розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (вх. № 1943 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі №905/2371/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Хабаровою М.В., повний текст складено 05.09.2023,

за первісним позовом Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ"

до Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"

про стягнення 1.054.176,37 грн

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"

до Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ"

про стягнення 1.000.000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ТРАНСАГРОУСПІХ" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості, у тому числі нарахованих на суму основного боргу 3% річних, інфляційних втрат та пені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) від 29.06.2021 суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем щодо оплати вартості оренди.

У межах справи №905/2371/21 Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" звернулось із зустрічним позовом до Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ" про стягнення штрафних санкцій. В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилався на порушення Приватним підприємством "ТРАНСАГРОУСПІХ" договору суборенди в частині не передачі 5 одиниць техніки, визначеної додатком №1 до договору суборенди в строк з 25.06.2021 до 08.07.2021.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі №905/2371/21 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" на користь Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ" заборгованість у розмірі 533347,20 грн, пеню у розмірі 316099,53 грн, 3% річних у розмірі 26433,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 178296,08 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн та судовий збір у розмірі 15812,65 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі № 905/2371/21 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ" до Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за договором від 29 червня 2021 року № 29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем в повному обсязі, та задовольнити зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" до Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1.000.000,00 грн, а також стягнути з Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ" понесені судові витрати. Крім того, скаржник просить розгляд апеляційної скарги здійснювати за участі представника ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (вх. №1943 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі №905/2371/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 24 жовтня 2023 року о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 11.10.2023, для подання заяв, клопотань, тощо - до 13.10.2023.

Також ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/2371/21.

28.09.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/2371/21.

10.10.2023 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від представника Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" адвоката Астапової Юлії Євгеніївни надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №12283).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" адвоката Астапової Юлії Євгеніївни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №12283); ухвалено судове засідання у справі №905/2371/21, призначене на 24 жовтня 2023 року о 14:00 годині, та наступні судові засідання в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (вх. № 1943 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі №905/2371/21, провести за участю представника Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" адвоката Астапової Юлії Євгеніївни в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 24.10.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника апелянта, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Представник позивача за зустрічним позовом в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 22 листопада 2023 року об 11:30 годині; повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, зал №104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; ухвалено судове засідання у справі №905/2371/21, призначене на 22 листопада 2023 року об 11:30 годині, в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" провести за участю представника Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" адвоката Астапової Юлії Євгеніївни в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку.

13.11.2023 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від представника Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ" адвоката Вініченко Олександра Володимировича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №905/2371/21, яке призначено на 22.11.2023 об 11:30 годині, та у всіх наступних засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №13888). Вказану заяву задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 22.11.2023 розпочалось в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за участю представників сторін; представник відповідача за первісним позовом підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову; представник позивача за первісним позовом, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 29.06.2021 між Приватним підприємством "ТРАНСАГРОУСПІХ" (суборендодавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ") та Приватним акціонерним товариством "АПК-ІНВЕСТ" (суборендар, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ") укладений договір №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого суборендодавець зобов`язався передати суборендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка), а суборендар зобов`язався прийняти техніку суборендодавця та сплачувати йому суборендну плату за її використання. Найменування техніки, її характеристики тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в Додатку №1 до цього договору (п. 1.2 договору) (т.1, а.с. 5-7).

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 договору управління (керування) технікою, що передається у користування суборендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням провадяться екіпажем суборендодавця, при чому екіпаж не припиняє трудових відносин із суборендодавцем та не вступає у трудові відносини з суборендарем. Склад екіпажу відображається в додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору техніка повинна бути передана суборендодавцем та прийнята суборендарем у строк з 25.06.2021 до 08.07.2021 або в інший термін, додатково погоджений сторонами.

Передача техніки в суборенду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, згідно зразка (Додатку №2 до цього договору). Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками суборендаря та суборендодавця (п. 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору суборендар зобов`язаний у присутності суборендодавця перевірити справність, кількість та комплектність техніки. Після підписання представником суборендаря акту приймання-передачі техніка вважається такою, що передана в належному стані.

Техніка вважається переданою в суборенду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі (п. 4.1 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору сторони узгодили попередню суму суборендної плати за цим договором, яка становить 2400000,00 грн з ПДВ. Кінцева сума суборендної плати за цим договором обчислюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди, згідно зразка (Додаток №3 до цього договору).

У пункті 5.2 договору передбачено, що суборендна плата визначається в акті приймання-передачі надання послуг з суборенди, що підписується сторонами протягом 5 календарних днів після закінчення строку суборенди за договором або за певний період суборенди.

Згідно з пунктом 5.3 договору виплата суборендної плати проводиться на наступних умовах: 50% згідно з актом приймання-передачі наданих послуг з суборенди протягом 7 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг з суборенди; 50% Суборендар має право достроково сплатити суборендну плату на користь суборендодавця. Суборендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого суборендодавцем рахунку.

Відповідно до пункту 5.6 договору отримання суборендарем від суборендодавця відповідного рахунку (рахунку-фактури, інвойсу, іншого документу до сплати тощо) є обов`язковою передумовою здійснення оплати суборендної плати за договором.

У розділі 8 договору передбачена відповідальність сторін. Так відповідно до пункту 8.1 договору у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання,

Згідно з пунктом 8.4 договору у разі прострочення сплати суборендних платежів суборендар сплачує суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.

Відповідно до пункту 8.6 договору у разі несвоєчасної передачі техніки та документів підтверджуючих право користування і розпорядження, не виконання п. 6.1.5 технікою суборендодавець сплачує суборендарю неустойку у розмірі 5% від суми суборендної плати за кожен день прострочення передачі протягом трьох календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 (п. 9.1 договору).

Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, а також від проведення взаєморозрахунків у частині фактично виконаних за договором зобов`язань (п.п.9.4, 9.5 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Договір підписаний сторонами за допомогою електронних цифрових підписів сторін та скріплений електронними цифровими печатками сторін, що підтверджується інформацією про підписи електронного документа до цього договору.

