Справа № 444/727/23
Провадження № 2/444/442/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
з участю представника позивача Блонського М.А.
представника служби у справах дітей Жовківської міської ради Львівського району Львівської області Павлова В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа: служба у справах дітей Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_7 про визнання рішення про зняття з місця реєстрації протиправним та зобовязання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В :
До Жовківського районного суду Львівської області звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа: служба у справах дітей Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_7 про визнання рішення про зняття з місця реєстрації протиправним та зобовязання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивують тим, що 07.03.2023 р. позивачами було отримано рішення Жовківської міської ради про зняття їх з реєстрації за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Вважають таке рішення протиправним, яке підлягає скасуванню, а права позивачів мають бути поновлені шляхом зобов`язання відповідача поновити реєстрацію їх місця проживання у зв`язку з наступним. 17 лютого 2017 року з Жовківського відділу Червоноградської місцевої прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження за ч. 2 ст. 190 КК України відомості про які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №420171411500008. Згідно цих матеріалів приблизно восени 2013 року під приводом ведення спільного бізнесу ОСОБА_7 ввівши в оману ОСОБА_1 одержав від останньої розписку про нібито надання їй коштів у сумі 149000,00 грн., які ОСОБА_1 фактично не одержувала, внаслідок чого в подальшому незаконно набув право на належний ОСОБА_1 будинок за адресою: АДРЕСА_1 , чим заподіяв потерпілій значної шкоди. Суть повідомлення гр. ОСОБА_1 про вчинення відносно неї кримінального правопорушення полягала в наступному. Так, приблизно в кінці 2013 року її син, повідомив потерпілій, що він, ОСОБА_2 , разом із своїм знайомим ОСОБА_7 планують розпочати бізнес - відкрити продуктовий магазин в с. Кунин Жовківського району Львівської області. Такий магазин повинен був ними споруджуватись з нульового рівня шляхом отримання в оренду земельної ділянки. Щоб переконати, її сина ОСОБА_2 , у серйозності своїх намірів ОСОБА_7 , провів окремі розрахунки з витрат на спорудження магазину та закупівлю товару, а також організував зустріч з головою місцевої сільської ради - гр. ОСОБА_8 , з яким вони проводили розмову щодо виділення земельної ділянки під будівництво продуктового магазину. Оскільки син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 знав гр. ОСОБА_7 довгий час, до цього перебував з ним в дружніх відносинах, неодноразово привозив йому з Республіки Польщі товар під замовлення, при цьому отримуючи значні суми коштів наперед: від однієї до трьох тисяч доларів США, то в потерпілої, як і в її сина, склалися довірливі відносини з гр. ОСОБА_7 . Користуючись такими довірливими відносинами, ОСОБА_7 вирішив заволодіти належним їм нерухомим майном - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Для цього, ОСОБА_7 ввів в оману ОСОБА_2 щодо здійснення ним повного фінансування проекту з будівництва магазину та забезпечення його функціонування, взамін вимагаючи у ОСОБА_2 написання його матір`ю ОСОБА_1 , яка була одноособовим власником будинку АДРЕСА_1 , розписки та договору позики про отримання грошових коштів у сумі 149000,00 грн., як гарантію його одноособового внеску в їх спільний з ОСОБА_2 бізнес. Оскільки, ОСОБА_1 перебувала у довірливих відносинах з ОСОБА_7 , як другом її сина, остання погодилась написати власноручну розписку та підписати договір позики при цьому не отримавши жодних за це коштів, оскільки повністю довіряла ОСОБА_7 і не мала жодних застережень щодо наявності в нього шахрайських мотивів, а також повністю вірила у те, що вони з її сином будуть займатися спільним бізнесом. В подальшому ОСОБА_7 ухилявся від ОСОБА_2 щодо вкладення коштів у фінансування їх підприємницької діяльності. В травні 2014 року ОСОБА_2 отримав травму руки, в результаті чого втратив 4 пальці, і відповідно, в останнього відпали будь-які плани щодо подальшої реалізації його спільної діяльності з ОСОБА_7 . Проте ОСОБА_7 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_1 , звернувся з позовом до суду щодо стягнення суми заборгованості при цьому усвідомлюючи, що така в дійсності не існувала, оскільки жодних коштів ним не передавалось гр. ОСОБА_1 . Рішенням суду даний позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 грошові кошти. В подальшому ОСОБА_7 передав виконавчий лист на виконання та в процесі реалізації арештованого майна ОСОБА_1 - будинку АДРЕСА_1 , останній набув на нього право власності через прилюдні торги. Тобто, на думку позивачів, фактично дана особа незаконно набула права власності на будинок позивачів поставивши їх сім`ю в скрутне матеріальне становище. Зазначають, що будинок АДРЕСА_1 є єдиним житлом позивачів, в якому вони проживають з моменту народження. Іншого житла в них немає. В сім"ї виховуються четверо малолітніх дітей, які тепер не мають зареєстрованого місця проживання.
