ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 506/358/22
провадження № 61-7094св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Окнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року у складі судді Бурдинюк О. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Орловської Н. В., Пузанової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Заяву обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 загинув під час бойових дій, що підтверджується актом про настання смерті від 05 травня 2022 року. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» їй відмовлено в реєстрації смерті чоловіка та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті.
З огляду на викладене та з метою забезпечення соціального захисту спільних із ОСОБА_3 малолітніх дітей, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті задоволено. Встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Ткаченка Красноокнянського району Одеської області, в районі Кінбурської коси Миколаївської області України (Ш=46°28', 327 N; Д= 31°25', 564 Е).
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та доведеною. При цьому суд виходив із того, що відсутність медичних документів про смерть ОСОБА_3 позбавляє можливості провести державну реєстрацію смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та оформити заявниці відповідні соціальні пільги як дружині загиблого військовослужбовця, передбачені чинним законодавством. Крім того, суд першої інстанції врахував, що керівник військової частини, де проходив службу ОСОБА_3 , вказаний факт підтвердив, надіславши відповідне сповіщення про смерть та акт про настання смерті, однак вказаний документ не є підставою для видачі свідоцтва про смерть органами державної реєстрації актів цивільного стану, судовий розгляд у цій справі відповідає інтересам заявниці.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду першої інстанції достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги позбавлені правового обґрунтування та не дають підстав для задоволення викладених у скарзі вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
08 травня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Проніна О. О., звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлених у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 та постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявниця зазначає про неправильне застосування судами норми статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у відносинах, що є подібними до тих, що склалися у даній справі (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявниця посилається на порушення судами норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- проігнорували, що ОСОБА_3 є особою, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, тому згідно з частиною другою статті 46 ЦК України звернення ОСОБА_1 25 липня 2022 року до суду із заявою про встановлення факту смерті є передчасним;
- не звернули увагу на те, що метою подання заяви ОСОБА_1 є не усунення складнощів у державній реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отримання грошової допомоги у зв`язку з його смертю як військовослужбовця;
- не надали належної оцінки всім наявним у справі доказам, зокрема листам командування Військово-морських сил Збройних сил України, Міністерства оборони України, військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , Національної поліції України, Управління Служби безпеки України в Миколаївській області щодо статусу безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 , наслідків спеціального розслідування та стану розслідування за кримінальним провадженням;
- не врахували, що акт про настання смерті ОСОБА_3 від 05 травня 2022 року є предметом оскарження в адміністративній справі № 420/2816/23.
Крім того, у касаційній скарзі заявниця зазначила клопотання про зупинення дії рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року до закінчення касаційного перегляду.
01 липня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
11 липня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Проніна О. О., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких виклала заперечення на вказаний відзив ОСОБА_1 та підтримала вимоги власної касаційної скарги.
03 серпня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Проніна О. О., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заяву про зупинення виконання (дії) рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
11 серпня 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду заперечення на заяву ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення (або зупинення його дії).
25 вересня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Проніна О. О., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду клопотання про долучення доказів, а саме витягу із акта про знищення документів військової частини НОМЕР_1 від 15 вересня 2023 року, яке задоволенню не підлягає з огляду на те, що вирішення питання про дослідження та долучення доказів виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, визначеної в частині першій статті 400 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 12 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року передано судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано заявниці строк на усунення недоліків, а саме запропоновано надати докази доплати судового збору у розмірі 455,60 грн.
У травні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків, зокрема квитанцію про сплату судового збору у розмірі 455,60 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі № 506/358/22 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 506/358/22 з Красноокнянського районного суду Одеської області; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії оскаржуваних судових рішень; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2023 року матеріали справи № 506/358/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року справу № 506/358/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 . У шлюбі вони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Ці обставини підтверджуються копією паспорта, свідоцтвом про шлюб та свідоцтвами про народження дітей.
Згідно з актом про настання смерті від 05 травня 2022 року, складеним помічником командира військової частини НОМЕР_3 старшим лейтенантом ОСОБА_6 , офіцером з бойового управління військової частини НОМЕР_3 старшим лейтенантом ОСОБА_7 , комендором команди бойового управління військової частини НОМЕР_4 матросом ОСОБА_8 , командиром відділення команди бойового управління військової частини НОМЕР_1 -Г старшиною другої статті ОСОБА_9 , командиром відділення команди бойового управління військової частини НОМЕР_1 -Г старшиною першої статті ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год. 30 хв. ОСОБА_3 помер/загинув за таких обставин: о 02.00 год ІНФОРМАЦІЯ_6 року екіпаж катера зайняв лінію радіолокаційної розвідки в районі Кінбурнської коси, на катері знаходилось 19 (дев`ятнадцять) членів екіпажу. Катер здійснював розвідку в районі рухаючись курсами 140-320 зі швидкістю 12 вузлів (періодично виконуючи маневри координат). Близько о 12 год 30 хв ІНФОРМАЦІЯ_6 року в правий борт в район машинного відділення влучила ракета. Ракету було випущено з ворожого літака збройних сил РФ (ракета протикорабельна, імовірно Х31). Під час влучання ракети в катер деякі члени екіпажу (підписанти акта) знаходились на ходовому містку. Після влучання ракети члени екіпажу (підписанти акта) спустилися до радіорубки та хотіли пройти через центральний коридор, але не змогли, тому що прохід було заблоковано, після чого члени екіпажу (підписанти акта) повернулись до ходового містка та через правий борт перебрались до даху радіорубки, а з неї спустились до баку. Після того, як катер почав іти під воду, члени екіпажу (підписанти акта) попливли до рятувального надувного плота. Коли члени екіпажу (підписанти акта) забралися на пліт, то побачили виступаючу щоглу з води. Катер затонув у точці з координатами Ш=46?28`,327 N; Д=31?25',564 Е. Внаслідок ракетного удару пропало безвісти 11 членів екіпажу.
Відповідно до сповіщення про смерть (загибель) № 6 на старшину першої статті ОСОБА_3 від 05 березня 2022 року, останній зник безвісті, виконуючи бойове завдання, в результаті авіаудару ворожим літаком РФ по патрульному катеру «Слов`янськ» військової частини НОМЕР_1 , у результаті чого попадання крилатої ракети Повітря-Земля призвело до затоплення катера ІНФОРМАЦІЯ_6 року та зникнення ОСОБА_3 .
Згідно з відмовою у проведенні державної реєстрації смерті від 15 червня 2022 року № 7/24.23-117, Окнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) розглянув документи, подані для державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; документи, що підтверджують особу померлого, -паспорт НОМЕР_5 , виданий Красноокнянським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, 24 квітня 2008 року. Аналіз документів, наданихзаявницею, свідчить, що акт від 05 травня 2022 року про настання смерті, складений посадовим особами військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , не може бути документом - підставою для проведення державної реєстрації смерті. Враховуючи викладене, у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених документів відмовлено та рекомендовано з метою вирішення цього питання звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Допитаний в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_11 пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року разом із ОСОБА_3 виконував бойове завдання на катері «Слов`янськ», після влучання ракети в правий борт катер почав тонути, вони почали екстрену евакуацію та попливли до рятувального плоту, який був скинутий на воду. Після того, як вони добрались до плоту, виявилось, що 11 членів екіпажу відсутні, ОСОБА_3 він більше не бачив. Температура води була близько 4-5 ?, члени екіпажу мали лише рятувальні жилети. З урахуванням пори року, температури води та відсутності спеціального спорядження, протриматись у воді було неможливо більше 15 хвилин. Свідок пояснив, що ОСОБА_3 немає в живих, він загинув, про що складено акт про настання смерті.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті, ОСОБА_1 вказувала на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 загинув під час ведення бойових дій, що підтверджується актом про настання смерті від 05 травня 2022 року. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» їй відмовлено в реєстрації смерті чоловіка та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті. З огляду на викладене та з метою забезпечення соціального захисту спільних із ОСОБА_3 малолітніх дітей, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», посилаючись на положення пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України, ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вона є обґрунтованою та доведеною. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність медичних документів про смерть ОСОБА_3 позбавляє заявницю можливості провести державну реєстрацію його смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану та оформити відповідні соціальні пільги як дружині загиблого військовослужбовця, передбачені чинним законодавством. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що керівник військової частини, де проходив службу ОСОБА_3 , вказаний факт підтвердив, надіславши відповідне сповіщення про смерть та Акт про настання смерті, однак вказаний документ не є підставою для видачі відповідного свідоцтва про смерть органами державної реєстрації актів цивільного стану, судовий розгляд в цій справі відповідає інтересам заявниці.
Із такими висновками судів Верховний Суд повністю погодитись не може з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та їх правове обґрунтування
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Щодо встановлення факту смерті на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України
Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
Щодо оголошення особи померлою (стаття 46 ЦК України та статті 305-309 ЦПК України)
Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 у справі, яка переглядається (а. с. 1-3 ) свідчить про те, що заявниця фактично просить суд встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_3 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання, з метою забезпечення соціального захисту їх спільних неповнолітніх дітей, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»
Як на фактичні підстави звернення до суду заявниця посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_3 загинув під час бойових дій, що підтверджується актом про настання смерті від 05 травня 2022 року. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану на підставі статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відмовив їй у реєстрації смерті чоловіка та вказав на те, що акт про настання смерті від 05 травня 2022 року не може бути документом - підставою для проведення державної реєстрації смерті.
Як на правові підстави звернення до суду із заявою заявниця ОСОБА_1 посилається на пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Натомість на підтвердження вимог своєї заяви заявниця надала суду лише копію акта про настання смерті від 05 травня 2022 року (а. с. 9 т.1), в якому зазначено вірогідне припущення, що оскільки ОСОБА_3 перебував на катері в районі Кінбурнської коси, в правий борт якого ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12 год 30 хв влучила ворожа ракета, внаслідок чого катер затонув, а після затоплення катера ОСОБА_3 не було на рятувальному плоту із залишками команди, то він загинув.
Крім того, заявниця надала суду копію сповіщенням про смерть (загибель) № 6 на старшину першої статті ОСОБА_3 від 05 березня 2022 року, в якій вказано про те, що ОСОБА_3 зник безвісті, виконуючи бойове завдання, в результаті авіаудару ворожим літаком РФ по патрульному катеру «Слов`янськ» військової частини НОМЕР_1 , в результаті чого попадання крилатої ракети «повітря-земля» призвело до затоплення катера ІНФОРМАЦІЯ_6 року та зникнення ОСОБА_3 .
Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.
З огляду на це підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_3 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України немає.
Разом з тим Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявниці вірогідного припущення про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_3 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи справу, на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню.
Підстави відкриття касаційного провадження у цій справі, визначені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та відповідні доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, але судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, то Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
Розподіл судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок Верховного Суду щодо суті касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 992,40 грн.
Крім того, оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у цій справі на підставі положень частини третьої статті 136 ЦПК України та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 було звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року, то з урахуванням висновків Верховного Суду та положень частини шостої статті 141 ЦПК України, із ОСОБА_1 на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи судом апеляційної скарги у розмірі 744,30 грн.
Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Окнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору за розгляд касаційної скарги у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 (сорок) коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) грн 30 (тридцять) коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець
