Номер провадження: 22-ц/813/2501/24
Справа № 523/10906/17
Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 23 серпня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Одеська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану та частини домоволодіння, перерозподіл земельної ділянки пропорційно частинам у домоволодінні, встановлення порядку користування земельною ділянкою -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2 з позовом про перерозподіл земельної ділянки пропорційно частинам у домоволодінні та виділення у користування ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,029952 га. (299,52 кв.м.), а у користування ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,016848 (168,48 кв.м.).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що їй належить 16/25 часток домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який було посвідчено 21 листопада 2012 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори. Згідно до означеного договору ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила означену в Договорі частину домоволодіння. На час укладення договору купівлі-продажу домоволодіння складалося з двох житлових будинків загальною площею 120,1 кв. м., в тому числі житловою 85,9 кв. м. зазначених в схематичному плані літерами "А,И" та надвірних господарчих споруд літ. "Б,В" - сараї, літ. "Е" - вбиральня, літ. "З" - погріб з шийкою, 1-4 -огорожа, І - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 473 кв. м., яка знаходиться в фактичному користуванні.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачу ОСОБА_2 належить 9/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що оскільки їй належить 16/25 часток домоволодіння то і її частка в площі земельної ділянки повинна бути 299,52 кв.м., а відповідача ОСОБА_2 169,48 кв.м. Також, позивач ОСОБА_1 вказує, що вже будучи власником 16/25 часток домоволодіння вона разом з ОСОБА_2 звернулися до Суворовської районної адміністрації ОМР з заявами про затвердження проекту технічного поділу домоволодіння та розпорядженням Суворовської РА ОМР цей проект було затверджено. Але, земельна ділянка між нею та відповідачем не ділилася та вона залишилася в спільному користуванні. Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що відповідачем в 2013 році самовільно було захвачено більшу частину спірної земельної ділянки. При цьому, позивачу не було відомо, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були співвласниками домоволодіння, на день укладення договору купівлі-продажу, було підписано заяву про встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно до проекту поділу земельної ділянки, про яку ОСОБА_3 позивача не повідомила. Позивачка вважає, що земельна ділянка розподілена не у відповідності до часток у домоволодінні, тому вона вимушена звернутися до суду з позовом про перерозподіл земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , пропорційно до часток в домоволодіння, виділивши їй земельну ділянку площею 299,52 кв. м., а відповідачу ОСОБА_2 169,48 кв.м.
10.03.2020 р. позивачка ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог (а.с.184-191 т.2), в якій просить усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести за власні кошти паркан, встановлений між домоволодіннями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , зобов`язати ОСОБА_2 знести за власні кошти частину будівлі під літ. "А" в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , відображену в технічному паспорті під літ. "А1" (з урахуванням висновків експертизи); встановити розмір частки земельної ділянки ОСОБА_1 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , виходячи з її частки у домоволодіннні (16/25), (з урахуванням висновків експертизи); встановити порядок користування земельною ділянкою розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та 36А, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням висновків експерта.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 23 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити та виділити їй, ОСОБА_1 , у користування земельну ділянку, площею 299, 52 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.
Залишаючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про перерозподіл земельної ділянки пропорційно частинам у домоволодінні без задоволення , суд першоїінстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не довела обставини на які вона посилалась в обґрунтуванні заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:
- ОСОБА_1 належить 16/25 часток домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, якій було посвідчено 21 листопада 2012 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 7-2599. Право власності позивача на 16/25 часток домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 5544 в книзі 206доп-8, що підтверджується витягом про державвну реєстрацію прав виданим КП "БТІ та РОН" 27.11.2012 року. Як зазначено в договорі купівлі-продажу домоволодіння в цілому складалося з двох житлових будинків загальною площею 120,1 кв.м. в тому числі житловою 85,9 кв.м. зазначених в схематичному плані літерами "А,И" та надвірних господарчих споруд споруд літ. "Б,В" - сараї, літ. "Е" - вбиральня, літ. "З" - погріб з шийкою, 1-4 -огорожа, І - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 473 кв. м., яка знаходиться в фактичному користуванні. Згідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 36151004 від 07.11.2012 року, який надійшов до суду, разом з інвентаризаційною справою, яка була витребувана за ухвалою суду, та якій було видано на ім`я ОСОБА_3 , право власності було зареєстровано за ОСОБА_2 на 9/25 часток домоволодіння та за ОСОБА_3 на 16/25 часток домоволодіння та за заявою ОСОБА_3 відчуджується 16/25 часток, які складаються з житлового будинку літ. "И", загальною площею 69,0 кв. м. в тому числі житловою 47,3 кв. м., сарай літ. "В", вбиральня літ."Е", 16/25 мостіння -1, 16/25 мостіння;
- ОСОБА_2 належала 9/25 часток домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності за заповітом, яке було посвідчено 05 січня 2012 року державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 4-7. Право власності відповідача на 9/25 часток домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 5544 в книзі 206доп-8, що підтверджується витягом про державвну реєстрацію прав виданим КП "БТІ та РОН" 05.03.2012 року;
- спільною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка була посвідчена 21 листопада 2012 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 7-2595, 7-2596, було встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до плану поділу земельної ділянки, які є невід`ємною частиною цієї заяви;
- згідно з відповіддю КП "БТІ та РОН" ОМР від 19.03.2019 р. № 508513.36.19 та доданими до неї копіями документів, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в якості співвласників домоволодіння, звернулися до КП "БТІ та РОН" та замовили проект поділу домоволодіння, яке розташовано в АДРЕСА_1 . КП "БТІ та РОН" ОМР було складено акт про встановлення фактичного користування будівлями в домоволодінні та особисто підписали означений акт. В означеному акті зазначено що земельна ділянка поділена згідно проекту поділу земельної ділянки: 257кв.м. за ОСОБА_2 та 211 кв. м. за ОСОБА_1 ;
- 25 грудня 2012 року КП "БТІ та РОН" ОМР надало висновок щодо технічної можливості поділу домоволодіння, яке розташовано в АДРЕСА_1 за вихідним номером 409034.70, в якому зазначено і площі земельних ділянок, які знаходяться в фактичному користуванні співвласників: 257кв.м. за ОСОБА_2 та 211кв.м. за ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю КП "БТІ та РОН" ОМР від 19.03.2019 р. № 508512.36.19 та доданими до неї копіями документів;
- в подальшому за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розпорядженням Суворовської районної адміністрації від 28.03.2013 року № 145р було затверджено проект поділу домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 на два самостійних об`єкта - за ОСОБА_2 житловий будинок літ."А" загальною площею 195,8 кв. м. в тому числі житловою 79,1 кв. м. з надвірними та господарчими спорудами; за ОСОБА_1 житловий будинок літ. "И" загальною площею 69,0 кв. м. в т.ч. житловою 47,33 кв. м. з надвірними та господарчими спорудами з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1 ;
- право власності на новоутворений житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.04.2017 року № 85218889.
В 2021 році до суду надійшов висновок експерта № СЕ-2502-1-1198.20 від 17.06.2021 року за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 523/10906/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Одеська міська рада про перерозподіл земельної ділянки пропорційно частинам у домоволодінні, згідно до якоговизначити розмір компенсації за недоотриману площу земельної ділянки виходячи з ринкової вартості - не надається можливим; визначити порядок користування земельною ділянкою площею 471 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 та 36 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - технічно неможливо; визначити, як впливає забудова житлових будинків літ. "А, А1" на визначення порядку користування земельною ділянкою - не надається можливим; визначити, чи можлива реконструкція житлових будинків літ. "А, А1" для визначення порядку користування земельною ділянкою - не надається можливим; визначити який би був варіант порядку користування земельною ділянкою площею 471 кв. м. за відсутності самочинної будівлі літ. "А, А1" у разі якщо вона заважає користуватися земельною ділянкою площею 471 кв. м. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до часток - не надається можливості.
Колегія суддів виходить з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.
Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.
Частиною 1 статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Пунктом 21 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року визначено наступне: виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішені спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов`язковою.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).
Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).
Таким чином, розпорядженням Суворовської районної адміністрації від 28.03.2013 року № 145р в порядку розгляду заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було затверджено проект поділу домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 на два самостійних, виконаний КП «ОМБТІ та РОН» від 25.12.2012 року № 409034, відповідно до якого варіант поділу домоволодіння та надвірних споруд в натурі передбачає поділ земельної ділянки на дві самостійні, які перебувають у фактичному користуванні співвласників домоволодіння: 257кв.м. за ОСОБА_2 та 211кв.м. за ОСОБА_1 .
Проект поділу земельної ділянки в натурі на дві самостійні з вказівкою розмірів їхніх площ за кожним із співвласників, виконаний КП «ОБТІ та РОН» разом ізподілом внатурі домоволодіння по АДРЕСА_1 , затверджений розпорядженням Суворовської районної адміністрації від 28.03.2013 року № 145р з присвоєнням домоволодінню ОСОБА_1 нової адреси: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 , намагаючись здійснити у судовому порядку перерозподіл колишньої земельної ділянки площею 468 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , розпорядження Суворовської районної адміністрації від 28.03.2013 року № 145р, яким домоволодіння і земельна ділянка були поділені на два самостійних об`єкта нерухомості з присвоєнням однієї з земельних ділянок внаслідок поділу в натурі нової іншої адреси, не оспорює.