Наголошують, що позивачі були вселені до будинку АДРЕСА_1 правомірно відповідно до діючого на той час законодавства, а саме, як члени сім`ї власника житла з моменту народження. Отже, на їх думку, позбавлення права користування житлом вони можуть бути виключно на підставі закону у випадках передбачених Житловим кодексом України, а тому мають право користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , таке право в них не припинилося та в них відсутнє інше житло. Зазначають, що на момент придбання будинку ОСОБА_7 , вони були прописані в тому будинку та мали щодо нього право користування. Правові норми Житлового кодексу України не дають підстав для припинення права користування житлом позивачів крім випадків, прямо визначених цим законом. Реєстрація місця проживання позивачів у будинку надає їм можливість реалізовувати ряд своїх прав, зокрема для отримання соціальної допомоги, безоплатного харчування дітей в школі, та інших. Оскільки позивачі не мають іншого житла, то вони не можуть зареєструвати своє місце проживання в ньому, а тому рішення відповідача суттєво порушує їх права та інтереси і є очевидно протиправним, таким що порушує права людини визначені ст. 8 Конвенції. Також вважають, що протиправність дій відповідача обумовлена порушенням Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до пп. З п. 1 Додатку 2 до Порядку військовозобов`язаним заборонено змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника). Так як такого дозволу відповідач не отримував, а тому, на їх думку, не мав права знімати позивача ОСОБА_2 з його місця реєстрації, а відповідно і не мав права знімати з місця реєстрації дітей позивача, оскільки такі були зняті на підстав зняття з реєстрації їх батька.
З врахуванням наведених доводів, просять суд визнати рішення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 28.02.2023 р. про зняття позивачів з реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , протиправним та скасувати, зобов`язати Жовківську міську раду Львівського району Львівської області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засідані представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні, викладеним у позові. Щодо викладеного представником відповідача та третьою особою у відзиві та письмових поясненнях наданих на адресу суду заперечив, вважає що такі документально не підтвержені та не спростовують наведеного у позові. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача - Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не прибув, однак 30.03.2023 року надав на адресу суду відзив на позовну заяву у якому зазначає наступне. Зазначений позов відповідач вважає необгрунтованим з наступних підстав. Власник житла за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 звернувся до відділу ЦНАП Жовківської міської ради із заявою про зняття з реєстрації громадян, які зареєстровані за вказаною адресою. Відповідно до п.п. 2 п.1 ст.18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них, така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом з її батьками або іншими законними представниками чи одним з них. Відповідно до п.п.5 п.50 порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) ( далі- Порядок) , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02. 2022 року № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Відповідно до п.61 Порядку у разі звернення до органу реєстрації ( у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: Документ, що посвідчує особу ( у разі особистого звернення); Документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається. Відтак, посадова особа відділу ЦНАП, яка здійснила зняття з реєстрації місця проживання позивачів та їх малолітніх дітей, діяла в межах повноважень, в порядку і у спосіб, визначений законодавством. Обгрунтування позовних вимог порушенням Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військозобовязаних та резервістів вважають безпідставним, оскільки порядок встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1450, якою передбачено, що така заборона здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні. Зазначене рішення командуванням разом військовими адміністраціями не приймалось, відтак заборона на зняття з реєстрації місця проживання/перебування не встановлювалась. Вважають, що поданим позовом обгрунтовуються і оспорюються радше законність і підстави набуття у власність житлового будинку гр. ОСОБА_7 , який залучений до справи в якості третьої особи, обгрунтовуючи позовні вимоги, на їх думку, позивачі помилково ототожнюють рішення про зняття з реєстрації осіб із рішенням про виселення, наводячи у позовній заяві відповідні позиції суду з питань виселення. Наголошують, що прийняття рішення про зняття з реєстрації місця проживання не позбавляє права позивачів та їх малолітніх дітей користуватись займаним житловим приміщенням та реалізовувати інші невід`ємні права.
Представник третьоїособи - служби у справах дітей Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в судовому засіданні зазначила, що рішення про зняття позивачів з реєстрації прийнято дійсно у відповідності до вимог чинного законодавства, однак на її думку, їх мали про таке попередити, зважаючи на реєстрацію у будинку чотирьох неповнолітніх дітей, які тим самим будуть позбавлені певних пільг.
Третя особа - ОСОБА_7 в судове засідання не прибув, однак 05.04.2023 року надав на адресу суду письмові пояснення щодо позову. Просить у такому відмовити з підстав викладених у письмових поясненнях.
18.05.2023 року додатково надіслав заяву з проханням слухати справу у його відсутності за наявними в матеріалах справи документами з врахуванням доводів викладених у поясненнях на позовну заяву (а.с. 87).
27.09.2023 року третя особа - ОСОБА_7 надіслав додаткові пояснення щодо позову, які просить врахувати при винесенні рішення. В позові просить відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку про те, що у позовних вимогах слід відмовити з наступних підстав.
Згідно із ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім випадків,встановлених цим Кодексом.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких і підстав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України).
Частиною першою ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об`єктом права власності може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира, як то передбачено ст.ст. 379, 382 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно копії Свідоцтва приватного нотаріуса Жовківського районного нотаріального округу Головач О.Р. про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 11.01.2017 року № 12, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта державного виконавця про реалізацію арештованого майна затвердженого начальником Жовківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області Гайдучком Романом Федоровичем придбано житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 75,5 кв. м. в АДРЕСА_1 за ціною 396049,50 грн., що видно з копії такого свідоцтва (а.с. 56).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 11.01.2017 року № 77939470 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Головач О.Р. (а.с.55) житловий будинок загальною площею 75,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_7 . Форма власності - приватна. Розмір частки - 1.
Таким чином, ОСОБА_7 є одноособовим власником вказаного житлового будинку з господарськими спорудами.
Реєстрація у належному ОСОБА_7 будинку сторонніх осіб перешкоджає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власністю.
Згідно положення п. 2 ч. 1, 4 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них. Місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню) (Прикінцеві та перехідні положення даного Закону). Разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Таким чином, частина 4 статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачає подання паспортного документу а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) власника житла, який звертається із заявою про зняття із зареєстрованого місця проживання іншої особи, а не особи, яку знімають з реєстрації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Відповідно до п. 3 цього Порядку, декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
У п.п. 5 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року за № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.
Заявою передбачено, що власник указує тільки такі дані особи, яку бажає зняти із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у його житлі: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), дату народження, а також якщо володіє інформацією про: реквізити паспортного документа, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_7 користуючись своїм конституційним правом власника будинку, керуючись, зокрема п.2 ч. 1 ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», п.п.5 п.50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, 28.02.2023 року звернувся в Центр надання адміністративних послуг Жовківської міської ради із заявою про зняття позивачів із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 за формою згідно з додатком 6, та з наданням відповідних документів передбачених Порядком декларування та реєстрації місця проживання, працівником Центру було перевірено подані документи, після сплати адміністративного збору, вчинено реєстраційні дії в порядку передбаченому законом, щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачів 28.02.2023 року.
На підставі вищенаведеного, позивачів було знято з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 в порядку передбаченому чинним законодавством України та за волевиявленням власника будинку - ОСОБА_7 .
Слід зазначити, що Центр надання адміністративних послуг Жовківської міської ради не позбавлений фактичної можливості здійснити реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, тобто правомірно вчинив дії щодо зняття з реєстрації місця проживання позивачів.
Суд звертає увагу на те, що зняття з реєстрації місця проживання особи по своїй суті не є виселенням, тому доводи позивачів у позовній заяві щодо виселення не є предметом розгляду даної справи. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Підсумовуючи наведене, при розгляді справи, судом не встановлено порушення чинного законодавства, при знятті з реєстрації місця проживання позивачів. Доводи позивачів не підтверджені об`єктивними доказами, зводяться до власного суб`єктивного тлумачення вимог чинного законодавства.
Розглянувши позовну заяву в межах заявлених вимог і на підставі наявних доказів, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову. Відомості, які б доводили позовні вимоги, у матеріалах позовної заяви відсутні.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні в суд з позовом позивачами сплачено 1073,60 грн. судового збору, що підтверджується квитанціями (а.с.5-6).
Так як, суд прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог позивачів та їх відмову, а тому дана сума судового збору не підлягає стягненню з відповідача в користь позивачів.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивачів.
Керуючись статтею 23, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ :
У позовній вимозі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про:
- визнання рішення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 28.02.2023 р. про зняття позивачів з реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , протиправним;
- скасування рішення Жовківської міської ради Львівського району Львівської області від 28.02.2023 р. про зняття позивачів з реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
У позовній вимозі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який також діє в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов`язання Жовківської міської ради Львівського району Львівської області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 17 листопада 2023 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.
