УХВАЛА
14 березня 2024 року
м. Київ
справа № 759/9026/21
провадження № 61-10154 сво 22
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Коновал Олена Василівна, на рішення Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Ул`яновської О. В. від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д.,
Немировської О. В. від 04 серпня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення пені за порушення умов договору.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення пені за порушення умов договору.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 01 жовтня 2014 року він уклав з відповідачем договір № 9-7-51 про купівлю-продаж майнових прав на квартиру, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався передати йому у власність майнове право на квартиру
АДРЕСА_1 та позначений на схемі генерального плану за № 9. Договір купівлі-продажу майнових прав встановлює строк введення спірного будинку в експлуатацію - 3 квартал 2016 року.
Посилався на те, що свої зобов`язання за указаним договором він виконав у повному обсязі, сплативши визначену ціну продажу у сумі 414 180,00 грн. Натомість відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань, зазначений вище будинок в експлуатацію не зданий.
Його письмові звернення до відповідача щодо порушення зазначеного терміну, передбаченого договором купівлі-продажу майнових прав, залишені без відповіді.
З огляду на наведене, зазначав про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов`язань на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, спірні правовідносини стосуються замовлення на будівництво житла для власних потреб.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: стягнути з ЗАТ «Українська будівельна компанія» суму пені у зв`язку з порушенням умов договору
від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 про купівлю-продаж майнових прав на квартиру у розмірі 4 535 271,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з введення будинку в експлуатацію, що є порушенням приписів статей 526 та 530 Цивільного кодексу України.
Однак, суд першої інстанції вважав, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що приписи Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на правовідносини, які виникли між сторонами договору про купівлю-продаж майнових прав щодо об`єкту нерухомого майна - житлове будівництво. Ці правовідносини регулюються спеціальним законом, який регулює інвестиційну діяльність. Крім того, зазначено, що умови пункту 4.6 договору купівлі-продажу майнових прав не передбачають можливість нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на відмову в задоволенні позову по суті.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного суду, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», однак саме абзац 1 частини п`ятої статті 10 зазначеного Закону застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, у зв`язку з чим не застосовується до договорів купівлі-продажу майнових прав. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважав, що у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Коновал О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 318/2249/16, від 20 січня 2020 року у справі № 607/20776/14, від 09 вересня 2020 року у справі
№ 607/1585/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19, від 06 квітня
2021 року у справі № 607/1576/19 та від 20 травня 2021 року у справі
№ 607/1569/19.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 09 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду
від 04 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 759/9026/21 та витребувано матеріали справи з Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували характеру спірних правовідносин, пов`язаних із залученням грошових коштів для будівництва житла для власних споживчих потреб, що, на його думку, відповідає визначеним у Законі України «Про захист прав споживачів» термінам «споживач» та «послуга». Заявник вважає, що відносини, які пов`язані із придбанням житлової нерухомості, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Додатково зауважує, що саме відповідач розробляв та затверджував типовий стандартний договір для залучення коштів від фізичних осіб, які бажають задовольнити свої особисті потреби у житлі, обирав форми такого залучення та формулював умови договору, вносив інформацію про строки будівництва житла, а тому відповідальність за суперечливість та неясність таких умов договору повинна бути покладена саме на нього.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
29 грудня 2022 року ЗАТ «Українська будівельна компанія» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
Відзив обґрунтований посиланням на те, що за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 01 жовтня 2014 року № 9-7-51 товариство зобов`язувалося лише продати та передати позивачу майнові права на об`єкт нерухомості, у той же час надання/виконання послуг/робіт не входило в обов`язки ЗАТ «Українська будівельна компанія». Вважає, що до відповідальності, передбаченої статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів», може бути притягнуто лише виконавця робіт/послуг. Договір купівлі-продажу майнових прав не є тотожним договору про виконання робіт (у тому числі договору будівельного підряду) чи договору про надання послуг. Крім того, ЗАТ «Українська будівельна компанія» не виступає у спірних правовідносинах ні будівельною компанією, ні замовником будівництва, ні підрядником. Посилається також на нерелевантність наведеної заявником судової практики.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновків щодозастосування приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня
2020 року у справі № 369/10606/17 та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21.
У постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 369/10606/17 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21 викладено правовий висновок, що оскільки між сторонами спору був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, а не договір виконання робіт (надання послуг), а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Натомість у постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 501/3038/16-ц сформульовано загальний критерій для визначення факту поширення дії Закону України «Про захист прав споживачів» на ті, чи інші правовідносини, опосередковані тим чи іншим договором, а саме в залежності від мети конкретного договору - задоволення власної потреби фізичної особи у житлі, яка не пов`язана з підприємницькою діяльністю. Зазначено, що оскільки позивач мав на меті задовольнити власні потреби у житлі, ці відносини безпосередньо не пов`язані з підприємницькою діяльністю, він є споживачем фінансової послуги, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила Закону України «Про захист прав споживачів».
У справах № 607/1576/19, № 607/1579/19, № 607/1569/19, № 607/20776/14 Верховним Судом висловлено єдиний підхід щодо вирішення спору фізичних осіб з одним й тим самим господарським товариством щодо будівництва квартир через механізм пайової участі фізичної особи у цьому будівництві, згідно з яким оскільки спірний договір між позивачем та відповідачем був спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва житла для позивача, договірні правовідносини мають характер будівельного підряду та на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (пункт 55) зазначила, що послугами згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» є всі види комерційної взаємодії суб`єктів господарювання із споживачами, які не вписуються у набагато більш конкретні й чіткі визначення понять «товарів» та «робіт» і є набагато ширшими за аналогічне поняття, що вжите в ЦК України, адже включає в себе, наприклад, прокат, який ЦК України однозначно кваліфікується як різновид договору майнового найму.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 зазначено, що частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі її застосування до договірних правовідносин сторін спору, не може бути проігнорована як дійсний механізм розрахунку відповідної пені попри те, що сторони могли обмежити чи зменшити розмір цієї пені умовами свого договору.
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, регулювання Законом України «Про захист споживачів» правовідносин, які виникають з договору купівлі-продажу майнових прав, має встановлюватись з урахуванням реального змісту такого договору та мети його укладення. Якщо встановлено, що цей Закон поширюється на цей договір, то не може виключатися дія його окремих положень, якщо це прямо не слідує з нормативних документів. У статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», як і в інших правових нормах цього Закону, не вказано, що ця стаття має обмежене застосування до правовідносин, визначених у преамбулі цього Закону. Питання поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на той чи інший договір має вирішуватись відповідно до його дійсної мети та змісту, а не формальної класифікації за назвою чи юридичною категорією, визначеною ЦК України.
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана тим, що підхід Верховного Суду щодо застосування Закону України «Про захист прав споживачів» безпосередньо до договорів купівлі-продажу майнових прав, через які реалізується механізм будівництва, яке здійснюється із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, є неоднорідним.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність
у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 759/9026/21 за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Українська будівельна компанія» про стягнення пені за порушення умов договору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Коновал Олена Василівна, на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 04 серпня 2022 року.
Призначити справу № 759/9026/21 до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
