РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2023 року
м. Рівне
Справа № 570/240/22
Провадження № 22-ц/4815/730/23
Рівненський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Боймиструка С.В.,
суддів: Хилевич С.В., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,
за участю: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства "Термоліта" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2023 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Термоліта" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків,
ВСТАНОВИВ:
17 січня 2022 року представник позивача ЗАТ "Термоліта", Яременко А.А., звернувся у Рівненський районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача шкоду, відшкодовану позивачем та заподіяну відповідачем під час неналежного виконання трудових обов`язків водія автотранспортних засобів, шляхом зловживання службовим становищем в сумі 12469,81 євро, та судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що між ЗАТ "Термоліта" та відповідачем було укладено трудовий договір №TL-3004 від 03 липня 2017 року, за яким відповідач був прийнятий на роботу в транспортний відділ на посаду водія транспортного засобу міжнародних вантажних перевезень.
08 липня 2018 року при виконанні трудових обов`язків керуючи на території Іспанії вантажним транспортним засобом Mercedes Benz 1845 з номерним знаком НОМЕР_1 , з напівпричепом з реєстраційним знаком НОМЕР_2 відповідач, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, скоїв ДТП. Водія ОСОБА_2 визнано винним у цій ДТП. В результаті зіткнення був пошкоджений інший транспортний засіб.
Заподіяна відповідачем шкода була відшкодована Страховою компанією "Balcia Insurance SE".
11 січня 2021 року вищевказана страхова компанія надіслала претензію про відшкодування збитків в розмірі 12469,81 євро.
Претензія відповідачу була вручена, відповідь на претензію не отримано. Після цього позивач сплатив грошову суму 12469,81 євро на виконання вказаної претензії, а тому керуючись ч. 1 ст. 1191 ЦК України вимушений звернутися за захистом порушеного права до суду.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Закритого акціонерного товариства "Термоліта" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що відповідач під час ДТП перебував у трудових відносинах з позивачем та вчинив ДТП в стані алкогольного сп`яніння.
Вважає, що суд першої інстанції вибірково надав перевагу тільки перекладу регресної претензії про відшкодування збитків, де перекладачем пропущено декілька слів, хоча в оригіналі вищезазначеної претензії чітко прописані суми витрат (виплат) та в перекладі документу в цілому видно суми страхових виплат, але суд залишив поза увагою цей факт.
Стверджує, що ОСОБА_2 , було отримано вимогу про добровільне відшкодування шкоди, проте вона залишилась без його відповіді та задоволення.
Наголошує, що до суду надано усі належні докази понесення майнової шкоди спричиненої внаслідок ДТП, а саме копія цивільної справи та довідку (повідомлення) з поліції, копія регресної претензії про відшкодування збитків в сумі 12469,81 євро, копія платіжного доручення про сплату позивачем відшкодування шкоди в сумі 12469,81 євро.
Не погоджується з висновком суду, що єдиним доказом у цій справі може бути висновок експерта, а також що шкода заподіяна відповідачем не може бути витратами страхової компанії, страховими виплатами та адмініструванням страхового випадку позивача та не являється сумою заподіяної шкоди.
Доводить, що страхова компанія виплатила 11065,78 євро страхового відшкодування та понесла витрати пов`язані з адмініструванням страхового випадку у розмірі 1404,03 євро, що разом становить 12469,81 євро. Предметом даного спору є відшкодування прямої дійсної шкоди, завданої позивачу ЗАТ "Термоліта", а тому відсутні підстави для врахування тієї конкретної обстановки, за якої шкоду було заподіяно.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2017 року між ЗАТ "Термоліта" м. Шауляй Литовська республіка та громадянином України ОСОБА_2 було укладено трудовий договір №TL-3004 від 30 червня 2017 року, за яким відповідач був прийнятий на роботу в транспортний відділ на посаду водія транспортного засобу міжнародних вантажних перевезень. Вказана обставина підтверджується копією відповідного договору (а.с.6-13).
Відповідно до змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, 08 липня 2018 року при виконанні трудових обов`язків, керуючи на території Іспанії вантажним транспортним засобом Mercedes Benz Actros з номерним знаком НОМЕР_1 , з напівпричепом з реєстраційним знаком НОМЕР_2 відповідач, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння скоїв ДТП. В результаті зіткнення був пошкоджений інший транспортний засіб. Розмір заподіяної шкоди становить 12469,81 євро.
Згідно перекладу копії повідомлення відділу внутрішніх справ Головного управління поліції Іспанії про дорожньо-транспортну пригоду від 09 липня 2018 року реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 41-57, 66-77) 08 липня 2018 року, орієнтовно біля 19 год. на стоянці АЗС Global Tank, розташованої на Avingueda Europa в промисловій зоні населеного пункту Вільямалья, провінція Жирона, Іспанія, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Actros, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz, модель Cargobull, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 (сторона А), автомобіля марки Iveco, модель AS440, реєстраційний номер НОМЕР_4 з причепом марки Schmitz, модель SCS24, реєстраційний номер НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_4 (сторона В) та автомобілем марки Mercedes-Benz, модель Actros, реєстраційний номер НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_5 (сторона С), пасажиром якого був ОСОБА_6 (сторона Е). Ймовірним розвитком аварії є те, що сторона А, здійснював маневр заднім ходом та зіткнувся з стороною В, який рухався зі свого положення та зіткнувся з стороною С. Основна причина ймовірного розвитку аварії - відсутність екстрасенсорних навичок у сторони А з причини перебування в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 49=75; 43=69).
