Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/15521/21
провадження № П/380/15721/21
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
06 листопада 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача від 25 вересня 2023 року по суті ухвали про залишення позову без руху у справі № 380/15521/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України за період з 11 жовтня 2007 року по 08 квітня 2014 року;
- зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України за період з 11 жовтня 2007 року по 08 квітня 2014 року;
- зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року.
Ухвалою судді від 05 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) інформацію про виплачені ОСОБА_1 суми за останні два місяці, що передують місяцю його звільнення зі служби, а також про усі виплачені ОСОБА_1 суми на момент його звільнення зі служби.
Ухвалою суду від 15 березня 2022 року провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 12 травня 2023 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою судді від 15 вересня 2023 року позовну заяву позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулася із позовною заявою, встановлено в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною вимогою про зобов`язання Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали від представника позивача через канцелярію суду 26 вересня 2023 року надійшла заява від 25 вересня 2023 року по суті ухвали про залишення позову без руху.
Зазначена заява мотивована тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначено, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України). Також у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 380/2355/20 зроблено висновок про те, що строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі обмежується трьома місяцями. Тобто, на переконання представника позивача, зазначеними правовими позиціями Верховного Суду визначається тримісячний строк, який встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України, для звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
З огляду на викладене просить суд врахувати останню позицію Великої Палати Верховного Суду з метою припинення порушення прав ОСОБА_1 на судовий захист.
Ухвалою суду від 27 вересня 2023 року розгляд справи продовжено.
При постановленні ухвали суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина 2 статті 44 КАС України).
За змістом пункту другого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
У силу пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини виникли, зокрема, з приводу затримки Західним територіальним управлінням Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у військовій частині, що в силу положень статті 236 КЗпП України зумовлює покладення на відповідача відповідальності у вигляді оплати працівнику вимушеного прогулу за час такої затримки.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їхнім суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Строки звернення до адміністративного суду визначено статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 (постанова від 11 лютого 2021 року) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки.
Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Ухвалюючи таке рішення (постанова від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20), Верховний Суд одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 04 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).
Ураховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п`ята статті 122 КАС України).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 травня 2021 року у справі № 380/2355/20, від 08 вересня 2022 року у справі № 380/14409/21, яку суд враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Суд встановив, що 03 червня 2021 року на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі № 809/821/13-а начальник Західного територіального управління Національної гвардії України видав наказ № 30о/с «По особовому складу», яким наказав поновити ОСОБА_1 на посаді інструктора групи спеціалістів служби собак НОМЕР_2 окремого батальйону Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, або на іншій рівнозначній посаді, з 11 жовтня 2007 року.
З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся (здав на пошту для скерування в суд, що підтверджується конвертом) 03 вересня 2021 року.
Таким чином, позивач пропустив передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду із позовною вимогою про зобов`язання Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року.
Щодо покликань представника позивача на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначено, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, суд зауважує, що у вказаній справі спірними були наступні питання:
1) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
2) стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У цій справі спірним є питання стягнення з відповідача, зокрема, середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, що є самостійною виплатою, передбаченою статтею 236 КЗпП України, яка не охоплюється поняттям «середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні» (стаття 117 КЗпП України), тобто вказані виплати мають різну правову природу. Правову ж оцінку питанню строку звернення позивача з позовом до суду про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 не надавала, тому така постанова не є релевантною до розглядуваного судом питання.
Посилання представника позивача на те, що у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 380/2355/20 зроблено висновок про те, що строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі обмежується трьома місяцями, суд оцінює критично з огляду на таке.
У цій постанові Верховний Суд дійсно зазначив, що «за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права».
Водночас надалі Верховний Суд, проаналізувавши відповідні положення КАС України, які регулюють питання строків звернення з позовом до суду у сфері публічно-правових відносин, виснував, що «враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п`ята статті 122 КАС України)».
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки відповідно до змісту поданої на виконання вимог ухвали судді про залишення позовної заяви без руху заяви представник позивача вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущений, а відтак клопотання про його поновлення не заявляє, то суд, встановивши після відкриття провадження у справі факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, на підставі частини третьої статті 123 КАС України залишає позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог про зобов`язання Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Частиною 5 статті 240 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Пунктом четвертим частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Суд встановив, що за заявлену позовну вимогу про зобов`язання Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією № ПН580 від 24 вересня 2021 року.
За таких обставин суд зазначає, що сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн може бути повернута йому за його клопотанням ухвалою суду відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 122, 123, 240, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду в частині позовної вимоги про зобов`язання Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року.
Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до квитанції № ПН580 від 24 вересня 2021 року у розмірі 908,00 грн може бути повернута за його клопотанням ухвалою суду відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 06 листопада 2023 року.
Суддя Клименко О.М.
