Дата документу 02.04.2024 Справа № 332/6221/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 332/6221/23 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.
Провадження № 22-ц/807/297/24 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кочеткової І.В.
Бєлки В.Ю.,
секретар: Бєлова А.ВІ.
розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 29 липня 2020 року згідно з розпорядженням Дирекції ТДВ СК «Кредо» №500, вона була прийнята на роботу до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на посаду юрисконсульта.
Згідно з розпорядженням Дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 31 серпня 2022 року № 822 вона була тимчасово переведена на посаду начальника юридичного відділу.
Розпорядженням Дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 28 вересня 2023 року № 1126 її було звільнено з посади за пунктом 3 частини 1 ст. 40 КЗпП України.
Вважала, що розпорядженням Дирекції ТДВ «Страхова компанія «Кредо» від 28 вересня 2023 року № 1126 порушив надані їй державою гарантії забезпечення права громадянина на працю.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2023 року було відкрито провадження у справі за № 332/4754/23 за її позовом до ТДВ «Страхова компанія «Кредо» про визнання факту мобінгу під час трудової діяльності та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2023 року суд постановив перейти від розгляду справи № 332/4754/23 за її позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Страхова компанія «Кредо», треті особи: Національний банк України, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, про визнання факту мобінгу під час трудової діяльності, стягнення моральної шкоди в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб в розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у цивільній справі № 332/4754/23 на 15 листопада 2023 року
Про перебування справи на розгляді в суді відповідач був обізнаний, свідомо порушив ст. 5-1 КЗпП України та всупереч наданим державою їй гарантій на працю, а саме: гарантії того, що не може бути припинено трудова діяльність працівника у разі перебування провадження у справі про встановлення факту мобінгу, незаконно звільнив її з посади начальника юридичного відділу ТДВ «Страхова компанія «Кредо» 28 вересня 2023 року.
Згідно з положеннями частини першої та другої статті 235 КЗпП України у разі незаконного звільнення з роботи працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
На день пред`явлення позову вона перебуває у вимушеному прогулі 17 робочих днів з 29 вересня 2023 року по 23 жовтня 2023 року, за час вимушеного прогулу відповідач зобов`язаний виплатити на її користь 22321,34 грн. із розрахунку розміру середньоденної заробітної плати 1313,02 грн.
Також діями відповідача їй спричинено моральну шкоду внаслідок порушення її прав в сфері трудових правовідносин, а саме: незаконне звільнення, порушення права на працю, позбавлення можливості заробляти кошти на проживання, харчування, лікування. Також незаконним звільнення відповідач принизив її честь, гідність, підірвав її престиж та ділову репутацію як юриста. Моральну шкоду оцінила в 100000 грн.
На підставі зазначеного просила поновити її на роботі в ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на посаді начальника юридичного відділу, стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі, моральну шкоду у розмірі 100000 грн. та судовий збір, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що відзив та заперечення відповідача були подані з порушенням вимог ст.ст. 14, 178, 183 ЦПК України та повинні були бути залишені без розгляду, відповідач порушив надані їй державою гарантії забезпечення права громадянина на працю, на розгляді Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває справа за її позовом про визнання факту мобінгу під час трудової діяльності, про що був обізнаний відповідач, на посаді вона перебувала за переведенням тимчасово на період перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, роботодавець мав би повернути її на попереднє місце роботи юрисконсульта, КЗпП України передбачено, що працівника який подав позовну заяву до суду про визнання факту мобінгу та провадження перебуває на розгляді в суді не може бути звільнено, суд першої інстанції не врахував вимоги ст.ст. 5-1, 13, 141, 158 КЗпП України, їй були оголошені незаконні догани, які вона оскаржує, вказані догани не стосуються передбачених ст. 5-1 КЗпП гарантій, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральна шкода, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, вирішити питання про судові витрати.
