Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №373/2169/23 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/2555/2024 Доповідач: ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
16 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 січня 2024 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області на розгляді знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.4 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.4 ст. 185 КК України.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 січня 2024 року клопотання прокурора задоволено, продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 01.03.2024 року. Визначено ОСОБА_6 заставу у розмірі 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 93940 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот сорок) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, в тому числі й за аналогічні злочини, не працює, законного джерела доходів не має, неодружений, утриманців не має, за місцем проживання характеризується негативно, санкція частини 4 ст. 185 КК України, за якою він обвинувачується передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та не встановив будь-яких обставин, що вказували б зменшення ризиків, які існували на час обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений вказує, що має ряд захворювань, він потребує лікування та обстеження, яке неможливе в умовах слідчого ізолятора.
Клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі сторін, як це визначено ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не заявлено, у зв`язку із чим колегія суддів здійснює апеляційний розгляд без участі сторін кримінального провадження.
Перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини, з якими закон пов`язує можливість, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
На думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою обвинуваченого, тяжкістю кримінального правопорушення, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 є обґрунтованим, а тому підстав вважати його занадто суворим - немає.
Отже, приймаючи рішення про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження, дійшовши висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо стану його здоров`я, то вони не можуть бути наразі підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки на даний час відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02 січня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя
