Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 759/309/21
провадження № 51-3768 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020100080004110 від 22 жовтня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року дії ОСОБА_6 було перекваліфіковано з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Цим же вироком, з огляду на положення ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення 22 жовтня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за 2 дні обмеження волі.
За встановлених у вироку обставин ОСОБА_6 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу без мети збуту.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_6 22 жовтня 2020 року приблизно о 09:20, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, був зупинений працівниками поліції, яким добровільно видав 17 пластикових ємкостей з речовиною рослинного походження, а саме особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, які він незаконно придбав та зберігав без мети збуту для власного вживання.
В той же день, в період часу з 12:05 до 13:00 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання обвинуваченого ( АДРЕСА_1 ) було виявлено та вилучено пластикові ємкості в кількості 64 одиниці з речовиною рослинного походження, а саме особливо небезпечним наркотичним засобом канабіс та металеву банку із залишками речовини рослинного походження зеленого кольору, а саме екстракту канабісу, які він незаконно придбав та зберігав без мети збуту для власного вживання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Разом з тим вказує, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 94 КПК України, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, та, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, допустив істотні порушення положень ст. 419 КПК України, оскільки повною мірою не мотивував своє рішення та не вказав підстави необґрунтованості зазначених у скарзі прокурора доводів.
На обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що в апеляційній скарзі сторони обвинувачення було посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», згідно з якою про умисел на збут наркотичних засобів або психотропних речовин, з-поміж іншого, можуть свідчити великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та фасування, поведінка суб`єкта , зокрема, те, що особа сама наркотичні засоби не вживає, проте заготовляє і зберігає їх тощо. При цьому прокурор зауважує, що згідно з матеріалами кримінального провадження у ОСОБА_6 було вилучено 81 пластикову ємкість з особливо небезпечним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, що з огляду на вищенаведену постанову, на переконання прокурора, прямо свідчить про намір збуту.
На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , подав заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 та просила її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зі змісту положень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України вбачається, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.
Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.
Як убачається з вироку, судом першої інстанції було перекваліфіковано дії ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання в межах санкції частини вказаної статті.
Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку.
Зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що останній, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, стверджував, що висновки суду першої інстанції про недоведеність наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних в матеріалах провадження доказах. При цьому прокурор зауважував, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги надані стороною обвинувачення докази, які могли істотно вплинути на його висновки в частині кваліфікації дій обвинуваченого.
Крім того, на підтвердження своєї позиції прокурор, посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», зазначав, що про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо, а відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.
Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, суд апеляційної інстанції, в порушення положень, передбачених п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК України, своє рішення належним чином не мотивував, а зазначені доводи не перевірив та не спростував.
Так, постановляючи рішення за результатами судового розгляду в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції не повно розглянув апеляційну скаргу прокурора та формально зазначив про обґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині того, що стороною обвинувачення діям ОСОБА_6 була надана неправильна кваліфікація, з підстав відсутності в матеріалах кримінального провадження належних і допустимих доказів на підтвердження кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України, при цьому належних мотивів своєї позиції, з огляду на доводи та вимоги апеляційної скарги, не навів, формально пославшись лише на те, що факт виявлення та вилучення у обвинуваченого наркотичних засобів не може свідчити про наявність в його діях мети збуту.
Крім того, Верховний Суд вважає обґрунтованими твердження у касаційній скарзі прокурора про те, що апеляційний суд, з огляду на усталену практику суду касаційної інстанції у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, не врахував того, що у обвинуваченого було виявлено та вилучено 81 пластикову ємкість з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, що, на переконання сторони обвинувачення, свідчить про наявність у ОСОБА_6 умислу на збут наркотичних засобів, з урахуванням їх кількості, способу упакування та фасування.
Одночасно колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції, дослідивши за клопотанням прокурора наявні в матеріалах справи письмові докази, що були надані стороною обвинувачення на підтвердження позиції щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, лише перерахував їх у своєму рішенні, проте належної оцінки їм, з огляду на положення ст. 94 КПК України, не надав.
Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки вищенаведені порушення перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч.1 ст. 412 КПК України).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд апеляційної інстанції має врахувати вищенаведене та постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року стосовно засудженого ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
