Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 953/10043/23
н/п 2-а/953/38/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Кірсанова Максима Вячеславовича про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ВСТАНОВИВ :
16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Харкова з позовною заявою, у якій просить су: визнати постанову серії ЕАТ №7906559 від 09.10.2023про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, незаконною та скасувати її; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, закрити; стягнути з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі1073 гривень 60 копійок.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 09 жовтня2023року о 23:34:07 години інспектором роти №б батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кірсановим Максимом Вячеславовичем (надалі - Працівник поліції та/або Відповідач 3) винесено постанову серії ЕАТ №7906559 від 09.10.2023про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (надалі спірна постанова), якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі3400гривень 00 копійок.
Вказує, що він, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого2022року №64/2022«Про введения воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України 24 лютого2022року та Указу Президента України від 24 лютого2022року №69/2022«Про загальну мобілізацію» був мобілізований до лав Збройних сил України та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.08.2022№14ДСК, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
09 жовтня2023року близько 22.50 години біля будинку АДРЕСА_1 , він керуючи автомобілем марки «HYUNDAI SONATA», р.н.. НОМЕР_2 , з невідомих йому причин, був зупинений працівниками патрульної поліції. До автомобіля підійшов працівник поліції, який почав його звинувачувати у порушенні правил дорожнього руху. На звинувачення працівника поліції повідомив останнього, що він являється військовослужбовцем та попросив працівника поліції викликати на місце уповноважену особу Військової служби правопорядку у Збройних силах України. Його прохання з боку працівника патрульної поліції було проігноровано, та останнім відносно нього незаконно та протиправно було складено спірну постанову, яка підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , є спеціальним суб`єктом у справах про адміністративні правопорушення. Частиною 1 статті235-1КУпАП передбачено, що Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1- 126, статтею 132-1 цього Кодексу. Оскільки він на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а відповідач 3 на той час не був уповноваженою особою Військової служби правопорядку у Збройних силах України, тому винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства спірна постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Також посилається на те, що частиною 2 статті 283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Однак, в спірній постанові зазначено, що особою, щодо якої розглядається справа є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , натомість він в дійсності є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З огляду на викладене вбачається, що відповідач - 3, розглянувши справу про адміністративне правопорушення притягнув до адміністративної відповідальності зовсім іншу особу, яка не причетна до обставин викладених у спірній постанові.
Крім того, як зазначено у розділі спірної постанови :«Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення, що 09.10.2023 23:12:01 м. Харків Шевченка, 27 водій керуючи ТЗ не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, та з номерним знаком, що не відповідає даному ТЗ та без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким ТЗ, чим порушив пункт 2.1.а ПДР- керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. Кваліфікація правопорушення- частина 2 статті 126 КУпАП. Підпунктом а) пункту 2.1. Правил дорожнього руху України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до частини 2 статті 126 КУпАП, адміністративна відповідальність наступає у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. З огляду на суть та обставини правопорушення, що викладені у спірній постанові, відповідачем- 3 невірно кваліфіковано його дії, оскільки диспозиція частини 2 статті 126 КУпАП не містить норму щодо порушення правил дорожнього руху в частині не подання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні та в частині керування ТЗ з номерним знаком, що не відповідає даному Т3. За даних підстав вважає, що спірна постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2023, визначено головуючу суддю у справі: Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 18.10.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за даним позовом.
13.11.2023 до канцелярії суду надійшов відзив Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, тому ДПП та УПП в Харківській області ДПП повністю заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідача вказує наступне.
Так, 09.10.2023 приблизно о 22 год. 55 хв. поблизу будинку 27 по вулиці Шевченка у місті Харкові працівниками патрульної поліції було виявлено транспортний засіб «HYUNDAI SONATA», номерний знак НОМЕР_3 , водій якого не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, що є порушенням пункту 9.2.б ПДР та об`єктивно вказувало на ознаки вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП. Тому вказаний транспортний засіб було зупинено на підставі пункту 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Інспектор роти № 6 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції Кірсанов Максим В`ячеславович, підійшовши до водія, яким виявився позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , представився, пояснив підстави застосування поліцейських превентивних заходів та висунув вимогу пред`явити документи. При перевірці документів інспектором було встановлено, що позивач керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з номерним знаком НОМЕР_5 , що не належить цьому транспортному засобу, що є порушенням пункту 2.9.в ПДР та вказувало на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП. Також інспектором було встановлено, що позивач керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами категорії «В», що є порушенням пункту 2.1.а ПДР та вказувало на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.
Зазначає, що після виявлення правопорушень, інспектор повідомив про початок розгляду адміністративної справи. Позивачу в повному обсязі були роз`ясненні його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтями 268, 287, 289, 307 та 308 КУпАП, що підтверджується особистим підписом позивача в пункті 8 оскаржуваної постанови, та відео з портативних відеореєстраторів інспекторів. Жодних клопотань під час розгляду справи Позивач не заявляв.
За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279,
280 КУпАП, інспектор, оцінивши всі докази, а саме: відео, яке було зафіксоване на відеореєстратор 70MAI Dash Cam, що встановлений в службовому автомобілі та відомості з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України») встановив, що позивач 09.10.2023 о 22 год. 55 хв. поблизу будинку 27 по вулиці Шевченка у місті Харкові, керуючи транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_4 , вчинив протиправні дії, а саме: не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, що є порушенням пункту 9.2.б ПДР та вказує на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП; керував транспортним засобом HYUNDAI SONATA, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з номерним знаком « НОМЕР_5 », що не належить цьому транспортному засобу, що є порушенням пункту 2.9.в ПДР та вказує на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП; керував транспортним засобом, «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_4 , не маючи права керування транспортними засобами категорії «В», що є порушенням пункту 2.1.а ПДР та вказує на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП.
09.10.2023 інспектором було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7906559 саме за частиною другою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок. В постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм, а тому інспектор діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права.
Крім того зазначає, що з огляду на те, що позивач керував транспортним засобом, який перебуває у власності його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач, як військовослужбовець повинен нести відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з порушенням правил дорожнього руху на загальних підставах.
Також вказує на те, що позивачем не було надано жодних доказів для спростування факту вчинення ним правопорушення. При цьому всі докази на підтвердження факту вчинення ним адміністративного правопорушення надаються до суду відповідачем.
20.11.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається,зокрема, що
він проходить військову службу у військовій частині, яка є підрозділом розвідувального органу України, а саме Головного управління розвідки Міністерства оборони України (далі ГУР МОУ). На військовослужбовців та співробітників вказаного органу поширюються нормативно правові акти та окремі положення спеціального характеру, в тому числі адміністративного, законодавства України, які встановлюють порядок використання військовослужбовцями та співробітниками ГУР МОУ транспортних засобів, приміщень різноманітного призначення та інше майно під час виконання ними службових обов`язків та бойових завдань, особливо під час дії воєнного стану на території держави. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 6 Закону України «Про розвідку» передбачено, що розвідувальні органи на виконання визначених статтею 2 цього закону основних завдань розвідки забезпечують власну безпеку. Для захисту життя, здоров`я, майна співробітників розвідувальних органів, їх близьких родичів від протиправних посягань і загроз у зв`язку із службовою діяльністю таких співробітників або військовослужбовців розвідувальні органи можуть організовувати та здійснювати різноманітні спеціальні заходи безпеки відповідно до цього Закону. Згідно пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про розвідку», у ході проведення заходів безпеки або виконання інших завдань службового або бойового характеру, розвідувальні органи можуть, виготовляти та використовувати засоби прикриття, платно або безоплатно використовувати на договірних засадах службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, а також за згодою окремих осіб, у тому числі на договірних засадах, належні їм жилі та нежилі приміщення, транспорті засоби та інше майно. Зміст, форма та порядок проведення таких заходів безпеки, порядок використання на договірних засадах приміщень або транспортних засобів встановлюється окремими актами органів військового управління ГУР МОУ, що в свою чергу становить відомості, які містять державну таємницю згідно пункту 4.4.1 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України №3855-XII від 21.01.1994р. Отже, детальний опис вищевказаного порядку у з подальшим вільним доступом неможливий, адже матиме ознаки правопорушення документах цивільного судочинства передбаченого статтею 39 Закону України Про державну таємницю" №№3855-XII від 21.01.1994p.
Вказує, що військовим командуванням Збройних Сил України та інших збройних формувань, відповідно до чинного законодавства України, вжито заходів щодо доведення до особового складу вищезгаданих формувань про заборону використання особистих транспортних засобів та особистих номерних знаків у ході здійснення службової діяльності та виконання бойових завдань, що було затверджено наказами та розпоряджень відповідних посадових осіб військового командування та органів військового управління (реквізити вказаних актів не надаються з причини дотримання вимог поводження з інформацією, що містить відомості службового характеру). Таким чином, на підставі вищевказаного позивач вважає, що він діяв у рамках чинного законодавства, виконуючи обов`язки, покладені на нього абзацом другим статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок). А отже, він є спеціальним суб`єктом, що притягується до адміністративної відповідальності.
09.01.2024 УПП в Харківській області ДПП та Департаменту патрульної поліції Пилипенко О.С. подано до суду додаткові пояснення, у змісті якого відповідачі зазначають, зокрема, що надані суду документи підтверджують те, що позивач , 09.10.2023 о 22 год. 55 хв. поблизу будинку 27 по вулиці Шевченка у місті Харкові ,керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_4 , не маючи права керування транспортними засобами категорії «В». Враховуючи вищевикладене, просить в задоволенні вимог позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
06.02.2024, у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на підстави, зазначені у заявах по суті справи. Крім того зазначив, що спірна постанова - це особистий мотив інспектора, оскільки на долученому відповідачем відеозаписі зрозуміло чому його хотіли зупинити, з нього вбачається зневажливе ставлення до нього, як до військовослужбовця. Щодо правильності оформлення документів, то в постанові допущені помилки, які поліцейський, як професіонал своєї роботи, не повинен був допускати. Стосовно рапорту, долученого представником у судовому засіданні, зауважив, що рапорт підписаний 09.10.2023, тобто в день складання спірної постанови, однак на його думку, рапорт був складений пізніше, бо пройшло 5 місяців з подій складання постанови, однак саме до цього часу рапорт не залучався до матеріалів справи. Крім того, після подій складання постанови, вони роз`їхались після опівночі, тому рапорт не міг бути підписаний 09.10.2023. Рапорт не є дійсним, він ознайомлювався з матеріалами справи в УПП в Харківській області ДПП, однак рапорту, який долучено у судовому засіданні, там не було. Доказів того, що його ознайомлювали з вказаним рапортом, немає.
Разом з цим позивач зазначив, що він не заперечує факту того, що 09.10.2023 він керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», був зупинений працівниками патрульної поліції з підстави того, що він не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні та з номерним знаком, що не відповідає даному ТЗ, а також без посвідчення водія. Вказує, що дійсно він не має права на керування транспортними засобами категорії «В», має посвідчення водія лише категорії С. Транспортний засіб «HYUNDAI SONATA» належить його дружині, це не військовий автомобіль, однак, відповідно до Закону України «Про розвідку» він має право виконувати службові завдання на такому транспортному засобі, що саме він і робив. Зазначене він повідомив працівнику поліції. Надати суду документального підтвердження того, що він є співробітником розвідного органу, не має можливості , оскільки позбавлений права розголошувати такі відомості.
