Справа №760/3362/23
Провадження №2/760/5031/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2024 року м. Київ
Солом`янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Данилов Ю.В. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Солом`янської РДА в м. Києві, в якому просить суд визнати незаконною відмову Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації в приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності ордеру про надання жилої площі, визнати за ОСОБА_1 , право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 без ордера та зобов`язати Солом`янську району у м. Києві державну адміністрацію вчинити дії по приватизації квартири АДРЕСА_2 за відсутності ордеру на житлове приміщення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що батько позивача - ОСОБА_2 , працюючи в ЖЕК 504 Залізничного району м. Києва, у 1972 році отримав ордер на вселення в однокімнатну ізольовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , вселився до неї та зареєструвався там разом із своєю сім`єю: дружиною ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 .
У подальшому, позивач ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище - ОСОБА_7 .
Батько позивача - ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зареєстрована, та постійно проживає у спірній квартирі.
У відповідності до розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації №651 від 17.09.2018 року «Про зміну договору найму», визначено ОСОБА_1 наймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_4 , житловою площею 18.7 кв.м., в зв`язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_2 . Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» оформити внесення змін договору найму згідно з цим розпорядженням.
Позивач свої житлові чеки на приватизацію квартири не використала та з метою приватизації квартири, 16 березня 2020 року та 16 грудня 2020 року звернулась до Центру надання адміністративних послуг Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації з відповідною заявою.
За результатом розгляду заяви і доданого до неї пакету документів, керуючись п.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396, відповідач листами від 14 квітня 2020 року та 14 січня 2021 року відмовив позивачу у приватизації квартири, вказуючи на відсутність ордеру на вказане житлове приміщення, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 лютого 2023 року для розгляду визначено суддю Аксьонову Н.М.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
07 березня 2023 року представник відповідача Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації подав відзив та клопотання, в якому просив залучити Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві зазначено, що листом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 14 квітня 2020 року №108-4276 позивачу було надано роз`яснення про неможливість оформити свідоцтво про право власності на квартиру в АДРЕСА_1 .
Повторно, 16 грудня 2020 року до управління (Центру) надання адміністративних послуг Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації позивачем була подана заява про надання адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло» в місті Києві за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 7 вичерпного переліку документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, інформаційної картки адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло», затвердженої розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 квітня 2019 року №354 (у редакції розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 10 січня 2020 №29), громадянином подається копія ордера на жиле приміщення.
За результатами розгляду у відділі приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації серед поданих разом з заявою документів була відсутня копія ордера.
Листом Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 14 січня 2021 року №108-355 позивачу було надано роз`яснення про неможливість оформити свідоцтво про право власності на квартиру в АДРЕСА_1 .
Зазначає, що вимога щодо зобов`язання здійснити приватизацію житлового фонду є втручанням в дискреційні повноваження.
Крім того, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація не наділена повноваженнями в питаннях щодо приватизації державного житлового фонду, оскільки такі повноваження покладені виключно на органи приватизації і прийняття рішення щодо задоволення чи відмови у задоволенні заяви про приватизацію житла є виключною компетенцією органів приватизації.
20 червня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Данилов Ю.В. подав до суду клопотання, в якому просить замінити первісного відповідача у справі належним відповідачем, яким є Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації. Вказав, що згідно відзиву відповідач Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація не наділена повноваженнями щодо приватизації державного житлового фонду, владні повноваження у питаннях приватизації державного житлового фонду покладені на орган приватизації, яким є Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, яке є структурним підрозділом адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права. Також. Подав до суду позовну заяву в новій редакції, у якій відповідачем зазначив Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації та заявив наступні вимоги:
- визнати незаконною відмову Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації в приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності ордеру про надання жилої площі, визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 без ордера та
- зобов`язати Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янську району у м. Києві державну адміністрацію вчинити дії по приватизації квартири АДРЕСА_2 за відсутності ордеру на житлове приміщення.
Ухвалою від 18 липня 2023 року було замінено первісного відповідача Солом`янську районну в м. Києві державну адміністрацію у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії, на належного відповідача - Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації.
06 листопада 2023 року до суду від представника Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації Сидорчука А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень зазначив, що копія ордера на жиле приміщення передбачена пунктом 7 вичерпного переліку документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, інформаційної картки адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло», затвердженої розпорядженням Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 квітня 2019 року № 354.
У разі подання неповного пакету документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, суб`єкт надання адміністративної послуги відмовляє суб`єкту звернення в наданні адміністративної послуги в зв`язку з тим, що документи надані не в повному обсязі, що і було зроблено.
