Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15521/21 пров. № А/857/23076/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/15521/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України ( військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції Клименко О.М.,
час ухвалення рішення 06.11.2023 року,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складання повного тексту рішення 06.11.2023 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України за період з 11 жовтня 2007 року по 08 квітня 2014 року;
- зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України за період з 11 жовтня 2007 року по 08 квітня 2014 року;
- зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року.
Ухвалою судді від 05 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) інформацію про виплачені ОСОБА_1 суми за останні два місяці, що передують місяцю його звільнення зі служби, а також про усі виплачені ОСОБА_1 суми на момент його звільнення зі служби.
Ухвалою судді від 15 вересня 2023 року позовну заяву позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулася із позовною заявою, встановлено в п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною вимогою про зобов`язання Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали від представника позивача через канцелярію суду 26 вересня 2023 року надійшла заява від 25 вересня 2023 року по суті ухвали про залишення позову без руху.
Зазначена заява мотивована тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначено, що на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України). Також у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 380/2355/20 зроблено висновок про те, що строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі обмежується трьома місяцями. Тобто, на переконання представника позивача, зазначеними правовими позиціями Верховного Суду визначається тримісячний строк, який встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України, для звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
З огляду на викладене просить суд врахувати останню позицію Великої Палати Верховного Суду з метою припинення порушення прав ОСОБА_1 на судовий захист.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 380/15521/21 позовну заяву залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Суд першої інстанції встановив, що 03 червня 2021 року на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2014 року у справі № 809/821/13-а начальник Західного територіального управління Національної гвардії України видав наказ № 30о/с По особовому складу, яким наказав поновити ОСОБА_1 на посаді інструктора групи спеціалістів служби собак НОМЕР_2 окремого батальйону Управління Західного територіального командування Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, або на іншій рівнозначній посаді, з 11 жовтня 2007 року.
З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся (здав на пошту для скерування в суд, що підтверджується конвертом) 03 вересня 2021 року.
Таким чином, позивач пропустив передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду із позовною вимогою про зобов`язання Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду у адміністративній справі № 809/821/13-а про поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до статті 236 КЗпП за період з 09 квітня 2014 року по 03 червня 2021 року.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що застосуванню підлягає ч.5 ст. 122 КАС України, а не ст. 233 КЗпП України, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Стаття 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
За змістом ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 указаної статті Кодексу).
За приписами ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у постанові від 25.07.2018 у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст. 233 КЗпП України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 26.05.2022 у справі №420/10861/21.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2023 року у справі №620/1201/23, а саме: « 41. …Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України».
Таким чином, виходячи зі змісту спірних правовідносин, застосуванню підлягають положення ч.2 ст.233 КЗпП України.
Позовна заява подана до суду 03.09.2021 року.
Тому з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду.
Враховуючи зазначене вище, колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про залишення позовної заяви без розгляду є помилковими.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/15521/21 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 21.02.2024
