Ухвала
03 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 932/3458/20
провадження № 61-14922ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 16 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Афоніним О. В., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі № 932/3458/20 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 129 641,20 грн. Тобто справа № 932/3458/20 є малозначною у силу вимог закону.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у даній справі порушення судом норм матеріального права є очевидним, через що таке рішення створює негативну судову практику не тільки у Дніпропетровській області, але й на території всієї України та має прямий вплив на можливість захисту особами своїх порушених державою прав, адже перспектива необхідності сплати судового збору в таких справах буде для невизначеного кола осіб перепоною у зверненні до суду. Єдиним способом встановлення того, яким чином повинні тлумачитись норми права щодо розподілу судового збору в ідентичних даній справі випадках є висловлення позиції найвищого судового органу держави з даного питання у своїй постанові, яке буде мати значення для невизначеного кола суб`єктів правовідносин. Окрім цього, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що справа має для позивача виняткове значення, адже для нього, як і для будь-якого стороннього спостерігача, є очевидно несправедливим стягнення з нього судового збору на стадії апеляційного розгляду справи, якщо на стадії подання позову у судовий збір ним не сплачувався. Такі дії апеляційного суду по відношенню до позивача не відповідають принципам справедливого судового розгляду, адже позивач не міг передбачити таких наслідків свого звернення до суду, адже вони не передбачені Законом України «Про судовий збір».
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що апеляційний розгляд здійснено у письмовому провадженні, повний текст постанови апеляційного суду отримано поштою 15 вересня 2023 року. На підтвердження указаних обставин суду надано конверт, адресований Дніпровським апеляційним судом ОСОБА_1 із номером штрихкодового ідентифікатора № 0600224952314, супровідний лист Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2023 року про направлення учасникам справи копії постанови та роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» про вручення указаного поштового відправлення 15 вересня 2023 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17.
Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, у клопотанні, яке додано до касаційної скарги, просить зупинити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку. Клопотання мотивовано тим, що протиправність рішення апеляційного суду про стягнення з позивача судового збору є очевидною, а процедура повернення стягнутих у виконавчому провадженні коштів є тривалою і складною та буде вимагати від позивача додаткових зусиль та витрат.
Тлумачення частини восьмої статті 394, статті 436 ЦПК України свідчить, що заява про зупинення виконання має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення. Проте вказані в заяві обставини щодо зупинення виконання рішення не свідчать про наявність підстав для його зупинення і до заяви не додано будь-яких доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання судового рішення. Тому, на підставі частини восьмої статті 394, статті 436 ЦПК України, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року.
Відкрити касаційне провадження у справі № 932/3458/20.
Витребувати з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськацивільну справу № 932/3458/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2023 року відмовити.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 16 листопада 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
