризик незаконного впливу на свідків, суд вважає обґрунтованим, оскільки обвинувачені та свідки між собою знайомі, тому з метою уникнення відповідальності вони можуть незаконно вливати на них шляхом вмовлянь або залякувань.
За наявності існування трьох очевидних ризиків, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.
Разом з тим, оцінити посилання сторони захисту про недоведеність вини обвинувачених, суд на стадії підготовчого судового засідання не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинувачених на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання їх під вартою, не зменшились.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченим та позбавляє їх можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, а також незаконно впливати на свідків, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченим знаходитись у місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 315, 372 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб - по 14 вересня 2023 року включно в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб - по 14 вересня 2023 року включно в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинувачених.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1
