Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, [email protected], ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
10.04.2024 р. справа №520/5101/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправною бездіяльності суб"єкта владних повноважень, спонукання суб"єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення, -
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати під час звільнення ОСОБА_1 : щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 534% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 01 листопада по 25 листопада 2023 року; додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 тисяч гривень 00 копійок з розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період 01 листопада по 25 листопада 2023 року; відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошової компенсації за 19 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 18 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; одноразової грошової допомоги по звільненню відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" від 17 вересня 2014 року №460 у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260; 2) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 наступні виплати: щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 534% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 01 листопада по 25 листопада 2023 року; додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 тисяч гривень 00 копійок з розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період 01 листопада по 25 листопада 2023 року; відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошової компенсації за 19 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 18 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; одноразової грошової допомоги по звільненню відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" від 17 вересня 2014 року №460 у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних місяців служби; матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260; 3) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за поранення, пов`язану із захистом Батьківщини, яка здійснюється щомісяця протягом всіх періодів лікування в стаціонарі або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення на місяць, в розрахунку до 100 000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.06.2023 року по 25.10.2023 рік; 4) зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, яка здійснюється щомісяця протягом всіх періодів лікування в стаціонарі або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення на місяць, в розрахунку до 100 000 гривен пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 01.06.2023 року по 25.10.2023 рік.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що суб`єктом владних повноважень протиправно не проведено повної оплати часу служби військовослужбовця у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за періоди стаціонарного лікування у звязку із отриманням під час захисту Батьківщини поранення, не проведено платежів за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023р. №334, не проведено виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову фактично зазначив, що оплата часу військової служби проведена своєчасно та у повному обсязі.
Враховуючи обсяг добутих доказів, вичерпання можливостей отримання інших об`єктивних даних про справжні обставини фактичної дійсності, реалізацію учасниками справи прав на подачу відповідних процесуальних документів та незмінність завдання адміністративного судочинства у будь-якому спорі, суд вважає, що справа підлягає вирішенню на підставі наявних доказів.
Позов був поданий до суду - 26.02.2024р.
Матеріали відзиву на позов були отримані судом - 08.04.2024р.
Окремих клопотань про ознайомлення з матеріалами справи заявник не подавав.
Клопотань про усунення перешкод у реалізації наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.
Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомості об`єктивної дійсності відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не подали заяви ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, а завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За матеріалами справи заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до громадянства України, у період часу 26.02.2022р.-25.11.2023р. проходив військову службу у лавах Збройних Сил України на штатній військовій посаді в організаційній структурі Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022р. №8 заявник був зарахований на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти.
За викладеним у відзиві на позов твердженням субєкта владних повноважень згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2022р. №97 заявник був зарахований на посаду кулеметника відділення снайперів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2022р. №139 заявник був зарахований на посаду старшого стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2023р. №11 заявник був зарахований на посаду оператора розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 .
Згідно із складеною відносно заявника командиром Військової частини НОМЕР_1 довідкою від 25.09.2023р. №789 - 15.05.2023р. мала місце подія отримання поранення заявника під час виконання бойового завдання з протидії вторгненню Російської Федерації до України (множинні ВОП ділянок правої лопатки, плеча, половини тулуба, стегна, гомілки, правової стопи з відкритим переломом V плеснової кістки; далі за текстом Поранення).
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2023р. №137 заявник визнаний таким, що вибув у шпиталь з 17.05.2023р.
Згідно із складеною Військово-медичним клінічним центром Північного регіону випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №8312 заявник знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманим Пораненням у період 15.05.2023р.-17.05.2023р.
Згідно із складеною КП « 3-тя міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2783 заявник знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманим Пораненням у період 17.05.2023р.-20.06.2023р.
Згідно із складеною КНП « 1 територіальне медичне обєднання м. Львова» випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №50774 заявник знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманим Пораненням у період 21.06.2023р.-25.08.2023р.
Отже, період лікування заявника через отримане Поранення тривав протягом періоду часу 15.05.2023р.-25.08.2023р.
Згідно з командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2023р. №237 заявнику була надана відпустка за рішенням Військово-лікарської комісії тривалістю 30 діб з 25.08.2023р. по 23.09.2023р.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2023р. №268 заявник був визнаний таким, що приступив до виконання службових обов`язків.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023р. №274 заявник визнаний таким, що вибув на лікування з 28.09.2023р.
Згідно із складеною Військово-медичним клінічним центром Північного регіону випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №16219 заявник знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманим Пораненням у період 27.09.2023р.-25.10.2023р.
За наслідками проходження військово-лікарської комісії у цей час заявник був визнаний непридатним до військової служби із переоглядом через 6 місяців.
Ця обставина відображена у складеній Військово-медичним клінічним центром Північного регіону виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №16219.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2023р. №303 заявник визнаний таким, що приступив до виконання службових обовязків.
Отже, період лікування заявника через отримане Поранення тривав протягом періоду часу 28.09.2023р.-25.10.2023р.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2023 року №156-РС заявник був звільнений з військової служби у запас за підпунктом б пункту 2 (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців) ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
24.11.2023р. заявником на імя командира Військової частини НОМЕР_1 був поданий письмовий рапорт з приводу призначення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
У ході розгляду справи заявник не заперечив та не спростував обставин отримання цього рапорту заявника.
Але разом із тим, доказів прийняття за цим рапортом будь-якого рішення субєктом владних повноважень до суду не подано.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023р. №334 заявник з 25.11.2023р. був виключений із списків особового складу частини із призначенням таких платежів: щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 534% посадового окладу за період 01.11.2023р.-25.11.2023р.; надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період 01.11.2023р.-25.11.2023р.; додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у розмірі 100.000,00грн. з розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період 01.11.2023р.-25.11.2023р.; грошова компенсація за 19 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 18 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік; одноразова грошова допомога по звільненню відповідно до постанови КМУ від 17.09.2014р.
За викладеним у позові твердженням заявника за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023р. №334 не було проведено означених платежів.
Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б беззаперечно спростовували це твердження заявника субєктом владних повноважень до суду не подано.
Натомість, на виконання ухвали суду про витребування доказів субєктом владних повноважень були подані відомості суто загального характеру, з яких слідує, що за лютий 2022р. заявником було отримано 3.862,66грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за березень 2022р. заявником було отримано 122.089,42грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за квітень 2022р. заявником було отримано 113.919,36грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за травень 2022р. заявником було отримано 114.181,71грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за червень 2022р. заявником було отримано 114.328,27грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за липень 2022р. заявником було отримано 100.901,81грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за серпень 2022р. заявником було отримано 114.736,20грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за вересень 2022р. заявником було отримано 114.736,20грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за жовтень 2022р. заявником було отримано 114.736,20грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за листопад 2022р. заявником було отримано 114.879,20грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за грудень 2022р. заявником було отримано 128.379,63грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за січень 2023р. заявником було отримано 114.018,40грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за лютий 2023р. заявником було отримано 83.916,09грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за березень 2023р. заявником було отримано 41.992,12грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за квітень 2023р. заявником було отримано 50.701,80грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за травень 2023р. заявником було отримано 55.919,73грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за червень 2023р. заявником було отримано 50.701,80грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за липень 2023р. заявником було отримано 50.701,80грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за серпень 2023р. заявником було отримано 20.701,80грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за вересень 2023р. заявником було отримано 24.701,80грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за жовтень 2023р. заявником було отримано 20.701,80грн. грошового забезпечення військовослужбовця, за листопад 2023р. заявником було отримано 58.521,54грн. грошового забезпечення військовослужбовця.
Згідно з матеріалами справи відносно заявника командиром Військової частини НОМЕР_1 була складена довідка від 09.08.2023р. №533 про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку із військовою агресією Російської Федерації проти України протягом 01.12.2022р.-31.12.2022р.
Доказів особистої та безпосередньої участі заявника у веденні бойових дій у складі стрілецького підрозділу Збройних Сил України із знаходженням і визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України районах ведення бойових дій протягом 01.11.2023р.-25.11.2023р. матеріали справи не містять.
Доказів виконання заявником бойових завдань у складі стрілецького підрозділу Збройних Сил України із знаходженням і визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України районах ведення бойових дій протягом 01.11.2023р.-25.11.2023р. матеріали справи не містять.
