УХВАЛА
23 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 366/3222/21
провадження № 14-169цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Ступак О. В.,
суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представницею - адвокаткою Лисенко Ганною Олександрівною,
на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року (колегія суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікова С. В.)
за позовом ОСОБА_1
до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», Державного агентства України з управління зоною відчуження
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИЛА:
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі - ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»), Державного агентства України з управління зоною відчуження про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Позов мотивував тим, що наказом від 08 лютого 2021 року № 15-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження його призначено з 10 лютого 2021 року виконуючим обов`язки (далі - в. о.) генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».
3. Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос його призначено з 25 травня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку, а наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 08 лютого 2021 року № 15-ос «Про призначення виконуючим обов`язки генерального директора Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»», визнано таким, що втратив чинність.
4. Наказом ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 25 травня 2021 року № 313-о/с його призначено з 25 травня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», а наказ від 10 лютого 2021 року № 55-о/с визнано таким, що втратив чинність.
5. З 29 червня до 20 липня 2021 року він перебував у щорічній основній відпустці згідно з наказом № 7/1-01. Під час перебування у відпустці його незаконно звільнено з роботи на підставі наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 12 липня 2021 року № 92-о/с згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
6. 12 липня 2021 року Державне агентство України з управління зоною відчуження видало наказ № 95-о/с про скасування наказу від 12 липня 2021 року № 92-о/с про його звільнення.
7. 3 21 липня до 25 жовтня 2021 року він перебував на лікарняному.
8. 27 жовтня 2021 року на його адресу надійшов лист з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 04 жовтня 2021 року № 1-02.0/03/2267/21 про те, що на виконання наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос наказом по підприємству
від 20 вересня 2021 року № 620 о/с його з 16 вересня 2021 року звільнено від виконання обов`язків генерального директора
ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Накази не додано до цього листа.
9. Згідно з наказом Державного агентства України управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос його звільнено з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Визнано таким, що втратив чинність наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року №52-ос «Про призначення виконуючим обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».
10. На виконання наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» видало наказ від 20 вересня 2021 року № 620 о/с про його звільнення з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
11. Позивач вважав, що його звільнено незаконно, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
12. У наказі ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 25 травня 2021 року № 313-о/с не вказано строк, на який призначено в. о. генерального директора.
13. Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос його призначено з 25 травня 2021 року в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року № 493-р «Про погодження призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки генерального директора державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» та порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки».
14. У наказі Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос зазначено, що він призначений на посаду в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» до призначення керівника в установленому законодавством порядку.
15. Позивач вказував на те, що проведення конкурсного відбору керівника ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» та призначення керівника підприємства в установленому порядку не було проведено, тому не настала подія, зазначена у наказі від 25 травня 2021 року № 52-ос Державного агентства України з управління зоною відчуження, до настання якої він мав виконувати обов`язки генерального директора підприємства. Також його незаконно звільнено у період його тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням статті 40 КЗпП України.
16. З урахуванням наведеного, уточнивши вимоги позову, ОСОБА_1 просив суд скасувати накази відповідачів щодо його звільнення; поновити його на роботі; стягнути з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі; стягнути з відповідачів по 100 000,00 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди.
17. Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ Державного агентства України з управління зоною відчуження від 16 вересня 2021 року № 147-ос про звільнення ОСОБА_1 з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».
Скасовано наказ ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» від 20 вересня 2021 року № 620 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 16 вересня 2021 року від виконання обов`язків генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами».
Стягнуто з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2021 року до дня поновлення на роботі, який на день звернення до суду з позовом становить 1 592 469 грн без врахування сум податків та зборів.
Стягнуто з ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» на користь ОСОБА_1 25 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Державного агентства України з управління зоною відчуження на користь ОСОБА_1 25 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подія, зазначена в наказі Державного агентства України з управління зоною відчуження від 25 травня 2021 року № 52-ос, до настання якої ОСОБА_1 мав виконувати обов`язки генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», не настала, оскільки керівника підприємства у встановленому законом порядку не призначено. Також ОСОБА_1 незаконно звільнений у період його тимчасової непрацездатності, що суперечить положенням статті 40 КЗпП України.
19. Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» задоволено. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
20. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що індивідуально визначені посади підприємства як то «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства». Оскільки в. о. директора підприємства є керівником цього підприємства в загальному розумінні, а тому при призначенні нового в. о. директора настала відповідна подія, з якою пов`язано припинення строкового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», то були наявні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Також апеляційним судом враховано, що позивач звільнений у зв`язку із закінченням строкового трудового договору відповідно до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його поновлення через звільнення під час тимчасової непрацездатності. Порушення прав позивача, а саме звільнення його у день перебування на лікарняному, може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення, тому ОСОБА_1 необхідно вважати звільненим 08 грудня 2021 року, що є першим днем після закінчення періоду непрацездатності.
