Справа № 161/3803/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/341/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 березня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Данилюк В. А., Осіпука В. В.,
з участю :
секретаря судового засідання Губарик К. А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою його представником ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 січня 2025 року,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2024 року ОСОБА_4 звернулась до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 04.03.2023 року об 11:30 год. між транспортними засобами сторін («Audi Q7» та «Haval») відбулася дорожньо-транспортна пригода. Постановою Луцького міськрайонного суду від 31 травня 2023 року, що набрала законної сили, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 850 грн.
Позивачка вказує, що вона є власником автомобіля «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) збитків № 915/23 від 20 листопада 2023 року, виготовленим на замовлення ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», вартість відновлювального ремонту ТЗ «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 1 022 280,75 грн. У свою чергу ПАТ «СК «Арсенал страхування» сплатило їй 130 000 грн в межах ліміту, передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зазначає, що 24 січня 2024 року вона звернулася з листом до ОСОБА_2 щодо досудового врегулювання відшкодування завданих майнових збитків у розмірі 892280,75 грн (1022280,75 грн 130000 грн), що відповідає різниці між реальними збитками та страховим відшкодуванням, однак, вказані вимоги залишені ним без задоволення.
З огляду на вказане позивач просила суд стягнути з відповідача 892280,75 грн майнової шкоди в судовому порядку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 січня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 743567 грн 29 коп. матеріальної шкоди та 7435 грн 75 коп судового збору.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та постановити в даній справі нове судове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_4 167973,80 грн матеріальної шкоди. В апеляційній скарзі покликається на те, що він не погоджується з рішенням суду щодо стягнення з нього на користь позивачки повної вартості відновлювального ремонту автомобіля без коригування з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу. Вказує, що позивачем не надано належних доказів фактичної вартості відновлювального ремонту, тому суд повинен був дійти висновку про часткове задоволення позовних вимог, тобто стягнення з відповідача не повну вартість відновлювального ремонту, а суму матеріальних збитків з урахуванням зносу транспортного засобу. Вважає, що судом не взято до уваги приписи наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року N 142/5/2092 щодо визначення розрахунку матеріального збитку. Також зазначає, що огляд транспортного засобу з метою визначення наявних пошкоджень та подальшого визначення вартості відновлювального ремонту проводився за його відсутності, його взагалі не було повідомлено про проведення такого експертного дослідження, що ставить під сумнів дійсність його результатів. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що стягнення матеріальної шкоди можливе лише після проведення відновлювального ремонту транспортного засобу. Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, не надав належних та допустимих доказів фактичних витрат на відновлення автомобіля «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , після ДТП. Більше того, зі змісту позову слідує, що транспортний засіб не відремонтований, що позбавляє суд можливості встановити дійсний розмір матеріального збитку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки Самчук А. М. заперечував доводи апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити. Заперечуючи щодо доводів апеляційної скарги, зазначав, що саме на замовлення страхової компанії відповідача ПАТ Страхова компанія Арсенал страхування було підготовлено звіт №915/23 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, який складено 20 листопада 2023 року. У звіті зазначено, що він може бути використаний для доказу розміру вимог при пред`явленні позову до особи, відповідальної за заподіяння збитків. Оцінювач керувався Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092.
Вказує, що відповідач не скористався правом на проведення судової експертизи по фотографіях, що передбачено п.3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Таким чином, відповідачем не було спростовано суму завданої майнової шкоди позивачу жодним належним та допустимим письмовим доказом.
Звертає увагу на те, що вимога про стягнення повної вартості відновлювального ремонту автомобіля без коригування, тобто за мінусом значення коефіцієнта фізичного зносу, є вірною, підтверджена усталеною судовою практикою Верховного Суду.
Просить рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній його частині, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що завдана позивачу матеріальна шкода перевищує ліміт страхового відшкодування, який становить 130000 грн відповідно до полісу обов`язкового страхування №20903138, відтак різниця вказаних сум повинна бути відшкодована відповідачем як винуватцем ДТП. Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту проведення ремонту автомобіля в особи, яка є платником ПДВ, а тому на підставі абз.2 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір оціненої шкоди має бути зменшений на суму податку на додану вартість. Тому суд вважав, що до стягнення з відповідача підлягає майнова шкода у розмірі 743567,29 грн (1022 280,75 грн 130 000 грн ) 148 713,46 грн. (сума ПДВ - 20 %).
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна правова оцінка.
Судом установлено, що ОСОБА_4 є власником автомобіля «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.4).
Згідно із постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року, що набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (а.с.5-9).
