Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/10307/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №25 від 20.03.2023 року (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 прийнятий командиром підполковником ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.01.2023 року о 14 годин 50 хвилин у зоні бойових дій у Херсонській області зі сторони військових формувань російської федерації був здійснений обстріл позицій стрілецької роти війкової частини НОМЕР_1 , в результаті чого позивач отримав травму (контузію). В подальшому позивач був госпіталізований та лікувався.
Відповідач у 2023 році здійснив службове розслідування з метою уточнення причин і умов отримання травми (контузії) позивачем, про що складено акт службового розслідування, який затверджено 19.03.2023 командиром війкової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 .
Надалі командир війкової частини НОМЕР_1 прийняв наказ № 25 від 20.03.2023 (з основної діяльності), яким на позивача накладено дисциплінарні стягнення у вигляді зауважень та встановлено, що отримання позивачами травмування (контузії) під час виконання завдання 19.01.2023 року, внаслідок бойових уражень та дій з боку противника в районі ведення бойових дій не знайшли свого підтвердження. Відповідач кваліфікує, що даний випадок не пов`язаний з виконанням позивачами обов`язків військової служби.
Відповідач без належних правових підстав та без доведення вини позивача протиправно притягнув його до дисциплінарної відповідальності та застосував дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
Позивач вважає, що наказ відповідача є протиправним, незаконним та таким, що порушує його права та інтереси, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 15.05.2023 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом. Роз`єднано позовні вимоги у справі №420/10307/23, залишивши у провадженні даної адміністративної справи №420/10307/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу. Виділено в окреме самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу. Виділено в окреме самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_4 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу. Відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповідач вказує, що відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, видання наказу за результатами службового розслідування є обов`язковим у випадках притягнення до відповідальності військовослужбовців, в той же час притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише позивача ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 26-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на дату звернення до суду вже припинило свою дію дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, та позивач ОСОБА_1 вважається таким, що не має стягнення.
Відповідач зазначає, що службове розслідування щодо позивача проводилось з метою уточнення причин і умов отримання позивачем поранення (контузії), а не розслідування вчинення правопорушення. Відповідно до абзацу п`ятнадцятого пункту 1 розділу 11 наказу МО України від 21.11.2017 №608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб, відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Також в обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що медична документація підтверджує лише лікування та ймовірний діагноз. Причому форма № 100, яка передбачена наказом Генерального штабу Збройних сил України від 09.07.2018 №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України», заповнюється не тільки під час поранення за бойових дій, а й під час захворювання, яке не пов`язане з участю у бойових діях, та слугує в першу чергу для швидкого медичного сортування на етапі евакуації з району виконання бойового завдання (розподіл потерпілих на групи за ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних i профілактичних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги та прийнятим порядком евакуації), тобто наявність такої первинної медичної картки як форма № 100 не є доказом отримання будь-яких поранень під час бойових дій. У наявних ПМК форми № 100 на позивачів зазначається про діагнохз "МВТ", однак мінно-вибухова травма - це результат одночасної дії на організм боєприпасу вибухової дії в зоні ураження вибуховою ударною хвилею, що супроводжується вибуховим руйнуванням тканин та/або відривом сегментів кінцівок, проте з пояснень позивачів та виписних епікрізів не вбачається будь-яких уражень тканин чи відривом сегментів кінцівок, що свідчить про неналежне заповнення таких первинних медичних документів.
З наданих виписок позивачів вбачається, що анамнез хвороби (діагноз) поставлено "зі слів пацієнта", а у виписках не зазначено про наявність доказів ймовірних поранень (акубаротравми), зокрема у виписках позивачів зазначається про цілісність барабанних перетинок, розрив яких є безумовною ознакою отримання травмування (акубаротравми), також позивачу ОСОБА_1 було ще й проведено КТ, за результатами якого не виявлено жодних ушкоджень, зокрема крововиливів (виписка ОСОБА_1 від 15.02.2023р. № 2203/23); а відповідно до виписки 496/89 від 23.01.2023 року в розділі "інструментальні методи дослідження" зазначається: на КТ (14.10.22) - акубаротравма, що свідчить про раніше отриману травму одним з позивачів, а не за подій, які відбулися 19.01.2023р. Таким чином, наявні медичні документи, на які Позивач посилається як на підставу своїх вимог та якими обґрунтовує "факт" отримання травми 19.01.2023 року, не підтверджують факт такого травмування.
Крім того, відповідач зазначає, що не точна вказівка на населений пункт, де перебували позивачі 19.01.2023 року під час ворожого обстрілу позицій 3 роти, кількості військовослужбовців, з приводу ймовірного травмування яких і призначено службове розслідування, за результатами якого було видано оскаржуваний наказ № 25, то зазначені недоліки можуть мати місце під впливом того, що район виконання бойового завдання військової частини складається з кількох населених пунктів та ще й в різних районах Херсонської області, зокрема 3 рота, до особового складу якої і входять позивачі, має закріплені об`єкти на межі сіл Новотягинка та Токарівка, але в цілому такі недоліки не впливають на висновки за результатами службового розслідування, та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог позивачів.
Вказані недоліки усунені відповідачем самостійно, зокрема внаслідок оскарження позивачів до вищого командування результатів службового розслідування, за результатами якого і було прийнято оскаржуваний наказ № 25, була призначена службова перевірка, за наслідком якої було призначено додатково службове розслідування. Зокрема службова перевірка вказала на те, що у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23.01.2023 №496/89 з КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» у м. Миколаєві в лікувальних і трудових рекомендаціях зазначено: продовжити лікування та спостереження в ВМКЦ ПД (Одеський військовий госпіталь), але Позивачі з якихось причин проходили лікування та спостереження в іншому місці. У зв`язку з чим наказом від 10.05.2023 року № 251 призначено службове розслідування, яке не виявило порушення в діях військовослужбовців позивачів під час переведення з одного лікувального закладу до іншого. А також за наслідками службової перевірки відповідачем самостійно внесені зміни до наказу № 25 від 20.03.2023 року щодо уточнення місця події, та зміни до наказу № 42 від 22.01.2023 року щодо кількості військовослужбовців.
Таким чином, протиправних дій з боку відповідача стосовно позивача не було допущено, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу № 25 від 20.03.2023 року (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 , прийнятого командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 .
Третя особа надала до суду пояснення, в яких зазначила, що за результатами проведеного службового розслідування відповідач, дослідивши матеріали службового розслідування, дійшов висновків, що подія травмування (контузії) позивача - не підтверджується; описані події, на які він посилається під час звернення за медичною допомогою також не підтверджуються.
В пропозиціях зазначено: вважати таким, що факт отримання травмування (контузії) Позивачем під час виконання завдання ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок бойових уражень або дій збоку противника в районі ведення бойових дій в н.п. Новотягинка, Херсонського району, Херсонської області не знайшов свого підтвердження.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ВСТАНОВИВ:
Молодший лейтенант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , командир 1 стрілецького взводу 3 стрілецької військової частини НОМЕР_2 , проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період, громадянин України, на військову службу призваний 28.03.2022 року Першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_3.
19.01.2023 року о 14 год. 50 хв, згідно Підсумкового бойового донесення 246 об 126 обр ТрО №1/24/142 від 19.01,2023 року, зі сторони військових формувань російської федерації здійснено обстріл позицій 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у зоні бойових дій, в районі населених пунктів Новотягинка та Токарівка, Херсонського району Херсонської області. В подальшому від молодшого лейтенанта ОСОБА_1 надійшов рапорт, в якому зазначено, що під час обстрілу 19.01.2023 року ймовірно отримали травми (контузію) молодший лейтенант ОСОБА_1 , командир 1 стрілецького взводу З стрілецької роти, сержант ОСОБА_4 , командир З стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, старший солдат ОСОБА_3 , стрілець 1 стрілецького відділення і стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №42 від 22.01.2023 року «Про призначення службового розслідування», відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), у зв`язку із шпиталізацією 4 військовослужбовців, в т.ч. З військовослужбовців з 3 стрілецької роти з підозрою на акубаротравму (травмування під час можливих обстрілів), з метою з`ясування обставин можливого травмування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а також з метою уточнення причин та умов що сприяли настанню такої події, наказано провести службове розслідування стосовно можливого групового травмування 4 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Службовим розслідуванням встановлено, що подія травмування (контузії) молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 не підтверджується. Описані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обставини, на які вони посилаються під час звернення за медичною допомогою, не підтверджуються.