06.02. 2024, у судовому засіданні представник відповідачів Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Пилипенко О.С., заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на підстави, зазначені у письмових заявах по суті справі. Крім того зазначила, що спірна постанова була прийнята інспектором з дотримання вимог матеріального та процесуального права. З огляду на те, що позивачем було вчинено декілька правопорушень, які розглядалися інспектором одночасно, останній відповідно до положень статті 36 КУпАП України, наклав на позивача адміністративне стягнення за частиною 2 статті 126 КУпАП, санкція якої передбачає за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Також зауважила, що зазначення поліцейським в оскаржуваній постанові неправильних даних, за доведеності факту вчинення такого правопорушення, не може бути підставою для скасування цього документа, а є лише опискою. Тобто аргументи позивача спрямовані на уникнення відповідальності та не спростовують його вини.
Стосовно того, що поліцейські не викликали ВСП, зазначила, що позивач не керував транспортним засобом, який би відносився до військової частини, а автомобіль належить дружині позивача, а отже, у працівників поліції були відсутні правові підстави для виклику ВСП. Даних про те, що позивач на момент зупинки транспортного засобу, виконував службові обов`язки, надано не було.
У судове засідання, призначене на 20.02.2024, позивач та його представник не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 подав до канцелярії суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити.
Відповідач інспектор роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Кірсанов Максим В`ячеславович, у судове засідання, призначене на 20.02.2024, не з`явився, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Представник відповідачів Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, у судове засідання, призначене на 20.02.2024, не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положеньстатті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Зі змісту спірної постанови серії ЕАТ №7906559 від 09.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.10.2023 о 23:12:01 год. в м.Харкові по вул.Шевченка, 27, керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», р.н. НОМЕР_4 , з номерним знаком, що не відповідає даному ТЗ, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні та без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким ТЗ, чим порушив пункт 2.1а ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ. Правова кваліфікація адміністративного правопорушення частина 2 статті 126 КК України. Накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 3400,00 грн. До постанови додаються: бодікамера 467807, 475372 реєстру топ dash cam 70 mai.
Згідно з даними, які містяться у пункті 8,9 спірної постанови ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП та строк оскарження, відповідно до вимог статті 289 КУпАП, а також вручено копію постанови.
Відповідно до даних рапорту інспектора взводу 1 роти 6 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кірсанова М. від 09.10.2023, під час складання (винесення постанови) 09.10.2023 близько 22 год. 55 хв. ЕАТ №7906559 за частиною 2 статті 126 КУпАП, у графі особи, щодо якої розглядається справа, помилково вказав дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить вважати за вірне ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, у графі: час та місце скоєння адміністративної справи планшетний пристрій автоматично підтягнув час, а саме: 23:12, просить вважати правильним - 22 год. 55 хв.
Згідно із даними Витягу з облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України», документ НОМЕР_6 терміном дії з 30.06.2021 по 30.06.2051, категорії С з 20.06.2019, виданий водію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТСЦ 8047.
Відповідно даних листа РСЦ ГСЦ МВС в м.Києві начальника територіального сервісного центру №8041 О.Бойка від 04.12.2023, згідно облікових даних автоматизованої інформаційної системи МВС 22.11.2023в ТСЦ №6342РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області (філія ГСЦ МВС) видано посвідчення водія серії НОМЕР_7 категорії «В, С», громадянину ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 . Разом з тим інформує, що згідно облікових даних автоматизованої інформаційної системи МВС, станом на 09.10.2023громадянин ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , мав посвідчення водія видане 30.06.2021серії НОМЕР_6 категорії «С».
Згідно даних карточки реєстрації транспортного засобу, автомобіль «HYUNDAI SONATA», категорія транспортного засобу В, тип ТЗ легковий, 2010 року випуску, чорного кольору, vin ТЗ НОМЕР_9 , номер кузова ТЗ НОМЕР_9 , номер двигуна ТЗ НОМЕР_10 , тип кузова ТЗ седан, державний номер НОМЕР_4 , власник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно даних: військового квитку серії НОМЕР_11 ; витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.08.2022 №14ДСК, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Указу Президента України від 24 лютого2022року №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України 24 лютого2022року та Указу Президента України від 24 лютого2022року №69/2022«Про загальну мобілізацію», мобілізований до лав Збройних сил України та є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Розділом 1 ПДР України визначені загальні положення Правил.
В пункті 1.1 ПДР України зазначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно із пунктом 2 Положення « Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», яке затверджено Постановою КМУ від 08.05.1993 року № 340 (далі -Положення № 340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому. Посвідчення водія відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі, крім посвідчення водія, що видане особі вперше. Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом. Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, оформлений та виданий засобами Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС (далі - Єдиний державний реєстр МВС) і виготовлений на бланку та/або в електронній формі, після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС (далі - територіальні сервісні центри МВС.
Згідно із пунктом 3 Положення № 340 транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;
В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);
С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);
D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;
D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;
ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;
Т - трамваї та тролейбуси.
Диспозиція частини 2 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до частини 2 статті 283 КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів і можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (частина третя статті 283 КУпАП).
Згідно із статтею 288 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Суд наголошує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.
Як убачається зі змісту спірної постанови, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, а саме за порушення пункту 2.1а ПДР керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. При цьому у графі « час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» зазначено: «09.10.2023 о 23:12:01 год. в м.Харкові по вул.Шевченка, 27, керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», р.н. НОМЕР_4 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні та з номерним знаком, що не відповідає даному транспортному засобу та без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив пункт 2.1а ПДР керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом».
Тобто, підставами для прийняття відповідачем спірної постанови стало те, що позивачем, як водієм транспортного засобу було порушено правила дорожнього руху України, а саме вчинення дій які виразилися у: не подання сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням; керування транспортним засобом, з номерним знаком, що не належить цьому засобу; керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Суд зазначає, що положення пунктом 2.1 а ПДР України передбачає лише заборону особам керувати транспортним засобом без наявності водійського посвідчення відповідної категорії, за порушення якого передбачена відповідальність частиною 2 статті 126 КУпАП. Разом з цим, не подання водієм сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, є порушення пункту 9.2 б ПДР України, за що передбачена адміністративна за частиною 2 статті 122 КУпАП, керування транспортним засобом, з номерним знаком, що не належить цьому засобу, є порушення пункту 2.9.в ПДР України, за порушення якого передбачена адміністративна відповідальність частиною 1статті 121-3 КУпАП, а не порушення пункту 2.1 а ПДР України, як за зазначено у спірній постанові.
А отже, в описі обставин, установлених відповідачем під час розгляду справи, та суті адміністративного правопорушення в частині: не подання позивачем сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні, а також керування ним транспортним засобом із номерним знаком, що не відповідає транспортному засобу, відсутня об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 126 КУпАП.
У судовому засіданні представник відповідачів Пилипенко О.С. пояснила, що 09.10.2023 позивачем було порушено ПДР України, а саме у вчинені протиправних дій : не поданні сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні; наявності номерного знаку, що не відповідає транспортному засобу; керування транспортним засобом без посвідчення водія. Разом з цим, враховуючи те, що позивачем було вчинено кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядалися одним і тим же органом (посадовою особою), відповідно до статті 36 КУпАП, на позивача було накладено стягнення в межах санкції,встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто за частиною 2 статті 126 КУпАП.
Водночас суд уважає, що спірна постанова, в порушення статті 283 КУпАП, не містить зазначення пунктів ПДР України, які були порушені позивачем за: не подання сигналу світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням; керування транспортним засобом, з номерним знаком, що не належить цьому засобу, а також нормативного акта, що передбачає адміністративну відповідальність за їх вчинення. Також, зміст постанови не містить рішення про накладення адміністративного стягнення відповідно до вимог статті 36 КУпАП за вчиненні позивачем адміністративні правопорушення.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не відповідає вимогам частини 2 статті 283 КУпАП України, внаслідок чого позивача притягнуто до відповідальності не на підставі закону.
Відповідачем порушено вимогу статті 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом, що свідчить про протиправність спірної постанови.
В межах розгляду справи судом встановлено та не заперечувалося позивачем, що останній дійсно, 09.10.2023 в м.Харкові по вул.Шевченка, 27, керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», р.н. НОМЕР_4 , з номерним знаком, що не відповідає даному транспортному засобу та без посвідчення водія категорії «В». Під час керування вказаним транспортним засобом він не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні.
У судовому засіданні представник відповідачів зазначила, що наявність у змісті спірної постанови невірних даних, є опискою інспектора, що не виключає доведеності факту вчинення позивачем адміністративних правопорушень. Адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень накладено на позивача за частиною 2 статті 126 КУпАП, що відповідає положенням статті 36 КУпАП.
З цього приводу суд зауважує, що підставою для відповідальності позивача є вчинені правопорушення, між тим відповідач не зазначив норму закону, яку порушено позивачем, внаслідок чого притягнення до відповідальності відбулось не на підставі закону, що є самостійною підставою для скасування постанови.
Подібний за змістом висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 24.03.2021 у справі №347/694/17.
Разом з цим, в межах розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про порушення відповідачем процедури притягнення його, як військовослужбовця до адміністративної відповідальності, з наступних підстав.
Так, згідно із положенням статті 15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбаченихглавою 13-Бцього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
Частиною 1 статті235-1КУпАП передбачено, що Військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п`ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1- 126, статтею 132-1 цього Кодексу.
В межах розгляду даної справи судом встановлено, що станом на 09.10.2023, позивач був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який мобілізований до лав Збройних сил України.
Даних про те, що позивач був працівником Зобройних Силах України, тобто займав посаду та виконував роботи, які включені в Перелік професійних назв робіт працівників Зюройних Сил України, затверджений Наказом міністерства оборони України № 438 від 19.12.2022, матеріали справи не містять.
Також, суду не надано документи, які б підтверджували факт несення позивачем служби у підрозділі розвідувального органу України, у зв`язку з чим на позивача поширюються нормативно правові акти та окремі положення спеціального характеру, в тому числі адміністративного, законодавства України, які встановлюють порядок використання військовослужбовцями та співробітниками ГУР МОУ транспортних засобів, що перебувають у приватній власності членів сім`ї, під час виконання ними службових обов`язків та бойових завдань.
09.10.2023, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HYUNDAI SONATA, р.н. НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .
Даних про те, що вказаний транспортний засіб у встановленому законом порядку перебуває у володінні Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту, матеріали справи не містять.
Виходячи із викладеного, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, який порушив Правила дорожнього руху України, несе адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 2 статті 126 КУпАП, розглядаються органами Національної поліції.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно із частиною 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і наслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноваження і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи те, що за результатами розгляду даної справи суд дійшов до висновку про протиправність спірної постанови з підстав притягнення позивача до адміністративної відповідальності не на підставі закону, а не з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, суд скасовує спірну постанову та направляє справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції . Підстави для закриття провадженні у справі відсутні.
З огляду на зазначене, суд всебічно, повно та об`єктивно розглянувши справу за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо інших доводів сторін суд враховує правові висновки, викладені у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, де Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Також, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частинами 1,7 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з частковим задоволенням позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача половину сплаченого судового збору в розмірі 536,80 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2 ,3, 77, 94, 139, 143, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, ст. 9, 33, 222, 251, 258, 280, 283, КУпАП, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Кірсанова Максима Вячеславовича про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.
Скасувати постанову серія ЕАТ №7906559 від 09.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400, 00 гривень.
Справу про притягнення ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ: 40108686) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідачі:
Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а;
Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3;
інспектор роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Кірсанов Максим Вячеславович, адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.
Суддя - С.М. Лисиченко