ТДВ «Страхова компанія «Кредо» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що в апеляційній скарзі не зазначено в чому полягає незаконність та необґрунтованість рішення суду, у відповіді на відзив позивач вже зазначала про свою незгоду з прийняттям відзиву на позовну заяву, на що товариство надало пояснення у запереченні від 28 вересня 2023 року, яким суд першої інстанції надав оцінку, відзив або заперечення відповідача не належить до заяв з процесуальних питань, зазначені в апеляційній скарзі постанови Верховного Суду прийняті з інших обставин, в апеляційній скарзі відсутнє клопотання про залучення нових доказів із зазначенням об`єктивних причин їх неподання до суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не зазначено дату отримання рішення суду, судом першої інстанції надано оцінку всім доводам позивача, звільнення позивача проведено з дотриманням вимог законодавства, положення ст. 5-1 КЗпП України не містять заборони на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, позовні вимоги не доведені.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що розпорядженням Дирекції ТДВ СК «Кредо» №500 від 29.07.2020 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ТДВ СК «Кредо» на посаду юрисконсульта з випробувальним терміном 3 ( три) місяці ( а.с. 15).
Розпорядженням Дирекції ТДВ СК «Кредо» №822 від 31.08.2022 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника юридичного відділу тимчасово на час відпустки, у зв`язку з вагітністю та пологами начальника юридичного відділу ОСОБА_2 до дня її фактичного виходу з відпустки, із збереженням посади за попереднім місцем роботи ( а.с. 16).
Згідно Протоколу засідання комісії зі службового розслідування фактів порушення трудової дисципліни в ТДВ «СК «Кредо» від 28.09.2023 року ухвалено рекомендувати Генеральному Директору ТДВ «СК «Кредо» ОСОБА_3 притягнути ОСОБА_1 , начальника юридичного відділу ТДВ «СК «Кредо» до дисциплінарного стягнення, а саме: за умисне невиконання без поважних причин ОСОБА_1 своїх обов`язків щодо організації та контролю виконань завдань, покладених на юридичний відділ по отриманню кореспонденції стосовно судових справ за участю ТДВ «СК «Кредо», визначених Розпорядженням Дирекції ТДВ «СК «Кредо» №1052/1 від 11.09.2023 р. та п. 5.7 Положення про юридичний відділ, затвердженого Розпорядженням дирекції ТДВ «СК «Кредо» №693/2 від 19.06.2023 р., що складає систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх обов`язків, з урахуванням раніше винесених ОСОБА_1 трьох доган. (Розпорядженнями Дирекції ТДВ «СК «Кредо» №849 від 28.07.2023 р., №1023 від 01.09.2023 р., №1043 від 06.09.2023 р.), звільнити ОСОБА_1 , начальника юридичного відділу ТДВ «СК «Кредо», за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 19).
Відповідно до опитувального аркуша голосування членів комісії зі службового розслідування фактів порушення трудової дисципліни в ТДВ СК «Кредо» за прийняте комісією рішення за результатами розгляду матеріалів стосовно відмови від виконання та умисного невиконання начальником юридичного відділу ТДВ «СК «Кредо» Попазовою Н.С. Розпорядження Дирекції ТДВ «СК «Кредо» №1052/1 від 11.09.2023 р., а також надання рекомендацій Генеральному Директору ТДВ «СК «Кредо» про застосування до начальника юридичного відділу ТДВ «СК «Кредо» ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни одного із дисциплінарних стягнень, передбачених ст.. 147 КЗпП України голосували «Так» 7 членів комісії одноголосно ( а.с. 20-21).
Розпорядженням Дирекції ТДВ СК «Кредо» №1126 від 28.09.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади за пунктом 3 частини 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 22-25).
Згідно Довідки за січень-вересень 2023 р. про заробітну плату та інші доходи ОСОБА_1 від 11.10.2023 №2439 загальна сума доходів склала 319247,69 грн. ( а.с. 26).
Відповідно до відомостей трудової книжки ОСОБА_1 від 18.11.2014 року, серія НОМЕР_1 , 03.08.2020 ОСОБА_1 прийнято на посаду юрисконсульта в ТДВ «СК «Кредо» ( запис №16, Розпорядження №500 від 29.07.2020 р.). 01.09.2022 переведена на посаду начальника юридичного відділу, тимчасово на час відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами основного працівника ( запис №17, Розпорядження №822 від 31.08.2022 р.) 12.10.2022 продовжено тимчасове перебування на посаді начальника юридичного відділу у зв`язку з перебуванням основного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку ( запис №18, Розпорядження №935/1 від 11.10.2022 р.). 28.09.2023 Звільнена у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, передбачених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ( запис №19, Розпорядження №1126 від 28.09.2023) ( а.с. 28-37).