У Додатку №1 сторони зазначили перелік техніки, що передається в суборенду з екіпажем, а саме: 1) комбайн CLAAS LEXION 460, наявність подрібнювача, жатка 7,6 м, серія, номер свідоцтва про держреєстрацію ЕА 000941, державний номер НОМЕР_1 , 2002 року випуску, склад екіпажу: водій-механізатор - 2 чоловіки; 2) комбайн CLAAS LEXІON 450, наявність подрібнювача, жатка 7,6 м, серія, номер свідоцтва про держреєстрацію ЕА 028743, державний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску, склад екіпажу: водій-механізатор - 2 чоловіки; 3) комбайн Case ІН 2388 Е, наявність подрібнювача, жатка 7,6 м, серія, номер свідоцтва про держреєстрацію НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, склад екіпажу: водій-механізатор - 2 чоловіки; 4) комбайн CLAAS MEDION 340, наявність подрібнювача, жатка 7,6 м, серія, номер свідоцтва про держреєстрацію АС 266954, державний номер НОМЕР_5 , 2003 року випуску, склад екіпажу: водій-механізатор - 2 чоловіки; 5) комбайн CAT LEXІON 570R, наявність подрібнювача, жатка 9 м, серія, номер свідоцтва про держреєстрацію НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_7 , 2005 року випуску, склад екіпажу: водій-механізатор - 2 чоловіки; 6) комбайн CAT LEXION 570R, наявність подрібнювача, жатка 9 м, серія, номер свідоцтва про держреєстрацію НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 , 2009 року випуску, склад екіпажу: водій-механізатор - 2 чоловіки. У Додатку №3 визначили зразок акту приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору (т.1, а.с. 7-8).

На виконання умов укладеного договору ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" передало, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" прийняло послуги з суборенди техніки з екіпажем, а саме: комбайн CASE 8010 з подрібнювачем та жаткою (державний номер НОМЕР_10 ), комбайн CASE ІН 2388 Е з подрібнювачем та жаткою (державний номер НОМЕР_4 ), що підтверджується підписаними сторонами за результатами надання послуг з суборенди транспортних послуг з екіпажем відповідними актами приймання-передачі наданих послуг:

- акт № 1 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору від 16.07.2021, згідно з яким за період з 12 липня 2021 року по 16 липня 2021 року (чотири дні) загальна вартість переданих та прийнятих послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем склала 67036,80 грн, у тому числі ПДВ на суму 11172,80 грн (здійснено роботи зі збирання ранніх зернових на загальній площі 69,83 га);

- акт № 2 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору від 26.07.2021, згідно з яким за період з 16 липня 2021 року по 25 липня 2021 року (десять днів) загальна вартість переданих та прийнятих послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем склала 225158,40 грн, у тому числі ПДВ 37526,40 грн (здійснено роботи зі збирання ранніх зернових на загальній площі 234,54 га);

- акт № 3 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору від 31.07.2021, згідно з яким за період з 26 липня 2021 року по 31 липня 2021 року (шість днів) загальна вартість переданих та прийнятих послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем склала 197702,40 грн, у тому числі ПДВ 32950,40 грн (здійснено роботи зі збирання ранніх зернових на загальній площі 205,94 га);

- акт № 4 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору від 02.08.2021, згідно з яким загальна вартість переданих та прийнятих послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем склала 43449,60 грн, у тому числі ПДВ 7241,60 грн (здійснено роботи зі збирання ранніх зернових на загальній площі 45,26 га) (т.1, а.с.9-12).

Всього згідно з актами приймання-передачі наданих послуг суборендодавцем надано, а суборендарем прийнято послуги з суборенди транспортних засобів з екіпажем на загальну суму 533347,20 грн.

Крім того, позивачем за первісним позовом в установленому законом порядку на підставі вищезазначених актів приймання-передачі наданих послуг були зареєстровані податкові накладні.

ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" був виставлений рахунок на оплату від 02.08.2021 №21 на загальну суму 533347,20 грн (т.1, а.с.13).

Посилаючись на неналежне виконання ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" зобов`язання за договором в частині оплати наданих послуг, ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" звернулося до суду з первісним позовом у цій справі про стягнення з ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" заборгованості на загальну суму 570332,97 грн, у тому числі 533347,20 грн основного боргу, 3% річних у сумі 3813,79 грн, інфляційних втрат у сумі 11786,97 та пені у сумі 21385,01 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань (т.1, а.с.1-4).

Водночас, заперечуючи проти позовних вимог ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" та зазначаючи про неналежне виконання ним зобов`язань за договором в частині передачі в суборенду техніки, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" звернулося до суду із зустрічним позовом у цій справі про стягнення з ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" штрафних санкцій у розмірі 1000000,00 грн на підставі умов пункту 8.6 договору внаслідок того, що суборендодавець за укладеним договором від 29.06.2021 №29/06 - 2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем не передав суборендарю, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", 5 одиниць техніки, чим порушив умови договору (т.1, а.с.67-69).

В обґрунтування зустрічного позову, позивач посилається, зокрема, на те, що 06.12.2021 ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" направило ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" вимогу про сплату штрафних санкцій у розмірі 17520000,00 грн. Вказує на те, що на виконання вимог договору суборенди суборендарю була передана лише одна одиниця техніки, а саме комбайн Case ІН 2388 Е, державний номер НОМЕР_4 ; інша одиниця техніки, комбайн Case 8010, державний номер НОМЕР_10 , була передана суборендарю, однак наведена одиниця техніки відсутня у Додатку №1 до договору суборенди, що свідчить про позадоговірний характер правовідносин між сторонами з приводу вказаної одиниці техніки. Тобто, суборендодавцем були порушені умови договору суборенди в частині не передачі 5 одиниць техніки, визначеної Додатком №1 до договору в строк з 25.06.2021 по 08.07.2021 (т.1, а.с.85-89).

