Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/1615/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
та представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - 1 - Макаренка В. А.,
відповідача - 2 - не з`явився,
відповідача - 3 - не з`явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Дніпро"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2023
та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023
у справі № 904/1615/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро"
до: 1. Фермерського господарства "Дніпро",
2. ОСОБА_1 ,
3. ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Агросервіс"
про стягнення 41 447 298,93 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" (далі - ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро", позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а. с. 104 - 106, т. 3) про стягнення солідарно з Фермерського господарства "Дніпро" (далі - ФГ "Дніпро", відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-3):
- 24 061 780,30 грн основного боргу за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д, 1 102 708,63 грн процентів, 240 717,20 грн комісії, 3 320 334,90 грн інфляційних втрат, а всього 28 725 541,00 грн;
- 10 544 600,54 грн основного боргу за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д/2, 618 820,43 грн процентів, 144 520,16 грн комісії, 1 413 816,80 грн інфляційних втрат, а всього 12 721 757,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ФГ "Дніпро" належним чином не виконало свої зобов`язання за договорами про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК 060121Д, № ФК 060121Д/2, не повернуло отримані за цими договорами грошові кошти в узгоджені сторонами строки, а тому у відповідача -1 наявна заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів з урахуванням умов договорів поруки.
Позивачем було заявлено про відмову від позову в частині стягнення 3 320 334,90 грн інфляційних втрат за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д та в частині стягнення 1 413 816,80 грн інфляційних втрат за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д/2.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 (суддя - Бажанова Ю. А.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (головуючий суддя - Парусніков Ю. Б., судді - Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.), прийнято відмову від позову в частині стягнення 3 320 334,90 грн інфляційних втрат за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д та в частині стягнення 1 413 816,80 грн інфляційних втрат за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д/2. Провадження у справі в цій частині заявлених позовних вимог закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ФГ "Дніпро", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" 24 061 780,30 грн заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д, 240 717,20 грн комісії; 10 544 600,54 грн заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д/2, 144 520,16 грн комісії.
В решті позовних вимог відмовлено.
Здійснено розподіл судового збору.
У липні 2023 року ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" звернулося до господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 150 000,00 грн, понесених ним у суді першої інстанції, на підтвердження яких долучило відповідні документи.
ФГ "Дніпро" звернулося до господарського суду із заявою, в якій просило відмовити ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" у стягненні з нього цих витрат з мотивів, наведених у відповідній заяві.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 (суддя - Бажанова Ю. А.) заяву ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто солідарно з ФГ "Дніпро", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У решті відповідної заяви відмовлено.
Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу та стягуючи солідарно з відповідачів на користь позивача 80 000,00 грн цих витрат, суд першої інстанції виходив із результатів розгляду цього спору у суді, а також того, що витрати у такій сумі документально підтверджені, є співмірними із наданими позивачу послугами у суді першої інстанції та відповідають принципу розумності та доцільності їх стягнення.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2023 (головуючий суддя - Парусніков Ю. Б., судді - Іванов О. Г., Чередко А. Є.) змінено додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023. Заяву ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти заяви відмовлено.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд на підставі наявних у матеріалах справи документів дійшов висновку, що стягнуті судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у сумі 80 000,00 грн є завищеними. Визнав обґрунтованими та достатніми для стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, ФГ "Дніпро" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить змінити додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 та постанову апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та на те, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 та у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (зі відповідними змінами) "Про судове рішення". Стверджує і про те, що господарськими судами порушено норми процесуального права - ст. 7, п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України та не застосовано норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин - п. п. 3, 4 ч. 5 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Скаржник обґрунтовує скаргу і тим, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що відповідач-1 намагався врегулювати спір мирним шляхом та, що позивачем було безпідставно завищено позовні вимоги і що його дії щодо подання позову та згодом відмову від нього фактично свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами.
Посилається у касаційній скарзі також і на те, що ця справа має значний суспільний інтерес та виняткове значення.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Дніпро" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.01.2024.
До Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 19.01.2024, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, з підстав наведених у цьому відзиві.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника відповідача-1, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За ст. 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Натомість у частинах 5 - 7 цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Здійснюючи тлумачення вказаних вище норм процесуального права, Верховним Судом у постановах від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011, від 17.01.2024 у справі № 910/1692/23 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі, в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач надав такі документи: договір про надання правової допомоги від 01.12.2021 № 2001, укладений між ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія" (адвокатське об`єднання), за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язувалося надавати клієнту правову допомогу в рамках проекту щодо захисту інтересів клієнта в суді - за юридичний супровід судового процесу зі стягнення на користь ТОВ "ФК "Капітал-Дніпро" заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту від 06.01.2021 № ФК060121Д, № ФК060121Д/2 (у договорі від 01.12.2021 № 2001 сторони досягли згоди щодо гонорару АО "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія" у сумі 150 000,00 грн (а. с. 78-79, т. 5); акт наданих послуг від 26.07.2023 № 16, відповідно до якого позивачу було надано АО "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія" праву допомогу на суму 150 000,00 грн (а. с. 74, т. 5); наказ про прийняття адвоката Маєвської К. В. на роботу до АО "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія" (а. с. 75 т. 5); ордер на надання правничої (правової) допомоги на ім`я Маєвської К. В. від 01.12.2021 серія АЕ № 1113540 (а. с. 169, т. 1); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Маєвською К. В. від 16.04.2012 № 2481 (а. с. 170, т. 1).
Надавши оцінку наданим позивачем документам на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, апеляційний господарський суд встановив, що ними підтверджується надання АО "Офіс персонального обслуговування адвокатської фірми "Династія" позивачу професійної правничої допомоги у суді першої інстанції та те, що спір у цій справі стосується стягнення заборгованості за двома ідентичними за формою та змістом договорами про надання фінансового кредиту; позовна заява є типовою; справа не є складною, а підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль відповідного адвоката. Встановив, що надані позивачу послуги за актом наданих послуг не є співмірними з обсягом наданих послуг позивачу у суді першої інстанції.
Врахувавши вище викладене, результати розгляду справи у суді першої інстанції, керуючись ст. ст. 126, 129 ГПК України, апеляційний господарський суд підставно стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, змінивши при цьому додаткове рішення суду першої інстанції. Встановив на підставі наявних у матеріалах справи документів, що витрати у такій сумі відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і є співмірними з наданими послугами у суді першої інстанції.
При цьому при вирішені питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, апеляційним господарським судом було враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 27.01.2022 у справі № 910/6360/20, від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, тобто було ухвалено судове рішення відповідно до вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Щодо посилання скаржника на те, що висновки судів не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, то необхідно зазначити про те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалювалася із урахування цих висновків, про що зазначено також і у тексті постанови суду апеляційної інстанції. Скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, фактично тлумачить ці висновки неправильно, на свою користь. Крім того Верховним Судом у справі № 922/2685/19 було залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції, якою здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Недоречними є посилання скаржника на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (зі відповідними змінами) "Про судове рішення", адже необхідно зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України не є судовим рішенням невідповідність якому є підставою касаційного оскарження, встановленою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що господарськими судами було порушено норми процесуального права - ст. 7, п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України та не застосовано норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин - п. п. 3, 4 ч. 5 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, то необхідно зазначити, що судом апеляційної інстанції було прийнято постанову при дотриманні норм процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Незгода скаржника із постановою апеляційного господарського суду, ухваленою відповідно до норм ст. 236 ГПК України, не є доказом неправильного застосування цим судом вказаних скаржником норм права.
Крім того, судом апеляційної інстанцій було взято до уваги доводи всіх учасників справи та почуто їх, що відповідає як ст. 7 ГПК України, так і узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (справи "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України").
Щодо посилань скаржника на винятковість значення цієї справи та її суспільний інтерес, то вони не є мотивовані скаржником належним чином.
Решта доводів касаційної скарги фактично зводяться до намагання заявника переоцінити зібрані у справі докази судом касаційної інстанції та надати їм іншу оцінку, ніж та, що була зроблена господарськими судами попередніх інстанцій. Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглядаючи відповідно до вимог ст. 300 ГПК України судові рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду немає.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Фермерського господарства "Дніпро" залишити без задоволення.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2023 у справі № 904/1615/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Случ О. В.