Встановивши, що співвласники домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власним волевиявленням спільно реалізували своє право на поділ домоволодіння в натурі на два самостійних домоволодіння з присвоєнням домоволодінню ОСОБА_1 нової (іншої) адреси, а також реалізували своє право на поділ колишньої спільної земельної ділянки і внаслідок такого поділу домоволодіння та земельної ділянки в натурі та присвоєнням нової адреси домоволодінню ОСОБА_1 , фактично утворились два самостійних домоволодіння на земельних ділянках, площі визначені попередніми співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно нотаріальної заяви яка була посвідчена 21 листопада 2012 року державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 7-2595, 7-2596, суд першої інстанції набув правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про перерозподіл земельної ділянки пропорційно часткам у домоволодінні.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не погоджувався поділ земельної ділянки, є неспроможними, оскільки проект поділу земельної ділянки з визначенням площ кожного із співвласників домоволодіння виконаний органом БТІ наведений у тому самому висновку БТІ від 25.12.2012 року № 409034, в якому виконаний і проект поділу домоволодіння в натурі, і який був кожним із співвласників (в тому числі ОСОБА_1 ) представлений до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради разом із заявами про затвердження проекту технічного поділу і який був затверджений даним органом місцевого самоврядування 28.03.2013 року за №145р. та чинність якого позивачем не оскаржується.
Також відсутні підстави для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести за власні кошти паркан, встановлений між домоволодіннями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , зобов`язати ОСОБА_2 знести за власні кошти частину будівлі під літ. "А" в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , відображену в технічному паспорті під літ. "А1" (з урахуванням висновків експертизи).
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує вимогу про зменшення паркану виключно незаконністю поділу земельної ділянки і необхідністю його перерозподілу пропорційно часткам співвласників у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . Інших обґрунтувань вимозі про знесення розділювального паркану (захоплення частини виділеної їй земельної ділянки внаслідок поділу в натурі та інші) позивачем в позовній заяві з урахуванням її уточнення в суді першої інстанції, не наведено і судом не розглядались.
Тому наведення в апеляційній скарзі про те, що розділювальний паркан порушує її право тим, що її земельна ділянка, яка виділена їй внаслідок поділу менше на 4 кв. м. ніж має бути внаслідок поділу, не можуть розглядатися в силу ч. 6 ст. 367 ЦПК України.
Відмова у вимогах про перерозподіл земельної ділянки пропорційно часткам у домоволодінні з підстав наведених вище, унеможливлює і задоволення вимоги про знесення розділювального паркану, яка за фактично наведених позивачем обґрунтувань при розгляді справи в суді першої інстанції, в даному випадку є похідною вимогою і залежить від задоволення вимоги про перерозподіл земельної ділянки пропорційно часткам у домоволодінні.
Декларація про готовність прибудови «А1» до експлуатації зареєстрована Інспекцією ДАБК 03.12.2012 року.
Згідно з даної Декларації будівництво закінчено у 2009 році, тобто до придбання ОСОБА_1 частини домоволодіння.
Обгрунтування наведені у позові ОСОБА_1 щодо знесення прибудови літ. «а1», як самовільної, стосуються порушення її прав через невідповідність розміру виділеної їй внаслідок поділу земельної ділянки між співвласниками домоволодіння належній їй частці у домоволодінні і необхідності у зв`язку з цим здійснити перерозподіл земельної ділянки пропорційно часткам співвласників не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки вже після набуття позивачем права на частку у домоволодінні, КП «ОМБТІ та РОН», ОСОБА_1 підписала Акт про фактичне користування будівлями у домоволодінні, в якому відображено фактичне користування ОСОБА_2 приміщень під літ. А, А1, Б, з- погріб, а у висновку щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 міститься примітка з посиланням на декларацію про готовність об`єкту до експлуатації від 03.12.2012 року літ. «А1» - прибудова ОСОБА_2 і даний висновок БТІ був доданий до заяв співвласників цього домоволодіння (в тому числі і ОСОБА_1 ) до їх заяв про затвердження проекту технічного поділу і затверджений розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради за № 145 від 28.03.2013 року.
При таких обставинах і за відсутності доказів про порушення наявністю прибудови літ. «А1», яка була побудована ще до придбання позивачем частки у домоволодінні, відсутні підстави вважати, що реєстрація Інспекцією ДАБК 03.12.2012 року декларації про готовність прибудови «А1» до експлуатації порушує права позивача, яка подала на затвердження до органу місцевого самоврядування висновок КП «ОМБТІ та РОН» від 25.12.2012 року щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому примітка з посиланням на декларацію про готовність об`єкту до експлуатації від 03.12.2012 року літ. «А1» - прибудова ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районногосуду м.Одеси від23серпня 2023року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 01.04.2024 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова
