Ухвала
26 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 279/1834/22
провадження № 61-1382сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року у складі судді: Шульги О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (далі - ПАТ «Коростенський завод МДФ»), товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія») про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання.
Позовна заява мотивована тим, що він проживає на АДРЕСА_1 . Поряд з вказаним житловим будинком та садибою розташоване домогосподарство ОСОБА_2 , яка проживає на АДРЕСА_1 . Також їхніми спільними сусідами є суб`єкти господарювання, це - ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», промислові потужності яких розташовані на АДРЕСА_2 .
Позивач вказував, що протягом тривалого часу відповідачами порушується його право, а також право його сім`ї на безпечне для життя і здоров`я довкілля, безпечні умови проживання, створюється ризик виникнення надзвичайно небезпечних захворювань. Робота цих підприємств супроводжується значним шумом, що робить неможливим повноцінний відпочинок й проживання у вказаному житловому будинку та перебування на подвір`ї. Окрім того, внаслідок роботи даних підприємств значно підвищується концентрація пилу та шкідливих хімічних сполук у повітрі. Він та його сім`я змушені дихати повітрям, наповненим викидами небезпечних забруднюючих речовин.
Звертав увагу на ту обставину, що розташування цих підприємств в м. Коростені, яке віднесено до зони добровільного гарантованого відселення, не відповідає положенням статей 16, 17 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення».
Посилався на те, що у справі № 283/518/17-ц за позовом ОСОБА_2 , домогосподарство якої розташоване поруч з його житловим будинком, суд вже встановив факт порушення відповідачами вимог екологічного законодавства та порушення ними права ОСОБА_2 на безпечне довкілля, безпечні і здорові умови проживання, а також факт спричинення їй моральної шкоди.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в іншій справі № 279/2933/20 вже надано оцінку висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року. За змістом експертизи дослідження повітря здійснювалися і на території її домогосподарства. У висновку експертизи зазначено, що робота ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» як разом, так і окремо призвела до забруднення навколишнього середовища небезпечними хімічними речовинами. Цією експертизою підтверджено факт порушення відповідачами норм природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та забрудненням атмосферного повітря і станом довкілля на території її садиби.
Посилався на те, що завдана йому моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, оскільки внаслідок господарської діяльності відповідачів у 2012-2017 роках, а також у 2019 році здійснювалося забруднення атмосферного повітря на території його садиби, він позбавлений права на безпечне довкілля.
ОСОБА_1 просив:
стягнути з ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на його корить по 50 000 грн, з кожного, на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Коростенський завод МДФ», ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання, у розмірі 20 000 грн.
Стягнуто з ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання, у розмірі 20 000 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
доведено факту порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території домогосподарства позивача, з іншої сторони;
при вирішенні спору суд першої інстанції взяв до уваги висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 рок, які досліджувалися у справі № 279/2933/20, оскільки при її проведенні експертами здійснювалось дослідження повітря на території двох домогосподарств: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . При цьому, домогосподарство № 102 розташоване поруч із житловим будинком та садибою позивача й значне перевищення гранично допустимих концентрацій норм викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а також шумового навантаження, характерних для діяльності відповідачів, беззаперечно вказує на порушення права позивача на безпечні умови проживання та безпечне для життя і здоров`я довкілля;
суд визначив розмір моральної шкоди, завданої позивачеві, у сумі 20 000 грн з кожного із відповідачів, виходячи з принципу розумності і справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційні скарги ПАТ «Коростенський завод МДФ», ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року змінено, збільшено розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 з 20 000 грн до 50 000 грн, з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
висновки суду першої інстанції про доведеність ОСОБА_1 факту порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території його садиби, з іншої сторони, є правильними;
суд апеляційної інстанції врахував характер порушених прав позивача, який протягом тривалого часу був позбавлений права на проживання у безпечному довкіллі, а також взяв до уваги те, що такі порушення мали місце з 2012 року й тривали до 2017 року, забруднення атмосферного повітря також виявлено у 2019 році, тобто, порушення прав мало суттєвий та триваючий характер;
з огляду на це, апеляційний суд зробив висновок, що розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню кожним з відповідачів, слід збільшити з 20 000 грн до 50 000 грн з кожного відповідача.