У зв`язку з зазначеним вище, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 переслідують мету отримання будь-яких документів про поранення у зв`язку з проходженням служби та внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій, однак описані події вказують на порушення, за відсутності таких підстав.
Встановлені розслідуванням факти свідчать що у діях молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , сержанта ОСОБА_4 та старшого солдата ОСОБА_3 присутні ознаки надання недостовірної інформації.
На підставі акту службового розслідування від 19.03.2023 року видано наказ №25 від 20.03.2023 року «Про результати службового розслідування обставин травмування (контузії) військовослужбовців», відповідно до якого наказано:
- службове розслідування вважати завершеним;
- вважати таким, що факт отримання травмування (контузії) молодшим лейтенантом ОСОБА_1 , сержантом ОСОБА_4 та старшим солдатом ОСОБА_3 пі дчас виконання завдання 19.01.2023 року, внаслідок бойових уражень або дій з доку противника в районі ведення бойових дій в населеному пункті Новотягинка Херсонської області не знайшов свого підтвердження;
- за порушення Порядку надання доповідей на молодшого лейтеанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «Зауваження»;
- за порушення при веденні Журналу бойових дій, на старшого сержанта ОСОБА_5 накласти дисциплінарне стягнення «Зауваження»;
- начальнику медичної служби вйськової частини НОМЕР_1 підготувати довідку про травму молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , сержанта ОСОБА_4 , та старшого солдата ОСОБА_3 , за встановленою формою, згідно вимог чинного законодавства для пред`явлення за місцем вимоги, в якій вказати, що травма отримана за невстановлених обставин та у не встановлений час, не внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій та не у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби.
Вважаючи наказ відповідача протиправним, незаконним та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 13 Статуту військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.
В свою чергу, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV.
Згідно статті 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів (стаття 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України).
Статтею 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до частини першої статті 85 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Згідно пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов`язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до абзацу п`ятнадцятого пункту 1 розділу 11 наказу МО України від 21.11.2017 №608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб, відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Враховуючи факт отримання позивачем поранення, під час перебування на військовій службі, з метою з`ясування обставин, підтвердження чи спростування факту ймовірного отримання позивачем поранення, причин та обставин того, що відбулося з військовослужбовцями, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про призначення службового розслідування
Таким чином, враховуючи, що метою службового розслідування було уточнення причин та обставин поранення позивача, тому відповідач правомірно призначив та провів службове розслідування.
Відповідно п.п. б) п. 6.1. наказу МО України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Службовим розслідування встановлено, що 19.01.2023 року приблизно о 14 го. 30 хв. На СП КАТРАН 1 прибув ОСОБА_1 для перевірки несення служби на СП. В цей час на бойовому чергуванні на СП КАТРАН 1 заходилися ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Після перевірки несення бойового чергування на СП КАТРАН 1 ОСОБА_1 вирушив на ВОП 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, для перевірки виконання робіт по інженерному облаштуванню бойових позицій. Приблизно о 14 годин 50 хвилин почався артилерійський обстріл зі сторони військових формувань російської федерації, який вівся в напрямку СП КАТРАН 1 та лінії окопів ВОП 1 стрілецького взводу 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. Обстріл тривав приблизно 20-25 хвилин. Під час обстрілів ОСОБА_1 знаходився в окопі. Після того як поряд з окопом пролунало декілька вибухів, у ОСОБА_1 заклало вуха та почалася носова кровотеча.
Прибувши після цього на СП КАТРАН 1 ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які перебували в підвалі, що знаходиться в гаражі, окремо від будинку СП.
Згідно пояснення молодшого сержанта ОСОБА_1 стало відомо про наступне: приблизно о 22 годині 19.01.2023 року у ОСОБА_1 погіршилося самопочуття, почалося запаморочення, посилився головний біль, погіршився слух та зір.
20.01.2023 року о 8 годині ЗО хвилин, на нараді ОСОБА_1 доповів про погіршення стану командиру З стрілецької роти капітану ОСОБА_6 , який прийняв рішення направити ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до медичного пункту батальйону.
Згідно пояснення ОСОБА_4 стало відомо, що20.01.2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися то начальника медичної служби капітана МП ОСОБА_7 , однак вказаним військовослужбовцям не проведено навіть візуального огляду, тільки були видані медикаменти від блювоти та головного болю. Оскільки стан здоров`я ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не покращився, виникла необхідність повторно звернутися за медичною ДОПОМОГОЮ.
Згідно пояснення ОСОБА_7 стало відомо про те, що 20.01.2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в другій половині дня звернулися до ОСОБА_7 зі скаргами на головний біль та нудоту, був також вказаний факт перебування під мінометними обстрілами. Вказаним військовослужбовцям був проведений огляд, надана медична допомога згідно попередньо встановленого діагнозу: мінно-вибухова травма, акубаротравма, та запланована шпиталізація на 21.01.2023 року.
21.01.2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , згідно запису в Амбулаторному журналі, о 12 годині прибули то медичного пункту батальйону. Після огляду лікарем, капітаном медичної служби ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 встановлено попередній діагноз: мінно-вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма обох вух, та до моменту шпиталізації призначене симптоматичне амбулаторне лікування.
Отже, судом встановлено, та матеріалами службового розслідування підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивач під час отримання травмування (контузії) знаходився на бойовому чергуванні на СП КАТРАН 1.
Судом встановлено, що позивачу надано невідкладну допомогу та надана первина медична картка форма 100 від 22.01.2023р. ПХВ ВМКУ ПР м. Херсон. Діагноз МВТ. ЗЧМТ, струс головного мозку, Акубаротравма.
Форма № 100, яка передбачена наказом Генерального штабу Збройних сил України від 09.07.2018 №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України», та слугує в першу чергу для швидкого медичного сортування на етапі евакуації з району виконання бойового завдання з ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних i профілактичних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги та прийнятим порядком евакуації).
Отже, основним та первинним документом, який підтверджує травму військовослужбовця, отриману під час бойових дій, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана лікарем (фельдшером) медичного пункту військової частини.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає доводи відповідача, що наявність такої первинної медичної картки як форма № 100 не є доказом отримання будь-яких поранень під час бойових дій.
Крім того, на підтвердження обставин травмування, до суду надані, Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного)хворого У 496/85 (форма № 027/о) від 23.01.2023 видана КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», Виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2203/23 (форі № 027/о) від 15.02.2023 видана Одеським регіональним клінічним протипухлинним центром з клінічним діагнозом: струс головного мозку. Помірний цефалпчний вестибуло-атактичний синдроми (основний). Акубаротравма з обох ст. без порушення цілісності БП (основний). ГЕРХ рефлюкс-езофагіт ст, недостатність кардії. Еритематозна гастропатія (супутній).
Враховуючи вищевикладене, суд критично ставиться до доводів представника відповідача щодо того, що медична документація підтверджує лише лікування та ймовірний діагноз, а отже наявність медичних документів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та якими обґрунтовує "факт" отримання травми 19.01.2023 року, не підтверджують факт такого травмування.
Крім того, судом встановлено та визнається відповідачем, що внаслідок оскарження позивачем до вищого командування результатів службового розслідування, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ № 25, призначена службова перевірка, за наслідком якої призначено додатково службове розслідування.
Зокрема службова перевірка вказала на те, що у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23.01.2023 №496/89 з КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» у м. Миколаєві в лікувальних і трудових рекомендаціях зазначено: продовжити лікування та спостереження в ВМКЦ ПД (Одеський військовий госпіталь), але позивач з якихось причин проходили лікування та спостереження в іншому місці. У зв`язку з чим наказом від 10.05.2023року № 251 призначено службове розслідування, яке не виявило порушення в діях позивача під час переведення з одного лікувального закладу до іншого. А також за наслідками службової перевірки відповідачем самостійно були внесені зміни до наказу № 25 від 20.03.2023 року щодо уточнення місця події, та зміни до наказу № 42 від 22.01.2023 року щодо кількості військовослужбовців.
Дослідивши матеріали службового розслідування суд вважає, що обставини події не доведені матеріалами службового розслідування.
Також, суд при вирішення спору враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Суд з огляду на встановлені обставини в ході розгляду справи, з урахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України, дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу №25 від 20.03.2023 року (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 прийнятого командиром підполковником Г.Дашко. в частині, що стосується позивача.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем належним чином не доведено правомірність оскаржуваного позивачем наказу.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, Код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п.2, п.3, п.5 наказу №25 від 20.03.2023 року (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 , прийнятого командиром підполковником Г.Дашко, в частинах, що стосуються ОСОБА_1 .
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Г.П. Самойлюк