Таким чином, подані позивачем документи щодо приватизації житла були розглянуті у порядку, спосіб, та строки, що передбачені вказаним вище нормативно-правовими актами.
Порушень при розгляді вказаних заяв допущено не було. Отже, відмова в передачі квартири у власність позивача була законною та обґрунтованою.
Щодо позовних вимог про зобов`язання управління житлово-комунального господарства Солом`янську району в місті Києві державну адміністрацію здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_2 за відсутності ордера про надання житлової площі відповідно до вимог закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначає, що Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація наділена дискреційними повноваженнями. Отже, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вона вважає найкращим в залежності від певних обставин, що відповідає нормам чинного законодавства на підставі наявних документів.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим нормам судочинства України не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб?єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання цивільного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було 6 порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання суду дискреційних повноважень, оскільки його ключовим завданням є здійснення правосуддя. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, ті давати вказівки, які 6 свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб?єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
15 листопада 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Данилов Ю.В. подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем було надано органу приватизації усі необхідні документи для проведення приватизації, окрім ордера.
Разом з тим, при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації. Таким чином, ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії (30 днів), який лише дає право на вселення в квартиру.
Листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Cолом?янського району м. Києва» за вих. №108/38-1828 від 18 травня 2023 року повідомила, що у зв?язку з тривалим терміном на підприємстві не зберігся ордер, виданий ОСОБА_2 на вселення до квартири АДРЕСА_2 .
Протокольною ухвалою від 13 лютого 2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання представник позивача не з`явися, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явися, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Судом встановлено, що згідно відомостей паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 22 січня 1999 року, ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказані обставини відповідачем не оспорюються.
До того ж, згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №12016288 від 09 квітня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована одна особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить до державного житлового фонду місцевих рад, оскільки є власністю територіальної громади м. Києва.
ОСОБА_1 є наймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 18,7 кв.м., в зв`язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_2 , що підтверджується розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації №651 від 17 вересня 2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач для реалізації свого права на приватизацію як єдина особа, що має право користування квартирою, 16 березня 2020 року звернулася до Відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію квартири відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», але листом відповідача від 14 квітня 2020 року №108-4276 було відмовлено у приватизації житла у зв`язку з тим, що до заяви про приватизацію житла не було додано ордер про надання жилої площі.
ОСОБА_1 16 грудня 2020 року повторно звернулась до Відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію квартири відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Однак, листом №108-355 від 14 квітня 2021 року їй було відмовлено у приватизації житла, у зв`язку з тим, що згідно з п.7 вичерпного переліку документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, інформаційної картки адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло», затвердженої Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 квітня 2019 року №354, нею не подано копію ордера на жиле приміщення.
Згідно листа Солом`янської районної в місті Києва державної адміністрації №108-8663 від 14 жовтня 2022 року, повідомлено, що журнал реєстрації ордерів та копії ордерів на вселення до житлових приміщень до архівного відділу Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на зберігання не надходили , повідомлено, що документи Виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів м. Києва за 1943-1992 роки зберігаються в Державному архіві м. Києва.
Листом Державного архіву м. Києва №068/05-12/1541 від 18 жовтня 2022 року повідомлено, що документи житлового управління Залізничного району на зберігання до Державного архіву м. Києва не надходили.
Відповідно до листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» від 18.05.2023 року №108/38-1828, у зв`язку із тривалим терміном на Підприємстві не зберігся ордер, виданий ОСОБА_2 на вселення до квартири АДРЕСА_2 .
Таким чином, ордер на жиле приміщення (обмінний) не зберігся ні в позивача, ні в Солом`янської районної в місті Києва державної адміністрації, ні в державному архіві.
Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначає, що відмова у здійсненні приватизації займаної позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з ненаданням ордера на зайняття житлового приміщення, є незаконною та чинить їй перешкоду у реалізації її права на приватизацію вказаного житлового приміщення.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
Відповідно до ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
Згідно з ч.3 ст.9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року №2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно із ч.11 ст.8 цього Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
Відповідно до п.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.
Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до положень ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до п.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Згідно з пунктом десятим статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірну квартиру позивача не розповсюджується.
Згідно із ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст.29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст.64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.
Аналогічну норму місить п.4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року №396.
Умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації.
При цьому пунктами 18, 19 цього Положення визначено порядок підтвердження факту постійного проживання особи в жилому приміщенні - у довідці про склад сім`ї, що подається особою в числі інших документів до органу приватизації, зазначаються члени сім`ї наймача, які водночас і прописані, і мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.15 Житлового кодексу України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів віднесено видача ордерів на жилі приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
За змістом ст.58 ЖК, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.
