Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-п/813/469/23
Справа № 947/17022/22
Головуючий у першій інстанції
Доповідач ОСОБА_1
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення клопотання
22.08.2023 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про направлення матеріалів за його скаргою до іншого суду,
установив
До апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про направлення матеріалів за його скаргою до іншого суду.
Дослідивши клопотання, суддя-доповідач доходить висновку про те, що воно підлягає поверненню ОСОБА_2 з таких підстав.
Відповідно до ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно із ч.1 ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
При цьому, апеляційний суд також виходить з положень ч. 1ст. 9 КПК, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цьогоКодексу, міжнароднихдоговорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися законності.
Під час кримінального провадження КПК України передбачає складання значної кількості процесуальних документів.
Так, якісне складання процесуальних документів є однією з складових досягнення завдань кримінального провадження, а загалом - здійснення правосуддя.
Кожний процесуальний документ має свою форму, і структуру, зміст і значення. Основні види кримінально-процесуальних документів, що складаються під час проведення досудового розслідування (судового розгляду) та за його результатами: постанова, протокол, повідомлення, клопотання, повістка про виклик, скарга (апеляційна скарга), ухвала, вирок, обвинувальний акт.
Таким чином, подане клопотання ОСОБА_2 є процесуальним документом, а тому до нього мають висуватись вимоги, аналогічні до подання апеляційної скарги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У РішенняхКонституційного СудуУкраїни від14.12.1999№ 10-рп/99та від 14.07.2021№ 1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Частиною 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Так,відповідно дост.1 ЗаконуУкраїни «Прозабезпечення функціонуванняукраїнської мовияк державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 2 ст. 14 вказаного Закону передбачено,що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із цим, за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Окрім того, ч. 1 ст. 29 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають документи державною мовою.
Отже, згідно із Конституцією України, КПК України та вищезазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень та в інших публічних сферах суспільного життя, зобов`язані використовувати лише державну мову, що також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Статтею 34 КПК України передбачений порядок розгляду клопотань учасників судового розгляду щодо направлення кримінального провадження з одного суду до іншого, однак в зазначеній нормі закону не передбачені дії апеляційного суду, щодо клопотань, які не відповідають вимогам КПК України.
При цьому, на думку судді-доповідача, в подібних випадках слід керуватися положеннями ч.6 ст.9 КПК України, відповідно до якої у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1ст.7 цього кодексу.
Таким чином, вважаю, що у даному випадку слід керуватись вимогами ст.396 КПК України, якою визначаються вимоги до апеляційної скарги.
Так, ст. 396 КПК України регламентовано вимоги до апеляційної скарги, яка має бути подана в письмовій формі.
В апеляційній скарзі зазначаються: найменування суду апеляційної інстанції; прізвище, ім`я та по батькові (найменування), місце проживання(перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; перелік матеріалів, які додаються.
Тобто, враховуючи вищенаведене, при оскарженні судового рішення до апеляційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову, що надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, положень ст. 396 КПК України та визначитись щодо прийняття скарги до провадження.
Так, зі змісту клопотання ОСОБА_2 вбачається, що вона викладена іноземною мовою, а саме російською, що в свою чергу є перешкодою у виконанні судом своїх обов`язків, визначених процесуальним законом.
Той факт, що клопотання ОСОБА_2 викладена російською мовою, на переконання судді-доповідача не свідчить про те, що апеляційний суд, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, автоматично зобов`язаний прийняти його до провадження, оскільки російська мова в Україні не є державною, натомість нею користується політичне керівництво та мешканці країни-агресора «російської федерації», які розв`язали повномасштабну війну в Україні, навмисно руйнують Нашу країну, знущаються та вбивають її громадян.
За таких обставин, суддя-доповідач переконаний, що прийняття клопотання особи викладеної на мові країни-агресора суперечить Конституції України, нормам діючого кримінального процесуального Закону та суспільної моралі.
Водночас, апеляційний суд позбавлений можливості залишити таке клопотання без руху для усунення недоліків з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 399 КПК України прямо передбачає, що таке процесуальне рішення, як залишення скарги (клопотання) без руху, застосовується до апеляційних скарг на вирок чи ухвалу суду 1-ої інстанції.
Разом із тим, діючим КПК України, передбачені особливості розгляду клопотань щодо направлення матеріалів провадження до іншого суду, зокрема, спрощений порядок подачі клопотання, обмежені строки щодо розгляду такого клопотання у контексті вимог ч.2 ст.34 КПК України.
Отже, суддя-доповідач приходить до висновку, що у разі подання відповідного клопотання в порядку ст. 34 КПК України, складеного іноземною мовою, положення ст. 398, ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України до такого клопотання не можуть застосовуватися. В такому випадку, суд апеляційної інстанції повертає клопотання, складене не українською мовою, особі, яка її подала.
Зазначена позиція судді-доповідача узгоджується із правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові по справі №521/12324/18 від 19.09.2022 року.
Керуючись ст. 10 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 24, 370, 395, 399, 404, 405, 419, 422, 532 КПК України, суддя - доповідач
постановив
Клопотання ОСОБА_2 про направлення матеріалів за його скаргою до іншого суду повернути ОСОБА_2 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду, протягом трьох місяців з моменту прийняття судового рішення.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_1