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
У пунктах 22, 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті40, пункту статті41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Судова колегія враховує, що у даній справі позивач заявили позов про визнання незаконним звільнення лише є єдиної підстави порушення порядку звільнення, посилаючись на те, що подання нею заяви до суду про встановлення факту мобінгу не дозволяло адміністрації роботодавця звільнити її за ініціативою адміністрації до закінчення розгляду справи щодо встановлення факту мобінгу.
Як в суді першої інстанції так і при апеляційному розгляді, позивач зазначала, що в окремих самостійних провадженнях оскаржує накази про застосування до неї дисциплінарних стягнень та вирішується питання щодо встановлення факту мобінгу.
За ст.4. ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Диспозитивність цивільного судочинства, передбачена ст. 13 ЦПК полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
При апеляційному розгляді позивач зазначила, що усвідомлює, що у даному позові виокремила лише одну підставу для визнання звільнення незаконним та саме в цих межах підлягає розгляду цей позов, позаяк кожен наказ про накладення на неї дисциплінарного стягнення вона вважає незаконним, але ці накази оскаржуються в інших провадженнях.
Тож суд першої інстанції правомірно не досліджував питання законності звільнення позивача з інших підстав, які не зазначені у позові.
З матеріалів справи та пояснень позивачки вбачається, що вона просить поновити її на роботі посилаючись на те, що за змістом статті 5-1 КЗпП України держава гарантуєпрацездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи; правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на зверненнядо центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення ( без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі), а також відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок таких дій та/або бездіяльності, на підставі судового рішення, що набрало законної сили. Роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (стаття 141 КЗпП). Роботодавець зобов`язаний вживати заходів для забезпечення безпеки та захисту фізичного та психічного здоров`я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню) (стаття 158 КЗпП).
Виходячи з власного трактування положень ст. 5-1 КЗпП України, позивачка вважає, що роботодавець не мав права її звільняти, оскільки нею подано позов до ТДВ СК «Кредо» про визнання факту мобінгу під час трудової діяльності та стягнення моральної шкоди і в період розгляду цього позову, вона не може бути звільнена.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що положення КЗпП України не містять заборони звільнення робітника в період перебування справи про визнання факту мобінгу щодо нього на розгляді в суді.
Так, зазначена стаття гарантує працівникові правовий захист від мобінгу, захист честі та гідності, право звернення до суду тощо, без припинення трудової діяльності протягом розгляду справи, що не тотожне забороні звільнення працівника у період розгляду справи.
Судова колегія враховує, що само по собі знаходження справи про встановлення факту мобінгу не може перешкоджати звільненню працівника за наявності відповідних підстав.
Застосування дисциплінарного стягнення не може перебувати у залежності від вирішення справи про встановлення факту мобінгу, а у разі задоволення вимог та встановлення фактів протиправної поведінки щодо працівника, цькування його, або інших неприпустимих дій, які порушують права працівника, він не позбавлений можливості оскаржувати як зазначені дії так і накладені дисциплінарні стягнення.
Судова колегія враховує, що у провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває провадження у справі за № 332/4754/23 за позовом позивачки до ТДВ СК «Кредо» про визнання факту мобінгу під час трудової діяльності та стягнення моральної шкоди.
Справа тривалий час перебуває у провадженні суду ( з 25.08.2023 р.), на час розгляду даної справи вона не розглянута та уповільнення вирішення питання про можливість звільнення може призвести до пропуску строків притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Судова колегія також звертає увагу, що відмова у даному позові не перешкоджатиме позивачі ставити питання про незаконність звільнення з інших підстав (наприклад відсутність підстав для застосування дисциплінарного стягнення, незаконність наказів про оголошення догани, які становили на думку відповідача систему порушень, порушення порядку накладення дисциплінарних стягнень тощо).
За таких обставин судова колегія вважає, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2024 року
Головуючий О.В. Крилова
Судді: І.В. Кочеткова
В.Ю. Бєлка