Аналізуючи вказане повідомлення, план-схему ДТП та фототаблицю до нього, суд першої інстанції прийшов до переконання, що зазначена дорожньо-транспортна пригода трапилася з вини водія автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Actros, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки Schmitz, модель Cargobull, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме ОСОБА_2 .
Такий висновок суду першої інстанції сторонами не оспорюється.
З матеріалів справи також вбачається, що трудові відносини виникли між громадянином України та іноземним роботодавцем.
Позивачем не враховано, що підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації, встановлені Главою IX КЗпП.
Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює ЦК, тому вона не поширюється на трудові правовідносини. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником, норми цивільного законодавства не застосовуються
За трудовим законодавством суб`єктом матеріальної відповідальності може бути лише працівник, який знаходиться в трудових правовідносинах з підприємством, установою, організацією і заподіяв матеріальну шкоду внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов`язків, покладених на нього трудовими договором.
Окрім того, пред`явлення вказаних позовів з посиланням на норми ЦК ставить працівника в невигідне становище. Так, в трудовому праві діє презумпція відсутності вини працівника, а в цивільному праві передбачена презумпція вини заподіювача шкоди. До того ж норми ЦК та норми КЗпП регулюють різні правовідносини, у тому числі, щодо строку звернення до суду, підстав та розміру відповідальності.
Відповідно до ст. 8 КЗпП України, трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».
Згідно зі ст. 52 Закону України «Про міжнародне приватне право», до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Стаття 4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право», якою було доповнено вказаний закон відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції про угоди про вибір суду» від 21 вересня 2022 року № 2627-IX учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами. Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України. Угода про вибір суду не може передбачати зміну виключної підсудності справи з іноземним елементом судам України. Недійсність правочину, складовою частиною якого є угода про вибір суду, не тягне за собою недійсність угоди про вибір суду.
Зі змісту статті 497 ЦПК України, статей 4-1, 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право» вбачається, що при визначенні підсудності цивільних справ за участі іноземного елемента можуть мати місце договірна, загальна, альтернативна та виключна підсудність.
Відповідно до договірної підсудності сторони заздалегідь своєю угодою можуть обрати будь-який судовий орган певної країни, який вони визнають компетентним при розгляді їх цивільної справи. При цьому з аналізу статей 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» випливає, що у випадку наявності між сторонами договору, в якому встановлена умова про договірну підсудність справи іноземним судам, суди України не мають права розглядати спори між сторонами спору, які уклали угоду про розгляд спорів у іноземному суді, за виключенням випадків, коли такий спір відноситься до переліку справ, визначених у статті 77 Закону, що підпадають під виключну юрисдикцію судів України.
З матеріалів справи вбачається, що ДТП відбулась 08 липня 2018 року під час виконання відповідачем своїх трудових обов`язків на посаді водія ЗАТ "Термоліта".
15 червня 2018 року сторони уклали доповнення до трудового договору № TL-3004 2017-09-14 (а.с. 14)
Відповідно до п. 7.9 Трудового договору, укладеного між сторонами, працівник зобов`язується під час роботи не вживати алкогольних і/або наркотичних і/або психотропних речовин і погоджується з тим, щоб роботодавець перевіряв його тверезість/відсутність стану сп`яніння або одурманення за допомогою алкотестера/тесту на наявність в організмі наркотичних і психотропних речовин. Якщо працівник відмовиться пройти перевірку, це вважається доказом стану сп`яніння/одурманення працівника.
Відповідно до п. 7.10 Трудового договору працівник бере на себе відповідальність відшкодувати збиток, принесений роботодавцю (у тому числі збитки третім особам і компенсації моральної шкоди), який виник унаслідок порушення підтверджених зобов`язань, встановлених в трудовому договорі, внутрішніх правових актах, інших правових актах, якщо застосовні імперативним законодавством норми не передбачають щось інше. Порядок відшкодування шкоди передбачено в «Книзі водія».
Згідно пункту 10.2, всі суперечки, що виникають з приводу даного Трудового договору, розглядаються в суді Литовської Республіки відповідно до права Литовської Республіки.
Відповідно до пункту 10.3 до даного Трудового договору і трудових відносин, що виникають з даного Трудового договору, застосовні закони та інші нормативні акти Литовської Республіки.
Отже, спір з приводу виконання трудового договору, зокрема відшкодування завданих роботодавцю збитків, сторони домовились вирішувати у судах Литовської Республіки за її законами, а тому він не підсудний загальним судам України і провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 255, 367,376,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Термоліта" задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 березня 2023 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Термоліта" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків - закрити.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.В. Хилевич
С.С. Шимків
