Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/19183/21
Головуючий суддя І інстанції Букіна Л.Є.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року в адміністративній справі №160/19183/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі»;
- поновити позивача на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці начальника митного поста «Кривий Ріг» з 04.11.2010 року;
- зобов`язати відповідача призначити позивача на рівнозначній посаді.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення, як незаконне та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк звернення до суду з адміністративним позовом був пропущений позивачем з поважних причин, а саме отриманням останнім трудової книжки лише 02.08.2021 року.
Державною митною службою України було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а поважні причини для його поновлення відсутні.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. ч 1, 2, 3, 5 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як свідчать встановлені обставини справи, предметом даного спору виступає визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі» та поновлення позивача на посаді.
Відтак, строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць, який починає обчислюватись з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при вирішенні питання відносно дотримання позивачем строку звернення до суду та можливості повернення позовної заяви останнього, обов`язковим є визначення дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав виходячи з наведеного, досліджувати обставини пропуску строку звернення до суду (за умови їх наявності) та поважність (відсутність поважності) причин такого пропуску.
Як вбачається зі змісту ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року, суд першої інстанції не встановлював точну дату обізнаності позивача про порушення своїх прав або коли він повинен був дізнатись про таке порушення (ознайомлення зі змістом спірного наказу, тощо), що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно пропуску позивачем строку звернення до суду та, як наслідок обґрунтованості повернення його позовної заяви.
При цьому, висновки суду першої інстанції відносно безпідставності доводів позивача щодо неповажності причин пропуску строку на подання адміністративного позову, виходячи лише з того, що звернення до суду відбувається майже ніж через 10 років після звільнення зі служби, колегія суддів апеляційного суду вважає не достатніми, оскільки за відсутності факту встановлення дати (моменту) коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав, наведені висновки є неповними.
Крім того, відповідно до пояснень позивача, відображених у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, останній посилався на отримання своєї трудової книжки лише 02.09.2021 року як підставу, яка зумовлює поважність його пропуску.
Однак, всупереч приписам КАС України, наведені обставини не були досліджені та оцінені судом першої інстанції.
Між тим, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні як спірний наказ, так і копія трудової книжки позивача, що унеможливлює дослідити останні та прийти до переконливих висновків щодо обізнаності останнього відносно підстав та дати звільнення з посади і, як наслідок, вчасності (невчасності) звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Також, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що останній, в силу приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, відкривши провадження у справі та з`ясувавши усі обставини, що стосуються предмета спору, з дотриманням принципу офіційного з`ясування обставин справи (ч. 4 ст. 9 КАС України), не позбавлений процесуального права залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, на будь-якій стадії судового процесу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для повернення адміністративного позову позивача.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 320 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року в адміністративній справі № 160/19183/21 скасувати.
Матеріали справи № 160/19183/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає на підставі ч. 2 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддяС.М. Іванов
суддяВ.А. Шальєва
суддяВ.Є. Чередниченко
