Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №: 148/1726/23
Провадження № 1-кп/148/179/23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2023 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі колегії суддів, головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретареві ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Тульчин в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України.
В С Т А Н О В И Л А :
31.08.2023 у провадженні Тульчинського районного суд Вінницької області надійшов обвинувальний акт та реєстр досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України.
Органом досудового слідства солдат ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він проходячи військову службу на посаді водія - електрика радіолокаційної станції військової частини НОМЕР_1 в порушення ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 3, 27, 41, 68 Конституції України, вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 , маючи довготривалі боргові матеріальні зобов`язання, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі через участь у он-лайн іграх та ставках і систематично користуючись послугами ломбарду, будучи притягненим до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та, будучи обізнаним про введення в Україні воєнного стану, вирішив вчинити нові корисливі насильницькі злочини.
Так, ОСОБА_6 , володіючи відомостями про приватне життя своєї знайомої ОСОБА_10 вирішив вчинити на неї напад, та умисне заподіяння останній смерті, з метою незаконного заволодіння її майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановлену слідством точну дату час та місці, однак не пізніше 22:16 год. 08.04.2023 ОСОБА_6 , використовуючи малозначний привід, домовився з ОСОБА_10 про їхню подальшу зустріч за місцем її проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживала спільно зі своїм малолітнім сином ОСОБА_11 та матір`ю ОСОБА_8 .
Для реалізації своїх планів, на вчинення нападу на ОСОБА_10 та позбавлення її життя, з метою заволодіння її майном, ОСОБА_6 підшукав невстановлений слідством металевий тупий предмет з обмеженою довгастою контактуючою поверхнею, а також необхідні на його думку засоби для маскування обличчя, а саме військовий шарф - трубу, шапку зеленого кольору, а задля обшуку будинку заготовив рукавички чорно-зеленого кольору.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , близько 23:50 год. 13.04.2023 направився до гаражного приміщення по АДРЕСА_2 , де знаходився автомобіль ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 , належні його тестю ОСОБА_12 , та до яких мав вільний доступ і можливість користування.
Надалі, на даному автомобілі ОСОБА_6 направився в смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області до місця проживання ОСОБА_10 ..
По прибуттю до зазначеного населеного пункту у невстановлений слідством точний час та місці, але не пізніше 04:16 год. 14.04.2023, ОСОБА_6 , заготовленим попередньо матеріалом білого кольору, закрив номерні знаки автомобіля, та усвідомлюючи протиправність своїх намірів, бажаючи залишитись не викритим сторонніми особами, залишив зазначений вище автомобіль в малопомітному місці, при в`їзді на стадіон. Після чого, в пішому порядку дійшов до господарства ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 .
Перебуваючи біля зазначеного будинку, ОСОБА_6 оцінив обстановку та реалізовуючи свій попередній злочинний умисел в період з 03:18 год. по 04.16. год. 14.04.2023 періодично здійснив 5 дзвінків до ОСОБА_10 та оскільки остання на них не відповідала і обстановка у будинку залишалась невідома, ОСОБА_6 почав стукати до неї у вікно.
В результаті зазначених дій, ОСОБА_10 вийшла з будинку та підійшла до хвіртки свого господарства, де її очікував ОСОБА_6 , який мав на меті з`ясування присутності в будинку сторонніх осіб, з метою визначення подальшого способу реалізації свого злочинного умислу.
Здобувши інформацію щодо відсутності у будинку сторонніх осіб, окрім малолітнього сина потерпілої, підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, переслідуючи мету здійснити насильницький напад на потерпілу та позбавити останню життя для заволодіння її майном, ОСОБА_6 для подолання фізичного опору, наніс ОСОБА_10 , не менше трьох ударів попередньо заготовленим невстановленим слідством металевим тупим предметом з обмеженою довгастою контактуючою поверхнею в область обличчя та голови, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми у вигляді ран, саден та синців на голові, крововиливів в м`які тканини голови в лобно-тім`яно-скроневій, лобній та тім`яній ділянках, субарахноїдального крововиливу в лобній ділянці правої півкулі та скронево- тім`яній ділянці лівої півкулі та забою мозку, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення.
В результаті одного з зазначених ударів, ОСОБА_10 втратила рівновагу та впала на землю.
Після чого, ОСОБА_6 , доводячи свій злочинний умисел на позбавлення життя до кінця, відшукав поруч мотузку, обмотав нею шию ОСОБА_10 , прикладаючи значну фізичну силу, почав здавлювати та тримати кінці зазначеної мотузки, до тих пір, поки остання не перестала подавати ознаки життя.