Доказів знаходження заявника на стаціонарному лікуванні через отримання Поранення протягом 01.11.2023р.-25.11.2023р. матеріали справи не містять.
Суд підсумовує, що період стаціонарного лікування заявника через отримане Поранення тривав протягом періоду часу 15.05.2023р.-25.08.2023р. та протягом періоду часу 28.09.2023р.-25.10.2023р.
Матеріали справи не містять доказів видання наказів про зарахування заявника у розпорядження відповідних командирів у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, після визнання військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Стверджуючи про протиправність управлінських волевиявлень суб`єкта владних повноважень з приводу оплати часу військової служби не у повному обсязі за рахунок непроведення платежів з додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі, за рахунок невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за рахунок непроведення платежів за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023р. №334.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Суспільні відносини з приводу одержання військовослужбовцем органів системи Збройних Сил України винагороди за працю (службу) додатково до ст.43 Конституції України деталізовані приписами ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ), а також нормами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.), Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Так, згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За правилом ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедури призначення, обчислення, нарахування та виплати військовослужбовцям Збройних Сил України грошового забезпечення деталізовані приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерство оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Відповідно до п.8 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий. Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Абзацом 2 п.9 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Абзацом 3 п.9 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим від виконання службових обов`язків, відстороненим від виконання службових повноважень або відстороненим від посад, а також тим, яких взято під варту чи які перебувають під домашнім арештом, а також за час відбування покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах визначені приписами Розділу ХХІХ Порядку №260.
У силу спеціального застереження ч.2 ст.24 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Положення ч.2 ст.24 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» кореспондують приписам п.15 Розділу ІІ Порядку №260, де указано, що грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Суд відзначає, що запроваджене ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення є єдиним легальним фінансовим джерелом існування (за виключенням чітко окресленого кола винятків) військовослужбовців Збройних Сил України згідно з ч.1 ст.25 Закону України від 14.10.2014р. №17000-VII «Про запобігання корупції».
За матеріалами справи судом установлено, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023р. №334 є діючим рішенням субєкта владних повноважень, юридичної сили не втратив.
Оскільки доводи заявника про непроведення субєктом владних повноважень платежів за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023р. №334 не були беззаперечно спростовані субєктом владних повноважень у ході розгляду справи, то з урахуванням сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартів доказування, змісту ч.2 ст.5, ч.2 ст.9, п.10 ч.2 ст.245 КАС України, приписів ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), положень ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", правових висновків рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії", суд доходить до переконання про те, що дієвий та ефективний захист права заявника на отримання усіх належних видів грошового забезпечення військовослужбовця може бути забезпечений у спосіб обтяження субєкта владних повноважень обовязком провести виплати за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023р. №334 з урахуванням раніше здійснених платежів та висновків суду у даній справі.
Продовжуючи розгляд спору в частині епізоду стосовно матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає, що згідно з п.п.3 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 керівникам державних органів, у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Отже, прямо визначеною п.п.3 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 кваліфікуючою умовою для призначення як матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення), так і допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення є наявність виділених асигнувань.
Правила виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань деталізовані приписами Розділу ХХIV Порядку №260.
Пунктом 7 Розділу ХХIV Порядку №260 визначено, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Відповідно до п.9 Розділу ХХIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
За матеріалами справи судом достеменно установлено, що відповідний рапорт заявником було подано.
Між тим, обєктивних даних про обсяг та структуру асигнувань на утримання субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах матеріали справи не містять.
Пунктом 14 Розділу І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №548-ХIV) передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Як то указано, п.111 Розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №551-ХIV), заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.
За правилами п.17 Розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до п.14 Розділу ІІ Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (затверджена наказом міністерства оборони України від 28.12.2016р. №735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017р. за №94/29962; далі за текстом - Інструкція №735) щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України Про звернення громадян.
Згідно з п.7 Розділу ІІІ Інструкції №735 відповідь за результатами розгляду звернення обов`язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв`язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
За відсутності чітких приписів за нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затверджено Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008), Інструкції №735 стосовно строку (терміну) прийняття компетентною військовою посадовою особою рішення за рапортом військовослужбовця про призначення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд з наведених у цьому рішенні міркувань не знаходить підстав для визнання протиправною бездіяльності субєкта владних повноважень.
Однак, з наведених вище міркувань суд доходить про переконання про те, що дієвий та ефективний захист права заявника на отримання усіх належних видів грошового забезпечення військовослужбовця може бути забезпечений у спосіб обтяження субєкта владних повноважень обовязком прийняти рішення за рапортом заявника від 24.11.2023р. з приводу призначення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Продовжуючи розгляд справи за епізодом виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі, суд зазначає, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.02.2022р. №168, якою було первісно запроваджено виплату додаткової винагороди у фіксованому розмірі - 30.000,00грн. та підвищеному до 100.000,00грн. розмірі.
Так, у п.1 первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 Уряд України визначив, що умовами призначення додаткової винагороди у фіксованому розмірі 30.000,00грн. щомісячно є одночасна сукупність таких обставин як: 1) тривання/продовження дії правового режиму воєнного стану; 2) належність громадянина до окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022р. №168 категорій осіб (зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України); 3) несення особою служби у правовому режимі воєнного стану; 4) видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди.
Також у п.1 первісної редакції постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 Уряд України визначив, що умовами призначення додаткової винагороди у розмірі понад 30.000,00грн. і до 100.000,00грн. є одночасна сукупність таких обставин як: 1) тривання/продовження дії правового режиму воєнного стану; 2) належність громадянина до окреслених у постанові КМУ від 28.02.2022р. №168 категорій осіб (зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України); 3) несення особою служби в правовому режимі воєнного стану; 4) видання командиром (начальником) наказу про призначення додаткової винагороди; 5) особиста та безпосередня участь особи або у бойових діях, або у заходах з національної безпеки, заходах з оборони, заходах з відсічі і стримуванні збройної агресії на території ведення бойових дій (далі за текстом - Заходи); 6) фізичне перебування особи у районах бойових дій чи районах забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони або районах забезпечення здійснення заходів з відсічі і стримуванні збройної агресії.
Отже, у цілях виплати підвищеної до 100.000,00грн. додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 усі військовослужбовці були розмежовані законодавцем на дві категорії, а саме: 1) військовослужбовці, які брали особисту та безпосередню участь у бойових діях; 2) військовослужбовці, які брали особисту та безпосередню участь у Заходах на території ведення бойових дій.
За одночасної відповідності усім переліченим кваліфікаційним умовам військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях чи Заходах на території ведення бойових дій.
За змістом п.1 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 додаткова винагорода у фіксованому розмірі є фактично платежем за специфічні умови проходження особою публічної (військової) служби (виконання громадянином обов`язків публічного службовця за відповідною штатною посадою під час дії правового режиму воєнного стану), а додаткова винагорода у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі є фактично платежем за особистий ризик, пов`язаний із безпосередньою участю громадянина України відповідної категорії у бойових діях або із безпосередньою участю у Заходах на території ведення бойових дій.
Пунктом 1 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 01.04.2022р. №400 право на отримання додаткової винагороди до 100.000,00грн. було поширено на такі категорії осіб які: 1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; 2) захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); 3) загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Отже, поранення особи (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини під час проходження служби в умовах, за які передбачена виплата додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 01.04.2022р. №400 у розмірі до 100.000,00грн., зумовлює збереження права особи на отримання згаданої винагороди у розмірі до 100.000,00грн. як за час проходження стаціонарного лікування після поранення, так і за час знаходження у відпустці після лікування за висновком військово-лікарської комісії після тяжкого поранення як безвідносно до існування будь-яких перерв між стаціонарним лікуванням і відпусткою для лікування, так і безвідносно до вибуття у відпустку для лікування після поновлення виконання обов`язків за військовою посадою.
При цьому, кваліфікуюча ознака «отримання важкого поранення» була запроваджена законодавцем виключно у контексті випадку знаходження військовослужбовця у відпустці після лікування.
Постановою КМУ від 07.07.2022р. №793 до постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 була внесена низка змін, зокрема: в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінити словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць; абзац шостий пункту 2 після слів під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану замінити словами у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; постанову КМУ від 28.02.2022р. №168 було доповнено п.21 такого змісту: 21. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів..