При цьому, позивач за зустрічним позовом здійснив розрахунок штрафних санкцій від попередньої суми суборендної плати, зазначеної в пункті 5.1 договору (2400000,00 грн) за період з 09.07.2021 по 01.12.2021 (146 днів), посилаючись на пункт 8.6 договору, відповідно до якого у разі несвоєчасної передачі техніки та документів, підтверджуючих право користування і розпорядження, суборендодавець сплачує суборендарю неустойку в розмірі 5% від суми суборендної плати за кожен день прострочення передачі.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає, що господарське зобов`язання ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" про сплату вартості наданих послуг ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" на суму 533347,20 грн є припиненим, оскільки 14.12.2021 ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України здійснило залік зустрічних однорідних вимог на суму 533347,20 грн, що підтверджується заявою про залік однорідних зустрічних вимог від 14.12.2021 з доказами її направлення на адресу сторони. Таким чином, як вважає позивач за зустрічним позовом, з 14.12.2021 заборгованість ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" перед ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" згідно договору суборенди становить 16986652,80 грн, а заборгованість ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" перед ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" становить 0,00 грн (т.1, а.с.90-93).

Водночас, враховуючи, що сума штрафних санкцій значно перевищує вартість наданих послуг за договором суборенди, а тому може привести до неплатоспроможності відповідача, з метою дотримання принципу співмірності між фактичним порушенням та його наслідками та виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" зменшив розмір штрафних санкцій до 1000000,00 грн, яку просить суд стягнути з ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.01.2022 прийнято зустрічний позов ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" до спільного розгляду з первісним позовом в межах справи №905/2371/21 (т.1, а.с. 99).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.09.2022 у справі №905/2371/21 позовні вимоги за первісним позовом задоволені, у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено у повному обсязі (т.1, а.с.150-155).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №905/2371/21 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" на рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2022 у справі №905/2371/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2022 у справі № 905/2371/21 залишено без змін (т.2, а.с.132-152).

Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 905/2371/21 касаційну скаргу ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" задоволено частково, рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №905/2371/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області (т.2, а.с. 233-240).

Скасовуючи рішення Господарського суду Донецької області від 02.09.2022 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у даній справі та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на порушення норм процесуального права місцевим господарським судом, а саме незабезпечення участі представника ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" у судовому засіданні 02.09.2022 у режимі відеоконференції, що призвело до незабезпечення можливості сторони реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, та що було залишено поза увагою судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.04.2023 суддею Хабаровою М.В. прийнято справу №905/2371/21 до провадження; підготовче засідання у справі призначено на 03.05.2023 (т.3, а.с.2).

02.05.2023 через систему "Електронний суд" від позивача за первісним позовом до Господарського суду Донецької області надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій заявник донарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати станом на 30.04.2023 та просив стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 533347,20 грн, пеню у розмірі 316099,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 178296,08 грн, 3% річних у розмірі 26433,56 грн (т.3, а.с. 17-22).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.05.2023 прийнято до розгляду подану 02.05.2023 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог; відкладено підготовче засідання у справі (т.3, а.с.42-44).

22.08.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову (т.3, а.с. 89-100).

Вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову з посиланням на приписи статей 11, 530, 629, 759, 765, 798, 800 ЦК України, статей 193, 283 ГК України мотивоване тим, що згідно актів приймання-передачі наданих послуг ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" надано, а ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" прийнято послуг з суборенди транспортних засобів з екіпажем на загальну суму 533347,20 грн; підписавши акти приймання-передачі без претензій з обох сторін, у суборендаря виник обов`язок відповідно до п. 6.2.1 договору своєчасної оплати суборендної плати, кінцева сума якої за умовами п.5.2 договору обчислюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди; враховуючи передбачений пунктом 5.6 договору порядок виставлення рахунку, як обов`язкової передумови здійснення оплати суборендої плати за договором, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 533347,20 грн підлягають задоволенню; з посиланням на приписи статей 546, 549 ЦК України, статтю 232 ГК України, перевіривши здійснені позивачем за первісним позовом розрахунки, відхиливши заперечення відповідача за первісним позовом стосовно порушення вимог ч.6 ст. 232 ГК України при нарахуванні пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом в частині нарахування пені у розмірі 316099,53 грн, 3% річних у розмірі 26433,56 грн, інфляційних втрат у розмірі 178296,08 грн.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову вказане судове рішення мотивоване тим, що з огляду на умови пунктів 5.1 та 5.2 договору поняття "суборендна плата" та "попередня сума суборендної плати" не є тотожними поняттями і визначаються різними способами, оскільки саме "суборендна плата" за договором, а не попередня сума суборендної плати має бути сплачена за умовами п. 5.3 договору суборендарем суборендодавцю; порядок визначення та узгодження сторонами суборендної плати чітко передбачений п. 5.2 договору, а тому розрахунок позивача штрафних санкцій (неустойки) за умовами п. 8.6 договору з суми "попередньої суми орендної плати" є безпідставним, обчислення штрафу має здійснюватися виходячи з суми суборендної плати; відтак, за висновком суду, вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1000000,00грн, які обчислені на підставі розміру попередньої суборендної плати, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції відхилено доводи позивача за зустрічним позовом щодо зарахування зустрічних позовних вимог з огляду на те, що зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України можуть бути лише саме основні зобов`язання, тоді як вимоги про сплату неустойки (штрафу, пені) у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо несвоєчасної передачі техніки та документів підтверджуючих право користування і розпорядження за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням, є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, а відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст. 601 ЦК України. Також, за висновками суду першої інстанції, оскільки відповідач за зустрічним позовом не визнає порушення зі свого боку зобов`язання у вигляді несвоєчасної передачі техніки та документів, підтверджуючих право користування і розпорядження технікою, та обов`язку сплатити штраф за таке порушення, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо заявленого позивачем за зустрічним позовом зустрічного зобов`язання, а відтак відсутня безспірність заявлених позивачем за зустрічним позовом зустрічних вимог та направлення ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" заяви від 14.12.2021 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє обов`язку відповідача за первісним позовом розрахуватись за надані послуги за договором на суму 533347,20 грн.

Крім того, з посиланням на приписи статей 126, 129 ГПК України, враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем за первісним позовом у відповідності до вимог ст. 74 ГПК України надання йому адвокатом послуг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн покладаються на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову скаржник посилається, зокрема, на те, що за умовами пункту 3.1 договору та Додатку №1 до цього договору суборендодавець зобов`язався в строк з 25.06.2021 по 08.07.2021 передати в суборенду з екіпажем техніку 6 одиниць, проте на виконання договору суборендарю була передана лише одна одиниця техніки, а саме Комбайн Case ІН 2388Е, а інша одиниця техніки, Комбайн Case 8010, яка була передана суборендарю, однак наведена одиниця техніки відсутня у додатку № 1 до договору, що свідчить про позадоговірний характер правовідносин між сторонами з приводу вказаної одиниці техніки. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що поданий первісний позов має два різні предмети - послуги за укладеним договором суборенди та послуги в позадоговірному порядку.

Також, за твердженням скаржника, підписання сторонами актів № 1 від 16.07.2021, № 2 від 26.07.2021, № 3 від 31.07.2021, № 4 від 02.08.2021 приймання-передачі наданих послуг з суборенди до договору, в яких зазначено Комбайн Case 8010, не свідчить про прийняття ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" послуг з суборенди цього комбайну саме в рамках спірного договору, оскільки особи, які підписували вищенаведені акти не наділені повноваженнями на внесення змін до договору суборенди, та такі повноваження на узгодження істотних умов з боку ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" має лише генеральний директор Распопов Р.С.; згідно п.9.4 договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві; жодної двосторонньої домовленості щодо зміни первісних умов договору суборенди, в тому числі зміни переліку техніки, у визначеному п.9.4 договору порядку між сторонами не було. Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, суд не перевірив зміст довіреностей на представників ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", що підписували означені акти.

Окрім того, на думку скаржника, задовольняючи первісний позов в частині вимог про стягнення пені в розмірі 316099,53 грн, 3% річних у розмірі 26433,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 178296,08 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.05.2023) суд першої інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, наведені у постанові Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, а також не надав оцінку доводам відповідача за первісним позовом щодо необґрунтованого збільшення розміру інфляційних збитків та 3% річних від суми боргу, оскільки ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" не вчинив дій, що були встановлені договором та кореспондувались із обов`язком ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" здійснити оплату суборендної плати за весь перелік техніки, визначений у додатку № 1 до договору. Крім того, посилаючись на обставини щодо збитковості апелянта, пов`язані із військовою агресією рф, вказує на те, що стягнення необґрунтованих штрафних санкцій може призвести до неплатоспроможності останнього.

В частині оскарження рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову скаржник посилається, зокрема, на те, що ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" належним чином не виконав договірні зобов`язання, у зв`язку з цим сторони не підписали акти приймання-передачі наданих послуг з суборенди на загальну суму 2400000,00 грн з ПДВ, а отже позивач за зустрічним позовом нарахував штрафні санкції саме із суми суборендної плати, визначеної у п.5.1 договору, яка б була сплачена у разі належного виконання ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" своїх договірних зобов`язань. Вважає, що нарахування штрафних санкцій із суми суборендної плати, визначеної у п. 5.1 договору, як узгодженої ціни договору, з урахування неналежного виконання ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" зобов`язань за договором, є гарантією відновлення порушених прав позивача за зустрічним позовом, проте суд в оскаржуваному рішенні не надав оцінку поданим позивачем за зустрічним позовом доказам та обставинам, якими він обґрунтував наявність підстав для стягнення неустойки в порядку та на умовах, визначених договором.

За твердженням скаржника, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення вартості послуг на суму 533347,20 грн, в порушення приписів статей 598, 601, 613 ЦК України та статті 203 ГК України не врахував та не надав належної оцінки вчиненому ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" односторонньому правочину про зарахування зустрічних вимог, який не був оскаржений відповідачем за зустрічним позовом та є правомірним з огляду на принцип, встановлений ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), не надав належного обґрунтування правомірності стягнення з позивача за зустрічним позовом штрафних санкцій з урахуванням припинення основного зобов`язання, а також в цілому з огляду на ч.1-2, 4 ст.613 ЦК України, що, на думку скаржника, є порушенням засад рівності учасників судового процесу перед законом і судом, а також порушенням правил та критеріїв оцінки доказів, визначених ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" суд не надав правової кваліфікації обставинам неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору суборенди, тоді як підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду за захистом порушених прав було саме неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору суборенди, зокрема невиконання зобов`язань щодо передання техніки за узгодженим переліком та на узгоджених умовах.

Поряд з цим, на думку скаржника, судом першої інстанції не було взято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є необґрунтовано завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності, співмірності розміру гонорару адвоката ціні позову, рівню складності справи, як того вимагають положення частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Предметом первісного позову у даній справі є вимоги ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" до ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" про стягнення заборгованості за надані послуги з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем за договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем, а також пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України. Предметом зустрічного позову є вимоги ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" до ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" про стягнення штрафних санкцій (неустойки) у зв`язку з порушенням умов вказаного договору суборендодавцем в частині передачі техніки суборендарю.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статями 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Враховуючи пункти 1.1, 1.4 договору предметом спірного договору суборенди визначено передання суборендареві в строкове платне користування транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів (далі - техніка), а також забезпечення управління (керування) технікою, що передається у користування суборендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за цільовим призначенням екіпажем суборендодавця; прийняття суборендарем техніки суборендодавця з екіпажем та сплата йому суборендної плату за її використання.

Тобто, укладений між сторонами договір від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем містить елементи договору найму (оренди) та договору про надання послуг (змішаний договір).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України та статей 283-291 Господарського кодексу України, загальні положення надання послуг врегульовано положеннями глави 63 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Відповідно до статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Згідно з частиною першою статті 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Також, статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами частини 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

У постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/1801/21 вказано, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відтак для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 5.1 договору сторони узгодили попередню суму суборендної плати за цим договором, яка становить 2400000,00 грн з ПДВ. Кінцева сума суборендної плати за цим договором обчислюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди, згідно зразка (Додаток №3 до цього договору).

Згідно з пунктом 5.3 договору виплата суборендної плати проводиться на наступних умовах: 50% (п`ятдесят відсотків) згідно з актом приймання-передачі наданих послуг з суборенди протягом 7 (семи) календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг з суборенди; 50% (п`ятдесят відсотків) згідно з актом приймання-передачі наданих послуг з суборенди до 30.09.2021 включно. Суборендар має право достроково сплатити суборендну плату на користь суборендодавця. Суборендар має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється на підставі виставленого суборендодавцем рахунку.