Зазначені дії ОСОБА_6 призвели до виникнення в ОСОБА_10 механічної асфіксії, що підтверджується наявністю на шиї трупа високо розташованої, горизонтальної, незамкненої, нерівномірно вираженої странгуляційної борозни в ділянці шиї з додатковими гілками та ссадненями; саден на шиї; крововиливів в м`які тканини з обох боків по попередньо-бічних поверхнях (в ділянці ріжків під`язикової кістки та щитоподібного хряща, по ходу странгуляційної борозни); повних переломів великих рогів під`язикової кістки; повних переломів верхніх ріжків щитоподібного хряща та неповного перелому лівої його пластинки, у зв`язку із чим між асфіксією та настанням смерті встановлено прямий причинний зв`язок.
- крім того, у невстановлений слідством точний час, але не раніше 04:16 год. 14.04.2023 ОСОБА_6 , являючись військовослужбовцем, не відмовляючись від злочинного умислу, направленого на незаконне особисте збагачення, володіючи інформацією, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться лише малолітній син ОСОБА_10 , який через свій вік не спроможний завадити його злочинним діям та усвідомлюючи, що у зв`язку з його попередніми умисними діями, доступ до будинку вільний, оскільки вхідні двері є незачиненими, проник в нього, шляхом вільного доступу.
Перебуваючи в будинку, ОСОБА_6 почав обшукувати всі кімнати та місця, де могли б знаходитись кошти та речі ОСОБА_10 , які становлять матеріальну цінність, зокрема, в будинку потерпілої, ОСОБА_6 відшукав та незаконно заволодів: мобільним телефоном «Redmi Note 9» з Sim-картою НОМЕР_3 в чохлі, вартістю 3182, 75 грн., мобільним телефоном «Хіоmі Redmi 9А» з Sim-картою НОМЕР_4 , вартістю 2564,60 грн., ноутбуком Lenovo G50-45 S/N: PF0300G0» з сумкою чорного кольору фірми «hp», модемом 3G марки «Verizon», загальною вартістю 3909, 80 грн., жіночим гаманцем сіро-оливкового кольору, вартістю 83, 40 грн.
Окрім того, ОСОБА_6 у будинку відшукав належні ОСОБА_10 вироби із золота 585 проби, а саме: три каблучки, дві пари сережок, два ланцюжки плетіння «Бісмарк», браслет плетіння «Бісмарк» на суму 189 542, 39 грн.
Частину зазначених виробів, зокрема сережку та ланцюжок плетіння «Бісмарк» ОСОБА_6 викрав у невстановлений слідством точний час та місці, в період з 04:16 по 07:50 год. 14.04.2023 з трупа ОСОБА_10 .
Заволодівши вищезазначеним майном ОСОБА_6 , розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму - 199 282, 94 грн.
- крім того, ОСОБА_6 , являючись військовослужбовцем, у невстановлений слідством точний час, в період з 04:16 по 07:50 год. 14.04.2023 не відмовляючись від злочинного умислу, направленого на незаконне особисте збагачення, незаконно перебуваючи у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що в даному будинку знаходиться лише малолітній син ОСОБА_10 , який через свій вік не спроможний завадити його злочинним діям, під час пошуку матеріальних цінностей, які можна було б викрасти, виявив важливі особисті документи, видані на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: паспорт громадянина України № НОМЕР_5 запис № 19970112-04141, виданий 26.07.2017 органом № 0534, картку платника податків, видану 05.10.2020 Тульчинським ДПІ Немирівського управління Головного управління ДПС у Вінницькій області ДПС України 222-20-02104 та посвідчення водія № НОМЕР_6 , виданого 03.10.2015 Центром ДАІ 0511.
Надалі, ОСОБА_6 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що зазначені документи є важливими особистими документами, втрата яких істотно ускладнює реалізацію особою своїх прав, свобод та законних інтересів, діючи в особистих інтересах, з метою незаконного заволодіння вказаними документами, таємно їх викрав, розпорядившись в подальшому на власний розсуд.
- крім того, ОСОБА_6 , являючись військовослужбовцем, у невстановлений слідством точний час, в період з 04:16 по 07:50 год. 14.04.2023, вчинивши насильницький напад на потерпілу, позбавивши її життя та фактично заволодівши її майном та особистими документами, будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, із незнятою та непогашеною судимістю, бажаючи залишитись невикритим сторонніми, з метою подальшого перевезення та приховання викраденого майна, знаряддя злочину та трупа ОСОБА_10 перебуваючи у будинку останньої за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи, що в даному будинку знаходиться лише малолітній син ОСОБА_10 , який через свій вік не спроможний завадити продовженню його злочинних дій, відшукав також ключі від автомобіля «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_7 , який перебував у користуванні ОСОБА_10 , власником якого являється ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Надалі, ОСОБА_6 спланувавши свої дії, відшукав на території зазначеного господарства лопату, за допомогою відшуканих ключів, труп ОСОБА_10 та лопату поклав у багажник даного автомобіля.