21. 20 червня 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представницею - адвокаткою Лисенко Г. О., у якій він просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року та залишити в силі рішення Іванківського районного суду Київської області від 08 листопада 2022 року.
22. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково вказав, що сталася подія, яка передбачена в наказі про його призначення в. о. генерального директора ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», а саме призначення керівника, оскільки відповідного конкурсу не відбулося, а призначено в. о. Заявник вважає, що призначення у встановленому законодавством порядку керівника вказаного підприємства не відбулося.
23. Підставою касаційного оскарження заявник зазначив застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 645/8927/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 686/21123/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 308/8430/19 та від 06 липня 2022 року у справі № 275/404/21.
24. Ухвалою від 27 червня 2023 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представницею - адвокаткою Лисенко Г. О., а ухвалою від 08 листопада 2023 року на підставі частини третьої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передала цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20, щодо тлумачення факту призначення в. о. директора, як призначення керівника підприємства в законному порядку.
25. Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду посилалася на те, що рішення про тимчасове виконання обов`язків керівника юридичної особи ухвалюється власником юридичної особи, має тимчасовий характер, оплата праці такого в. о. визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачений локальними актами.
26. Призначення в. о. за вакантною посадою є видом строкового трудового договору, строк якого закінчуються після призначення особи безстроково чи за контрактом.
27. Трудові відносини, які виникли між в. о. директора підприємства та власником або уповноваженим ним органом, не можуть бути встановлені на невизначений термін, так як посада в. о. директора є тимчасовою і припинення таких трудових відносин закон пов`язує з часом призначення керівника підприємства у встановленому законодавством порядку.
28. Керівник - посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу службовців і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Керівник - це загальне поняття, яке вказує на особу, що має функції управління.
29. Індивідуально визначені посади підприємства як-то «виконуючий обов`язки директора підприємства» та «директор (генеральний директор) підприємства» підпадають під загальне поняття «керівник підприємства».
30. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що при з призначенням нового в. о. директора настала відповідна подія, з якою пов`язано припинення строкового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДСП «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», відтак були наявні підстави для звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Суд апеляційної інстанції врахував відповідний правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20.
31. Водночас Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 липня 2022 року в подібній за обставинами справі № 275/404/21 дійшов протилежного висновку.
32. Суди у справі № 275/404/21 встановили, що наказом в. о. державного секретаря - директора Департаменту забезпечення комунікацій та організації роботи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2017 року № 11-к Герасименка Ю. М. з 14 лютого 2017 року призначено в. о. директора Державного підприємства «Коростишівський завод «Реммашторф» (далі - ДП «Коростишівський завод «Реммашторф») за його згодою на період до призначення керівника цього підприємства у встановленому порядку. Тобто при укладенні трудового договору працівник та роботодавець погодили строк дії договору, який визначили часом настання певної події, а саме до призначення у встановленому законодавством порядку керівника (директора) ДП «Коростишівський завод «Реммашторф».
Наказом заступника Голови Фонду державного майна України Кудіна Д. від 12 квітня 2021 року № 611 ОСОБА_2 призначено на посаду в. о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» з наступного дня від дати видання цього наказу про прийняття суб`єктом управління підприємством рішення про звільнення в. о. підприємства або призначення директора підприємства у встановленому законодавством порядку.
Як установлено судами, конкурсний відбір на посаду директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф» не був проведений, а наказом від 12 квітня 2021 року № 611 на підприємстві замість позивача на посаду в. о. директора призначено Романенка А. В. Установивши, що ОСОБА_2 також призначено на посаду в. о. директора ДП «Коростишівський завод «Реммашторф», тобто призначення в установленому законодавством порядку керівника вказаного підприємства не відбулося, суд першої інстанції, з висновками якого погодилася й колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, дійшов висновку, що строк дії укладеного з позивачем трудового договору не закінчився, що свідчить про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
33. Подібні правові висновки Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду викладалися неодноразово, зокрема, у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 686/21123/19 та від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21.
34. Колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/10306/20, щодо трактування призначення в. о. директора, як призначення керівника підприємства у законному порядку.
35. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2023 року, такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України, оскільки у судах касаційної інстанції різних юрисдикції по-різному застосовуються положення пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, що свідчить про відсутність єдності судової практики у цьому правовому питанні.
36. Констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
37. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
38. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
39. Виходячи з наведеного цю справу, яка приймається до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
40. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
41. Керуючись частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», Державного агентства України з управління зоною відчуження про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 05 березня 2024 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала № 366/3222/21 у справі набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка О. В. Ступак
Судді: О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
М. І. Гриців С. О. Погрібний
Ж. М. Єленіна І. В. Ткач
І. В. Желєзний О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Є. А. Усенко
О. В. Кривенда Н. В. Шевцова
М. В. Мазур