Аргументи учасників справи
У січні 2023 року ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить:
рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати;
справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди зробили помилковий висновок про наявність порушень природоохоронного законодавства у діяльності підприємства в період 2012-2017 років. При дослідженні доказів щодо визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, судами не враховано, що підприємство ввело в експлуатацію виробничі потужності 21 лютого 2017 року, а позивач і суди доводили порушення природоохоронного законодавства за період з 2012 року і до 2017 року;
відсутні докази всіх складових цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, не визначався ступінь вини кожного з відповідачів. Винних і протиправних дій товариство не вчиняло;
суди застосували висновки експерта, які до позивача не мають відношення, висновки судів ґрунтуються на припущеннях. Судами не враховано, що навколо домоволодіння позивача розташовані і працюють інші промислові об`єкти джерел викидів забруднюючих речовин.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
26 лютого 2024 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року зазначено, що підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 335/11779/16-ц та від 25 лютого 2019 року у справі № 2012/4613/2012 (провадження № 61-46639св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року мотивована тим, що:
у справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується питання забруднення навколишнього середовища небезпечними хімічними речовинами внаслідок діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», промислові потужності яких розташовані на вул. С. Кемського, № 11-б, в м. Коростені, та наявності/відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди мешканцям сусідніх домогосподарств у зв`язку з діяльністю зазначених товариств;
у цій справі Верховному Суду слід вирішити такі правові питання: а) наявності/відсутності підстав для цивільно-правової відповідальності відповідачів, зокрема, питання щодо наявності/відсутності причинного зв`язку між порушеннями ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» вимог екологічного законодавства, порушення ними права позивача на безпечне довкілля, безпечні і здорові умови проживання (протиправність дій) та шкодою, завданою позивачеві цими порушеннями; б) можливості стягнення такої шкоди без обґрунтування ступеня вини кожного з відповідачів;
так, у провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на розгляді знаходиться велика кількість справ з тими самими відповідачами за вимогами про відшкодування моральної шкоди. При вирішенні як зазначених справ, так і інших, але повністю у подібних правовідносинах, у різних справах колегії суддів різних судових палата доходили правових висновків, які потребують правового узгодження, і з якими не в повній мірі погоджується колегія суддів, яка передає справу на розгляд об`єднаної палати;
у постанові від 29 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 372/2084/16-ц (провадження № 61-20957св19) зазначив:
«У цій справі позов пред`явлено не до держави, а до господарюючого суб`єкта, але оцінка обставин, яка стала предметом позову, є однаковою.
Таким чином, при вирішенні вказаного спору позивачі повинні були довести в судовому засіданні не тільки сам факт забруднення довкілля саме відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами, встановленими державою, яке не притаманне наявному забрудненню в сучасних містах та селищах, яке негативно впливає на користування зручностями позивачів, їх приватне та сімейне життя, та, як наслідок, таке забруднення навколишнього природного середовища призводить до погіршення стану їх здоров`я.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що державними органами не виявлено порушень вимог санітарного законодавства Трипільською ТЕС, а виявлені порушення стосуються вимог містобудівного законодавства і не можуть бути критеріями для оцінки фактичного впливу діяльності Трипільської ТЕС на життєдіяльність позивачів. При цьому не встановлено, що місце проживання позивачів знаходиться в такій зоні, де шкідливий вплив від діяльності Трипільської ТЕС перевищує відповідні нормативи, створює суттєві ризики для життя і здоров`я позивачів або порушує їх звичайний спосіб життя.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в завданні шкоди.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачам достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні, й не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і таким діянням.
Позивачами не доведено, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значними, що безпосередньо впливають на їх життя чи здоров`я, перевищують екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті, що є їх процесуальним обов`язком в силу статей 12, 81 ЦПК України»;
у постанові від 18 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 283/518/17-ц (провадження № 61-9619св20) дійшов такого висновку:
«Отже, позивачем доведений факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля на території садиби ОСОБА_1, з іншої, до чого призводить така діяльність відповідачів.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що сам по собі факт впливу виробничої діяльності на довкілля без встановлення значення такого впливу при наявності всіх належних чинних дозвільних документів, не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у частині відмови у задоволенні вимог про припинення діяльності юридичних осіб - відповідачів став пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 травня 2019 року у справі № 826/3031/18.
У справі № 826/3031/18, на яку міститься посилання як на приклад неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах, у касаційній скарзі ОСОБА_1, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які, керуючись частиною 2 статті 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», відповідно до якої господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства, встановили наявність підстав для часткового зупинення в судовому порядку господарської діяльності відповідача. Суди зазначили як підставу задоволення такого позову, що відповідачу неодноразово надавалася можливість усунути виявлені порушення закону, проте станом на час звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з цим позовом виявлені порушення були усунуті відповідачем не у повному обсязі, а також дозвіл на викиди було анульовано.
Верховний Суд погоджується із висновками судів у справі, що переглядається, а саме: що самий лише факт негативного впливу виробничої діяльності на довкілля при наявності всіх належних чинних дозвільних документів, не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності. Будь-яке істотне втручання держави у право чи діяльність повинно відповідати легітимній меті та бути співмірним із застосованими заходами, тому застосування найсуворішої санкції до відповідачів у вигляді заборони здійснювати господарську діяльність (чи припинення діяльності) можливе у разі, коли заходи адміністративного впливу, компетентного органу, у цій справі - Державної екологічної інспекції у Житомирській області, ігноруються і взагалі не виконуються суб`єктом господарювання.
Посилання заявниці на частину 2 статті 13 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», яка передбачає, що у разі провадження господарської діяльності, щодо якої здійснювалася оцінка впливу на довкілля, виявлено значний негативний вплив цієї діяльності на життя і здоров`я населення чи довкілля та якщо такий вплив не був оцінений під час здійснення оцінки впливу на довкілля та/або істотно змінює результати оцінки впливу цієї діяльності на довкілля, рішення про провадження такої планованої діяльності за рішенням суду підлягає скасуванню, а діяльність - припиненню, як на підставу для задоволення вимоги про зупинення діяльності відповідачів, є необґрунтованими за відсутності достатніх доказів наявності значного негативного впливу діяльності відповідачів на життя і здоров`я населення чи довкілля.
Верховний Суд також враховує, що станом на момент вирішення спору судами не встановлено понаднормативного негативного впливу відповідачів на довкілля, виявлені екологічною інспекцією недоліки усувались; також істотне значення для оцінки обставин справи має те, що позивачем не оскаржено у судовому порядку законність та обґрунтованість видачі дозвільних документів відповідачам на здійснення такого негативного впливу на довколишнє природне середовище.
Встановивши наявність у відповідачів всіх належних чинних дозвільних документів за відсутності доведеного значного негативного впливу виробничої діяльності відповідачів на довкілля, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення чи заборони здійснення такої діяльності відповідачів»;
у постанові від 06 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/3026/20 (провадження № 61-1911св23) зробив наступні висновки:
«Судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40, 42 т.1). Неподалік, що не заперечується сторонами, розташовані та функціонують ПрАТ «Коростенський завод МДФ» (11501, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сергія Кемського, 11-Б) та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (11501, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сергія Кемського, 11-Б). ОСОБА_2 відповідно до матеріалів справи 283/518/17-ц проживає на АДРЕСА_3, м. Коростень, Житомирська область . Отже, доводи відповідачів щодо проведення експертних досліджень не у домоволодінні скаржника і не по справі, що переглядається, не мають правового значення, оскільки ОСОБА_1 мешкає по сусідству із ОСОБА_2 і будь-яких доказів на спростування негативного впливу на нього, його помешкання та довкілля, спричиненого діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» відповідачами не надано.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки суди врахували, що за умови встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Щодо незгоди товариств з присудженням ОСОБА_1 відшкодування, слід зазначити таке: у абзаці другому частини третьої статті 23 ЦК України вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» законодавець не визначає повного переліку цих обставин, оскільки вони можуть різнитися у залежності від ситуації, особливостей кожної конкретної справи та фактів, які підлягають доведенню. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того (з чим погодилась і апеляційна інстанція), що факт порушення відповідачами екологічного законодавства доведений, а негативний вплив, спричинений їхнім функціонуванням, порушує право ОСОБА_1 на безпечне довкілля»;
у постанові від 13 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/1066/22-ц (провадження № 61-8647св22) дійшов такого висновку:
«Як на доказ наявності обставин, що обґрунтовують вимоги, позивач посилалась на висновок експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц.
У висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 встановлено, що діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами. Також зазначено, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, з дотриманням норм статей 89, 263-264, 382 ЦПК України, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, обґрунтовано вважав, що позивач довела понаднормативне забруднення території місця її проживання забруднюючими речовинами і що таке забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної господарської діяльності відповідачів протягом 2012-2017 років, а також забруднення атмосферного повітря на території садиби позивача здійснювалось у 2019 році, що підтверджено висновком експертизи та є підставою для відшкодування моральної шкоди»;
у постанові від 13 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/4170/22 (провадження № 61-2742св23) зазначив:
«Встановивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля де проживає позивач, з іншої, до чого призводить така діяльність відповідачів, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 279/3026/20.