Після чого, ОСОБА_6 за допомогою ключів привів у дію двигун автомобіля та направився в сторону м. Тульчин Вінницької області, тим самим незаконно заволодів автомобілем «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_7 , власником якого являється ОСОБА_8 , вартістю 195 280 грн.
Надалі, ОСОБА_6 доїхавши автомобілем «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_8 до 29,2 км. автодороги Т0222 сполученням Тульчин- Кирнасівка-Тростянець-Бершадь за межами населеного пункту Кинашів Тульчинського району Вінницької області за координатами НОМЕР_9 : НОМЕР_10 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, витягнув труп ОСОБА_10 з багажника автомобіля і перемістив до малопомітного для оточуючих місця у чагарниках та, за допомогою попередньо заготовленої лопати, прикидав труп останньої землею та гіллям, а лопату залишив неподалік зазначеного місця.
В подальшому, ОСОБА_6 на автомобілі «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_7 доїхав до 32 км автомобільної дороги сполученням Немирів-Ямпіль, в межах населеного пункту Нестерварка Тульчинського району Вінницької області, за координатами 48,6899586: 28,8544687, де залишив зазначений автомобіль, забравши ключі від нього з собою.
Окрім того, ОСОБА_6 попередньо забрав з зазначеного вище автомобіля знаряддя злочину, маскування та викрадені з будинку ОСОБА_10 її матеріальні цінності і документи, якими розпорядився на власний розсуд, шляхом приховання у різних місцях, частина з яких залишається не встановленою.
Таким чином, органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів;
ч. 4 ст. 187 КК України - розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, поєднаний із проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стан, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;
ч. 3 ст. 357 КК України - викрадення офіційного документа, тобто незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.
ч. 3 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні звернувся з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою на 60 днів.
Прокурор клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суд Вінницької області від 11.07.2023 року строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою продовжено до 12.09.2023 року включно.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України, злочин передбачений ч. 2 ст.115 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, або довічним позбавленням волі. З часу застосування строку тримання під вартою, попередньо зазначені ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів та лише такий вид запобіжного заходу може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_6 його процесуальних обов`язків.
Можливість застосування до ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років, у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України свідчить про те, що ризик переховування від суду з часом не зменшився. Ризик того, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.04.2023 засудженний за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та повторно вчинив умисний особливо тяжкий злочин, що посягає на життя та здоров`я особи, що свідчить про небажання ОСОБА_6 дотримуватись загальнообов`язкових, встановлених державою норм поведінки в суспільстві, у зв`язку з цим існує ризик продовження злочинної діяльності шляхом вчинення інших злочинів.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, просив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Потерпіла ОСОБА_8 та її представник, адвокат ОСОБА_9 клопотання прокурора підтримали.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, колегія суду виходить зі слідуючого.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України, останній злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, колегія суддів враховує тяжкість покарання, яка йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий, має не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та повторно вчинив умисний особливо тяжкий злочин, спрямований проти життя та здоров`я особи, посягнувши тим самим на найвищу в Україні соціальну цінність, гарантовану ст.ст. 3, 27 Конституції України, що свідчить про небажання ОСОБА_6 дотримуватись загальнообов`язкових, встановлених державою норм поведінки в суспільстві, у зв`язку з цим існує ризик продовження злочинної діяльності шляхом вчинення інших злочинів, також не має стійких соціальних зв`язків, та стримуючих факторів оскільки на утриманні неповнолітніх дітей не має, доказів того що одружений також не надано.
Разом з цим, оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Окрім того, суд встановив, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, незаконного впливу на свідків та потерпілого, не зменшилися і не припинили існувати.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, суд виходить із встановленого КПК України порядку отримання показань зазначених осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні зі свідками та потерпілим може здійснювати на них вплив шляхом вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Таким чином ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.
Ризик впливу на свідків та потерпілого узгоджуються й з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відтак, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.
Враховуючи вищенаведене, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 слід продовжити з метою досягнення захисту особи та суспільства від кримінальних правопорушень, забезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів, як певних осіб, так і суспільства в цілому.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України колегія суддів вважає за доцільне не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.177,183,331 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И ЛА:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжити на 60 днів, тобто до 09.11.2023 включно.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області.
Головуючий ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
