Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/27750/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,-
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. в частині, що стосується військового звання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) внести зміни до наказів № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. та виправити військове звання ОСОБА_1 солдат на військове звання головний сержант;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) різницю між отриманим посадовим окладом за військове звання "солдат" та неотриманим окладом за військове звання "головний сержант", за період з 30.03.2022 р. по 29.12.2022 р.;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень та судовий збір в розмірі 6871 гривень 04 копійки.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 06.03.2022 р. № 38 позивача було зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у військовому званні старшина. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.03.2023 р. № 110 позивача прийняв посаду стрільця-регулювальника 2 комендантського відділення 3 комендантського взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_1 . При цьому звання позивача зазначено солдат. В той самий час відповідно довідки виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 25.03.2022 р. № 843 та військового квитка позивача вбачається, що на момент прийняття на посаду позивач мав раніше присвоєне звання старшина. В наступному відповідач повторно зазначав у інших своїх наказ, а саме № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р. військове звання позивача солдат. Підставою для подання цього позову є неправильне зазначення військового звання позивача в наказі № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., від 30.03.2023 р. № 110.
13.11.2023 року та 14.12.2023 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що як убачається з копії військового квитка ОСОБА_1 позивач був зарахований до лав збройних сил радянського союзу наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 03.01.1990 № 01 на посаду «старший обчислювач» (арк. 4, розділ 15 «Проходження дійсної військової служби»); -наказом командира, цієї ж військової частини від 26.11.1989 №212 позивачу присвоєно первинне військове звання рядового складу «рядовий» (арк. 8, розділ 20 «Присвоєння воїнських звань та класності за спеціальністю»); -наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 18.11.1991 №271 ОСОБА_1 присвоєне військове звання «старшина» (арк. 8, розділ 20 «Присвоєння воїнських звань та класності за спеціальністю»); - на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 31.12.2022 № 352 позивачу зроблена відмітка про присвоєння дійсного військового звання «солдат» (арк. 8, розділ 20 «Присвоєння воїнських звань та класності за спеціальністю»). Військову службу під час мобілізації позивач проходив у військових частинах НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , НОМЕР_6 та НОМЕР_7 . На момент зарахування до лав Збройних Сил України діяв Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції чинній від 19.02.2022. Згідно ст. 5 даного закону в указаній редакції такого армійського військового звання як «старшина» не існувало. В чинній редакції вказаного Закону даного звання також не існує. Пунктом 2 розділу II Закону України від 17.10.2019 №205-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов`язку та проходження військової служби», зі змінами (надалі -Закон № 205-ІХ), з метою врегулювання питань пенсійного забезпечення громадян, які були звільнені з військової служби та яким були присвоєні військові звання до набрання чинності цим Законом, військове звання «старшина» було прирівняне військовому званню «перший сержант», яке згодом було замінене на «головний сержант». На виконання вимог Закону № 205-ЕХ Наказом Міністерства , оборони України від 14.05y.2020 № 149 затверджений Порядок проведення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях (надалі - Порядок переатестації № 149). П. 7 Порядку переатестації Ш 149 передбачає, що громадянам, які мають військові звання запасу або резерву "старшина", "прапорщик" ("мічман"), "старший прапорщик" ("старший мічман") та які приймаються на військову службу за контрактом або призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період, одночасно з прийняттям або призовом на військову службу присвоюються військові звання, визначені пунктом 4 цього Порядку. П.4 вказаного Порядку, зокрема, передбачає, що особам, які мають військові звання "старшина", присвоюється військове звання "головний сержант". Таким чином, військовослужбовцям запасу у званні «старшина», які призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період, одночасно з призовом на військову службу присвоюються військове звання «головний сержант». Проте, для присвоєння позивачу військового звання «головний сержант» достатніх підстав у командування військової частини НОМЕР_1 не існувало, оскільки відмітка в його військовому квитку про присвоєння військового звання «старшина» не відповідала дійсності, а тому не могла бути врахована при зарахуванні позивача до лав Збройних Сил України.
18.12.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін.
25.10.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме:
- витребувати у Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) картку особового рахунку ОСОБА_1 із зазначенням сум нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за весь період перебування на військовій службі, витяги з наказу в рамках якого було призначено ОСОБА_1 на посаду номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу основних підрозділів військової частини НОМЕР_1 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2022 р. № 79-РС, витяг з наказу про виведення ОСОБА_1 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2022 р. № 128-РС.