При визначенні розміру відшкодування суд врахував характер порушених прав позивача та обґрунтовано стягнув на його користь по 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди з кожного з відповідачів»;
у постанові від 13 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/1856/22 (провадження № 61-819св23) дійшов висновку:
«Встановивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля де проживає позивач, з іншої, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. При визначенні розміру відшкодування суд врахував характер порушених прав позивачки та обґрунтовано стягнув на її користь по 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди з кожного з відповідачів.
Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 279/3026/20.
Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовуються, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої діяльністю відповідачів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України), а також до трактування норм матеріального права на власний розсуд»;
особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Отже, законодавством встановлено загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини);
предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення відповідачами прав позивача на безпечне довкілля. Спірні відносини регулюються: статтею 50 Конституції України, якою встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди; Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про охорону атмосферного повітря», а положення ЦК України при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої порушенням екологічного законодавства, застосовуються субсидіарно, у частині, неврегульованій правилами екологічного законодавства. Це зумовлює певні особливості правового регулювання зазначених відносин;
наведене свідчить про те, що вимога у справі стосується відшкодування моральної шкоди, відтак, встановленню підлягають підстави цивільно-правової відповідальності за завдання такої шкоди;
протиправність поведінки заподіювача моральної шкодице поведінка, яка заборонена законом, а протиправна бездіяльність - невчинення особою дій, які вона зобов`язана за законом вчинити. Це протиправні як дія і бездіяльність, так і рішення. Бездіяльність протиправна, якщо особа повинна була вчинити дію, але не вчинила. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина перша статті 1167 ЦК України, пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не дають підстав говорити про наявність презумпції протиправності дії (бездіяльності) завдавача моральної шкоди;
у всіх наведених справах суди по суті виходили із презумпції протиправності дії (бездіяльності) завдавача моральної шкоди;
причинний зв`язок з`ясовується між причиною, тобто протиправністю поведінки, та шкодою, як наслідком. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки. Це відповідає концепції причини-умови, яка існує у праві. Тобто, зміст причинного зв`язку полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди;
у наведених вище судових рішеннях не прослідковується дослідження судами саме такого причинно-наслідкового зв`язку;
висновок експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, не оцінювався на предмет належності для розгляду цієї справи та справ, які зазначені вище. Отже, питання можливості встановлення обставин справи на підставі висновку експертизи, яку проводили експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, потребує додаткового дослідження;
крім того, згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання;
відповідно до роз`яснень, наданих судам у пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи;
особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Подібне роз`яснення надано судом у абзаці 2 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства провідшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», згідно з яким солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій;
відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини. За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку;
при цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини;
як у наведених вище справах, від правового висновку у яких, викладеного в судових рішеннях Верховного Суду, просить відступити колегія суддів, так і у цій справі, позивачі формально послалися на відшкодування шкоди з кожного відповідача, проте ніяк не обґрунтовували свої вимоги, немає таких доводів у судових рішеннях Верховного Суду, щодо ступеня вини кожного відповідача. Підтвердженням цього є те, що ж кожного відповідача стягнуто шкоду в однаковому розмірі, що, по суті, свідчить про те, що шкода відшкодована у солідарному порядку;
у наведених постановах від 13 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/1066/22-ц (провадження № 61-8647св22), у справі № 279/4170/22 (провадження № 61-2742св23), у справі № 279/1856/22 (провадження № 61-819св23), а також у постанові від 06 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/3026/20 (провадження № 61-1911св23), від висновків яких просить відступити колегія суддів, встановивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря на підставі висновку експерта в іншій справі і причинно-наслідковий зв`язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля де проживали позивачі, з іншої, зробив висновки про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди;
при цьому у зазначених справах судами не досліджувалось питання наявності протиправних дій відповідачів у кожній конкретній справі відносно позивача, причинного зв`язку між забрудненням довкілля та моральної шкодою, що на думку колегії суддів є необхідною умовою цивільної відповідальності. Не досліджувалися обставини солідарного відшкодування шкоди чи з урахуванням ступеня вини кожного відповідача;
натомість, зазначене повністю враховувалося у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 372/2084/16-ц (провадження № 61-20957св19) та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 283/518/17-ц (провадження № 61-9619св20);
зазначене свідчить про існування різного підходу між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до розуміння та тлумачення норм щодо наявності підстав вважати доведеним факт існування причинного зв`язку між порушеннями, допущеними відповідачами в процесі здійснення господарської діяльності, і шкодою, завданою позивачеві такою діяльністю.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України).
Таким чином, касаційна скарга ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 жовтня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
Тому касаційна скарга розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 7, 260, 402, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 279/1834/22 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ», товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання.
Призначити справу № 279/1834/22 до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиза наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