Постановою КМУ від 20.01.2023р. №43 пункт 21 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 був викладений в такій редакції: 21. Установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень..
Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» передбачено установити, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також здійснюють бойові (спеціальні) завдання, у період здійснення зазначених заходів (завдань) щомісячно виплачується додаткова винагорода від 30000 до 100000 гривень на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які загинули (померли) внаслідок отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, нараховується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер), на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям строкової військової служби щомісячно виплачується винагорода за особливості проходження служби під час дії воєнного стану (особливого періоду) у розмірі 6000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; курсантам вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, які перед зарахуванням на навчання не перебували на військовій службі або проходили строкову військову службу, щомісячно виплачується винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час дії воєнного стану (особливого періоду) у розмірі 2350 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісячно виплачується додаткова винагорода від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст.92 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ (далі за текстом - Закон України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ) під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Отже, повноваження з приводу визначення умов, розмірів та порядку виплати військовослужбовцям під час дії воєнного стану щомісячної додаткової винагороди були передані законодавцем у відання Уряду України, а відтак саме Кабінет Міністрів України є компетентним субєктом права стосовно запровадження кваліфікуючих ознак для призначення означеного вище платежу у межах від 30.000,00грн. до 100.000грн.
При цьому, саме приписами п.2 розділу ІІ Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» указано, що підставою для виплати додаткової винагороди є або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення бойових дій; або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в районах ведення бойових дій, або виконання бойових (спеціальних) завдань.
Постановою КМУ від 09.08.2023р. №836 на подальший розвиток абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 28 червня 2023 р. №3161-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану було викладено у новій редакції п.1 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 (унаслідок чого п.1 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 09.08.2023р. №836 став незастосовним відносно правовідносин за участі військовослужбовців Збройних Сил України), а постанова КМУ від 28.02.2022р. №168 була доповнена п.11 та п.12.
Так, п.п.12 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 09.08.2023р. №836 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 11, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла)..
Як то указано у п.21 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у редакції постанови КМУ від 09.08.2023р. №836, міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пунктах 11 і 12 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги..
Розвязуючи спір, суд відзначає, що порядок та умови виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у разі проходження військовослужбовцем Збройних Сил України стаціонарного лікування після одержаного під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини поранення були конкретизовані у часі у спосіб послідовного видання Міністром оборони України телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022р. №248/1217, телеграми від 25.03.2022р. №248/1298, Окремого доручення від 23.06.2022р. №912/з/29, наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566.
Так, згідно з п.10 Розділу ХХХIV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер); захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності; у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до п.11 Розділу ХХХIV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
За правилами п.12 Розділу ХХХIV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Випадки, які унеможливлюють виплату додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, викладені у п.14 Розділу ХХХIV Порядку №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44.
Відповідно до п.11 Розділу ХХХIV Положення №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Як то указано у п.12 Розділу ХХХIV Положення №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
За правилами п.13 Розділу ХХХIV Положення №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Застереження, котрі виключають виплату додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, сформульовані у п.15 Розділу ХХХIV Положення №260 у редакції наказу Міністерства оборони України від 26.09.2023р. №566.
Зі змісту положень наведених норм права випливає, що дійсно підставою для виплати додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Відносно заявника така довідка була складена командиром Військової частини НОМЕР_3 за №789 від 25.09.2023р.
У ході розгляду справи відповідач субєкт владних повноважень не заперечував та не спростовував ані факту існування цього документу, ані викладених у цьому документі інформації про обставини отримання військовослужбовцем поранення.
Також у ході розгляду справи суб`єкт владних повноважень не заперечував та не спростовував тих обставин, що період стаціонарного лікування заявника через отримане Поранення тривав протягом періоду часу 15.05.2023р.-25.08.2023р. та протягом періоду часу 28.09.2023р.-25.10.2023р.
Ці обставини підтверджені дослідженими судом копіями медичних документів.
