Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
18 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 580/4531/23
Провадження № 11-176апп23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи № 580/4531/23 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове Об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп» про визнання недійсним договору, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 (суддя Бабич А. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 (головуючий суддя Мєзєнцев Є. І., судді Епель О. В., Файдюк В. В.),
УСТАНОВИЛА:
1. У червні 2023 року Головне управління ДПС у Черкаській області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «А-Транс Логістик» (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове Об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп» (далі - відповідач 2), у якому просило:
- визнати недійсним договір від 22.11.2021 № 47 на перевезення автомобільним транспортом, укладений відповідачем 1 з відповідачем 2;
- застосувати до сторін цього договору наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), та стягнути з
ТОВ «А-Транс Логістик» на користь ТОВ «Промислове Об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп» 472 078,10 грн, а з ТОВ «Промислове Об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп» на користь держави 472 078,10 грн.
Обґрунтовуючи підставу позову, ГУ ДПС посилалося на те, що договір від 22.11.2021 № 47 відповідачі уклали без наміру його виконання; виписані на підставі цього договору документи (акти надання послуг, товарно-транспортні накладні) позбавлені фактичного змісту [господарські операції на виконання договору не відбулися], а були використані виключно в податковому обліку з метою заниження сум податкових зобов`язань, у тому числі з використанням ланцюга безтоварних поставок зернових за участю ТОВ «А-Транс Логістик» і ТОВ «Кернел-Трейд» [реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних ТОВ «А-Транс Логістик» на операції з поставки зерна, була зупинена рішеннями комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних ГУ ДПС].
Правовою підставою позову ГУ ДПС зазначило, зокрема, норми статей 203, 215, 228 ЦК, доводячи, що договір від 22.11.2021 № 47 укладено з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди, що завдає шкоди державі, а відтак правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.
2. Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.06.2023, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суди визнали необґрунтованими доводи ГУ ДПС про те, що спір має публічно-правовий характер і має розглядатися в адміністративному судочинстві, зазначивши, що норми Податкового кодексу України (далі - ПК), наділяючи органи державної податкової служби правом звернення до суду з позовами до юридичних та фізичних осіб про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, не визначають, який суд повинен розглядати такий спір. Правила ж предметної юрисдикції та підвідомчості справ визначаються виключно процесуальними кодексами України. Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободи договору та вибору контрагента, юридичної рівності, майнової самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та враховуючи, що відповідачі, укладаючи і виконуючи договір від 22.11.2021 № 47, діяли як самостійні господарюючі суб`єкти, юридичний спір щодо цього договору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
3. ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) касаційну скаргу на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (згідно з доводами ГУ ДПС це призвело до неправильного застосування норм матеріального права), просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ГУ ДПС ініціює позов не як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, а як контролюючий орган. Відповідно подання позову слід розглядати як виконання покладених на контролюючий орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування.
Посилаючись на постанови Касаційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 580/643/23, від 12.03.2020 у справі № 2а-0770/2208/12, від 04.12.2018 у справі № 2а-0770/2203/12, від 02.10.2018 у справі № 817/274/17, а також Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, ГУ ДПС вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про підвідомчість цього спору судам господарської юрисдикції.
4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС, а ухвалою від 16.11.2023 справу № 580/4531/23 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої, шостої статті 346 КАС.
Згідно із частиною третьою статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (частина шоста статті 346 КАС).
Відповідно до частини першої статті 347 КАС питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу (частина четверта статті 347 КАС).
5. Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачену частиною третьою статті 346 КАС, Касаційний адміністративний суд виходив з того, що під час касаційного перегляду справи № 580/4531/23 було встановлено, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) розглянув справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», компанії «А/О RIGAS KUGU BUVETAVA» про визнання недійсним контракту (справа № 910/5958/20).
В ухваленій у цій справі постанові від 29.08.2023 Касаційний господарський суд, зокрема зазначив, що під час розгляду позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягає встановленню не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною й достатньою підставою для відмови у позові. Вказавши, що Головне управління ДПС у м. Києві не є стороною спірного контракту і не довело, що, крім обов`язку вчинити дії щодо відшкодування АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» за рахунок коштів державного бюджету сум податку на додану вартість, його права внаслідок укладення контракту були порушені, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність порушення оспорюваним правочином прав і законних інтересів позивача та відмовив у задоволенні позову.
Касаційний адміністративний суд вважає за необхідне відступити від таких висновків Касаційного господарського суду у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20: 1) щодо розгляду спорів за позовами органів Державної податкової служби України до юридичних (фізичних) осіб про визнання правочинів недійсними судами господарської юрисдикції; 2) щодо обов`язку суду у спорах цієї категорії перевіряти, чи є порушення цивільного права контролюючого органу.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК визначено право контролюючих органів бути учасниками адміністративно-процесуальних правовідносин, врегульованих нормами КАС, а реалізація цієї компетенції можлива виключно в разі наявності відповідних матеріально-правових підстав, передбачених, зокрема Господарським кодексом України. Звертаючись до частини першої статті 208 цього Кодексу, колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Предметом доказування у справах з таким предметом позову є перевірка доводів контролюючого органу, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а не наявність / відсутність порушених цивільних прав органу Державної податкової служби України. Контролюючий орган, на якого нормами ПК покладено обов`язок з контролю за додержанням податкового та іншого законодавства, у таких спорах здійснює захист не власних (приватних) інтересів, а інтересів держави (публічних інтересів).
За висновком колегії суддів Касаційного адміністративного суду, позовні вимоги контролюючого органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб`єктами, недійсними та застосування установлених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС, оскільки такий спір пов`язаний із реалізацією органами державної податкової служби компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже є публічно-правовим.
Колегія суддів вважає, що така правова позиція відповідає й пункту 8 частини першої статті 20 ГПК, посилаючись на те, що (згідно з позицією колегії суддів) нормою цього пункту виключено з кола справ, які розглядає господарський суд, спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд зазначив, що правовідносини у справах № 580/4531/23 та № 910/5958/20 подібні. В обох справах територіальні органи Державної податкової служби України звернулись до суду з позовом до суб`єктів господарювання про визнання недійсним господарського договору / контракту. У цих справах спірні правовідносини стосуються підстави, передбаченої частиною третьою статті 228 ЦК, для визнання недійсним договору / контракту. Правовою підставою позову територіальні органи Державної податкової служби України зазначили норми, зокрема підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК, статей 203, 215, частину третю статті 228 ЦК.
Перевіривши подібність правовідносин у справах № 580/4531/23 та № 910/5958/20, а також обґрунтованість наведених Касаційним адміністративним судом підстав для відступу від наведених вище висновків Касаційного господарського суду у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, та визнавши їх підтвердженими, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що є передбачена частиною третьою статті 346 КАС підстава для прийняття справи № 580/4531/23 до розгляду.
6. Як вже зазначено, Касаційний адміністративний суд передавав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду також на підставі частини шостої статті 346 КАС.
При цьому Касаційний адміністративний суд виходив з того, що: 1) ГУ ДПС оскаржує ухвалені у справі № 580/4531/23 судові рішення з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції; 2) ГУ ДПС у касаційній скарзі посилається, зокрема на постанови Касаційного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 2а-0770/2208/12, від 04.12.2018 у справі № 2а-0770/2203/12, від 02.10.2018 у справі № 817/274/17, у яких зроблено висновок про підвідомчість аналогічних спорів судам адміністративної юрисдикції; 3) Велика Палата Верховного Суду не зробила висновку щодо предметної юрисдикції спору в подібних правовідносинах.
Разом з тим, вирішення питання предметної юрисдикції у справах за позовами територіальних органів Державної податкової служби України до суб`єктів господарювання про визнання недійсними правочинів, укладених з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, безпосередньо пов`язане з розглядом Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та вирішенням питання щодо наявності підстав для відступу від висновків Касаційного господарського суду в постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена в ухвалі Касаційного адміністративного суду від 16.11.2023 підстава для передачі їй (Палаті) на розгляд справи № 580/4531/23, передбачена частиною шостою статті 346 КАС, не знайшла підтвердження.
Доводи ГУ ДПС, викладені в касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних ГУ ДПС судових рішеннях, а також висновки Касаційного адміністративного суду та Касаційного господарського суду в зазначених в ухвалі від 16.11.2023 постановах, мотиви та підстави, наведені колегією суддів Касаційного адміністративного суду у цій ухвалі, є достатніми, щоб визнати обґрунтованою передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною третьою статті 346 КАС.
7. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.
Зважаючи на те, що предметом розгляду у справі є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе призначити цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне поінформувати учасників справи про розгляд справи шляхом надіслання копій цієї ухвали.
Керуючись статтями 340, 345-347 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу № 580/4531/23 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Транс Логістик», Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове Об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп» про визнання недійсним договору.
Призначити справу № 580/4531/23 до касаційного розгляду Великою Палатою Верховного Суду на 01 лютого 2024 року в порядку письмового провадження без виклику її учасників у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Є. А. Усенко
Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур
О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
М. І. Гриців К. М. Пільков
Ж. М. Єленіна О. В. Ступак
І. В. Желєзний І. В. Ткач
Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук
В. В. Король В. Ю. Уркевич
О. В. Кривенда Н. В. Шевцова