Відповідно до пунктів 69, 70, 72 розділу IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 № 470, ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.
Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.
При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 5 статті 2 цього Закону.
Відповідно до пункту 17 Положення № 396 громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Відтак, відмова у здійсненні приватизації займаної позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовується тим, що пунктом 18 Положення № 396, задля здійснення приватизації житла громадянином до органу приватизації подається: повний перелік документів, які надаються громадянами для приватизації. Одним з необхідних документів є ордер про надання житлової площі.
Враховуючи те, що у позивача оригінал ордеру на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у неї виникли перешкоди у реалізації права на приватизацію житла.
Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до пункту другого статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Відповідно до п.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 статті 2 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 до квартир, які не є об`єктами приватизації на підставі статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не відноситься.
Враховуючи, що позивач на законних підставах зареєстрована та постійно проживає у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного нею житла з причин відсутності ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує її право на приватизацію.
Крім того, відповідно до статті 65-1 ЖК України, наймачі жилих приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду можуть придбати займані ними приміщення у власність.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Суд встановив, що позивач вселена у квартиру на законних підставах, незаконність її проживання ніким не спростована та не заперечувалась, а відсутність ордеру позбавляє її можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири та враховуючи, що у неї є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який надати не має можливості по незалежним від неї обставинам.
Відповідно до статті 59 ЖК України, ордер на спірну квартиру не був визнаний в судовому порядку недійсним, відповідач не спростував факту, що ордер дійсно видавався, тому суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання здійснити приватизацію спірної квартири є доведеними законними, обґрунтованими, а відтак підлягає задоволенню.
Виходячи з положень законодавства, а саме п.18 Положення №396 з урахуванням змісту п.69 постанови №470, сама по собі наявність чи відсутність ордера на житлове приміщення в пакеті документів, які подаються громадянином для приватизації житла, не може бути єдиною і остаточною причиною відмови у визнанні права громадянина на приватизацію на тій підставі, що відповідно до п.68 постанови №470 ордер дійсний лише протягом 30 днів з дня його видачі.
З моменту реєстрації позивача в спірній квартирі її право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем не оскаржувалось та доказів такого оскарження суду не надано. Із позовними вимогами до суду про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням відповідач не звертався.
Згідно наданих стороною позивача доказів, ОСОБА_1 являється наймачем спірного житлового приміщення та зареєстрована в ньому з 22 листопада 1988 року, отже на законних підставах користується житлом.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Згідно з положеннями пункту 10 статті 8 у прив`язці до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання відповідача на те, що позивач не має права на приватизацію, оскільки не надано ордеру, є безпідставним.
Таким чином, дії відповідача порушують конституційне право позивача на приватизацію житла у встановленому законом порядку.
Суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20) Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.
Суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21) Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов`язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов`язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
Суд враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду висловлені в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18). У цій справі було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.
Тобто, судова практика передбачає такі способи захисту, які зводяться до визнання безпідставною відмови органу приватизації і зобов`язання органу приватизації здійснити приватизацію житла.
За таких обставин, з урахуванням вищезазначених норм права щодо можливості суду обрати спосіб захисту, який не суперечить закону відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України, з метою ефективного захисту прав позивача, враховуючи способи захисту цивільних прав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у спосіб визнання незаконною відмови (у формі листа-відповіді) відповідача у безкоштовній приватизації квартири на підставі не надання ордеру на жиле приміщення та зобов`язання відповідача провести дії по приватизації квартири позивачем у відповідності п.18 Наказу МЖКГ України від 16.12.2009 року «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будників), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» за відсутності ордеру на жиле приміщення та Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду».
Що стосується позовних вимог про визнання права на приватизацію квартири, то суд виходить з наступного.
З системного аналізу норм Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, вбачається, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами, і лише вони визначають питання чи має громадянин права на приватизацію згідно наданого пакету документів.
Суд, в даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові ВСУ від 05.08.2019 року за № 761/28893/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц (провадження №14-165цс18).
Позовні вимоги про визнання права на приватизацію квартири не є належним способом захисту прав позивача, оскільки суд, в даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла за вищенаведеними в рішенні нормами права.
Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1073,60 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову органу приватизації Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації в приватизації ОСОБА_1 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
Зобов`язати Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації провести дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , за відсутності ордера на житлове приміщення, на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок понесених судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження: 03020, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 41, код ЄДРПОУ 37485401.
Суддя Солом`янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова