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_2 04.03.2023 року об 11 год. 30 хв. у м. Луцьку по вул. Рівненській, 143 на перехресті з вул. Підгаєцькій керував автомобілем марки «Haval», д.н.з. НОМЕР_2 , перед поворотом ліворуч на вул. Підгаєцьку не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно з полісом №20903138. Страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну, складає 130 000 грн ( а.с.168).
04 березня 2023 року на адресу страховика надійшло повідомлення про ДТП (а.с.169).
Згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, №915/23 вартість відновлювального ремонту ТЗ «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 1022280,75 грн (а.с.11-13).
23 листопада 2023 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» позивачу ОСОБА_4 було відшкодовано частину понесеного нею матеріального збитку у вигляді страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн (а.с.10), що не заперечується сторонами.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає в її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а за шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, який, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц , від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц та ухвала Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц ).
З наведеного слід зробити висновок, що для виплати страхового відшкодування потерпілому внаслідок ДТП страховою компанією у відповідності до ст.29 вказаного Закону береться до уваги вартість витрат на відновлювальний ремонт автомобіля з урахуванням зносу. Однак, для розрахунку суми повного відшкодування збитків з винної особи це правило не поширюється.
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу, яка передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц.
В даній справі суд першої інстанції, встановивши, що розмір завданої потерпілій ОСОБА_4 шкоди є більшим за визначений договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що для повного відшкодування спричиненої ОСОБА_2 шкоди він зобов`язаний сплатити потерпілій різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Також колегія суддів погоджується із визначеним судом розміром матеріального збитку, завданого позивачці ОСОБА_4 як власнику пошкодженого транспортного засобу.
Визначаючи розміртакої різниці,суд належнимчином урахував,що відповіднодо пункту1частини другоїстатті 22ЦК Українизбитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі , тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц .
Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 , від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц , від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 .
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як убачається з доданого до позовної заяви звіту №915/23 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 20 листопада 2023 року, вартість відновлювального ремонту визначена в розмірі 1022280, 75 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахування фізичного зносу - 396105,39 грн (включаючи ПДВ на запасні частини) (а.с.11).
Даний звіт був виготовлений на замовлення ПАТ Страхова компанія Арсенал страхування. При цьому, оцінювач керувався Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів , яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092. Вказано, що даний звіт може використовуватися для доказу розміру вимог при пред`явленні позову до особи, відповідальної за заподіяння збитків.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Подібні за змістом висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-760цс15, від 22 березня 2017 року у справах № 910/3650/16, № 910/32969/15, а також у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 01 лютого 2018 року у справі № 910/22886/16, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17оскільки коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу та його складових частин враховується при визначенні матеріального збитку, який відшкодовується страховиком, натомість при визначенні розміру відшкодування, яке підлягає стягненню з винної особи, враховується принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, зокрема відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (статті 1192, 1194 ЦК України).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі 757/54513/16 зазначено, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги про завищений розмір грошових коштів, які підлягають стягненню як різниця між загальним розміром матеріальних збитків та сумою страхового відшкодування.
Також необґрунтованими є доводи про неналежність доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог про стягнення матеріальних збитків, оскільки у випадку незгоди з визначеною сумою матеріальних збитків, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної експертизи або ж звернутися самостійно до експерта для проведення такої експертизи.
Разом з тим, як слідує з проаналізованих норм закону, передбачено визначення розміру відшкодування понесених потерпілим збитків, спричинених внаслідок ДТП, двома способами: шляхом встановлення вартості втраченого майна (оцінка (звіт) спеціаліста, експерта розміру заподіяних збитків для відновлення пошкодженого транспортного засобу) або ж надання документів на підтвердження вже понесених витрат за проведення ремонту пошкодженого автомобіля. Таким чином, потерпіла особа має право пред`явити вимоги до страхової організації, а у разі недостатності страхової виплати, - і до винного, будь-яким із названих способів.
У даній справі позивач ОСОБА_4 , як власник пошкодженого автомобіля, правомірно звернулася з вимогою про стягнення завданих збитків, виходячи з розміру оціненої шкоди, що вказана у Звіті № 915/23 від 20.11.2023 року, в сумі 1022228,75 грн (вартість відновлювального ремонту).
Оскільки транспортний засіб, як ствердили сторони, не було відремонтовано, то суд правильно не врахувавши суму ПДВ у розмірі 148713,46 грн (20%), а також відрахувавши від загального розміру завданої шкоди суму одержаного страхового відшкодування 130000 грн, обґрунтовано стягнув з винного в ДТП відповідача ОСОБА_2 743567,29 грн реальних збитків без урахування зносу автомобіля.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній його частині не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 січня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді
