Справа № 161/3803/24
Провадження № 2/161/1897/24
У Х В А Л А
за результатом розгляду заяви про забезпечення позову
22 березня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді ЧернякаВ.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
В С Т А Н О В И В :
26 лютого 2024 року позивач звернулась до суду з позовом із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.
21 березня 2024 року на адресу суду надійшла заява представника позивача адвоката Самчука Антона Миколайовича позивача про забезпечення позову у справі, в якій він просить суд накласти арешт на майно, належне відповідачу (на 2/3 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:059:0021, земельну ділянку з кадастровим номером 0725755100:03:016:0273 та на 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ), по причині можливого ускладнення виконання рішення у разі відчуження ОСОБА_2 вказаного майна.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно зі ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами наявний спір щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Всупереч вищенаведеному позивач не надав суду доказів того, що існує небезпека відчуження майна відповідачем ОСОБА_2 до розгляду справи по суті.
У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду в разі задоволення позову.
Розглядуване майно не є предметом позову.
Співмірності відповідних заходів із передбачуваним порушенням прав позивача ним не доведено.
Сам факт пред`явлення позову про відшкодування шкоди не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
З наведених мотивів, враховуючи предмет позову та суб`єктний склад спірних правовідносин, обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк
