Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа 752/10819/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/2455/2024 Доповідач ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
26 березня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, працюючого фахівцем з обслуговування медичного обладнання у ТОВ «Медична компанія «Медикус», неодруженого, який не має на утримані неповнолітніх та/або непрацездатних осіб, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , раніше несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним у незаконному придбанні та носінні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 у невстановлений час, місці та спосіб без передбаченого законом дозволу придбав гладкоствольну короткоствольну вогнепальну зброю - самозарядний перероблений пістолет моделі «STALKER MOD. 914-S» № НОМЕР_1 , калібру 9 мм Р.А. та 19 пістолетних патронів калібру 9мм Р.А., які належать до боєприпасів вогнепальної зброї, та носив їх при собі до 03 травня 2023, коли о 19 год. 10 хв. вони були виявлені та вилучені у нього працівниками поліції за адресою АДРЕСА_3 , чим порушив вимоги п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, п.1,2 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 12.10.1992, відповідно до яких дозвільна система поширюється на вогнепальну зброю (зокрема і гладкоствольну) та бойові припаси до неї, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, сановних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20.11.2023 року відносно ОСОБА_8 та звільнити його від кримінальної відповідальності, передбаченої за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що враховуючий той факт, що у працівника поліції були відсутні будь-які підстави для здійснення навіть поверхневого огляду ОСОБА_8 , так як він приїхав на виклик, який жодним чином не стосувався особи ОСОБА_8 , також у працівника поліції були відсутні будь-які підстави для проведення обшуку та обшук ОСОБА_8 не проводився, в даному випадку має місце добровільна видача зброї, що відповідно до положень ч.3 ст. 263 КК України є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, однак судом першої інстанції дана обставина безпідставно не була взята до уваги.
Звертає увагу суду на той факт, що ОСОБА_8 в ході судового розгляду показання, зазначені в мотивувальній частині вироку, а саме: « Якісь документи на зброю були, але він їх втратив, оскільки не вважав такими, що є значущими. Окрім того, на зброї не було номеру, тому він не міг поставити її на облік» - не надавалися. Таким чином, суд встановив обставину, яка не підтверджується жодними доказами.
Також, суд всупереч вимог ст. 370 КПК України не навів мотивів, чому ним не було узято до уваги надані в судовому засіданні докази того, що ОСОБА_8 перебував в лавах ТРО. Судом безпідставно було не взято до уваги пояснення ОСОБА_8 про те, що він 27 лютого 2022 року отримав зброю від ОСОБА_10 , який очолював організацію «Протасів Яр», який у свою чергу отримав її від працівників СБУ на вул. Татарській у м.Києві . Так, відповідно до ЗУ «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України від 03 березня 2022 року №2114-ІХ, що набрав чинності 7 березня 2022 року передбачено, що поки не сплинуть 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, особи, які отримали вогнепальну зброю та боєприпаси на підставі вказаного закону, володіють ними правомірно і не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за її придбання, а також носіння, зберігання.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у незаконному придбанні та носінні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України за обставин, викладених у вироку, обґрунтовані сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.
Так, вислухавши пояснення свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , дослідивши дані рапортів, суд встановив, що затриманню ОСОБА_8 передувало здійснення інспекторами УПП у м. Києві превентивних заходів щодо останнього, передбачених ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» у виді перевірки документів та поверхневої перевірки. Застосування даних заходів, порядок їх проведення тощо відповідали вимогам ст. 32 та 34 вказаного Закону, зокрема щодо візуального огляду особи, предмету, самостійного надання ОСОБА_8 для огляду вмісту поясної сумки.
Аналізуючи твердження захисника про добровільну передачу ОСОБА_8 працівникам поліції зброї, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 263 КК України, колегія суддів виходить з того, що згідно з ч. 3 ст. 263 КК звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Добровільна видача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює, що і надалі безперешкодно може зберігати предмети цього злочину, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.
Як свідчать встановлені судом обставини, обвинувачений ОСОБА_8 повідомив орган досудового розслідування про факт зберігання зброї і боєприпасів за умов, коли усвідомив неможливість і надалі безперешкодно зберігати предмети злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки вони неминуче будуть виявлені. За таких умов видача предметів злочину не містить підстав для застосування ч. 3 ст. 263 КК України, тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 добровільно видав зброю та боєприпаси є безпідставними.
При цьому, суд першої інстанції правильно встановив, що суттєвого порушення права на захист ОСОБА_8 при вилученні предметів з сумки, не вбачається, зокрема з тих підстав, що сторона захисту не заперечувала належність ОСОБА_8 , які були вилучені з його поясної сумки.
Згідно із п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 12.10.1992, придбання, зберігання, перевезення, облік вогнепальної зброї (зокрема гладкоствольної), бойових припасів відбувається у спеціальному порядку (дозвільна система), зокрема згідно із Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, сановних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998. Відповідного дозволу на право зберігання, носіння вогнепальної зброї та боєприпасів до неї ОСОБА_15 не мав. Даного факту він не заперечував під час судового розгляду.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» у період дії воєнного стану громадяни України можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії РФ та/або інших держав, у тому числі отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно із ст. 4 Положення про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджено Постановою КМУ від 29 грудня 2021 № 1449 (з відповідними змінами та доповненнями) члени добровольчих формувань під час виконання завдань територіальної оборони мають право застосовувати особисту мисливську зброю, стрілецьку зброю, інші види озброєння та боєприпаси до них відповідно до Порядку застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї, стрілецької зброї, інших видів озброєння та боєприпасів до них під час виконання завдань територіальної оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1448.
Між тим, як правильно встановив суд першої інстанції під час судового розгляду членство ОСОБА_8 у складі добровольчого формування територіальної громади, як і отримання ним вогнепальної зброї та боєприпасів до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України, не знайшло свого підтвердження. Посвідчення бійця групи супроводження вантажів гуманітарної допомоги Гуманітарного штабу Києва та характеристика ДУК «Правий сектор» зазначені вище обставини не встановлюють. Місце та час вилучення вогнепальної зброї та боєприпасів, не дають можливості стверджувати, що у той момент ОСОБА_8 виконував завдання щодо відсічі збройної агресії РФ проти України.
Наявність прямого умислу у ОСОБА_8 доводиться даними про те, що він був обізнаний щодо дозвільної системи вогнепальної зброї, враховуючи, що станом на 24.05.2023 був власником мисливської нарізної зброї на що отримував відповідний дозвіл за №43091 від 04.04.2020, про що зазначено у рапорті слідчого Голосіївського УП.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, і доводи апеляційної скарги захисника цього не спростовують.
Апеляційний суд також погоджується з видом та розміром покарання, призначеним ОСОБА_8 судом першої інстанції, так як при визначенні обвинуваченому покарання судом дотримано вимоги ст. 65 КК України та враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особу винного.
Отже, при перевірці матеріалів кримінального провадження порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду не встановлено, а сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, на переконання колегії суддів, повністю спростовують доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування вироку суду.
Таким чином, вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому має бути залишений без змін, а апеляційна скарга щодо його скасування - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя
