ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Шевцової Н. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Усенко Є. А.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22), ухваленої за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 7 грудня 2021 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року у справі № 910/5880/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд» до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про стягнення 17 000,00 грн.
Короткий виклад історії справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінформтрейд» (далі - ТОВ «Укрінформтрейд», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Міжрайонний ВДВС), про стягнення 17000,00 грн.
Позов умотивовано необхідністю повернення позивачу штрафу в розмірі 17000,00 грн, сплаченого до Державного бюджету України на підставі постанови Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17 грудня 2019 року № 172045, після скасування цієї постанови в судовому порядку.
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з таких установлених у справі обставин.
Управління Укртрансбезпеки у Харківській області застосувало до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн згідно з постановою від 17 грудня 2019 року № 172045 (далі також постанова про застосування штрафу).
12 лютого 2020 року державний виконавець Міжрайонного ВДВС відкрив виконавче провадження № 61217460 про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України в особі Укртрансбезпеки штрафу в розмірі 17000,00 грн.
11 березня 2020 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафу.
2 червня 2020 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 520/3528/2020 про відмову в задоволенні позову.
9 вересня 2020 року старший державний виконавець Міжрайонного ВДВС у виконавчому провадженні № 62095826 виніс постанову про об`єднання низки виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження за № 62993899 (до нього ввійшло, зокрема, провадження № 61217460).
16 вересня 2020 року ТОВ «Укрінформтрейд» сплатило 209250,00 грн (з урахуванням виконавчого збору та коштів на витрати виконавчого провадження), зокрема суму нарахованого штрафу на підставі постанови Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17 грудня 2019 року № 172045 у розмірі 17 000 грн. Зазначені кошти були сплачені на рахунок Міжрайонного ВДВС, банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ.
11 листопада 2020 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/3528/2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2020 року у справі № 520/3528/2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Укрінформтрейд» задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17 грудня 2019 року № 172045.
За наслідком розгляду цієї справи рішенням Господарського суду міста Києва від 7 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрінформтрейд» 17 000 грн - суму боргу.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач у справі є органом, який здійснює контроль справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету та за поданням якого мало б здійснюватися повернення коштів, що були помилково сплачені до Державного бюджету України, та який під час розгляду справи не спростував ані факту помилкового надходження спірної суми на рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 21081301, ані відсутності правових підстав для її утримання, ані своєї протиправної бездіяльності щодо звернення до органу Казначейства з відповідним поданням про повернення коштів.
За висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) має право на повернення сплачених на підставі вказаної постанови грошових коштів у розмірі 17000,00 грн, якому (праву) кореспондує відповідний обов`язок відповідача вчинити дії, спрямовані на їх повернення.
Доводи відповідача про те, що позивач мав звернутися до того органу, до якого ним було перераховано кошти згідно з наданим до матеріалів справи платіжним дорученням, суди попередніх інстанцій відхилили як такі, що суперечать статті 45 Бюджетному кодексу України (далі - БК України) та пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787). Та обставина, що позивач не звертався до органу, до якого ним було перераховано кошти, на переконання судів попередніх інстанцій, не може вважатися перешкодою для звернення позивача до суду з позовною заявою про повернення з Державного бюджету України помилково сплачених коштів.
Не погодившись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Укртрансбезпека подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 7 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року у справі, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрінформтрейд».
На обґрунтування касаційної скарги відповідач наполягав, що повернення коштів є чітко врегульованою адміністративною процедурою, визначеною Порядком № 787, яка передбачає алгоритм дій, у тому числі суб`єкта господарювання. У зв`язку із цим відповідач переконував, що висновок судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача перерахованих до Державного бюджету України коштів ґрунтується на неправильному застосуванні приписів статті 1212 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
16 листопада 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Зокрема, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що для досягнення єдності правозастосовної практики необхідно відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 липня 2019 року у справі № 489/6624/15-ц, про те, що вимоги позивача про повернення сплаченої ним суми адміністративного штрафу підлягають вирішенню в позасудовому порядку з використанням механізму повернення з бюджету помилково сплачених грошових коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету, а саме Порядку № 787.
Так, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у разі ненадання органом, що здійснює контроль справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету, в установлений законом строк відповідного подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів до органу державного казначейства, платник може скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру / помилково сплаченої суми) з Державного бюджету України.
Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зважила на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 лютого 2020 року у справі № 910/15295/18, предметом спору у якій були позовні вимоги про повернення помилково перерахованих позивачем (внаслідок технічного збою) грошових коштів з Державного бюджету України в порядку статті 1212 ЦК України в розрізі реалізації визначеної пунктом 5 Порядку № 787 позасудової процедури повернення коштів, зарахованих до державного та місцевих бюджетів, підтримала рішення судів про задоволення позову в повному обсязі. За висновком Великої Палати Верховного Суду, у разі коли орган, що здійснює контроль справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету, в установлений законом строк (у цьому випадку - пунктом 5 Порядку № 787) не надає відповідне подання органу державного казначейства, платник може скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру / помилково сплаченої суми) з Державного бюджету України.
Водночас колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 5 лютого 2020 у справі № 910/15295/18, потребує уточнення щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України в розрізі реалізації визначеної пунктом 5 Порядку № 787 процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, щодо стягнення сплаченої до Державного бюджету України суми адміністративно-господарського штрафу відповідно до постанови про накладення штрафу, яка в подальшому була скасована судовим рішенням.
Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 8 серпня 2023 року касаційну скаргу Укртрансбезпеки залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 7 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема, в разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується в бюджеті без достатньої правової підстави.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав уважати, що позивач сплатив штраф у розмірі, більшому, ніж визначений у зазначеній постанові, тобто надміру. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету коштів. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
Із цих мотивів Велика Палата Верховного Суду визнала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого в постанові від 10 липня 2019 року у справі № 489/6624/15-ц, за змістом якого якщо платник не звертався до органу влади із заявою про повернення таких коштів, їх слід повертати лише в позасудовому порядку на підставі Порядку № 787.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Не погоджуємося з висновками Великої Палати Верховного Суду, тому відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюємо окрему думку.
Предметом позову в цій справі є заявлена до Укртрансбезпеки вимога про повернення позивачу сплаченого до державного бюджету України адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн шляхом його стягнення з Державного бюджету України.
Зазначені грошові кошти позивач перерахував на рахунок Міжрайонного ВДВС у Державній казначейській службі України в ході примусового виконання у зведеному виконавчому провадженні № 61217460 постанови Управління Укртрансбезпеки у Харківській області від 17 грудня 2019 року № 172045, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд.
Разом з тим бюджетним законодавством передбачено спеціальний позасудовий порядок повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів.
Так, згідно із частинами другою та сьомою статті 45 БК України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Порядок № 787 визначає процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.
Пунктом 3 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
За змістом пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Відповідно до пунктів 3, 13, 14, 23, 39 частини першої статті 2 БК України бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів; видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету, зокрема, не належать: повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування; витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів; доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ); органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, - органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів, інших надходжень бюджету.
У контексті наведеного варто зазначити, що одним із принципів бюджетної системи України, визначених частиною першою статті 7 БК України, є принцип збалансованості, який передбачає, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.
Отже, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у спосіб, визначений приписами частини другої статті 45 БК України та пунктами 3, 5 Порядку № 787, покликане забезпечити збалансованість державного бюджету, оскільки за змістом пункту 13 частини першої статті 2 БК України таке повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів не є видатком бюджету.
Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань виникає за одночасної наявності таких умов: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи; набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, стягнення на користь платника суми сплаченого ним до Державного бюджету України штрафу на підставі статті 1212 ЦК України суперечить приписам наведених норм бюджетного законодавства, адже в такому випадку сплачена сума адміністративно-господарського штрафу продовжуватиме обліковуватися як дохід бюджету за одним видом класифікації доходів бюджету, а стягнення коштів з Державного бюджету України на підставі статті 1212 ЦК України призведе до витрат бюджету за іншою бюджетною програмою.
Окрім того, у спірному випадку Укртрансбезпека не є набувачем заявлених до стягнення коштів, а відповідно до бюджетного законодавства лише контролює надходження за кодом бюджетної класифікації 21081300 - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі) (у частині стягнення плати). Водночас заявлені до стягнення кошти позивачем були перераховані на рахунок Міжрайонного ВДВС у Державній казначейській службі України, яка відповідно до бюджетного законодавства контролює надходження за кодом бюджетної класифікації 21081300 - за виконавчими документами, які перебувають / перебували на виконанні та є уповноваженою особою скласти подання про повернення коштів з бюджету на підставі приписів частини другої статті 45 БК України та пунктів 3, 5 Порядку № 787.
Таким чином, правовідносини щодо повернення з Державного бюджету України суми сплаченого адміністративного штрафу існують між позивачем (платником) та Міжрайонним ВДВС, а не Укртрансбезпекою. Проте в цих відносинах відсутній правовий спір щодо повернення з Державного бюджету України сплаченої позивачем суми штрафу, оскільки позивач, як убачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та пояснень позивача, не звертався до органу виконавчої служби із заявою про повернення цих коштів.
Велика Палата Верховного Суду, погодившись із висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог позивача на підставі положень статті 1212 ЦК України, зазначила, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково, у зв`язку із чим до цих правовідносин не підлягає застосуванню Порядок № 787.
З таким підходом не погоджуємося, оскільки підставою для оплати позивачем штрафу є не факт накладення на нього адміністративно-господарського штрафу шляхом винесення відповідної постанови про застосування штрафу, а факт допущення порушення приписів законодавства, зокрема Закону України «Про автомобільний транспорт». Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, доведено протиправність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, відповідно була відсутньою і підстава для оплати такого штрафу.
Події, що передували зверненню позивача з позовом у цій справі, стали наслідком протиправного (помилкового) винесення Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача.
Отже, на наше переконання, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи сплата позивачем до Державного бюджету України штрафу є помилкою, а тому його повернення з Державного бюджету України має відбуватися відповідно до присів частини другої статті 45 БК України та пунктів 3, 5 Порядку № 787.
Частиною третьою статті 124 Конституції України установлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
Виходячи із цієї конституційної формули суди покликані вирішувати не будь-які питання, які виникають з усіх можливих правовідносин, функцією суду є розгляд і вирішення юридичних конфліктів, тобто - юридичних спорів. Це свідчить про те, що у випадку відсутності юридичного спору суд не має повноважень вирішувати справу.
Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17).
Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує в позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.
У цій справі як на час звернення позивача з позовом, так і під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено, що позивач звертався до Міжрайонного ВДВС із заявою про повернення коштів з бюджету, тому відсутній юридичний спір щодо порушення, невизнання або оспорювання права позивача на повернення з Державного бюджету України помилково сплаченого ним штрафу, отже, в цьому випадку відсутні підстави для задоволення позову позивача.
Таким чином, відсутні підстави для відновлення становища позивача шляхом стягнення на його користь безпідставно утримуваного майна на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки БК України та Порядком № 787 як спеціальними нормативно-правовими актами визначено спосіб безспірного повернення в позасудовому порядку коштів, помилково або надміру зарахованих до Державного бюджету України.
За таких обставин у ТОВ «Укрінформтрейд» не виникло права на звернення до суду з позовом у цій справі, відповідно заявлена позивачем позовна вимога про стягнення 17000,00 грн не підлягає вирішенню в порядку господарського або іншого судочинства, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.
З огляду на викладене вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала б касаційну скаргу Укртрансбезпеки задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 7 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 липня 2022 року - скасувати та закрити провадження у справі.
Судді Н. В. Шевцова
М. І. Гриців
І. В. Желєзний
К. М. Пільков
О. Б. Прокопенко
Є. А. Усенко