28.11.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
04.12.2023 року від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) належним чином завірені матеріали особової справи ОСОБА_1 та наступні документи: картку особового рахунку ОСОБА_1 із зазначенням сум нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за весь період перебування на військовій службі, витяги з наказу в рамках якого було призначено ОСОБА_1 на посаду номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу основних підрозділів військової частини НОМЕР_1 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2022 р. № 79-РС, витяг з наказу про виведення ОСОБА_1 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2022 р. № 128-РС.
Обставини справи.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_8 ОСОБА_1 у період з 26.11.1989 по 19.11.1991 роки проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до здійсненого запису у військову квитку позивача наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 26.11.1989 року № 212 йому присвоєно було військове звання «рядовий».
Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 18.11.1991 року № 271 позивачу було присвоєно звання «старшина».
З 03.03.2022 року на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 69/2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 06.03.2022 року № 38, старшина ОСОБА_1 , стрілець 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 вибув до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 06 березня 2022 року.
Наказом командира НОМЕР_9 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 29 березня 2022 року №6-РС, солдат ОСОБА_1 призначений на посаду СТРІЛЬЦЯ-РЕГУЛЮВАЛЬНИКА 2 КОМЕНДАНТСЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 3 КОМЕНДАНТСЬКОГО ВЗВОДУ КОМЕНДАНТСЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №110 від 30.03.2022 року, солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_10 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що з 31 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) №122 від 26.04.2022 року, солдата ОСОБА_1 , стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти призначено на посаду СТРІЛЬЦЯ 2 СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 2 СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 2 СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_6 , ВОС-Ю0915А.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 22 серпня 2022 року № 79-РС, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду ВОДІЯ 1 АВТОМОБІЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ З АВТОМОБІЛЬНОГО ВЗВОДУ АВТОМОБІЛЬНОЇ РОТИ ПІДРОЗДІЛІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , ВОС - 790037А.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 265 від 24.08.2022 року, солдата ОСОБА_1 , номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу основних підрозділів військової частини НОМЕР_1 , прийнятий на посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19 грудня 2022 року № 128-РС, солдат ОСОБА_1 призначений на посаду СТРІЛЬЦЯ СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ ОСНОВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_6 , ВОС - 106646А.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 400 від 29.12.2022 року, солдат ОСОБА_1 з 29 грудня 2022 року справи та посаду здав і вибув до військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по стройовій частині) № 352 від 31.12.2022 року, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду СТРІЛЬЦЯ З СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 1 СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 2 СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ, ВОС - 100915А.
Підставою для подання цього позову є неправильне зазначення військового звання позивача в наказах № 400 від 29.12.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., від 30.03.2022 р. № 110, від 29.03.2022 р. № 6-РС, від 19.06.2023 р. № 49-РС, від 22.08.2022 р. № 79-РС, від 29.11.2022 р. № 124-РС, від 19.12.2022 р. № 128-РС.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Так, згідно з положеннями ч.1, 2 та 3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Частиною 1 статті 4 Закону № 2232-XII встановлено, що комплектування військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.
Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з ст.1 вказаного Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У відповідності до ч.5, 6 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абзацу першого частини першої вищевказаної статті громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Частиною 5 статті 22 вищевказаного Закону передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ст. 5 Закону №2232-ХІІ (в первинній редакції), військовослужбовці та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків (мічманів), офіцерський склад.
Офіцерський склад поділяється на молодший офіцерський склад, старший офіцерський склад і вищий офіцерський склад.
Кожному військовослужбовцю і військовозобов`язаному присвоюється військове звання. Військові звання у Збройних Силах України та інших військах поділяються на армійські та флотські.
Так, до військових звань сержантського і старшинського складу належать: молодший сержант, сержант, старший сержант та старшина.
На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» від 4 червня 2020 року № 680-IX до частини 2 і 3 статті 5 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" внесено зміни, а саме змінено армійські військові звання:
Сержантський і старшинський склад
Молодший сержантський і старшинський склад: молодший сержант, сержант.
Старший сержантський і старшинський склад: старший сержант, головний сержант, штаб-сержант.
Вищий сержантський і старшинський склад: майстер-сержант, старший майстер-сержант, головний майстер-сержант.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикiнцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов`язку та проходження військової служби» від 17 жовтня 2019 року № 205-IX, з метою врегулювання питань пенсійного забезпечення громадян, які були звільнені з військової служби та яким були присвоєні військові звання до набрання чинності цим Законом, прирівняти військові звання рядового, сержантського і старшинського складу в таких співвідношеннях: старшина - перший сержант.
Наказом Міністерства оборони України від 14.05.2020 року № 149 затвердження Порядок проведення у Збройних Силах України переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях.
Так, відповідно до п. 7 Порядку №149 громадянам, які мають військові звання запасу або резерву "старшина", "прапорщик" ("мічман"), "старший прапорщик" ("старший мічман") та які приймаються на військову службу за контрактом або призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період, одночасно з прийняттям або призовом на військову службу присвоюються військові звання, визначені пунктом 4 цього Порядку.
Пунктом 4 Порядку №149 визначено, що особам, які підлягають переатестації, посадовими особами, визначеними пунктом 3 цього Порядку, присвоюються відповідно такі військові звання, зокрема: які мають військові звання "старшина" - військове звання "перший сержант".
Наказом Міністерства оборони України від 12.10.2020 року № 379 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України від 14 травня 2020 року № 149, відповідно до яких абзац другий пункту 4 викладено в такій редакції:
«Особам, які підлягають переатестації, посадовими особами, визначеними пунктом 3 цього Порядку, присвоюються відповідно такі військові звання:
які мають військові звання "старшина" - військове звання "головний сержант";».
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Висновки суду.
Суд встановив, що 03.03.2022 року ОСОБА_1 призваний на військову службу у зв`язку із мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 .
З документів, військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що позивач під час проходження військової служби належав до рядового складу військовослужбовців (звання «солдат»).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має військове сержантське звання «старшина».
Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав щодо зміни, на власний розсуд, військового звання позивача із «старшини» на «солдата».
Твердження відповідача про те, що запис у військовому квитку позивача є недостовірним, не приймається судом до уваги, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не надано.
Також, суд зазначає, що між сторонами відсутній спір про достовірність внесених записів до військового квитка серії НОМЕР_8 ОСОБА_1 , тому суд не надає оцінку зазначеній обставині.
Суд зазначає, що на момент призову позивача на військову службу, ОСОБА_1 мав військове звання «старшина», що підтверджується наданими до суду письмовими доказами.
Отже, військова частина НОМЕР_1 повинна була призначити позивачу військове звання «головний сержант», що відповідає вимогам Порядку проведення у Збройних Силах України переатестації військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу у військових званнях.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного зазначення у наказах № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. військового звання ОСОБА_1 .
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказів № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. та виправити військове звання ОСОБА_1 солдат на військове звання головний сержант.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім для вирішення спору.
Щодо вимог позивача про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між отриманим посадовим окладом за військове звання "солдат" та неотриманим окладом за військове звання "головний сержант", за період з 30.03.2022 р. по 29.12.2022 р., суд зазначає наступне.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є питання правильного зазначення військового звання позивача у наказах та внесення змін до наказів Військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, суд зазначає, що спору щодо нарахування та виплати позивачу різниці між отриманим посадовим окладом за військове звання "солдат" та неотриманим окладом за військове звання "головний сержант" на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» Європейський суд з прав людини застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3435,52 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7000, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду:
Договір про надання правової допомоги № 72 від 18.09.2023 року, додаткову угоду до договору від 18.09.2023 року та від 26.11.2023 року, акт про надання послуг від 26.11.2023 року, платіжні інструкції від 18.09.2023 року.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/7375/18.
Суд зазначає, що зустріч, консультування клієнта, ознайомлення з документами позивача, ознайомлення із законодавством, копіювання та засвідчення копій документів фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.
Великою Палатою Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 також зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі.
У свою чергу, неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами.
Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн. письмові докази, суд також дійшов висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів зі складністю даної справи.
З врахуванням всіх викладених обставин, часткового задоволення позову, суд вважає необґрунтованими витрати позивача на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн., а тому розмір витрат на професійну правову допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 3000,00 грн.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного зазначення у наказах № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. військового звання ОСОБА_1 .
3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказів № 400 від 29.12.2022 р., № 79-РС від 22.08.2022 р., № 265 від 24.08.2022 р., № 110 від 30.03.2022 р., № 6-РС від 29.03.2022 р., № 49-РС від 19.06.2023 р., № 124-РС від 29.11.2022 р., № 128-РС від 19.12.2022 р. та виправити військове звання ОСОБА_1 солдат на військове звання головний сержант.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (вкод ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3435,52 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
СуддяА.В. Бутенко