Суд відзначає, що за змістом п.2 розділу ІІ Закону України від 28.06.2023р. №3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» кваліфікуючими умовами для виплати додаткової винагороди у звязку із знаходженням військовослужбовця на стаціонарному лікуванні після отриманого у звязку із захистом батьківщини поранення у розмірі 20.100,00грн. (а не у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі) є: 1) видання наказів про зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних командирів після визнання військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини; 2) минування двох місяців з дня зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних командирів (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні).
За матеріалами справи відносно заявника відсутня будь-яка з окреслених кваліфікуючих вимог.
Тому доводи субєкта владних повноважень з даного приводу слід визнати юридично неспроможними.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У спірних правовідносинах за цим епізодом субєктом владних повноважень була допущена бездіяльність з приводу оплати часу стаціонарного лікування заявника через отримане Поранення тривав протягом періоду часу 15.05.2023р.-25.08.2023р. та протягом періоду часу 28.09.2023р.-25.10.2023р. у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 додатковою винагородою у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах заявник має право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023р. №334 і право на отримання додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі за періоди стаціонарного лікування заявника через отримане Поранення протягом періоду часу 15.05.2023р.-25.08.2023р. та протягом періоду часу 28.09.2023р.-25.10.2023р., а також право на належний розгляд рапорту від 24.11.2023р. з приводу призначення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
У цій частині суду належить застосувати ч.2 ст.5 і ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позову, надати праву заявника захист у спосіб, що визначений в резолютивній частині даного судового акту.
У решті вимог позов належить залишити без задоволення через безпідставність, недоведеність і передчасність вимог заявника.
За визначенням п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження, а за змістом п.7 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Як то указано у ч.1 ст.47 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.
Відповідно до ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
За правовою суттю діяння з приводу невиконання субєктом владних повноважень покладеного законом обов`язку з повної оплати праці публічного службовця (у межах даного спору - військовослужбовця Збройних Сил України) підлягає кваліфікації у якості бездіяльності, зумовлює виникнення боргу минулих періодів, потребує видання наказу про призначення виплати (у межах даного спору - додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168), ініціювання процедури внесення змін до кошторису бюджетної установи та отримання додаткових асигнувань.
Протилежне тлумачення змісту перелічених норм права явно та очевидно є неправильним, позаяк призводить до абсолютної неможливості виконання субєктом владних повноважень розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, зокрема, як вимог ст.235 Кодексу законів про працю України в частині оплати часу вимушеного прогулу через незаконне звільнення, так і вимог ст.24 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР «Про оплату праці», ст.115 Кодексу законів про працю України в частині виплати боргу з винагороди за працю/службу за хронологічно попередні проміжки часу, позаяк такі нездійснені своєчасно витрати минулих періодів взагалі не відображаються у складі відомостей кошторису бюджетної установи.
При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми зясування обєктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття обєктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.
Оскільки у даному конкретному випадку спір склався з приводу виплати грошового забезпечення публічного службовця, де за наявності відповідних правових підстав може бути застосований як спосіб захисту у вигляді стягнення коштів (боргу, заборгованості), так і спосіб захисту у вигляді зобов`язання нарахувати та виплатити кошти (борг, заборгованість) (а у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов`язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів), то з викладених вище міркувань суд не знаходить підстав для визнання управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень протиправною бездіяльністю, позаяк такий спосіб захисту обєктивно не здатен призвести до відновлення прав та інтересів заявника у спірних правовідносинах.
Розподілу судових витрат належить провести за правилами ст.ст.132-143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Вийти за межі доводів і вимог позову.
Зобовязати Військову частину НОМЕР_1 провести на користь ОСОБА_1 виплати за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023р. №334 з урахуванням раніше проведених платежів.
Зобовязати Військову частину НОМЕР_1 вирішити по суті рапорт ОСОБА_1 від 24.11.2023р. з приводу призначення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Зобовязати Військову частину НОМЕР_1 призначити, обчислити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 у підвищеному до 100.000,00грн. розмірі за періоди стаціонарного лікування протягом 15.05.2023р.-25.08.2023р. та протягом 28.09.2023р.-25.10.2023р. одержаного у звязку із захистом Батьківщини поранення згідно з довідкою командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2023р. №789 з урахуванням раніше проведених платежів за цей період часу.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко
