УХВАЛА
11 жовтня 2023 року
м. Київ
Справа № 560/17953/21
Провадження № 11-150апп23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддівБанаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
перевірила наявність підстав для прийняття до провадження справи № 560/17953/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року,
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання від 22 липня 2021 року № 116, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
-зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із смертю члена її сім`ї - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).
У позові ОСОБА_1 зазначила, що спільно проживала з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 03 грудня 2020 року № 853 було встановлено, що захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця, солдата запасу ОСОБА_2 пов`язане із захистом Батьківщини. У зв`язку із цим позивачка звернулася до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
Однак отримала відмову, в якій комісія Міністерства оборони України зазначила, що суд не встановив факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків. Таку відмову позивачкавважає протиправною, тому звернулася до суду з позовом.
ОСОБА_1 стверджуює про достатність доказів, які доводять факт проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки з померлим військовослужбовцем. На підтвердження цієї обставини вона надала докази спільного проживання з 2005 рокуразом з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, а саме довідку від 30 березня 2022 року, надану Новоушицькою селищною радою,якою підтверджено, що ОСОБА_1 прибула в село Антонівка орієнтовно в 2005 році та проживала з ОСОБА_2 без реєстрації; виписку з господарської книги по селу Антонівка від 11 листопада 2011 року ОСОБА_1 , з якої слідує, що вона зареєструвалася в будинку співмешканця ОСОБА_2 і проживала разом з ним до 2020 року. Також позивачка посилалась на те, що ОСОБА_2 заповів усе своє майно, де б воно не було та із чого б не складалося, їй, що підтверджується заповітом від 28 липня 2015 року. Крім вказаного, ОСОБА_1 надала довідку Комунального підприємства ритуального обслуговування «Скорбота» від 08 вересня 2021 року, в якій засвідчено, що саме позивачказдійснила поховання ОСОБА_2 за власні кошти на міському цвинтарі міста Могилів-Подільського, та рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2020 року у справі № 602/230/20 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підтвердила факту спільного проживання з померлим однією сім`єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов`язків або її перебування на утриманні (померлого). ОСОБА_1 не доведено, що вона є членом сім`ї загиблого ОСОБА_2 або утриманцем, тому, суд першої інстанції вважає, що на неї не поширюється дія статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII ) та відсутнє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись із рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 рокурішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання від 22 липня 2021 року №116, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із смертю члена її сім`ї - ОСОБА_2 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачкадовела факт спільного проживання з померлим однією сім`єю, оскільки в матеріалах справи наявні докази спільного проживання з 2005 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі як чоловік і жінка, а тому на позивачку поширюється дія статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ та наявне право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022року, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року залишити в силі.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що позивачка відносить себе до члена сім`ї померлого ОСОБА_2 , однак належних документів на підтвердження цього факту не пред`явила. Надані ОСОБА_1 докази та виключно письмові твердження позивача про спільний побут та набуте спільне майно, ведення спільного господарства, оплату витрат із сімейного бюджету (п. З позовної заяви) сприймаються критично, оскільки жодних належних та допустимих доказів (показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, фотографій певних подій, документів, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальних чеків, договорів купівлі-продажу, договорів про відкриття банківського рахунку, депозитних договорів та інших письмових доказів) тощо) на підтвердження цих фактів не надано.
Що стосується невід`ємної складової сім`ї (наявності взаємних прав та обов`язків), то скаржник зазначає, що така відсутня у стосунках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з огляду на те, що виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків у подружжі (частина перша статті 36 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Більше того, лише 22 квітня 2020 року (за 4 місяці до смерті ОСОБА_2 ) був розірваний шлюб між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 .
Скаржник також звертає увагу, що статтями 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України передбачено право фізичної особи подати до суду за місцем проживання заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, однак позивачка цим правом не скористалась, одразу пред`явивши позов до Міністерства оборони України. Також ОСОБА_1 не зверталась за отриманням відповідного посвідчення згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Щодо вимоги зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в конкретному розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, то така, на думку скаржника, є передчасною, оскільки із заявою про призначення спірної допомоги також звернувся син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який є інвалідом з дитинства (утриманцем).
Крім того, скаржник наголошує, що в позові окремої вимоги про встановлення факту віднесення до члена сім`ї загиблого військовослужбовця не заявлено.
Також скаржник зазначає, що справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу відносяться до юрисдикції судів загального судочинства.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022року у справі № 560/17953/21.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексуадміністративного судочинства України ( далі - КАС України), відповідно до якого суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
28 лютого 2023 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначив, що виконання оскаржуваного судового рішення може призвести до невідворотних негативних наслідків, оскільки поворот виконання таких судових рішень щодо присудження виплати одноразової грошової допомоги з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів буде майже неможливим.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 березня 2023 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 560/17953/21 задоволено.
Зупинено виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 у справі № 560/17953/21 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 вересня 2023 року справу № 560/17953/21 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу з викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив таке.
Так, у справі, яка розглядається, спірним питанням є право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ, у разі загибелі військовослужбовця, особою, яка вважає себе членом сім`ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця).
ОСОБА_1 вважає, що вона є членом сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_2 у розумінні СК України (незважаючи на відсутність державної реєстрації шлюбу між вказаними особами) та має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ.
Таким чином, до предмета доказування в цій справі входить встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки з померлим військовослужбовцем. На підтвердження ОСОБА_1 надано довідку від 30 березня 2022 року, видану Новоушицькою селищною радою, якою підтверджено, що ОСОБА_1 прибула в село Антонівка орієнтовно в 2005 році та проживала з ОСОБА_2 без реєстрації; виписку з господарської книги по селу Антонівка про реєстрацію в будинку співмешканця ОСОБА_2 і проживання разом з ним в цьому дворі до 2020 року.
Також, ОСОБА_1 на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 зазначила, що він заповів усе своє майно, де б воно не було та із чого б не складалося, їй, що підтверджується заповітом від 28 липня 2015 року. Крім вказаного, позивачка надала довідку Комунального підприємства ритуального обслуговування «Скорбота» від 08 вересня 2021 року, в якій засвідчено, що саме вона здійснила поховання ОСОБА_2 за власні кошти на міському цвинтарі міста Могилів-Подільського, та рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2020 року у справі № 602/230/20 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звернула увагу, що питання встановлення факту проживання однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу позивачки із загиблим військовослужбовцем входило до предмета доказування і в цивільній справі № 290/289/22-ц.
У цій справі рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 22 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022року, заяву ОСОБА_5 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_5 із ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 29 липня 2020 року.
Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з необхідності встановлення факту проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_6 однією сім`єю без шлюбу з 29 липня 2020 року, тобто з моменту припинення шлюбу з іншим чоловіком. Факт, про встановлення якого просить заявниця, має для неї юридичне значення, оскільки пов`язаний з її правом на отримання одноразової грошової допомоги, яке передбачене Законом № 2011 ХІІ.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, переглядаючи вказані судові рішення, постановою від 22 березня 2023 року скасував рішення Романівського районного суду Житомирської області від 22 червня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2022року, провадження у справі за заявою ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_3, закрив. Роз`яснив ОСОБА_5 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Суд урахував, що між ОСОБА_5 та Міністерством оборони України виник спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення заявниці до суду, яка полягає в підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно в публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 , який загинув під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з таким висновком та вважає за необхідне відступити від наведеного в постанові від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо неналежності спорів про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги до цивільної юрисдикції.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що правовідносини в розглядуваній справі та у справі № 290/289/22-ц є подібними, оскільки в обох справах необхідно встановити юридичний факт (факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу) для подання документів до відповідних органів з метою призначення та отримання одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.
До того ж у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц за заявою ОСОБА_7 , заінтересовані особи: ОСОБА_8 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій суди першої та апеляційної інстанцій у порядку цивільного судочинства заяву ОСОБА_7 задовольнили та визнали його членом сім`ї військовослужбовця - ОСОБА_9 , зазначено, що чинне на момент розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій законодавство не передбачало іншого порядку підтвердження цього факту; його встановлення не пов`язувалося з вирішенням спору, а було необхідним для подальшого подання заявником з метою призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця-племінника документа, що засвідчував би наявність сімейних відносин між заявником і племінником станом на день загибелі останнього. З огляду на викладене доводи Міністерства оборони України щодо наявності в цій справі спору про право та необхідності її розгляду за правилами адміністративного судочинства є необґрунтованими.
Отже, Велика Палата Верховного Суду встановила, що за відсутності спору з приводу законності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту - віднесення заявника до кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця - за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила,що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції не може переглянути оскаржувані рішення та ухвалити законне й обґрунтоване рішення суду без відступу від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, відповідно до якого вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, який загинув (помер) під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аргументи, викладені в касаційній скарзі, аналіз судових рішень у цій та інших справах, а також мотиви, наведені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, дають підстави для висновку про обґрунтованість передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дотримані умови, передбачені частиною третьою статті 346 КАС України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали справи, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Оскільки характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії» (Varela Assalino v. Portugal), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Наведена позиція узгоджується з вимогами пункту 11 частини першої статті 4 КАС України щодо розгляду справи в розумний строк.
Велика Палата Верховного Суду створила учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи № 560/17953/21 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України.
З урахуванням наведеного та за відсутності необхідності викликати учасників справи для надання пояснень з огляду на обставини справи Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне поінформувати учасників справи щодо вчинення процесуальних дій стосовно розгляду їх справи в порядку письмового провадження шляхом надіслання копій цієї ухвали.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 340, 345-347 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу № 560/17953/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
Призначити справу до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 09 листопада 2023 року в порядку письмового провадження без виклику її учасників у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачН. В. ШевцоваСудді:О. О. БанаськоГ. Р. КретЮ. Л. ВласовЛ. М. ЛобойкоІ. А. ВоробйоваС. Ю. МартєвІ. В. Григор`єваК. М. Пільков М. І. Гриців О. М. СитнікД. А. ГудимаІ. В. ТкачІ. В. ЖелєзнийО. С. ТкачукЛ. Ю. КишакевичВ. Ю. УркевичС. І. Кравченко Є. А. Усенко
