Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2023 року м.Київ№ 640/21967/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,
при секретарі судового засідання Карпенко Д.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Свириденко Алли Геннадіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності
в с т а н о в и в:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Адміністрації державної прикордонної служби України (далі відповідач) про визнання бездіяльності протиправною.
Предметом позову є обставини заборони позивачу рішенням від 30.08.2022 заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби «Бориспіль-2» старшого лейтенанта Світлани Дацюк в перетині кордону і оскарженням цієї заборони до Адміністрації державної прикордонної служби України.
З метою реалізації принципу диспозитивності, закріпленого ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким предмет позову, його складові (зокрема,- сторони, зміст правовідносин між сторонами та зв`язок позовних вимог з оскаржуваними діями чи/та рішеннями заявлених відповідачів) має бути чітко визначений, - суд не бере до уваги відсилання в позовній заяві до обставин звернення позивача до інших органів державної влади, які не заявлені позивачем як відповідачі у справі.
Зміст позову складають наступні вимоги до відповідача: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала в порушенні вимог Закону України «Про звернення громадян» і пункту 6 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України та не прийнятті рішення про короткостроковий виїзд за межі території України та перетинання ОСОБА_1 державного кордону виїзд з 29.08.2022 і в`їзд на територію України до 12 вересня 2022; 2) визнати нечинним рішення від 30.08.2022 заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта Світлани Дацюк про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , закордонний паспорт НОМЕР_2 виданий 16.06.2017.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вказує на те, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки позивач не мав належних підстав для прийняття іншого за змістом рішення щодо перетину кордону. Окрім того відповідач вказує, що є не повноважним приймати рішення щодо надання дозволу на короткостроковий виїзд особи за межі України у умовах воєнного стану.
Дослідивши матеріали судової справи та заслухавши пояснення позивача та представника відповідача в судовому засіданні, суд встановив наступні обставини.
З пояснень позивача слідує, що у зв`язку з сімейними обставинами (відвідування весілля доньки) позивач планував виїхати за межі України у період з 29.08.2022 по 12.09.2022. З цією метою позивач звернувся до відповідача поряду реалізації його прав на звернення громадян із відповідною заявою від 05.08.2022 №З-6574 спочатку до Офісу Президента України, яка була перенаправлена для розгляду до відповідача за адміністративною належністю 01.09.2022 відповідачем було надано позивачу відповідь на вищезазначене звернення в якій відповідач роз`яснив позивачу загальний, передбачений законодавством порядок перетину кордону України в період воєнного стану після 24.02.2022 та зазначено відсутність передбаченого законодавством порядку виїзду за межі України у зв`язку з особливими сімейними обставинами.
30 серпня 2022 при перетині кордону позивачем посадовою особою прикордонної служби, а саме заступником начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 , було винесено рішення про відмову позивачеві у перетинанні державного кордону України (далі оскаржуване рішення).
Оскаржуваним рішенням позивача було «тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вище визначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон».
З оскаржуваного рішення слідує, що воно було прийняте у зв`язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року».
Також зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що про оскаржуване рішення старший лейтенант ОСОБА_3 доповіла начальнику 7 прикордонного Карпатського загону.
В оскаржуваному рішенні також роз`яснено позивачеві порядок адміністративного оскарження рішення від 30 серпня 2022, а саме роз`яснено, що рішення може бути оскаржено до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обґрунтовуючи протиправність цього рішення позивач вказав, що посадовою особою не враховано було, що його батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув в наслідок артобстрілу 31.01.2015, а тому позивач за ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу. Позивач також вказав на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення йому не було доведено належним чином повноваження посадової особи, яка приймала оскаржуване рішення, в наслідок чого позивач вважає, що оскаржуване рішення було прийнято не повноваженою особою.
При цьому позивач не надав ніяких доказів суду, що при перетині кордону 30.08.2022 посадовим особам НОМЕР_3 прикордонного Карпатського загону, які здійснювали на той час пропуск осіб через кордон в пункті «Шегині», взагалі були надані які-небудь документи, які могли та мали бути оцінені щодо підстав для пропуску позивача через кордон.
В той же час відповідачем детальних пояснень щодо обставин перетину позивачем кордону 30.08.2022, як і щодо поданих позивачем для перевірки документів суду не було надано.
Тому, враховуючи процесуальні вимоги щодо доведення, визначені ст.77 КАС України, за умови відсутності спростування аргументу позивача зі сторони відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, суд бере до уваги як не спростовану обставину, що позивач повідомив посадових осіб прикордонної служби при перетині кордону обставини, які на його думку, були підставою для дозволу у перетині кордону України для нього та які не були взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.
Позивач не надав відомостей щодо відповідного адміністративного оскарження рішення від 30.08.2022 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Натомість позивач звернувся до відповідача щодо скасування рішення від 30 серпня 2022 про відмову у перетинанні державного кордону України в пункті пропуску «Шегині».
05.10.2022 відповідач надав позивачеві відповідь на це звернення, в якій вказав норму ч.1 ст.5 Закону України «Про прикордонний контроль» та посилання, що рішення про надання дозволу на виїзд за кордон в умовах воєнного стану компетентні приймати службові особи Державної прикордонної служби України, які здійснюють процедури прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Адміністрація Державної прикордонної служби України (відповідач) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра внутрішніх справ України і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про державну прикордонну службу» , - державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального оргау виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального оргау виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Таким чином посадова особа, яка приймала оскаржуване рішення є підпорядкованим відповідачу суб`єктом владних повноважень в розумінні процесуального закону і в силу визначень п.7 та п.9 ч.1 ст.4 КАС України позивач може звернутись з позовною вимогою про скасування рішення від 30.08.2022 до Адміністрація Державної прикордонної служби України.
З обставин справи слідує, що відповідачем не спростовано, що оскаржуване рішення було прийнято без врахування та належної оцінки обставин, які позивач вказував як підставу для надання дозволу на перетин кордону. Таким чином оскаржуване рішення не відповідає критеріям обґрунтованості та добросовісності, а відтак протиправним і підлягає скасуванню.
Окрім того вирішуючи питання щодо правомірності та належності відповіді відповідача на звернення позивача, суд застосовує положення Закону України «Про звернення громадян».
Так, відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян», - Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев`ятої цієї статті.
Однак зі змісту відповідей від 01.09.2022 та 05.10.2022 слідує, що відповідач не надав чіткої і зрозумілої відповіді в якому порядку має бути вирішене питання позивача, щодо тимчасового виїзду позивача за межі України з врахуванням обставин, на які позивач посилався як на підставу, для отримання відповідного дозволу. Відповіді відповідача є неконкретизованими та є за своїм змістом винятково відсилкою до загального законодавчого регулювання, що об`єктивно породжує у позивача відсутність належного роз`яснення відповідно до змісту звернень та вимог ст.19 Закону України «Про звернення громадян».
Як наслідок, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною діяльності відповідача за наслідками розгляду заяв позивача, поданих в порядку звернення громадян та вказаних в позовній заяві.
В той же час суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо прийняття відповідачем нового рішення про дозвіл позивачу в перетині кордону, зважаючи на те, що суд не повноважних виходити за межі позовних вимог та не повноважений в силу ст.19 Конституції України втручатись в дискреційні повноваження органів державної прикордонної служби щодо прийняття нових рішень щодо перетину державного кордону України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягала в порушенні вимог Закону України "Про звернення громадян".
3. Визнати протиправним рішення від 30.08.2022 р. заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта Світлани Дацюк про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , закордонний паспорт НОМЕР_4 виданий 16 червня 2017 року.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Терлецька О.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 25 вересня 2023 р.
