УХВАЛА
21 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9714/22
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючого), Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.
розглянув заяву: Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/9714/22
за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023
за заявою Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у справі
за позовом: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
до: Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод",
ОСОБА_8
про стягнення доплати за акції у зв`язку із заниженням ціни їх викупу та за затримку у виплаті повної суми 5 952 498,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", відповідач 1) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі №910/9714/22.
У касаційній скарзі ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" просило Верховний Суд оскаржувану додаткову ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача 1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 405,00 грн.
До ухвалення постанови Верховним Судом у цій справі ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у касаційній скарзі також виклало заяву про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою об`єднаної палати від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 касаційну скаргу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" задовольнив частково; додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 910/9714/22 скасував; ухвалив рішення, яким заяву ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнив частково; стягнув з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; у решті заяву ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" залишив без задоволення.
До Верховного Суду надійшла заява від ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (документ сформовано в системі "Електронний суд" 12.02.2024) про ухвалення додаткового рішення (постанови) Суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.02.2024 для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9714/22 визначено колегію суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі: Бенедисюка І.М. (головуючого), Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Малашенкової Т.М., Пєскова В.Г., Чумака Ю.Я.
У частині другій статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Склад об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.02.2024.
У заяві про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9714/22 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" просить прийняти додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 355,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" разом із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат подало до Суду копії: договору про надання юридичних послуг від 19.03.2018 №320/18Ю, укладеного між відповідачем 1 та АО "Всеукраїнська адвокатська допомога"; додаткової угоди від 20.03.2023 №03/20/2023 до Договору про надання юридичних послуг; розрахунку розміру винагороди за додатковою угодою від 20.03.2023 №03/20/2023 до Договору про надання юридичних послуг на загальну суму 3 355,00 грн; акта приймання-передачі наданих послуг від 09.02.2024 №01ПР/2024; рахунку на оплату від 09.02.2024 №01ПР/2024 на загальну суму 3 355,00 грн.
В акті приймання-передачі наданих послуг від 09.02.2024 №01ПР/2024 зазначено, що Адвокатське Об`єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога" надало, а ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" прийнято такі послуги: 1) за підготовку касаційної скарги (2 години підготовки 2 сторінок - 2 684,00 грн); 2) за підготовку заяви про виправлення описки (0,5 години 3 сторінок - 671,00 грн); всього на загальну суму 3 355,00 грн.
Розглянувши заяву ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9714/22, Суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з положеннями статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Аналіз частини четвертої статті 129 ГПК України дає підстави зробити висновок, що питання про стягнення / визначення / розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони, на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.
Водночас склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у вирішенні заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим положення статей 124, 126, 129 ГПК України в сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву, суд може вирішити питання про судові витрати шляхом ухвалення додаткового рішення.
Зокрема, пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Аналіз положень частин третьої - четвертої статті 244 ГПК України дає підстави дійти висновку, що у разі якщо при ухваленні судового рішення за результатами розгляду справи (вирішення спору по суті) не було вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою сторони в тому самому складі ухвалити додаткове судове рішення. Заява сторони про ухвалення додаткового рішення має бути розглянута протягом десяти днів із дня надходження.
У разі якщо така заява підлягає задоволенню, суд ухвалює додаткове рішення (постанову). У випадку якщо суд розглядає заяву про ухвалення додаткового рішення та вона не підлягає задоволенню, то суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.
Відповідно до частини першої статті 232 ГПК України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 232 ГПК України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частина четверта статті 232 ГПК України).
У силу положень частини п`ятої статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Право апеляційного оскарження додаткового рішення та/або ухвали про відмову в прийнятті додаткового рішення передбачено положеннями частини першої статті 254 та пунктом 19 частини 1 статті 255 ГПК України. Право касаційного оскарження додаткового рішення передбачено положеннями пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, а ухвали про відмову в прийнятті додаткового рішення передбачено положеннями частини другої статті 304 ГПК України.
Так, предметом касаційного оскарження у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 була додаткова ухвала Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 910/9714/22.
Обґрунтовуючи подану до Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідач 1 зазначає, що згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 09.02.2024 № 01ПР/2024, складеним відповідно до умов договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 19.03.2018 №320/18Ю та умов Додаткової угоди від 20.03.2023 № 03/20/23 до цього договору, сума витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції (з розрахунку вартості послуг у розмірі 1 342,000 грн за 1 годину) складає 3 355,00 грн, зокрема: 1) за підготовку касаційної скарги (2 години підготовки 2 сторінок - 2 684,00 грн); 2) підготовка заяви про виправлення описки (0,5 години 3 сторінок - 671,00 грн).
Разом з тим норми статті 244 ГПК України вказують на те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Тобто є актом правосуддя, яким вирішуються окремі процесуальні питання, що не були вирішені судом під час ухвалення судового рішення за результатами вирішення спору по суті. Таке рішення не вирішує / змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті (наведена правова позиція узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, від 22.10.2019 у справі №922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19).
Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яка згідно з частиною першою статті 244 ГПК України полягає у такому: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Водночас судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з розглядом справи та вирішенням по суті, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (висновок, викладений у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №907/418/21).
Так, у вирішенні питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі про відшкодування судових витрат ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, Суд виходить з такого.
Як вже було зазначено вище, положення статті 129 ГПК України визначають порядок розподілу судових витрат за результатами вирішення спору.
Верховний Суд у цьому контексті звертає увагу, що загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу ІІІ ГПК України. Зокрема, у статті 194 ГПК України передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Разом з тим положення частини третьої статті 233 ГПК України визначають, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Отже, положеннями статті 233 ГПК України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні ухваленням рішення за результатами розгляду справи по суті (подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №914/201/19, від 27.03.2023 у справі № 910/25118/15 та в ухвалі Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 903/834/20).
Крім того, зміст статей 221 і 244 ГПК України також свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті), якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша статті 244 ГПК України).
Як вже було зазначено вище, ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" у своїй заяві просить суд касаційної інстанції задовольнити заяву та стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем 1 у зв`язку з касаційним оскарженням додаткової ухвали суду апеляційної інстанції.
Суд зазначає, що оскаржувана в касаційному порядку додаткова ухвала суду апеляційної інстанції не є судовим рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті, оскільки не вирішує / змінює спір сторін по суті, а також не містить висновків про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, не вирішує вимог, не досліджених у судовому засіданні щодо спору по суті, що є підставою для розподілу судових витрат у справі на підставі положень статей 129 ГПК України.
Отже, Суд у спірному питанні зазначає, що оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті та прямо залежить від розгляду основної справи, а тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення, яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим.
Разом з тим згідно з положеннями частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту б) пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановою від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 касаційну скаргу ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" задовольнила частково; додаткову ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі № 910/9714/22 скасувала; ухвалила нове рішення, яким заяву ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнила частково; стягнула з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; у решті заяву ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" залишила без задоволення.
Тобто, не зважаючи на висновки суду касаційної інстанції у резолютивній частині постанови про прийняття нового рішення, Верховний Суд не ухвалював рішення по суті та не змінював результатів розгляду позовних вимог судом апеляційної інстанції, а лише здійснив розподіл судових витрат, понесених відповідачем 1 у суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому касаційному провадженні спір по суті не вирішувався, у Суду відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку статті 244 ГПК України про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" при перегляді додаткової ухвали суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
З огляду на викладене об`єднана палата Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі.
Керуючись статтями 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/9714/22 у суді касаційної інстанції, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Дроботова
Суддя О. Кібенко
Суддя В. Пєсков
Суддя Л. Рогач
Суддя Ю. Чумак
