Справа № 953/9858/23
н/п 2/953/921/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Бірукової Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги опалення та гарячу воду, -
ВСТАНОВИВ:
11жовтня 2023року доКиївського районногосуду м.Харкова надійшлапозовна заяваКомунального підприємства«Харківські тепловімережі»,підписана представникомКП «Харківськітеплові мережі»Вірютіною О.В.,до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій позивач проситьстягнути звідповідачів накористь КП«Харківські тепловімережі» заборгованістьза послуги з теплопостачання та гарячу воду у розмірі 45 988 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 43 коп., яка утворилася за період з 01.08.2014 по 31.01.2022, а також судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що КП "Харківські теплові мережі" надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, згідно із Законом України «Про житлово - комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги. Проте відповідачі не виконують обов`язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.08.2014 по 31.01.2022 у сумі 45 988 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 43 коп.
Ухвалою суду від 13.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.
З розписки, що міститься в матеріалах справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками в приміщенні суду 16.10.2023.
Відповідачу було визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
22.12.2023 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки доводи позовної заяви не відповідають дійсним обставинам справи. Позивач зробив не правильний розрахунок заборгованості, який долучив до матеріалів справи, позивачем не вірно визначено коло осіб (власників), які є відповідальними за позовними вимогами та пред`явлено позовні вимоги з порушенням строку позовної давності.
Разом з відзивом до суду подано клопотання про продовження строку на подання відзиву, в обгрунтування якого відповідач зазначає що не є фахівцем у галузі права і не має спеціальних знань для складення процесуальних документів, після отримання ухвали про відкриття провадження розпочала пошук адвоката, який був би фахівцем у даній категорії справ, зміг би належним чином проаналізувати позовну заяву із долученими доказами. До того ж була необхідність в отриманні відповідних доказів для підготовки правової позиції для захисту прав та інтересів відповідачів. Відповідач, враховуючи, що продовження встановленого судом процессуального строку не ставиться у залежність від поважності причин його пропуску, просить суд визнати причини пропуску процесуального строку на подання відзиву поважними, продовжити строк для подання відзиву та прийняти його до розгляду.
В силу ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на "встановлені законом" та "встановлені судом" та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.
Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 127 ЦПК України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.
Копію ухвали суду від 13 жовтня 2023 року, якою судом встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем ОСОБА_1 отримано в приміщенні суду під розписку 16 жовтня 2023 року, відзив на позовну заяву подано через канцелярію суду 22 грудня 2023 року, тобто із пропуском процесуального строку, встановленого судом.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач не була позбавлена можливості у строк, встановлений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2023 року, подати відзив на позовну заяву або подати заяву про продовження такого строку, однак таких заяв до суду у встановленому порядку не надходило.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За наведених обставин суд робить висновок про відсутність правових підстав для продовження ОСОБА_1 строку на подання відзиву на позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі».
За правилами частин першої та другої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, клопотання про продовження строку на подання відзиву слід залишити без задоволення, а відзив на позовну заяву Комунального підприємства«Харківські тепловімережі» - без розгляду, оскільки відзив був поданий до суду поза межами встановленого строку.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
20 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника позивача, в яких остання зазначила, що при складанні позовної заяви позивач керувався ч. 3 ст. 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VII від 09.11.2017р. дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до довідки про зареєстрованих осіб, Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . Отже є належними Відповідачами у справі і несуть солідарну відповідальність. Одночасно було надано інформацію про те, що Відповідачі є співвласниками квартири, отже позовні вимоги не порушують процесуальні норми.
Представник позивача у судове засідання не з`явилася, через систему «Електронний суд»подала заяву,в якій просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідачів до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з даними, які містяться в інформаційній довідці з Реєстру територіальної громади м. Харкова, судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 з централізованою системою теплопостачання, яке здійснює КП «Харківські теплові мережі». Облік нарахувань здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що відкрито на ім`я відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з даними, які містяться в матеріалах справи, КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення, згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з пп.1, 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані послуги.
Верховний Суд України у правовій позиції, яка висловлена в постанові від 20.04.2016 року по справі №6-2951цс15 роз`яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.
Статтею 67,68ЖК Українивизначено,що платаза комунальніпослуги (водопостачання,газ,теплова енергіята іншіпослуги)береться крімквартирної платиза затвердженимив установленомупорядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КабінетуМіністрів Українивід 21липня 2005року за№630 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Стаття 509 цього Кодексу визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до положень статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за відповідачами утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду за період з 01.08.2014 по 31.01.2022 у сумі 45 988 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 43 коп.
Доводи позивача про солідарну відповідальність відповідачів обґрунтовані посиланням на норму частини третьої статті 9 Закону про житлово-комунальні послуги, якою визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відтак за змістом наведеної норми суб`єктами солідарної відповідальності за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг є мешканці житла, які не є індивідуальним споживачем таких послуг в розумінні Закону про житлово-комунальні послуги.
Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором, актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Даючи оцінку заяві відповідачів про застосування до спірних правовідносин позовної давності, суд виходить з наступного.
За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Частинами 1, 5ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Звертаючись до суду з цим позовом, КП «ХТМ» просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2022 року у розмірі 45 988 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 43 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.
Згідно Указу Президента України від 06 лютого 2024 року №3564-ІХ «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в України продовжено з 14 лютого 2024 року на 90 діб, до 14 травня 2024 року.
Як убачається з матеріалів справи, позовна заява подана 11 жовтня 2023 року, тобто зі спливом строків позовної давності щодо вимог позивача за період з 01 серпня 2014 року по 01 квітня 2017 року (оскільки нарахування за послуги здійснюється станом на 01 число місяця).
За таких обставин, підлягає застосуванню положення про строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за вказаний період.
Матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача поважних причин пропущення позовної давності для звернення до суду. Крім того, в своїй заяві представник позивача не надала будь-яких заперечень з приводу застосування строку позовної давності за вказаними вимогами та особисто надала розрахунок заборгованості з урахуванням такого строку.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові згідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає що є підстави для застосування позовної давності та ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів суми заборгованості за період з 01 серпня 2014 року по 01 квітня 2017 року.
Отже, виходячи з наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячу воду, які нараховано за період з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2022 року, сума яких складає 44837, 32 гривень, є обґрунтованими та доведеними, такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованостіу сумі44837 (сорок чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 32 коп.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір в сумі 2684 грн. У пропорції до задоволених вимог сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, складає 2616 гривень 82 копійки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8,11-13,76, 81,141, 258, 256, 257, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 67, 68 ЖК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за надані послуги за опалення та гарячу воду за період з 01.04.2017 по 31.01.2022 у сумі 44837 (сорок чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 32 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) грн. 82 коп. в рівних частках, з кожного по 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 27 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення можебути оскарженев апеляційномупорядку безпосередньодо Харківськогоапеляційного судув 30-деннийстрок здня проголошеннярішення,а особи,які бралиучасть усправі,але небули присутніу судовомузасіданні підчас проголошеннярішення,можуть податиапеляційну скаргупротягом 30днів здня отриманнякопії цьогорішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р НОМЕР_2 в ФХОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна
