Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року справа №200/2020/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Макєєва Олександра Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 200/2020/23 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.12.2022 № 297, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї (рідній сестрі) загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;
- зобов`язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - ОСОБА_2 , внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
В обґрунтування позову зазначила, що є сестрою військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув під час участі у військових діях із захисту Батьківщини у період повномасштабного вторгнення, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги як член його сім`ї.
Посилаючись на Порядок № 975 від 25.12.2013, позивач вважає протиправними вимоги відповідача про необхідність надання нею рішення суду або іншого документу, що підтверджуватиме факт її перебування на утриманні загиблого (померлого), оскільки такі документи мають надавати особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні. Проте позивач звернулася за допомогою як член сім`ї загиблого - рідна сестра, яка проживала разом із загиблим та вела спільне господарство.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Позивач є рідною сестрою загиблого ОСОБА_2 , проживала разом з братом, перебувала на його утриманні як до, так і під час повномасштабного вторгнення, вела з ним спільне господарство. Позивач після закінчення школи не вчилася і не працювала, має п`ять дітей. Оскільки у позивача не було чоловіка, брат мешкав разом з сестрою та допомагав їй та утримував.
У 2018 році її брат одружився, проте в 2021 році розлучився та проживав разом з позивачем, факт проживання ОСОБА_2 разом з позивачем підтверджується наданими довідками.
Відповідач не надав будь-яких доказів, які б спростували доводи позивача.
Також, з огляду на висновки Верховного Суду в постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем, який загинув не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковим висновок суду першої інстанції, що за умови підтвердження факту перебування позивача на утриманні загиблого брата, вона має право звернутися до відповідача з відповідною заявою про призначення одноразової грошової допомоги.
Факт знаходження позивача на утриманні померлого брата, проживання з ним за однією адресою, можуть підтвердити свідки, яких апелянт просив допитати в суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП "Діловодство спеціалізованого суду".
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему "Електронний суд" матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі "Електронний суд".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно № 00035778108 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач є рідною сестрою ОСОБА_2 , загиблого відповідно лікарського свідоцтва про смерть № 123 від 07.05.2022 під час бойових дій у сел. Малинівка Запорізької області.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 (через ІНФОРМАЦІЯ_5) із заявою про виплату одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_3 її брата, старшого солдата ОСОБА_2 . В заяві про виплату одноразової грошової допомоги позивач зазначила, що їй відомо про інших членів сім`ї загиблого ОСОБА_2 що мають право на отримання одноразової допомоги - ОСОБА_3 , 2018 року народження, який є сином загиблого.
До заяви про виплату одноразової грошової допомоги додані копії таких документів: паспорту, РНОКПП, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (матері загиблого), сповіщення про смерть ОСОБА_2 , лікарського свідоцтва про смерть, довідки про поховання, військового квитка, свідоцтва про народження ОСОБА_2 (витягу з державного реєстру), копія рішення суду про розлучення ОСОБА_2 , копія довідки про спільне проживання.
20.09.2022 ІНФОРМАЦІЯ_5 направив заяву ОСОБА_1 разом із доданими до неї документами направив до ІНФОРМАЦІЯ_4.
В подальшому заява позивача про отримання одноразової грошової допомоги із пакетом документів були направлені до департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (лист 09/01/1005 від 30.09.2022), про що позивача повідомлено листом за вих. № 09/01/1060 від 14.10.2022.
У супровідному листі ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.09.2022 № 09/01/1005 зазначено, що командування ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає, що на одноразову грошову допомогу має право син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , 2018 року народження та проінформовано, що рідна сестра загиблого - ОСОБА_1 також претендує на отримання одноразової грошової допомоги.
Згідно з витягом протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.12.2022 № 297, затвердженого Міністром оборони України 05.12.2022, комісія, розглянувши подані ОСОБА_1 документи вирішила повернути їх на доопрацювання для призначення одноразової грошової допомоги.
В протоколі зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ№ 168 та ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, при цьому члени сім`ї визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII).
Водночас, з доданих до заяви ОСОБА_1 документів неможливо встановити обставини, що надавали би змогу визначити її або членом сім`ї або утриманцем загиблого.
В протоколі зауважено на неможливості встановити чи є повнолітня сестра загиблого працездатною, чи перебувала на утриманні брата, чи має вона власну сім`ю або проживала разом з братом, чи вели спільне господарство разом та чи мали певні права та обов`язки.
Згідно з протоколом через відсутність документів, підтверджуючих, що повнолітня сестра померлого, яка перебуває у шлюбі, була членом сім`ї загиблого, неможливо встановити її право на отримання частини одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, у зв`язку із чим документи ОСОБА_1 повернуті на доопрацювання.
Листом від 21.12.2022 ІНФОРМАЦІЯ_4 сповістив позивача про повернення її документів на доопрацювання.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що будь-які документи, які і б надавали можливість встановити факт перебування позивача на утриманні загиблого, до заяви про призначення одноразової грошової допомоги позивачем не додавалися. Отже, позивачем не надано доказів що вона має право на одноразову грошову допомогу як член сім`ї або як утриманець загиблого.
Також судом першої інстанції виснувано, що відповідач не відмовляв позивачу у праві на отримання грошової допомоги, а тому за умови подання на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум необхідних документів, позивач може претендувати на отримання вказаної грошової допомоги.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
На підставі частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону № 2011 встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, згідно пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011 (в редакції, яка діяла на час загибелі ОСОБА_2 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
29.07.2022 Верховна Рада України ухвалила Закон України від 29.07.2022 № 2489-IX "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" (далі - Закон України від 29.07.2022 № 2489-IX), яким, зокрема, текст ст. 16-1 Закону 2011 викладено в наступні редакції:
"У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)".
Зазначені зміни до Закону № 2011 набрали чинності 25.08.2022.
Згідно з частиною першою статті 16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
На підставі частини шостої статті 16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Частиною восьмою статті 16-3 Закону № 2011 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011 Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Закону № 2011 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975).
Зазначений порядок діяв на час розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
На підставі пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста (…)
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання(…)
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, згідно з пунктом 2 якої сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що позивач може отримати одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 у разі визнання її або членом сім`ї або утриманцем загиблого.
Як визначено статтею 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
При цьому, що родинний зв`язок (наприклад, брат та сестра) та сім`я є нетотожними поняттями.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю.
Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, встановлення права особи, яка вважає себе членом сім`ї загиблого військовослужбовця, на отримання грошової допомоги передбачає доведення:
а) факту проживання з загиблим;
б) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов`язків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 06.07.2022 у справі № 240/5809/18.
В постанові від 20.04.2020 у справі № 357/13948/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що факт проживання однією сім`єю був установлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому позивач є членом сім`ї особи, яка загинула під час АТО, і має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, виплату якої гарантовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
На підставі статті 31 Закону № 2262 члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, для встановлення права особи, яка вважає себе членом сім`ї та вважається утриманцем загиблого військовослужбовця, на отримання грошової допомоги необхідно довести або факт перебування на повному утриманні загиблого, одержання допомоги, що була джерелом для існування, або факт проживання однією сім`єю.
З огляду на зазначене суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
На підставі частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною першою статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
В разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналіз наведених норм свідчить, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило закріплено в частині четвертій статті 172 КАС України про те, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Зазначені правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 та є обов`язковими до застосування судами відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Зазначене свідчить про безпідставність доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених Верховним Судом в постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, що також свідчить про відсутність підстав для допиту свідків при апеляційному розгляді цієї справи, які можуть підтвердити факт спільного проживання позивача разом з братом та знаходження ОСОБА_1 на його утриманні.
Таким чином, оскільки позивачем до заяви про призначення одноразової грошової допомоги не надано належних доказів того, що вона є членом сім`ї загиблого, або того, що вона перебувала на утриманні загиблого, тому відповідач правомірно прийняв рішення про повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання, оскільки такі повноваження йому надані згідно з пунктом 13 Порядку № 975.
Як правильно визначив суд першої інстанції, Міністерство оборони України в особі комісії не відмовило позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, а повернуло ОСОБА_1 документи на доопрацювання.
Тому, за умови подання на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум документів, які підтверджують обставини перебування позивача на утриманні загиблого брата, або, що позивач є членом сім`ї загиблого, ОСОБА_1 може претендувати на отримання вказаної грошової допомоги.
Отже, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач, прийнявши протокольне рішення від 02.12.2022 № 297 про недостатність документів для встановлення в позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2 та повернув заяву позивача на доопрацювання, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені відповідними законами.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Макєєва Олександра Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 200/2020/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 200/2020/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 15 лютого 2024 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 15 лютого 2024 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