Отже, як встановлено умовами договору підставою для розрахунку є рахунки-фактури та підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

При цьому, враховуючи положення чинного законодавства та умови договору оплаті підлягає саме надана послуга, факт реального надання якої підлягає доведенню належними та допустимими доказами відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо розподілу обов`язку доказування, колегія суду зауважує, що саме на позивача, як надавача послуг з оренди транспортних засобів з екіпажем, покладено обов`язок доведення обставин їх належного виконання, відповідно до умов укладеного договору. При цьому, відповідач повинен обґрунтувати відсутність своєї вини у порушенні строків розрахунку за надані послуги (стаття 614 Цивільного кодексу України), а також довести порушення умов договору позивачем у процесі надання таких послуг.

Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" передало, ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" прийняло послуги з суборенди техніки з екіпажем, а саме: комбайн CASE 8010 з подрібнювачем та жаткою (державний номер НОМЕР_10 ), комбайн CASE ІН 2388 Е з подрібнювачем та жаткою (державний номер НОМЕР_4 ), що підтверджується підписаними сторонами за результатами наданих послуг з суборенди транспортних послуг з екіпажем відповідними актами приймання-передачі наданих послуг від 16.07.2021 № 1, від 26.07.2021 № 2, від 31.07.2021 № 3, від 02.08.2021 № 4 на загальну суму 533347,20 грн.

В свою чергу відповідач за первісним позовом заперечує щодо основної суми заборгованості посилаючись на те, що комбайн CASE 8010 державний номер НОМЕР_10 був переданий ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" у позадоговірному порядку, вказаний комбайн відсутній у додатку №1 до договору від 29 червня 2021 року №29/06 - 2021 К АПК (ДК-ОК).

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з підписаними обома сторонами договору актами приймання-передачі наданих послуг з суборенди від 16.07.2021 № 1, від 26.07.2021 № 2, від 31.07.2021 № 3, від 02.08.2021 № 4 до договору від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем, послуги з суборенди комбайну CASE 8010 державний номер НОМЕР_10 з подрібнювачем та жаткою 9м були надані ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" саме в межах договору, про що й зазначено у вказаних вище актах. Отже, прийняття ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" послуг з суборенди комбайну CASE 8010 державний номер НОМЕР_10 з екіпажем мало місце саме в межах договору.

До того ж, як убачається із зазначених вище актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди вони підписані з боку суборендодавця директором Скороход С.О, з боку суборендаря акт від 16.07.2021 № 1 - директором Департаменту рослинництва та землеробства Батай Бенуа, що діє на підставі довіреності від 24.12.2020 № 142-Д; акти від 26.07.2021 № 2, від 31.07.2021 № 3, від 02.08.2021 № 4 підписані з боку суборендодавця директором Скороход С.О, з боку суборендаря - керуючим Краматорським відділенням рослинництва та землеробства Кабиш С.М., що діє на підставі довіреності від 16.02.2021 № 26/1-Д. Зі змісту актів приймання-передачі вбачається, що сторони претензій одна до одної не мають.

Оскільки умовами договору не визначено коло конкретних осіб, що є повноважними на підписання актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди, то суд першої інстанції обґрунтовано врахував ці акти як належні докази, що підтверджують заявлені позовні вимоги. З цих підстав, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не перевірив зміст довіреностей на представників ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", що підписували означені акти, та доводи стосовно відсутності в останніх повноважень на внесення змін до договору у відповідності до пункту 9.4 договору, оскільки такі акти не мають характер додаткової угоди до спірного договору.

До того ж, як вбачається з наданого до матеріалів справи акту повернення з суборенди від 02.08.2021 до договору №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (додаток №4 до договору) ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" в особі генерального директора Распопова Р.С. на підставі умов договору повернуло, а ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" прийняло з суборенди техніку з екіпажем, а саме: комбайн CASE 8010 з подрібнювачем та жаткою 9 м (державний номер НОМЕР_10 ), комбайн CASE ІН 2388 Е з подрібнювачем та жаткою 7,6 м (державний номер НОМЕР_4 ) (т.1, а.с.138). Наведене додатково підтверджує обставини надання ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" послуг з суборенди вказаної техніки за спірним договором.

Таким чином, підписавши акти приймання-передачі послуг без претензій з обох сторін, у суборендаря виникає обов`язок відповідно до пункту 6.2.1 договору своєчасної оплати суборендної плати, кінцева сума якої за умовами пункту 5.2 договору обчислюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Крім того, в заяві відповідача за первісним позовом б/н від 14.12.2021 про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої останній проводить залік своєї вимоги про стягнення штрафу в сумі 17520000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) в розмірі 533347,20 грн, він вказує про прийняття ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" за укладеним договором вказаних послуг з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем на суму 533347,20 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг (т.1, а.с.90).

Тобто, за висновком суду першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, відповідач за первісним позовом самостійно підтвердив наявність заборгованості за надані послуги за договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) в розмірі 533347,20 грн, у тому числі за користування комбайном CASE 8010 державний номер НОМЕР_10 .

У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зроблено висновок, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Отже, враховуючи вказані правові висновки суду касаційної інстанції в сукупності з доказами, що містяться в матеріалах справи, заява про залік зустрічних однорідних вимог підписана генеральним директором ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" та скріплена печаткою сторони, є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем за первісним позовом наявності у нього перед ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" заборгованості за надані послуги з суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем за спірним договором у розмірі 533347,20грн.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на викладене, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам у їх сукупності, враховуючи дотримання передбаченого пунктом 5.6 договору порядку виставлення рахунку, як обов`язкової передумови здійснення оплати суборендої плати за договором, надані позивачем за первісним позовом докази підтверджують наявність реального надання послуг суборенди транспортних засобів з екіпажем за договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК), та відповідно, настання обов`язку зі сплати суборендної плати за таким договором за вказані послуги, а відтак є підставою для стягнення вказаної заборгованості у розмірі 533347,20 грн, яку суд першої інстанції правомірно задовольнив.

Щодо пред`явлених позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування частин 6 статті 232 ГК України, зазначила, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною 6 статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 зазначив, що, належним чином дослідивши умови договору, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що у справі, яка переглядається, п. 7.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання" тощо.

Відтак, за змістом правового висновку Верховного Суду умову договору, якою передбачено нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язань, не можна визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Положеннями пункту 8.4 договору встановлено, що у разі прострочення сплати суборендних платежів суборендар сплачує суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується і сплачується за весь строк прострочення платежу.

Тобто, колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника, що сторони не погодили іншого строку, відмінного від визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, що складає шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи положення пункту 5.3 договору (а саме: виплата суборендної плати проводиться на таких умовах: 50% згідно з актом приймання-передачі наданих послуг з суборенди протягом 7 календарних днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг з суборенди; 50% згідно з актом приймання-передачі наданих послуг з суборенди до 30.09.2021 включно), з урахуванням дат підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, заборгованість за актом від 16.07.2021 №1 на суму 33518,40 грн виникла з 24.07.2021, за актом від 26.07.2021 № 2 на суму 112579,20 грн - з 03.08.2021, за актом від 31.07.2021 №3 на суму 98851,20 грн з 08.08.2021, за актом від 02.08.2021 №4 на суму 21724,80 грн з 10.08.2021, заборгованість за вказаними актами №1-4 на суму 266673,60 грн (50%) з 01.10.2021 (т.1, а.с.26).

Позивачем за первісним позовом було нараховано пеню в загальному розмірі 316099,53 грн, а саме: за період з 10.08.2021 по 09.09.2021 на суму 266673,00 грн в розмірі 3623,83 грн, за період з 10.09.2021 по 30.09.2021 на суму 266673,00 грн в розмірі 2608,28 грн, за період з 01.10.2021 по 30.11.2021 на суму 533347,20 грн в розмірі 15152,90 грн, за період з 01.12.2021 по 30.04.2023 на суму 533347,20 грн в розмірі 294714,52 грн.

Отже, як вбачається з розрахунку позивача за первісним позовом, ним здійснено нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вирішуючи спір суд першої інстанції погодився із наданим позивачем за первісним позовом розрахунком та вважав доведеними обставини щодо наявності підстав для стягнення неустойки за зазначені періоди, проте не врахував заперечень відповідача за первісним позовом щодо такого нарахування, а також висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування частини 6 статті 232 ГК України до спірних правовідносин та наявність правових підстав для нарахування неустойки за визначені позивачем за первісним позовом періоди.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок розміру штрафних санкцій (пені) з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, дат виникнення заборгованості та визначеного позивачем періоду нарахування штрафних санкцій, дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення пені в розмірі 47258,47 грн, яка нарахована за період з 10.08.2021 (визнаний позивачем початок нарахування пені) по 24.01.2022 (останній день шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України) на суму 33518,40 грн (розмір пені 2643,82грн), з 10.08.2021 (визнаний позивачем початок нарахування пені) по 03.02.2022 (останній день шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України) на суму 112579,20 грн (розмір пені 9496,75 грн), з 10.08.2021 (визнаний позивачем початок нарахування пені) по 08.02.2022 (останній день шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України) на суму 98851,20 грн (розмір пені 8609,53 грн), з 10.08.2021 (визнаний позивачем початок нарахування пені) по 10.02.2022 (останній день шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України) на суму 21724,80 грн (розмір пені 1915,95 грн), з 01.10.2021 (визнаний позивачем початок нарахування пені) по 01.04.2022 (останній день шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України) на суму 266673,60 грн (розмір пені 24592,42 грн).

Оскільки позивачем невірно визначений період нарахування пені, що призвело до неправильного її розрахунку, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги в частині стягнення пені в іншій частині (у розмірі 268841,06 грн) є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Також, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Як вбачається зі здійсненого позивачем за первісним позовом розрахунку останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 26433,56 грн за загальний період з 10.08.2021 по 30.04.2023 (а саме: за період з 10.08.2021 по 30.09.2021 на суму 266673,00 грн в розмірі 1139,75 грн, за період з 01.10.2021 по 30.11.2021 на суму 533347,20 грн в розмірі 2674,04 грн, за період з 01.12.2021 по 30.04.2023 на суму 533347,20 грн в розмір 22619,77 грн), а також інфляційні втрати в сумі 178296,08 грн за загальний період з серпня 2021 року по березень 2023 року (а саме: за період серпень-вересень 2021 року на суму 266673,00 грн в розмірі 2666,73 грн, за період з жовтень-листопад 2021 року на суму 533347,20 в розмірі 9120,24 грн, за період з грудня 2021 року по березень 2023 року на суму 533347,20 в розмірі 166509,11 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку прийнято ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.05.023).

Враховуючи обставини прострочення відповідачем за первісним позовом зобов`язань зі здійснення оплати за надані послуги з суборенди за договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) та перевіривши розрахунок, заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зважаючи на суми боргу з урахуванням дат їх виникнення, суд апеляційної інстанції встановив правильність такого розрахунку.

При цьому, апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності здійсненого розрахунку вищенаведених нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

Таким чином, встановивши обставини надання позивачем та отримання відповідачем послуг з суборенди транспортних послуг з екіпажем за договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем, відсутність доказів оплати відповідачем за первісним позовом відповідних послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних у зазначених вище у цій постанові розмірах.

При цьому, колегія суддів враховує, що обставини неспівмірності заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних відповідачем в суді першої інстанції не доводилися, клопотання про зменшення їх розміру не заявлялось, а відтак відхиляє доводи скаржника в цій частині.

Стосовно доводів скаржника про неправомірність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ", суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Так, предметом зустрічного позову є стягнення штрафних санкцій (неустойки) за прострочення виконання негрошового зобов`язання (не передачі техніки у передбаченому договором обсязі в установлений строк).

Як вже зазначалось умовами укладеного договору, а саме п. 8.6. сторони узгодили, що у разі несвоєчасної передачі техніки та документів підтверджуючих право користування і розпорядження, не виконання п. 6.1.5 технікою суборендодавець сплачує суборендарю неустойку в розмірі 5 (п`яти %) від суми суборендної плати за кожен день прострочення передачі протягом трьох календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі №912/2483/17 зазначив, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

У постанові від 03.03.2020 у справі №922/2220/19 Верховний Суд зазначив, що грошовим є виражене в грошових одиницях зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

У спірних правовідносинах договором передбачено виконання відповідачем за зустрічним позовом негрошового зобов`язання, оскільки останній мав зобов`язання перед позивачем за зустрічним позовом вчинити певну дію у встановлений строк, а саме: передати суборендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми - техніку, відображену у Додатку №1 до договору, в строк з 25.06.2021 по 08.07.2021 (п.п.1.2, 1.3, 3.1 договору), та сторони передбачили у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення виконання негрошового зобов`язання, а саме: несвоєчасної передачі техніки та документів підтверджуючих право користування і розпорядження технікою.

Матеріали справи не містять доказів передачі передбаченої Додатком №1 до договору техніки в суборенду з екіпажем у визначеному цим додатком обсязі. Проте, до матеріалів справи не додано також доказів звернення позивача за зустрічним позовом з відповідною вимогою до ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" щодо необхідності вчинення відповідних дій, тоді як матеріалами справи підтверджуються обставини прийняття позивачем за зустрічним позовом послуг за договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) з суборенди як то передбаченої спірним договором одиниці техніки (комбайн CASE ІН 2388 Е з подрібнювачем та жаткою 7,6 м державний номер НОМЕР_4 ), так й техніки, яку не було внесено до відповідного переліку у Додатку №1 (комбайн CASE 8010 з подрібнювачем та жаткою 9 м державний номер НОМЕР_10 ), про що свідчать підписані сторонами без жодних зауважень акти приймання-передачі наданих послуг від 16.07.2021 № 1, від 26.07.2021 № 2, від 31.07.2021 № 3, від 02.08.2021 № 4 до цього договору. Наведені обставини фактично свідчать про узгодження сторонами договору дій в частині надання послуг з суборенди передбаченої цими актами техніки з екіпажем та прийняття їх позивачем за зустрічним позовом.

При цьому, місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем здійснено розрахунок суми штрафних санкцій заявлених до стягнення у цій справі не з суми суборендної плати, як того вимагає пункту 8.6 договору, а з суми попередньої суборендної плати. Водночас, розрахунок штрафних санкцій з суми попередньої суми орендної плати є безпідставним, оскільки вищевказаними умовами договору не передбачалось нарахування неустойки за несвоєчасну передачу техніки, виходячи з попередньої суми суборендної плати.

До того ж, застосовуючи в якості базової ставки при нарахуванні суми неустойки за період з 09.07.2021 по 01.12.2021 розмір попередньої суми суборендної плати за цим договором (2400000,00грн) позивачем не враховано обставини щодо виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань в частині передачі в суборенду передбаченої Додатком №1 одиниці техніки (комбайн CASE ІН 2388 Е з подрібнювачем та жаткою 7,6 м державний номер НОМЕР_4 ).

При цьому, матеріали справи не містять доказів розрахунку позивачем за первісним позовом розміру неустойки виходячи з суми суборендної плати, яка була визначена відповідно до п. 5.2 договору в актах приймання-передачі наданих послуг і яка, за умовами договору, повинна була слугувати базовою ставкою при нарахуванні неустойки, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування при вирішенні спору, наданого позивачем розрахунку неустойки, стягнення якої є предметом спору у справі та відповідно про відсутність підстав для задоволення цього позову.

Щодо тверджень апелянта про те, що місцевим господарським судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що кінцева сума суборенди за договором суборенди є тотожною сумі, викладеній у п. 5.1 договору, а її назва як попередня лише характеризує те, що на момент укладення договору техніка ще не була передана в суборенду, про те це не змінює тотожність понять «суборендна плата» та «попередня суборендна плата», то вони колегією суддів відхиляються, оскільки, як вже зазначалось, умовами укладеного договору сторони чітко розмежували зазначені поняття і підстав їх ототожнювати не має, крім того в матеріалах справи відсутні і докази того, що ці суми є однаковими за наслідками виконання спірного договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що сторонами не були підписані акти приймання-передачі наданих послуг з суборенди на загальну суму 2400000,00 грн з ПДВ саме з вини відповідача за зустрічним позовом не підтверджені належними доказами, спростовуються умовами укладеного між сторонами договору, якими було передбачено визначення кінцевої суми суборендної плати на підставі актів приймання-передачі наданих послуг з суборенди.

Відтак, висновок суду про безпідставність розрахунку позивача за зустрічним позовом штрафних санкцій (неустойки) на підставі п.8.6 договору, є таким, що відповідає умовам договору та обставинам справи.

З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1000000,00 грн, які обчислені на підставі розміру попередньої суборендної плати є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення доводів відповідача за первісним позовом стосовно припинення зобов`язань за спірним договором зі сплати суми основного боргу за надані послуги у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 Цивільного кодексу України.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до положень статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Наведене кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.

За правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Згідно з положеннями статті 601 ЦК України вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Колегія суддів зазначає, що умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України та статтею 601 ЦК України, однак випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Отже, вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду.

У постановах від 28.02.2018 у справі №910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України) таким чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява про зарахування зустрічних вимог була вчинена відповідачем за первісним позовом шляхом направлення 14.12.2021 на адресу позивача за первісним позовом відповідної заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 14.12.2021 з повідомленням про зарахування нарахованих ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" згідно з пунктом 8.6 договору штрафних санкцій у розмірі 17.520.000,00грн в рахунок сплати коштів за надані послуги з суборенди техніки у розмірі 533374,20 грн. Обставини направлення зазначеної заяви позивачу за первісним позовом підтверджуються наданими до матеріалів справи копіями опису вкладення до поштового відправлення, списку згрупованих відправлень від 14.12.2021, та не заперечується останнім (т.1, а.с.91-93).

Однак, зараховані відповідачем за первісним позовом як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати пені та штрафу у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання. У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, а також у разі наявності судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення штрафних санкцій та/або передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інших нарахувань, оскільки в такому випадку в судовому рішенні будуть чітко встановлені розміри боргових зобов`язань, їх розмір носитиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 та частини 1 статті 129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Отже, у спірних правовідносинах між сторонами могло мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов`язанні позивача зі сплати штрафних санкцій прозорості та безспірності, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/7789/18, від 26.11.2019 у справі №920/240/18.

Так, нарахована ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" сума штрафних санкцій за порушення ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" умов договору щодо несвоєчасної передачі техніки у відповідності до пункту 8.6 договору за своєю правовою природою відрізняється від заявленої позивачем за первісним позовом вимоги про стягнення суми основного боргу за надані послуги, яка підтверджується первинними документами та носить ясний характер.

При цьому, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач за зустрічним позовом взагалі не визнає наявного у нього обов`язку зі сплати штрафних санкцій за порушення зобов`язання щодо несвоєчасної передачі техніки та документів, підтверджуючих право користування і розпорядження технікою, тобто між сторонами існує неузгодженість щодо наявності зустрічного зобов`язання, відтак відсутня безспірність заявлених однорідних вимог.

Отже, вимога відповідача за первісним позовом до ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ" про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань щодо передачі техніки та документів не є безспірною, розмір штрафних санкцій на момент вчинення відповідачем зарахування не підтверджений рішенням суду, яке набрало законної сили, та заперечується позивачем за первісним позовом, що виключає проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. Крім того, як було встановлено місцевим господарським судом під час розгляду справи та не спростовано під час апеляційного перегляду, нараховані позивачем за зустрічним позовом штрафні санкції визначені неправильно, що також не підтверджує обставини безспірності таких вимог.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач за первісним позовом не визнає порушення зі свого боку зобов`язання у вигляді несвоєчасної передачі техніки та документів, підтверджуючих право користування і розпорядження технікою та обов`язку сплатити штраф за таке порушення, тобто, між сторонами існує неузгодженість щодо заявленого відповідачем за первісним позовом зустрічного зобов`язання, а відтак, відсутня безспірність заявлених вимог, направлення ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" заяви від 14.12.2021 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє обов`язку відповідача за первісним позовом розрахуватись за надані послуги за договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК) суборенди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем на суму 533347,20 грн.

Отже, судом встановлено неузгодженість стосовно зустрічного зобов`язання та відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, тобто судом не було встановлено обставин, які б свідчили про відсутність між сторонами спору щодо здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог, як обов`язкової передумови для припинення зобов`язання з цих підстав.

Відтак, зобов`язання з оплати позивачем за первісним позовом нарахованих йому відповідачем штрафних санкцій має спірний характер, що виключає можливість вчинення правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог, а позивач за первісним позовом має право вимагати від відповідача виконання свого обов`язку з оплати за надані послуги за договором від 29.06.2021 №29/06-2021 К АПК (ДК-ОК).

Отже, місцевим господарським судом правомірно відхилено вказані вище доводи відповідача за первісним позовом. З цих же підстав відхиляються і аналогічні доводи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі.

Щодо доводів скаржника про неспівмірність заявлених позивачем за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00грн, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, судова колегія зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Стаття 16 ГПК України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертої статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Місцевий господарський суд установив і це підтверджено матеріалами справи, що позивач за первісним позовом в підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги надав договір про надання правової допомоги від 20.10.2021, укладений між адвокатом Вініченком О.В. та ПП "ТРАНСАГРОУСПІХ", додаткову угоду №1 від 21.10.2021 до договору про надання правової допомоги, акт №1 від 10.12.2021 приймання-передачі наданої правової допомоги на суму 5500,00 грн (назва послуги: підготовка претензії та збір доказів у справі 700,00 грн, складання та подання позовної заяви до господарського суду 4800,00грн), акт №2 від 08.02.2022 приймання-передачі наданої правової допомоги на суму 3000,00 грн (назва послуги: складання та подання відзиву на зустрічну позовну заяву), ордер серії ВТ №1019551 від 10.12.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС №000288 від 25.01.2021 (т.1, а.с. 31-36, 110).

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, керувався, зокрема критеріями як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, що узгоджується з процесуальними нормами права, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача за первісним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає положенням статей 126, 129 ГПК України.

Разом із цим скаржником не доведено, що заявлена до стягнення вартість витрат на професійну правничу допомогу не відповідає хоча б якомусь із цих принципів.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі №905/2371/21 в частині стягнення суми пені у відповідності до підпункту 1 частини 1 статті 277 ГПК України з викладенням його в редакції даної постанови, то апеляційна скарга відповідача за первісним позовом підлягає частковому задоволенню.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення пені не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає зміні в цій частині.

За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі №905/2371/21 змінити.

Викласти пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі №905/2371/21 у такій редакції:

"1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд. 1А, ідентифікаційний код 34626750) на користь Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ" (75000, Херсонська обл., Херсонський район, смт. Білозерка, вул. Пушкіна, буд. 122, ідентифікаційний код 43562724) заборгованість у розмірі 533347 (п`ятсот тридцять три тисячі триста сорок сім) грн 20 коп, пеню у розмірі 47258 (сорок сім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн 47 коп, 3% річних у розмірі 26433 (двадцять шість тисяч чотириста тридцять три) грн 56 коп, інфляційні втрати у розмірі 178296 (сто сімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто шість) грн 08 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 11780 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн 03 коп.

У задоволенні первісного позову в іншій частині відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2023 у справі №905/2371/21 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "ТРАНСАГРОУСПІХ" (75000, Херсонська обл., Херсонський район, смт. Білозерка, вул. Пушкіна, буд. 122, ідентифікаційний код 43562724) на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, буд. 1А, ідентифікаційний код 34626750) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6048 (шість тисяч сорок вісім) грн 92 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.11.2023.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель

Джерело:ЄДРСР 115267498

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 22.11.2023 по справі № 905/2371/21 Східний апеляційний господарський суд

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

132 951 152

28 805

4 787

544 382

31 258 154

53 863 615

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 22.11.2023 по справі № 905/2371/21 Східний апеляційний господарський суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!